Глава 879: Карта.
Відсутність змін у його статистичних і рангах чарівника було цілком очікуваним. Зрештою, коли він був у столиці, то не міг бути таким амбіціозним. Вузьке місце було зрозумілим.
Він отримав користь з цього матеріалу, який був зроблений тут. Йому вдалося завершити аналіз другого рівня Плетіння і обмежити кількість слоту заклинань для нього.
« Я хотів, щоб не викликати підозри, але не багато працював над підвищенням свого рангу чарівника. Мені не буде чого боятися стати чарівником високого рангу. Як тільки я покину столицю, я зможу швидко просунутися."
Лейлін був дуже задоволений своїм прогресом у силі, але щось таки спонукало його нахмуритися. Два роки тому він вже відчував злий намір, що кружляв навколо столиці, і відчув, як хтось спостерігає за ним. У нього було відчуття, що, якби він раптово вийшов, його тут же зустріли б жахливою атакою.
« Це, що, та купка лютих паладин Бога справедливості?»
Зрештою, це була столиця. Якби Лейлін хотів сховатися, то його вороги могли б лише безпорадно спостерігати за ним. Лейлін мав загальне уявлення про те, ким були ці люди у тіні. Він мав на меті вирішити цю проблему в той час, коли його відбували.
« Я записав більшість інформації, яку зміг дістати в Гільдії Чарівників. Залишилося лише кілька аспектів досліджень, і вони були близько до завершення. Врешті-решт, Дамбрат - маленька країна, і для неї вже досить дивно володіти ресурсами, придатними для чарівників нижче 15-го рангу ...."
Після дворічного досвіду Лейлін мала можливість наступного переїзду. Що ж сказати про призначення? У Лейліна було багато варіантів, серед яких був Сільвермун — місто на півночі.
« Але перед від’їздом мені потрібно дещо зробити... Я повинен використовувати цю можливість..." -- перед очима Лейліна з'явилася карта, яка належала невзучому капітану Пепельних Соколів, високоранго вону.
«Границі карти обмежуються столицею, але в назвах місцевостей та місцях їх розташування вже відбулися деякі зміни. Навіть з моїми здібностями, мені вдалося знайти це місце тільки завдяки випадку ... Я не очікував, що воно буде там. Які несподіванки підстерігають мене?" -- пробурмотів собі під ніс Лейлін, перш ніж встати і вийти з кімнати.
- Молодий пане! Молодий пане! — Невільниці й слуги, яких Лейлін зустрічав по дорозі, кланялися йому з надзвичайною повагою.
Вони добре розуміли, що Ісус був не тільки палацом, але й могутнім чарівником. Він був майже таким же, як герої у старих легендах!
«Мм», — виглядав Лейлін спокійно, миючи їм у відповідь; і така відповідь була достатньою для того, щоб його слуги відчували вдячність.
Коли він прогулювався вулицями, мантія чарівника Лейліна привернула до нього багато поважних поглядів. Цей символ, що означає 10 ранг чарівника, викликав ще більше здивованих криків. Лейлін поступово звик до такого ставлення. У мить він дістався до високої вежі чарівника.
— Лейлин! — Там уже чекали кілька низькорангих чарівників, які були в подібній мантії. Прекрасна чарівна чарівниця використала нагоду привітати його, і її очі виблискували.
— Ммм. Джулія, Джейл, Анджело. Доброго дня! — Лейлін кивнув з дружнім і спокійним виразом обличчя. Ці чарівники були учнями Сімелла. В даний час він вчився з ними під його керівництвом, і тому вони були чимось на зразок однокласників.
- Старший Лейлін, допоможи мені з цією пляшкою "Взрівної зелені"! Я пробувала вже багато разів, але безрезультатно... — Джулія дістала вогняно-червону пробірку, приклонившись до нього майже впритул.
Вона добре знала його походження. Його сім’я мала винятковий талант у чаклунстві, і тому вона контролювала величезну торгівлю в морських просторах!
Такий статус перетворив Лейліна на "президентного принца" для багатьох столичних дам. На жаль, дехто навіть зізнався йому в любові. Він вважав, що такі речі були занадто нудними. Якщо б він хотів насолодитися цим, Деліі мав достатньо грошей для цього. Навіщо йому витрачати на це свої сили?
Теплу жіночу увагу, яким він був оточений, змушували інших чоловіків-волшебників метати в нього заздрісні погляди; але Лейлін був абсолютно невибагливим.
Він взяв пробірку і швидко подивився на неї:
- Є помилки під час облоги нейтралізуючого агента. Крім того, заклинання було накладено занадто рано...
Хоча він зробив лише кілька зауважень, багато чарівників несподівано засяяли обличчя.
— Ладно! Якщо більше нічого немає, я піду - недбало поговоривши з іншими, Лейлін пішов до вежі чарівника, залишивши позаду погляди, сповнені заздрості.
- Вчитель Сімелл дав Лейліну право входити до вежі чарівника, коли йому заманеться. Це нагода для кількох учнів! — Джулія з заздрістю дивилася на приголомшливу вежу чарівника.
- Він чарівник 10 ранг, найпотужніший магічний геній серед нас! Якщо ти дійдеш до 10-го рангу, наставник дасть таке право і тобі... — Віхар поряд з нею подивився на піктограму у себе на грудях. Символ 5 ранг чарівника завжди був джерелом його гордості, але тепер він здавався просто неправим.
- Ми дійсно не можемо порівнятися з його талантом ... - Кілька інших чарівників трохи нижче 5-го рангу могли лише посміхнутися, почувши це.
- Гроссмейстер Симелл! - Лейліну пощастило. Сімелл не проводив жодних експериментів, а відпочивав у кімнаті розваг зовні.
— О, Лейлин. Заходи, присаживайся! — Сімелл був дуже енергійним старичем з добрими очима, менше метра ростом.
Він не був його учнем. Їхні стосунки були схожі на відносини сучасних аспірантів, які допомагають своїм вчителям у експериментах і їм було легко та комфортно спілкуватися.
Почувши ж Лейлін, не втримав ся і сів, покликнувши:
-Гросмейстер Сімелл, я сподіваюся отримати право доступу в кімнату Алхімії No1!
При цих словах, він поклав на стіл золоту картку. Хоча він був Вільний робити те, що йому заманеться, за все потрібно було платити. Лейлін добре це розумів.
— Ммм, здається, ти нарешті готуєшся починати! Ти зібрав всі матеріали? — Сімелл посміхнувся, поглядаючи на ліву руку Лейліна.
— Завдяки вам, я зібрав все. Мені залишилося зробити останній крок в лабораторних умовах у вежі чарівника ... — Лейлін потер перстень лівою рукою.
я дозволю тобі впустити тебе. Крім того, будь ласка, візьми на своє піклування Джулію та інших. У мене небагато часу ... — Скаже Сімэлл.
Як звичайні, низькоранкові чарівники або учні чаклунів могли порівнятися з Лейліном, які витрачали на навчання його мізерні суми грошей? Щодня вони могли лише накопичувати слоти заклинань, варити зілля або плавати предмети на елементарному рівні і отримувати нагороду у вигляді кількох золотих монет.
Тим, кому не пощастило, доводилось копіювати багато сувоїв заклинань і повільно збирати їх, обмінюючи потім на книги закляття та інші матеріали для прорвання. Деякі вчителі просто забули про своїх учнів. Сімелл уже був досить люб'язний, допомагаючи Лейліну.
— Добре, я зрозумів! — Лейлін встав і відклався. У лабораторії алхімії він зняв з лівої руки своє Перстень Чарівника.
Це кільце, яке може збільшувати кількість слотів заклинань 5-го рангу на 1, було схоже на божественний артефакт для низькогаргових чарівників. Він був виготовлений з унікального матеріалу, який можна було б підсилювати. Завдяки дослідженням з Сімеллом і власним ідеям, він нарешті знайшов спосіб посилити цей предмет.
— Дух вежі, у мене вже є право увійти? — Ясно запитав Лейлін.
- Пан дозволив чарівнику Лейліну Фаулену використовувати кімнату Алхімії No1, а також елементарні резерви, прискорювач частинок, чарівних маронетків 2-го рангу ... — пролунав роботизований голос. Це був дух вежі чарівника.
З її допомогою здібності чарівника могли виявитися на максимум. Однак величезні кошти на будівництво означали, що навіть якщо багато чарівників сподівалися мати власну вежу, вони могли про це тільки мріяти.
Міфріл, адамантін та інші предмети з’явилися із мішечка Лейліна.
— Це зайняло у мене стільки часу. У мене, нарешті, з'явився спосіб використовувати його ... — Лейлін посміхнувся, поклавши Перстень Чарівника на стіл. Його осяйне сяйво миттєво закутало.
...
Через сім днів Лейлін із задоволенням розглядав на своїй руці абсолютно нове кільце.
И.И. Чіп відразу показав йому статистику:
Кольцо Вошебника. Вага: 15 р. Матеріали: обсидіан, магічний сплав, кров дракона, міфріл, адматин і райдужне пір’я. Ефекти: 1. Слоти заклинань для всіх закляттях 6-го рангу збільшуються на 1 (тільки для чарівників); 2. Заклинання 5-го рангу, Вой Банші (можне використовувати тільки один раз у 7 днів). Сила порівняна з слабшою версією Воя Банші. Опис: це потужна обручка, яка може розпалити бажання інших істот. Матеріали, з яких він зроблений, дають йому найбільшу силу. Наблизитися до Легендарного об'єкта.
Перстень Чарівника тепер виглядав темнішим. Могутнє магічне сяйво вже зовсім зникло.
« Мм! Покращивши силу душі в кільце, я отримав заклинання ранга 5? - Війська Банші, заклинання звукового атаки 5-го рангу? Непогано!» - Лейлін був дуже задоволений цим покращенням.
Здійснувши перстень на ліву руку, яке тепер стало трохи важчим, Лейлін встав і вийшов з вежі чарівника. Він зробив тут все, що було можливо, і тепер його більше нічого не стримувало.
« Залишилася лише ця карта... — Лейлін переглянув інформацію, яку надав І.І. Чіпом, бормоча собі під ніс - ці назви є оригінальними, і багато з них були змінені сотні років тому... Схоже, ця карта скарбів належала не Зіґфріду, а комусь ще більш загадковому ...."
У Лейліна навіть підозрювали, що Зіґфрід не дослідив карту як слід, оскільки в ній було забагато загадок; так багато, щоб Лейліну залишалося тільки почесувати голову у замішанні.
На щастя, Лейлін мала багато часу за останні два роки. Він витратив весь свій вільний час на спроби розшифрувати карту. Він, нарешті, підійшов до розгадки її справжньої таємниці.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv