Розділ 899: Поглинання.
Завдяки своєму вродженому гострому вигляду священик-оборотень зміг відразу відчути загрозу — це загрожувало його життю! Тому він з радістю кинув двох мисливців, щоб ті стали пушковим м’ясом, а сам в цей час активував свій транспортний пристрій.
Але хіба міг Лейлін дати йому шанс зробити це?
— Простір Якорі!
Цей заклинання дав Лейліну змогу миттєво зруйнувати транспортні промені священика. Після цього священик, який помер від голоду, побачив те, у що просто не міг повірити, відкривши свій і без того величезний рот ще ширше.
З рук Лейліна вилетіли семиколірні промені світла
Заклін 2 ранги: Кольоровий Спрей! Ефекти такого слабкого закляття затримали мисливців тільки на деякий час, і незабаром вони вже знову мчали до нього.
Але Лейлін ще не закінчив. Ні, далеко ні ...
— Кольоровий Спрей, кольорові Спореї, Колір Сприр...
Дев’ять променів заклинань мілину в руках Лейліна, наче з веселки. Хоча заклинання низького рангу і мали обмежені ефекти, однак їхня кількість могла призвести до радикальних змін, якщо ніхто не був повністю застрахований від них.
Очевидно, ці два мисливці були поглинуті цією мотузкою заклинань, занурившись у запаморочення і галюцинації.
— Стрибає Сфера, Пилюча Куля, Палаючий Суферу... Вогняний шар, вогненна куля, полум'я вогню...
Велика кількість заклинання вогню 2 і 3 ранги сформувалася в руках Лейліна, чимось нагадуючи зірки у небі. У той час як всі вони були низькоранговими заклинаннями вогню, в комплексі вони походили на легендарне закляття Метеоритний дощ!
Мисливці, які тільки відділилися від його попередньої атаки, знову відчули велику небезпеку і стали швидко відступити.
— Вважайте за честь, що помрете під такими обставинами, — усміхнувся Лейлін. Під керівництвом його духовної сили з неба спустилися вогники, подібні до метеорів.
*Грохот!*
Два мисливці просто оглушили кольорові заклинання.
"Хе-хе ... У моєму попередньому світі також було п’ять шкіл вогняної кулі, які змогли захопити світ за допомогою полум’яної кульки. Але в мене їх не просто п'ять!" побачивши сліпучі вогні, Лейлін дав волю своїй фантазії.
Тим часом священик побачив, як вибухають мисливці і захмарнів ще більше.
- Так багато слотів заклинань, ще й миттєве їх використання ...? Ти легенда? Ні, навіть Легенди мають обмеження в дев'ять слотів заклинань...», тепер священик остаточно заплутався, перебуваючи на межі зриву.
Лейлін посміхнувся, побачивши реакцію священика. Заклиначі цього світу постійно страждали через те, що могли використовувати Плетіння і мати обмежену кількість заклять. Крім того, Містра брала в них щось кожен раз, коли вони вимовляли закляття, утримуючи частину їх духовної сили. Тому деякі чарівники могли використовувати певні заклинання низького рангу. Навіть легенди втрачали всю свою бойову силу, використовуючи декілька легендарних заклинань.
Але Лейлін був іншим. Він повністю проаналізував перші чотири рівні Плетіння, і тепер у нього не було ніяких обмежень на заклинання 0-3 рангу. Він міг миттєво використовувати закляття низького рангу, поки мав достатньо духовної сили!
Крім того, напередодні він заповнив свої слоти закляття. Лейлін зараз міг вимовляти будь-які низькоранго заклинання, але одночасно з цим мав у запасі ще й додаткові закляття, і тому міг зекономити більше духовної сили.
Це призвело до його жахливих здібностей у заклинанні. За кількістю заклинань низького рангу він у кілька разів перевищував звичайних чарівників і міг легко використати їхню силу, щоб заглушити своїх противників. Якщо його противник не був повністю несприйнятливим до заклинань, йому нічого було боятися!
Звичайно, це було найбільшим його козирем. Якби новини про нього поширилися, наслідки були очевидні. Тому всі, хто бачив його козир, мали померти!
Колишній Лейлін не наважився б використати його, сто разів він не подумав би про це. Тепер же, цьому священикові судилося померти.
Коли священик спостерігав за Лейліном, який наближався до нього, то був украй розчарований. Раптом його обличчя дёрнулося:
— Я знаю, я знаю! Ти аркарист. Ти, мабуть, аркарист! Твій товариш в моїх руках ... Я можу ... Ах ...
Жахливі закляття знову його захопили. Хоча вони були звичайними заклинаннями, їх було достатньо для того, щоб потопити противників. Коли Лейлін побачив, як священик тане в цьому потоці, він впав у глибокі роздуми.
« Яка несподіванка... Я і подумати не міг, що звичайному священику може бути щось відомо про існування арканістів! Крім того ... Здається, що священик вже зустрічався з аркаристом і навіть тримав його у полоні. Якби він убив священика, то всі в таборі стали б йому належати. Чому Лейлін торгується з ним?
Розсіявся туманний бар’єр, і Лейлін оглянув околиці. Весь табір був у хаосі. Тіла численних обертнів і їхніх товаришів були розкидані скрізь, а крові було стільки, що вона формувала невеликі струмочки.
Лейлінові підлеглі отримали великі винагороди, які повністю занурилися у війну.
Проте на іншому полі бою Тифф, навіть зі своєю майже легендарною силою, все ще перебував у скрутному становищі. Він зіткнувся з п'ятьма високоранговими перевертнями і виглядав в цей момент дуже шкода.
— Відступаємо! — Коли Лейлін повертається і зникає священик, то різко змінюється обличчя й починає махати руками.
Він був розумним і, очевидно, зміг здогадатися, що його заклинач впав. Тепер, коли високоранго заклинача противника міг спокійно їх атакувати, на них чекало одне лихо. Оскільки він зовсім цього не хотів, то стиснув зуби і віддав наказ відступати.
Але хіба міг Лейлін дати йому такий шанс? Хоча тепер він вже не міг кинути на них потік заклинань, він все одно був здатний змінити хід битви, так як він, однак, був високоранговим чарівником.
— Величезне Загорода! Утримання людини! Божевільне Головоторство!
Коли Лейлін подивився на поле бою, то кинувся у бій Тіффа. Зруйновані заклинання градом посипалися на ворогів.
Скільки у нього слотів заклинань? Що сталося зі священиком? Він навіть не дав цьому чоловікові причин використовувати слоти своїх заклинань, і так швидко загинув! - Збудив вожак перевертнів; але, скільки б він не думав про це, він був далеко від правди. Він міг тільки впасти в лють, а потім відбити атаку зверху і з фронта.
Зрозумівши, що їхній зарозумілий священик загинув, перевертни швидко занепали духом і Лейлін став ще безпораднішим. З огляду на всі обставини Лейлін взяв одного з них у полон, і він почав викорінювати решту.
— Лунний Лука!
З неба відразу спустився сліпучий блискавку, і стріла встромилася у груди вовків.
Навіть переносячи цю жахливу атаку, командир зміг деякий час протриматися на ногах перед тим, як повалити землю і показати свою могутню життєву енергію. Після смерті заклинача і високорангового перевертня табір обертів розгубив всю решту хоробрості, не в змозі більше продовжувати їм чинити опір.
Багато перевертнів стали витікати, вмираючи, тимчасом як деяких інших добивали підлеглі Лейліна і зуміли від задоволення, яке їм приносила ця різанина.
— Зачистите табір і підтримуйте порядок. Підготуйте кілька рабів, і я маю для них застосування. Передавши єдиному високоранговому в’язню Тіффу, Лейлін повністю розслабився й подався до серця табору.
На землі все ще виднілися свіжі плями крові, і це злегка прилипало до його ніг. Але війна закінчилася досить швидко, тому головна інфраструктура не постраждала.
*Бум! Бум!*
Лейлін зруйнував статую Малара і вівтар. Сліди тьмяних золотих променів все ще продовжували виходити від уламків на землі.
« Навіть правдивий Бог має обмеження. Наприклад, вони можуть відчувати обстановку біля вівтаря тільки на певній відстані, і якщо вони збираються спуститися, їм необхідно співпрацювати зі священиками, які повинні приносити жертви або навіть викликати священний приплив ... Але тут взагалі нікого немає. Насильницьке перебування тут може призвести до порушення божественності. Навіщо йому ризикувати собою заради кількох високоранго перевертнів?»
Лейлін відправив своїх підлеглих геть, і тільки після того як статуя Малара була зруйнована, увійшов у межі вівтаря.
"Як тільки він повністю розбитий, Малар не зможе відчути нічого навколо нього ..."
До цього часу вівтар був найбезпечнішим місцем. З помахом його руки, кілька людей тремтіли відчували, а він прибув до вівтаря.
« Тут немає божественності, я все ще відчуваю Бога Ооота...» (Лелін закрив очі), погладячи зруйновані велетенські голубі камені алтаря і відчуюючи від них Божу силу, яку залишив Малар. Аура, наповнена прагненням крові, смертю і полюванням, вітала навколо нього.
« Хочеться це нижчий бог, його накопичення не так вже й погано... — Лейлін зітхнув, і темрява обкутала його очі, - Пожирай!"
Сліди золотої божественної сили попалили з решток руїн, і Лейлін відразу ж їх пожер. Хоча він не міг збагнути такої божественності, ніхто не забороняв йому поглинути Божу силу. У світі Богів боги інколи надсилали свої божественні сили, щоб допомагати своїм послідовникам просуватися в їхній майстерності.
Але Лейлін був іншим. Він не був послідовником Малара, і Малар не дав йому свою милість. Так як Бог не дав би йому її добровільно, Лейлін забрав її силою. Таким він був людиною!
Коли Божа сила увійшла в його тіло, страшне роздроблене свідомість повільно збудилося у морі свідомості Лейліну, перетворившись на величезного неповноцінного монстра-осіана.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv