Глава 929: Емісар.
Цирик був стародавнім і дуже відомим богом. Його божественність полягала в вбивствах та змовах, і він був дуже могутнім богом. Він був стародавнім богом, який пережив навіть Закат Богів! За їхніми словами, він знав багато стародавніх історій і мав нерозбірливі стосунки з богами, хоча там було більше ненависті.
Однак за останні кілька століть про нього чули дивні чутки. Казали, що цей бог збожеволів і навіть став демоном. Така незайманість могла стати питанням життя і смерті для богів.
Останнім часом ця ситуація ставала все очевиднішою. Він посилав різні суперечливі пророцтва, і священики не могли їх використовувати.
— Эх... Бог убивці збожеволів! Орки на півночі будують імперію, а в Дамбрат і у зовнішніх морях знаходять сліди дияволів та демонів ... Можливо, з цими часами співпадає лише темні століття... — Зітхнула мадам Тіллен.
...
— Я бачу майбутнє з дияволами та демонами всюди... — Лейлін дивився на Баґрову Тигру, яка лежала в кришталевій кульці з гусиної шкіри. Він сидів у темній каюті, зі складним виразом в очах.
Лише астрологи та оракули могли використовувати силу магії для передбачення майбутнього. У них були власні методи. Дехто використовував карти таро, тимчасом як інші використовували траєкторії небесних тіл.
Арканісти мали подібне вміння, і з його досвідом у Мірі Магів, Лейлін теж міг це зробити.
— Основні сили ворога повинні зосереджуватися на Піратській Бухті. Ми одержимий абсолютну перемогу в цій операції, і знайдемо там сліди диявола... — Лейлін поклав кришталеву кулю і витер руки білою шовковою тканиною, говорячи великою впевненістю.
- Я думаю, що з тобою щось не так... — Ізабель заблокувалась на двері, як вірний охоронець, а її очі переповнилися цікавістю, — Я не пам’ятаю твого тренування в пророцтвах. Крім того, оракули роблять це не так як ти...
- Хе-хе ... Це метод, якого я навчився у Сільвермуні. Не думай про це занадто багато... — Лейлін тихо розсміявся. Хоча той факт, що він став високоранговим чарівником, тримався в таємниці, проте Ізабель все ще розповів про це їй.
Маркізі Луїс міг робити в зовнішніх морях все, що хотів, тільки заручившись силою високорангового чарівника. Він також зміг поглинути Чорних Скелетів і "Тігрівових Акул", загнавши Варварів в кут. Якщо б не поява Лейліна, то він став би єдиним тираном зовнішніх морів.
« Але зараз все по-іншому! Крах Піратів привернув увагу занадто багатьох могутніх істот...." - Лейлін зітхнув. Через те що зовнішні моря так мало хто знався в минулому, їхня територія і організації були дуже простими. Плем’я Варварів тоді було страшним.
Однак за теперішніх умов вони були порожніми. Ось чому Лейлін був трохи стурбований, намагаючись передбачити майбутнє.
Хоча здатність Міра Богів показувати закляття цього типу була занадто сильною, боги та легендарні істоти все ж легко давали собі раду. Лейлін не вірив, що Варвари теж могли бути на це здатні.
- Тоді все добре... — Ізабель посміхнулась, почавши говорити, але за секунду вираз її обличчя різко змінився.
*Грохот!*
Роздався невеликий шум, а за ним почули голоси стривожених піратів.
- Схоже, вони знайшли щось на палубі ... Пойдём... — Лейлін усміхнувся, після того як пішов за Ізабель на палубу. У цей момент пірати вже оточили дві фігури.
Однією з них була Карен, а іншою — Асасин, одягнений в чорний облямований вбрання. Стрімкі клинки постійно зустрічались, а вітер не залишав їм мужності.
- Карен, годі грати! — Лейлін постукав пальцем, і жахливий конус полум’я вирвався вперед, точно вдаривши в одну з фігур. Мови полум’я відразу поглинули непроханого гостя.
— Це була лише маріонетка, — Лейлін змінив свій погляд на щоглу.
— Хо! Як і очікувалося від чоловіка, який заснував Баґгроових Тигрів і переміг марку Луїса — сер Лейлін!
Раптом почувся сміх, схожий на сову, і щогли з боку щогли виникла деформація простору, повільно формуючи людську фігуру.
- Ми знову зустрілися, лорде Лейлін! Дозвольте мені представитися. Цей покірний священик - Арфо, який був священиком могутнього Бога і вбив людину. Одного разу ми вже зустрічалися в Піратській Бухті!
Арфо був одягнений бездоганно, як і личить священику. Невідомо, як давно він прибув на корабель Лейліна.
- Як ти смієш! « Карен бачила, що в полум’ї зникає людина і з огляду на це стала похмурою талюзією.
— Постой! — Коли Карен вже збиралася накинутися на нього, Ізабель відтягла її назад.
— Ти, мабуть, дуже хоробрий? Як ти смієш грати з моїми людьми у свої жалюгідні трюки? — Ізабель втупилася на Арфо, погрожуючи звузивши очі.
— Велике ім’я Багроової Відьми широко відоме у відкритому морі. Я ніколи не думав, що ви будете такою вродливою леді. Арфо виглядав трохи сп'янілим.
— Ладно, ладно! — Ізабель зробила два кроки вперед, посміхаючись на обличчі. Раптом вона зробила свій хід. Вона миттєво обнажила меч Червоного Дракона, після чого пролунав слабкий рів дракона.
Величезне духовне поле поширилось над кораблем і змусило всіх піратів відступити на крок назад, тоді як священик дуже занепокоївся: « Аура дракона!».
Огнений червоний меч видає гучний крик, і в повітрі спалахнуло полум’я.
Шш!
Священик зробив кілька кроків назад, з жахом дивлячись на облякані сліди свого зап'ястка.
— Карен - одна з моїх людей. Не тобі її залякувати! — Ізабель не збиралася вбивати його і повільно поклала меч в ножні. Карен і сором відразу викликали в неї вдячність.
« Я й подумати не міг, що Багрова відьма не є чаклуном-демоном. Вона успадкувала кров родоводом червоного дракона, і все ж таки має легендарний предмет! — Арфо виглядав трохи безглуздо, обмірковуючи це.
Така величезна різниця між його інформацією і реальністю, змусила його подумки проклясти злодіїв, які дали йому цю інформацію,
„Хоття є між демонізацією і відбудуванням червоним драконом, цього не повинно бути. Їх треба вбити!»
Одне невелике відхилення або помилка в інформації можуть призвести до незворотних наслідків. Така величезна зміна відразу змусила Арфо наскочити.
- Кого ви уявляєте? — Поцікавив Лейлін, що в голові хіхіка. Використання Ізабель як драконячого Чернкнижника також включало в себе його плани, щоб приховати її демонізацію. Зрештою, чарівники червоного дракона також могли бути покриті лускою і маніпулювати полум’ям. Цього було б достатньо, щоб спантеличити людей.
Демони були істотами, з якими безжалісно розходилися церкви. Краще було не мати з ними ніяких справ. З чаклунами, з іншого боку, не було жодних проблем. А головне, Лейліну нічого не довелося пояснювати самому. Все було зрозуміло.
- Я прийшов сюди, представляючи волю свого бога! - Арфо виглядав серйозним.
— Чи ви маєте пророцтво від могутнього Бога? — Лейлін подивився на нього, з дражнячим блиском в очах. Але це тільки більше налякало Арфо.
— Н-ні, але наш єпископ отримав наказ від мого бога! — Коли справа дійшла до його віри, Арфо не сміявся говорити неправду відразу згадавши наказ.
« Потягти зовнішні моря в хаос? Тільки заради різанини ти провокуєш дві найбільші піратські команди? Що за маячня? Чорт забирай... З того часу, як єпископ отримав Божу милість, він став більш дратівливим і божевільним...» - але підлеглий, не мав права робити будь-які пропозиції, і міг лише виконувати накази свого уряду.
- Оскільки це намір церкви, давайте послухаємо вас? — Лейлін привів Арфо в зал засідань. Пірати автоматично вишикувалися з двох сторін, впершись очима до Арфо. Здавалося, що в той момент, коли Лейлін віддасть наказ, вони перетворять його у фарш; це на нього дуже тиск.
- Отже, емісар, які ваші пропозиції?
- Темний світ зовнішніх морів повинен бути об'єднаним. Ми вважаємо, що Багрові Тигри підходять для цього краще, ніж Варвари. Арфо робив усе можливе, щоб придушити коливання у своєму серці, коли говорив неправду. Чарівники могли легко розпізнати будь - які зміни у розумі чи настрої, і його відразу б викрили в брехні.
—... Щоб показати нашу щирість, ми готові надати інформацію про Варварів і допомогти вам здобути перемогу... — Арфо поклав на стіл сувій з вовчині.
— О? — Лейлін знайшов це забавним. Це була захоплива карта моря, на якій було показано місце, де Варвари наповнили свої запаси. На одному великому острові виднілися очевидні криваво-червоні сліди.
- Це ті ділянки, де Варвари наповнюють свої запаси. Арфо поглянув на Лейліна і впевнено сказав.
- Острів, де живе плем'я Варварів? — Ізабель ахнула. - Ви намагаєтеся втягнути нас у запеклу ворожість з Варварами?
— Якщо ви вже ворог, то чому б не втягнути їх у крайнощі? - Арфо розвів руками, як справжній негідник.
Ха-ха ... Ха-ха... - Після затяжної тиші, все що він почув - божевільний сміх Лейліна, — Ви добре сказали. Звучить добре! Оскільки ми вороги, то чому б не довести це до крайнощів?
Як тільки на обличчі Арфо розцвіла усмішка, сталося щось...
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv