Глава 890: прощання.
— Дух вежі, я хочу обміняти окуляри співпраці на « Короткі описи чотирьох великих елементів» та « Вчення про космічний світ Гендальфа! », коли прийшов час іти, Лейлін звернувся до духу, який керує сховищем чарівників.
— Лорд Лейлін, зараз у вас є в цілому 580 очок. Щоб отримати доступ до двох магічних ресурсів, потрібно 80 балів. Продовжити? - Запитав дух вежі.
— Да! — Лейлін торкнувся емблеми на грудях. За допомогою невеликих таємних перевірок він відчув, що дух вежі спілкується з інформацією в його емблемі і відновлює її. Незабаром у нього вирахували потрібну кількість очок для дій.
*Бум! Бум!*
Два глиняні статуї підійшли до нього з кришталевими кулями, які містять інформацію.
Голос духу вежі пролунав знову:
— Зверніть увагу, що інформацію призначено лише для чарівника. Її не можна показувати стороннім, інакше ви будете покарані вартовими порядку палацу.
Лейлін вже знав про це правило, тому просто потиснув плечима і взяв два кришталеві кульки та залишив гільдію.
« Лише на перших двох рівнях доступ до цієї інформації можна отримати лише з певних обмежень. Мій рівень доступу і так вже найвищий з тих, що можуть отримати чужинці..." - Лейлін зітхнув.
Хоч би як там було, він все ще був чужинцем, завербованим менше року тому і простим чарівником середнього рангу. Хоча у нього була репутація генія, він буде ніким до того часу, поки повністю не виросте.
« Всі дослідження і методики, які можна безкоштовно прочитати у сховищі чарівників, вже зберігаються в І.І. Чіп. Для доступу до решти інформації, мені доведеться витратити окуляри сприяння ...."
Не ставши Легендою, він не зможе отримати вільний доступ до зберігання. Він міг тільки використовувати свої накопичені окуляри для повільного отримання інформації про дисципліни, які його цікавилися. Якби не війна, яка наближається, то було б безглуздо отримувати всю необхідну інформацію за допомогою лише таких засобів.
Але тепер все було по - іншому. Очі Лейліна виблискували: « Скоро... Тінь війни наближається ...."
Приближення війни не було таємницею. Розумні люди, такі як Лейлін, могли передбачити її ще багато років тому, а зараз навіть наймолодші офіцери, на кшталт Аулен, розуміли це.
Найбільш очевидним є те, що кількість учнів-військів та офіційних чарівників у Сильвермуні впала. Натовпи на вулицях порубали. Останнім часом міська сторожа дедалі більше мобілізувалася і навіть відкрито вербувала людей.
Звичайно, до тих, хто тепер приєднався до вартового, не було такого доброго ставлення, як у Лейліна. Завдяки своїй здатності передбачати й інформувати Лейлін зміг вчасно завербуватися. Якщо йому пощастить, його могли б зарахувати у середні ряди.
Але це не було тим, чого потребував Лейлін. Навіщо йому це? Йому потрібні були успіхи, і він міг злетіти прямо до Сильвермунських правлячих кіл.
Його дії, звичайно ж, будуть стримуватись цими впертими консервативними членами і тому він мусив йти меншою стежкою.
« У Тиффа все добре. Він зібрав деякі сили, які я можу використовувати..." -- Лейлін продовжував обмірковувати свій план.
— О, боже! Кого я бачу? Це ж наш геніальний южанін, чарівник середнього рангу, Лейлін! — Цей дивний тон і сарказм, з яким згадувалися ім’я Лейліна, змусили його відразу здогадатися, хто це.
- Командире Касслі! — Він подумки закотив очі, але зовні йому довелося випростатися і віддати честь.
— Ммм! Я чув, що цього разу ти добре впорався і врятував Аулен та інших від стаї перевертнів. Непогано... — Перед ним стояв молодий офіцер. У нього були злегка гострі вуха, і світлу шкіру, яка присула ельфам. Його зовнішність приховувала його справжній вік.
Він був високоранговим чарівником! Крім того, він був найпочесніший з усіх римських вартових міста. Тому Лейлін мав поважати його. Очевидно, він знав, що коли не виявлятиме поваги до себе, то це призведе до проблем. Отже, усі його дії точно і безпомилково відповідали армейському етикету.
Коли вони побачили реакцію Лейліна, то почали сумніватися і навіть боятися.
- Я чув, що твоя наступна місія - караюча експедиція. Старанно працюй. Коли ми розширимо армію, це стане шансом для тебе, молодий чоловік.
Після того як Лейлін послухав цю підбадьорливу промову, він відійшов і став біля доріг. Коли командир нарешті покинув Гільдію Чарівників, він продовжив свій шлях з полегшенням.
Навіть світ, наповнений винятковими здібностями, був схожий на звичайне людське суспільство з окремими фракціями та боротьбою за владу. Досягнення Лейліна, який не відповідав його віку, нажили йому багато ворогів. Завдяки швидкому просування по службі, зростаючим окулярам та розповсюдженню його слави, це дуже непокоїло.
Для того щоб мати більше можливостей, Лейлін взяв на себе ініціативу і вступив у фракцію Аулен. Іншого шляху не було. Якщо він хотів піднятися, його сили були далеко не достатньо. Потрібно було заручитися підтримкою інших фракцій.
Якщо вас ніхто не підтримував, ваше усунення було лише питанням часу. Поки був хтось рангом вище нього, не маючи достатньої силою Лейліну залишалось тільки грати за правилами. У цьому випадку, чи можна було б знайти фракцію краще ніж його власний безпосередній начальник?
Лейлін зміг дожити до цього моменту, бо покладався на Аулен і силу, які підтримують її. Але це також призвело до того, що він образив інші фракції. Наприклад, високоранго чарівника Касслі належав до іншої фракції. Лейлін і Аулен вже давно стали бельмом на його очах.
Звичайно, з підтримкою Анесандро та інших старійшин вони до цих пір могли перемогти у цій боротьбі. Ніхто не наважувався публічно виступити проти них. Отже, оскільки Лейлін чудово себе показав, Кассі не зміг знайти причин для того, щоб зробити йому зауваження.
"Похоже, він збирається принести нашій команді неприємності під час наступної місії..." - пробурмотів собі під ніс Лейлін. Таке поводження все ще не виходило за межі дозволеного, і його охорону також повинен був щось зробити.
« Але він бере на себе ініціативу вставляти нам палиці у колеса, і не боїться розповідати мені про небезпеку місії. Чи це означає, що вони вже підготувалися?» Такі його дії мали на увазі 60-70% впевненості.
Звичайно, Лейлін уже звик приховувати свою силу. План, заснований на демонстрації поверхової сили, не показував його справжньої сили. Лише це могло призвести до того, що Касслі не мав би нічого спільного з цим.
« Добре було б обговорити це з Аулін якомога швидше, і подивитися, чи зможуть нам допомогти шишки, що стоять за нею...» - у Лейліна виникла думка, ніби це була боротьба двох великих організацій, в які випадково взяли його команду. Обидві сторони вже давно помітили наближення війни і робили все можливе, щоб придушити своїх противників та зібрати якомога більше сил.
Те, що його висунули на передній план подій у самій авангарді, означало, ніби все стало дуже небезпечним. Як прапорці, вони напевно будуть атаковані в повну силу.
« Але ж це може бути небезпечно! — Лейлін похмуро розсміявся. « Якщо ми зможемо вистояти, то нагороди не будуть мізерні. Хіба це не справедливо?»
Лейлін ніколи не боявся небезпеки.
— Лейлин! Эй, эй! Я тут! — Лист до дівчини привернув увагу багатьох людей і змусив їх озирнутися. Але дівчина, яка його звала - це мабуть не бентежило, і вона навіть почала розмахувати руками.
- Невже вона нарешті приїхала сюди? - Дияволова мітка вже попередила Лейліна про особу цього чоловіка.
Він підняв очі і підійшов до дівчини-рицарю:
- Давно не бачилися!
- Давно не бачилися, Лейлін! — Рафінія все ще була в лицарських доспеках, але її кінь супроводжував кілька слуг. Здавалося, що за ці два роки вона виросла зовсім мало і зросла лише на кілька сантиметрів. Її міцні та пишні стегна змусили перехожих озиратися.
Оскільки такі погляди не були добре продумані, Лейлін відвів Рафінію в сторону.
- Ти чарівник! Я знала це; ти блефував весь цей час! І тебе звати Лейлін, а не Ляй! — Рафінія була роздратована, а її особистість все ж таки мала таку саму рису.
Ха-ха ... Це все було лише маскуванням! — Лейлін, якого розкусили, навіть не почервонів.
- До речі, чому ти тут?
Між Північним та західом була величезна відстань. Лейлін дістався до Сильвермуна раніше Рафінії, але той факт, що вона дійсно приїхала сюди, все ж трохи здивувався.
— Я зараз подорожую, і до мене дійшла чутка про те, що тут станеться війна. Я приїхала, тому що ти тут, — серйозно відповіла Рафінія.
— Я так и знал... — Лейлін потер віскі. Тільки такі дурні дівчата, як Рафінія, втікали на полі битви, коли там не було жодного привілею. Він з жалем глянув на слуг позаду неї, — слідувати за такою пані, як вона, мабуть, виснажливо.
Почувши це, слуги позаду Рафінії енергійно закидали його, але як тільки Рафінія повернулася, їхні слова відразу змінились і стали обурені.
— Боротьба за праведність - це все, заради чого я живу!
- Методи міс правильні. Ми дійсно підтримуємо вас!
— Ну як? Так багато людей підтримують мої мрії! Це місто Сильвермун переможе, а злі орки обов’язково програють! — Рафінія гордо підняла голову.
— Ага-ага. Ти увійшла в міську варту? - Прямо запитав Лейлін.
— Ще ні. Я прийшла, щоб зустрітися з тобою відразу, як тільки приїхала! - Чесно відповіла Рафінія.
— Добре! Тоді я познайомлю тебе з людьми. Як щодо того, щоб приєднатися до моєї команди? — запропонував Лейлін. З владою Аулен, не було проблемою прийняти в команду нового рекрута.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv