Розділ 936: Жадібність.
*Бзза!*
Статуетка бога почала гуркотіти, а божественна сила - хитатися, як хвилі у воді. Здавалося, вона ось-ось оживе.
Однак коли зовнішня активація не спрацювала, медальйон затремтів у бурхливому стані і через кілька секунд неохоче заспокоївся, втративши свій блиск.
« Божественний заклик не вдався, так. Окрім божественної сили тут також присутні координати божественного царства і навіть свідомість бога...." - пробурмотів Лейлін.
У цей момент він відчув надзвичайно озлоблений свідомість, що випромінювало величезну силу від медальона, немов його переповняла лють.
« Мені варто було б хвилюватися, якщо це було справжнє тіло, навіть аватар... Але дріб'язкова свідомість? Ні, - хмикнув Лейлін і в його очах з'явився фантом Таргарієн.
"Шш!" - свідомість пів-7 рангу спустилася на палубу, знищивши всі ознаки недавньої свідомості в медальоні. Незадовго до того, як цей розум розсіявся, шалена сила божественної сили залягла так далеко, наче хвиля у мирному морі.
«Совсім непогано! Божественна сила, яка тут була, могла дати мені несподіваний сюрприз..." - обличчя Лейліна виражало радість.
Богородича сила богів була в іншій формі, грубо кажучи. Вона вважалася отруйною для інших, і священики могли отримувати божественну силу тільки тих богів, яким вони поклонялися. Але з Лейліном це не працювало.
« Шкода... Якби не ці могутні боги, я б вже давно вдерся у багато церков і позбавив їх божественної сили..." - зробив висновок Лейлін.
Божественна сила, божественність, пекельний вогонь, віруючі іскра — саме те, чого Бог потребував найбільше за все.
З його нинішньою силою він мало міг поглинути божественність, але це знищило б основи своєї власної вдосконалення. Можна казати, що божественний вогонь або божественне іскри стануть ще більш руїнницькими для його тіла.
Що ж сказати про божественну силу? Вона все ще була в межах можливостей поглинання Лейліна. Крім того, Лейлін навмисно пристосував свою божественну силу до певних богів. Досі йому вдавалося зустрітися лише з Маларом і Цирку.
Ці два божевільні й зловісні боги були перехресними доменами, які лягли в основу майбутніх планів Лейліна.
« Смуга за Божою силою, яка зберігається в цьому медальоні... Цього повинно бути достатньо, щоб трохи збільшити мій дух або навіть збалансувати інші сторони моєї статистики...» - Лейлін потер підборіддя. Після викоренення свідомості в медальоні божественна сила стала безхозною. Лейлін тепер міг повільно поглинути її, отримуючи максимальну ефективність.
Засвоєння цієї божественної сили допоможе Лейлін зрозуміти божественність Цирика. Якби він зустрів інших богів з різних доменів, то міг би створити цілком нову божественність!
« Навіть коли б цей єпископ вижив, то не мав би щасливого кінця... Ні! Після смерті він стане ще гіршим!" -- Лейлін подивився на труп і зітхнув.
Боги контролювали душі своїх послідовників, а це був високорангий священик. Лейлін не повністю знищив його душу. Коли він буде випробуваний Богом смерті, то душа цього священика піде в божественне царство Цірика.
А втім, не важливо, як буде карати дитину.
« Який жалюгідний малий...» — Лейлін, звичайно, не співчував йому ні краплі. Він швидко відкинув це питання на задній план.
— Здається, вони були маленькими командами в Піратській Бухті. Окрім еліти церков, такі зусилля не були такими великими! — Ізабель прийшла на обличчя капітана піратів, обтерши свій меч про його одяг.
Вона також успадкувала войовничу спрагу боїв.
— Да. Якби в них був час на підготовку, у нас було б набагато більше проблем... — Лейлін дуже ввічливо кивнув головою, і невдовзі наказав Рональду усунути цей безлад.
З наближенням сутінка небо над морем багрово-черпне. Весь регіон був завойований залишками пошкоджених кораблів і човнів. Усюди були розколоті щогли і прапори, а неподалік від них плавало багато роздутих трупів. Все було залито їх кров'ю.
Величезна піратська команда повільно висунулася в шлях, залишивши позаду сліди руйнування. Відтоді кожен знатиме, що в цьому забутому регіоні відбулося два епічні битви, які призвели до знищення двох гігантів.
« Ця атмосфера і вигляд... Мені дійсно хочеться співати..."
*Крах! Гуркот!*
З неба спускається фігура в розкішних дворикських одязі. Він випромінював ауру харизми і елегантності, але з його плечей росла пара чорних крил. Якщо ви забудете колір, то ця фігура виглядала так само як ангел з чудовими рисами. Але його ангельський образ був би знищений, і ви могли б подивитися на нього очима.
« Це барон Лейлін... З сьогоднішнього дня він править зовнішніми морями, а? Я дійсно з нетерпінням чекаю цього.
Цим чоловіком був Невілл, але його зіниці тепер мали срібний відтінок без жодного сліду теплоти. Одного лише погляду в його очі було достатньо, щоб ваша душа стала крижаною.
Чорні крила Невілла злегка тремтіли, підтримуючи його в повітрі. У цей момент демон подивився на корабель Багроових Тигрів, глибоко занурившись у свої думки: « Сильний, сміливий... Коли душа впаде з такими якостями, сила, безперечно, зможе народити великого диявола.
— Як і очікувалося, це диявол, а? — За ним пролунав байдужий голос, який змусив Невілла на мить захолонути.
Він повільно повернув голову, дивлячись на молодого благородного чарівника, якого вже не повинно було бути тут. Тим не менш, він висів у повітрі поруч з ним, схрестивши руки, і в його очах читалася насмішка.
- Привіт, могутній чарівник, правитель зовнішніх морів! Я Невілль з третього пекла. Я висловлюю вам свою велику повагу! — Я глянув на Лейліна, і Невілл привітав його своєю правицею до грудей.
— Я вважаю, що в майбутньому настане день, коли вам знадобляться мої послуги!
- Не можна довіряти угодам з дияволами. Не кажучи вже про те, що ви намагалися заманити мене в пастку ... Будь-хто, хто намагається кинути мені виклик не зможе прожити і дня ... — Сказав Лейлін льодовим тоном, і сформував срібне заклинання, яке окутало Невілла.
— Зачекайте... Я можу дати вам ... Багато чого ви навіть не могли собі уявити! Матеріальні речі первинного матеріального світу, авторитету, який не можна заперечити і безліч красунь... « Срібне закляття, здавалося б, стримувало Диявола. Коли його чорні пера зіткнулися з світловим бар’єром, вони спалили, залишивши після себе лише обгорілий запах.
— Обіцяти диявола? Ха-ха-хо... — Лейлін слабо посміхнувся, а його золоті зіниці стали темнішими від самої безодні. Позаду нього виникла фантом Таргарієн.
Страшна пожирна енергія вирвалась з магічної форми, повністю поглинути Невілла.
- Ця пожираюча сила ... і ці закони ... Ви...! — Очі Невілла засяяли розумінням, але перш ніж він зміг вимовити правду, його тіло зникло в чарівній формації.
Герцог Жадності... Так? і закрив очі, насолоджуючись енергією, яку поглинав.
[Біп! Носій поглинав велику кількість енергії. Лівкість +1, живучя плюс 1), — повідомив І.І. Чіп.
Невдовзі з’явилося ще одне повідомлення, яке викликало радість Лейліна.
[Новик поковтал диявола з третього пекла. Закони охорони здоров’я, дані про закони пожадливості.
« Хіба це не пожирає моє тіло?» — пробурмотів Лейлін. Його основне тіло контролювало закони черевородіння, і завдяки постійному поглинанні цих законів він міг здобути вищу освіту. Диявол з третього пекла міг трохи просвітити його в цьому аспекті.
« Рони мого основного тіла почали заживати швидше, ніж зазвичай... Його підтримка збільшилася..." -- Лейлін був вражений. Його статистика змінилася.
[Лейлін Фаулен, вік: 22. Раса: Людина, Арканіст 16 ранга. Сила: 13. Лавкість: 12. Жвавість: 13. Дух: 16. Таємна енергія: 160. Стан: здоров. Навики: Фортеця, Ерудитина, Початкова бездоганність тіла. Характеріоніки: Таємне виявлення Енергії, Тайна Всилення].
« Я також мав деяку інформацію про закони пожадливості? Здається, Вельзевул був одним з герцогів пекла. Навіть після внесення змін, він все ще добре адаптується до законів безодні!»
Лейлін подивився на горизонт: « Вушні моря стали моєю базою для зовнішніх сил. Будь то пекло або будь-яке божественне царство, - ніщо не становить для мене загрози ...."
Засяяло заклинання високого рівня, і незабаром постать Лейліна стала маленькою чорною крапкою вдалеці, повільно зникаючи на горизонті.
Події цього дня викликали великий резонанс, який поступово посилювався...
...
В іншій частині континенту, серед сумраної долини.
Аура смерті пронизувала повітря, а в центрі долини стояла чорна церква. Магічне світло освітлює цю область, і навіть Легенди загинули б, доторкнувшись вони його.
Коли єпископ уже ось-ось мав померти, білоголовий священик підняв голову стоячи посеред церкви.
— Брати!
- Ваша Святість! « Кілька священиків, одягнених у темну темряву, відразу відповіли йому з повагою в очах ». Перед ними стояв один з головних членів Церкви Цірика, легендарний священик!
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv