Глава 875: Стратегія.
— Добре, я не буду позбавляти тебе твого статусу, але ти повинна використовувати всі ресурси, якими ти знаходитьсяш для мене, - Лейлін глянув на радісну дияволицю перед собою і байдужо кивнув. З божественною силою Вельзевула і знання її справжнього імені, ця дівчина погодилася б, навіть якби Лейлін сказав, що він був реінкарнацією Суверенного Короля Черроуґодія.
Коли її життя було під загрозою, з нею не важко було домовитись.
— Наскільки великі ваші зв’язки? Ти можеш вплинути на короля? - Прямо запитав Лейлін.
— Пане, я таємно контролюю близько тисячі послідовників. Двоє з них - графи, а п'ять - віконти ... Я також можу опосередковано вплинути на двох маркерів і герцога... — Делія негайно повідомив йому всю правду. Ці двоє зовсім ігнорували Вельзевула; така сумна доля того, хто програв.
— Тільки Маркіза Луїза може вплинути на короля; вона є його коханкою і найновішою перемогою, — Диявол удосконалив губи й виглядав дуже звабливо. Щоб вижити і здобути вищий статус, вона не мала нічого проти використання власного тіла. Тому, відійшовши від паніки, вона все ще мимовільно показувала свою красу Лейліну.
Вона була дуже впевнена в собі. Хоч би яким рішучим був чоловік, він не зміг би встояти перед її чарами.
— Маркиза Луїза? — Лейлін був вражений. Він не очікував, що ця дияволиця буде настільки ефективною, щоб впливати на вищий клас королівства.
Леді Делія нарешті пояснила Лейліну, як їй це вдалося. Як і інші дияволи, вона спочатку використовувала свій дім насолоди, щоб приваблювати палаців та зваблювати їх на правопорушення. Тенові методи дозволили їй отримати контроль над великою кількістю леді і дам з благородних сімей.
За допомогою цих дворечених вона часто проводила кваліфіковані вечері для тих, хто впав і привертав до себе ще більше вельмож. Ця мережа була схожа на вірус, який постійно поширювався.
Недавно Леді Делія сама надавала Маркізу, Мадам Луїзу, щоб вона випробувала деякі заборонені задоволення і успішно захопила її. Вона стала дияволоплонницею і навіть була відправлена в ліжко короля.
Сама Делія мала справжнє тіло диявола, і вона ніяк не могла обійти всі методи виявлення та чарівників всередині двору. Але це не було проблемою для простих людей.
— Тепер у мене є контроль над партією благородних дам, і всі вони - послідовники пана. Якщо вони вам сподобаються... — Леді Делія облизала губи, зробивши йому дуже привабливу пропозицію.
- Якщо у мене буде вільний час, я спробую...
Лейлін, не вагаючись, погодився на такі солодкі пропозиції. У будь - якому разі, він також мав потреби.
- Хе-хе ... Наші послуги, безумовно, задовольнять вас, пане... — Почувши обітницю Лейліна, леді Делія відчула полегшення. Принаймні, поки Лейлін все ще мала цінність, він не позбудеться її. Її тіло розслабилося, і це зробило її ще привабливішою.
Зрозумівши, наскільки потужними були її сили, Лейлін кивнув і сів на диван.
- Ти чула про Віконте Тіма з Балтійського архіпелагу?
— О Тіме? — Делія покинула погляд на Лейліна, здається, намагаючись вгадати, які у них стосунки. - Я чула про нього. Раніше він був простородним сином з сім'ї Золотого Торнблосса, і замислив захопити владу та землями марказа...
— Як ти думаєш, які шанси його успіху? - Лейлін сплів пальці.
— Є багато відомих людей, які мають владу над Балтійським архіпелагом. Маркіза стежив за цим, але племінник короля — зовсім інше. Хоча він не досяг успіху, і на його землю напали пірати, це було проблемою попереднього Марка. Його трагічна історія вже принесла йому « божки жалю" і я думаю, що в кінці він зможе отримати те, чого хоче. Я не впевнена, яку ціну йому доведеться заплатити взамін, хоча...
Зрештою, Делія була дияволом і багато років працювала в імперській столиці Дамбрат. Вона багато разів бачила цю боротьбу за владу і могла здогадатися, чим це закінчиться.
— Чи пан хоче допомогти йому?
— Нет. Відправ кілька наших людей, щоб зв'язатися з ним, але не давай йому нічого занадто важливого ... Я впевнений, ти в цьому хороша ... — Лейлін погладил підборіддя.
— Свісити моркву перед очима осля, щоб він міг бачити її, але не може з'їсти і, отже, змусити його боротися марно? Хе-хе ... Пане, ви жахливі! Леді Делія посміхнулась. По правді кажучи, Дияволи були кращими у використанні переваг заради зваблення людей, невпинно затягуючи шнурок навколо їхнього шиї або змушуючи їх продавати свої душі.
- Добре, що ти розумієш. Зроби це зараз; решта я розповім тобі пізніше... — Лейлін встав, повністю ігноруючи її чудову красу і збираючись піти.
— Пане, хіба ви не залишитеся? — Леді Делія була вражена.
- Ні, у мене ще є справи в столиці. Я буду приходити, коли у мене буде час... — Лейлін завжди добре виконував свою роботу і втішався задоволенням.
Коли Делія бачила це, то могла лише дивитися за його спиною.
Лише після того, як його фігура повністю зникла, вона стала похмурою: « Чорт забирай! Звідки у нього сила мого пана, і як він дізнався моє справжнє ім'я? Один лише погляд на нього достатньо, щоб зрозуміти, що він - безсердечний монстр, який не буде ставитися до своїх підлеглих більш поблажливо через їхню красу."
Найбільшою трагедією для Диявола було те, що він потрапив під владу свого пана. Але, оскільки він знав її справжнє ім’я, Деліа нічого не могла вдіяти.
— Проклятье! Чорт забирай! - Вона могла тільки ненависно проклинати його.
Решта слуги і танцюристи в страху дивилися на свого боса. Тільки вони знали, яке насильство і морок сховані під її прекрасною особою. Тому всі вони хотіли перетворитися на страусів і закопати свої голови в пісок.
Побачивши це, вона почала кричати ще сильніше:
— Ви, скромні свині, працюєте! Хочете отримати хліст?
Через кілька днів Лейлін, одягнений у благородний одяг, вийшов з церкви Бога. За допомогою трансферних послуг церкви він отримав велику кількість золота з острова Фаулен. Через падіння Балтійського архіпелагу, прибутки його сім'ї від торгівлі поступово збільшувалися, що дало Лейліну ще більше коштів.
Навчання чарівників не могло підтримуватися без грошей. Вони потребували їх для своїх дорогих експериментальних матеріалів і магічних книжок.
« Тім теж здалася. Все йде добре. Я можу поїхати до столиці імперії і тренуватися там деякий час, тому що Гільдія Чарівників може дати мені доступ до будь-яких матеріалів нижче від високих чарівників. За допомогою моїх зв'язків з наставником Ернестом..."
Лейлін подивився на далекий чарівник, який досяг хмар, і його очі не могли блиснути. Його плани йшли дуже гладко. Коли Тім побачив силу Лейліна, то погодився на угоду.
Зрештою Лейліну, порівняно з тим, що могли бажати від нього інші двореяни, потрібно було тільки згоду на угоду і він просив дуже низької ціни. Оскільки Лейлін знав, що Тім убив стару маркузу, вони не могли піти різними шляхами. Отже, поки він все ще перебував у морських морях, йому доводилося ставитися до Лейліна. Звичайно, Тім знав, що йому треба вибрати.
Маючи докази, Лейліну потрібно було лише створити шум, щоб змусити короля зробити оголошення і отримати відповідну документацію для того, аби все відбувалося офіційно. Що ж тоді може зробити Божа церква правосуддя?
« Навіть якщо король дізнається правду, він не визнає цього. Він буде наполегливо захищати свою репутацію. Він уособлює гідність королівства; так як же король може оголосити про щось неправильне? Заради власної репутації він волів би допустити такі абсурдні події. Таке становище тих, хто має владу..." - губи Лейліна викинулися в холодній усміці.
Знущатися над королем через барона, який був винен лише в піратстві що це не так вже й погано, як спілкування з дияволами та демонами? Це того коштувало? Божі священики правосуддя повинні будуть добре розглянути це питання.
Після цього Лейлін, який тепер вважається чистим, міг повернутися до розходження вулицями у своєму первісному вигляді. Він не вчинив жодного злочину. У кращому випадку, все базувалося на одних лише підозрах.
« Тепер, коли я показав своє обличчя поза церквою Богаства, незабаром з'являються інші, чи не так?» — Лейлін ніколи не ставив під сумнів швидкість передачі інформації між великими організаціями. Зрештою, навіть Леді Делії мала величезну інформаційну мережу і в церкві все більше й менше.
Перевівши гроші через церкву, його статус, ім’я та всю решту інформації відразу було викрито.
« Дочекаємося!» — посміхнувся Лейлін і ввійшов до Гільдії чарівників.
Гільдія Чарівників була менш веселою, ніж Ґільдія Ворів або Гілдія Воїнів, але вона в свою чергу була наповнена урочистою і величною аурою. Два чарівні маріонетки вірно охороняли це місце, отримуючи магічне світло. Очевидно, на них були заклинання вічності.
« З такою атмосферою багатства і екстравагантності та їх витрат... Не дивно, що в Дамбраті є лише одна Гільдія Чарівників.
- Ласкаво просимо! Чи можу я дізнатися, в яких послугах ви потребуватимете? — Штучні чарівники привітали його і ввічливо вклонилися з етикетом, який відповідав чаклунові.
— Я Лейлін Фаулен з острова Фавелен. Я тут, щоб скласти іспит на ранг чарівника, широко посміхнувся йому Лейлін.
Якщо він мав намір навчатися в Гільдії Волшебників, то, звичайно ж, йому потрібно було перевірити свої рани. Цей іспит був значно вищим, ніж у військових. Він навіть повинен був прояснити, у кого він раніше навчався і що вивчав. Чарівники - збори для серйозних людей!
Але Лейлін вже давно був готовий до цього, і тому не боявся.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv