Глава 901: Притворство.
Напівельфійку, яка стояла перед Лейліном, звали Хелен Картер. Вона твердила, що була вижила з стародавньої імперії Арканістів, яка займалася таємними мистецтвами.
Спадщина її родини дуже постраждала від гніту церков. Вона була чарівницею 11-го ранга, і не знала ніяких інших загадкових моделей заклинань, крім Таємного вогню, який вона використовувала для довести свою особистість. В цілому, вона була слабша Лейліна.
Щодо мотивів подорожі на північ, вона виявила щось подібне до спадщини стародавнього арканіста в старому сімейному томі. Вона сподівалася знайти щось таке, що дозволить відродити її родовід.
— Незважаючи на суворі заборони цього світу, чи арканісти все ще існують? — Лейлін торкнувся свого підборіддя. Насправді, це було дуже добре. Це означало, що коли в майбутньому він стане арканістом, то не буде змушений занадто багато працювати над приховуванням своєї особистості.
— Да. Незважаючи на неприємність церков, будь - який чарівник, що стоїть за рангою Легенди, мусить стати важливим етапом Заклинань Без Плетіння. Імперія Нетеріла сховала свою спадщину не в одному місці. Хоча більшість з них були знищені під час війни, декому пощастило знайти сліди.
Хелен обережно заправила кілька прядей волосся за своє нефритове вухо. Її краса дійсно була дуже незвичною.
- Треба сказати, що Легенди все ще повинні приховувати свої дослідження над таємними заклинаннями, а якщо нелеґендарні чарівники будуть помічені за всіма формами..., — Хелен гірко розсміялася, ніби це нагадало їй про щось, чого вона не хотіла пам'ятати.
Здається, що вона зі своєю сім’єю дуже пошкодила від рук богів та їхніх церков.
що врятував мене від перевертень. На знак вдячності я можу розповісти тобі все, що мені відомо про спадщину арканістів.
Це було мудро. Навіть якби вона збунтувалася, Лейлін мала свої власні методи досягнення мети, наприклад, заклинання Сповідання Пам’яті. Хелен була слабша його. Вона також знала, що Лейлін був пов'язаний з таємними мистецтвами. Одного тільки цього було достатньо, щоб остерігатись його.
Дякую. Коли я знайду документи і інформацію, я зроблю копію для тебе, - Лейлін не відхилив її пропозицію. Він, звичайно, вважав, що заслужив все це - перш ніж я обнаружу сліди арканістів, мені потрібно, щоб ти переміщалася в межах моєї видимості, добре?
— Так, добре! — Це вже було набагато краще, ніж ув’язнення перевертнів, де вона могла стати жертвою. Елен охоче погодилась на прохання Лейліна, бо знала, що її життя тепер в його руках.
— Милорд! — Тіфф не показав свого здивування, коли побачив Лейлін виходить з Хелен.
- Це міс Хелен. Неоднозначно сказав Лейлін, що це наша клієнтка. Елен була незадоволена тим, як її представили, але вирішила промовчати.
— Ми зачистили весь табір. Тифф був наче працьовита домогосподарка, яка розказує своєму господареві про все.
— Тут достатньо їжі для 200 людей, і досить зброї для оснащення елітного бойового загону. У кімнаті вожака я знайшов кілька незакінчених магічних зіллях та інші чарівні предмети. Вони всі дуже сильні і, ймовірно, були призначені для вбивства дракона.
Лейлін взяв високоякісні інгредієнти, які передав йому Тіфф. Ці матеріали були цінними не тільки для вбивства драконів.
- Приведи до мене всіх полонених, у мене є для них дещо!
Усе стало простіше після того, як він побачив людей у битві і перетворював їхні родоводи. Потім він наказав Тіффу взяти з собою Хелен та інших, щоб доставити запаси.
...
- Чому так довго? Коли Лейлін повернувся до табору, то проворчала Рафінія. — Якби ти ще хоч трохи затримався, я б пішла тебе шукати!
- Так вийшло. Збери всіх і готуйтеся до атаки! — Лейлін розмалювався від хвилювання.
— Зачем? - Пробурмотала Рафінія, але інші люди зібралися дуже швидко.
— Я пішов на розвідку і побачив, що табір перевертнів. Якщо ми нагрянемо туди зараз, ми зможемо повністю їх знищити! Ми можемо завершити цю прокляту місію!
Очі всіх солдатів засяяли, коли вони почули слова Лейліна.
...
Алек відкрив очі, і в його голові знову спалахнуло обличчя цього чарівника.
« Чорт візьми! Моя голова ... Ух.", - Алек з великим трудом піднявся, побачив свій напівзруйнований табір і полонених. Подивившись на кілька тих, хто вижив між трупами, він зрозумів, що їхня місія провалена. Щоб зрозуміти це, не потрібно було багато розуму.
Він жорстоко пнув полонених, намагаючись розбудити їх, і наказав їм робити те саме з іншими. Він сів на землю, відчуваючи, як його голова розколюється.
« Люди, чарівники, напади... полонені! Де в'язня?
- Ці кляті люди... — Алек розгнівався, змушуючи всіх задрижати від страху.
— Я головний тут, я ваш вожак! - Він вдарив кілька потужних обертів, щоб показати свою владу. Решта могли тільки покірно покулити, оскільки він зрештою був високоранним перевертнем. Він перевершував інших як у силі, так і в швидкості.
- Ми повернемося назад, Чорна кров... — Алек вирішив залишити табір, бо в їхньому нинішньому стані вони вже не були здатні на це. Але перш ніж хтось міг йому заперечити, в його голові пролунав голос.
« Не повертайся! Ці кляті люди... Я не помстився їм. Решта будуть насміхатися з мене, якщо я повернуся!" - заперечував голос і змусив його передумати. Алек пурхнув головою і вирішив відмовитися від свого попереднього рішення та зібрати всіх своїх підлеглих.
- Ці нікчемні люди ... Я, Алек, ваш новий глава, відімщу їм! « Коли він почув про своє рішення, то отримав відповідь лише на свої побоювання і не відчував страху перед нападом Лейліна.
Перед тим як Алек подумав про щось інше, біля входу в табір почався хаос. Група людей-авантюристів врвалася до них. Ні, це були міські охоронці, але їх було небагато.
Алек почухав голову. Раніше він нападав і на охоронців, і авантюристів.
- Вони хочуть напасти на нас такою маленькою кучкою? — Алек розлютився, незважаючи на його низький рівень інтелекту.
—Убийте их! - Зреел він, перш ніж піти вперед. Перша людина, яку він побачив, була молода дівчина-рицарь в доспеках, яка випромінювала сліпучу аура.
« Серед них є сильна людина! » — здивувався Алек, але це тривало не довго, бо він мчав до неї через секунду.
- Вбийте їх! « Решта міських вартових були наповнені кровожерливістю, бо вели боротьбу за своє майбутнє і життя та помсту. Їхні очі налились кров’ю, коли вони мчали вперед і зібрали останні залишки своїх сил.
Оборотні, які вижили в попередній битві були дуже ослабленими, а інші були важко поранені і стали ще слабшими, ніж раніше.
« Можливо, ми виграємо цього разу! » — з нетерпінням чекав на Лейліна, який втік попереду.
- Сила Бика! Смертоносне Хмаро! Часи для Орузия!
— Атакуємо! Перемога наша! — Заклинання Лейліном, коли лицарі рубали обірваних мечами мечів і кидали їхні голови на землю.
« Ефект заціпеніння ще не закінчився, особливо у високоранго перевертнів. Духовне давання "Лелін був спокійний".
Він негайно залишив тут полонених, щоб це було досягненням міської сторожі. Як інакше він повернеться в місто? Світло від великого заклинання сяяло, і Рафінія була здивована тим, що її сила значно зросла.
- Масовий бафф? Заклинання 6-го ранга? - Вона здивовано подивилася на Лейліна.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv