Глава 856: Наймник.
- Фафнір використовував бойову техніку! Серйозно? — Деякі глядачі почали співати відразу.
« Як нудно», - Лейлін прослизнув повз противника і його дерев'яний меч рубав вперед.
Бойова Техніка: Заряд! - Велика сила вразила Фафніра, відправивши його тіло в політ, як мішок з піском. Однак Лейлін продовжував атакувати. Здавалося, ніби він перетворився на порив вітру, що безупинно атакує незграбне тіло Фафніра в повітрі.
*Треск!*
*Крах!
Роздався жахливий тріск кісток, що ламалися. Коли Фафнір впав, його руки і ноги були скручені під дивними кутами, а він сам навіть знепритомнів.
- Ну що? Я пройшов? — Лейлін глянув на приголомшливого суддю.
— О. Я оголошую, що Лей пройшов цей тест! — Сказав суддя, ніби тільки опритомнів. Натовп, що крутиться довкола, відразу зашумувала.
Лейлін мало цікавився цими людьми, і він пішов до прилавок. Цього разу натовп сам по собі став перед ним, бо вони завжди поважали його.
Старик посміхнувся і вимовив:
- Хе-хе ... Я рідко помиляюся. Хлопче, хочеш повчитися у нас деякий час?
- Ні, дякую. У мене є дуже невідкладна справа, Лейлін бачив, що цей старий чоловік був воїном приблизно 10 ранг. Це було досить добре, але він сам убив майже дюжину воїнів високого рангу мародеруючи у зовнішніх морях.
— Эх. Гаразд, молоді люди сьогодні... — Старенький в’яло кинув Лейліну мідний значок і клаптик пергаменту, — візьміть. Це ваша піктограма воїна і посвідчення. З вас дві срібні крони.
Ціна була трохи завищена і, здавалося, старий зробив це навмисно. Але оскільки Лейлін мав трохи часу, він оплатив свій рахунок і швидко пішов геть.
Покинувши Гільдію Воїнів, Лейлін поїхав до сусідньої Ґільдії Наемників. Людина золотого ранга за прилавком професійно посміхнувся йому:
- Ласкаво просимо. Чи можу я спитати, чи ви прийшли сюди за призначенням або винагородою?
« Я тут, щоб стати найманцем », — сказав Лейлін.
— Будь ласка, пройдіть до прилавок No 3, — стати найманцем було дуже просто і для цього потрібно лише підтвердження ранги Професіоналу. Побачивши п’ять рангових значок, один чоловік у прилість No 3 посміхнувся і охоче допоміг йому скласти необхідні документи.
Будучи новачком, Лейлін не мав іншого вибору, крім як стати найманцем мідного рангу, найнижчої. Тільки виконавши кілька місій, він зможе просунутися вище. Але тепер, коли його ранг Професіоналу підтвердили і він став найманцем, двері багатьох міст будуть для нього відкриті.
Для Лейліна, як людину, що намагається стати Богом, марнування ранги найманця було жартом.
« Мій шлях тепер вирішується, наступний крок - це подорож до Королівства Дамбрат і вступ у Гільдію Чарівників... Або мені краще поїхати в іншу країну ... Кажуть, що місто місячного Світла на півночі має цілий набір інформації про магію. Власник міста може бути навіть обраний Богинею Плетіння, і багато з їхніх просунутих заклинань можна порівняти до ельфійських. Думаю, можна подумати про навчання в цьому місті якийсь час."
Інформація про високорангові заклинання в цьому світі була дуже конфіденційною, і, якщо Лейлін хотів отримати ці знання, йому довелося б вступити до деякі великі організації, щоб здобути визнання.
Звичайно, він міг проігнорувати це і зосередитися на підвищеннях свого рангу, як чарівника. Тим не менш, тоді він став би жалюгідним в бою. Якби чарівник високого рангу мав лише кілька заклинань, це було б ганьбою в порівнянні з іншими чаклунами того ж самого ранги.
« Якщо подумати, чи можна змінити моделі заклинань різних рангів з Міра Магів, щоб їх могли використовувати у Світовому Богі? Але кількість часу, необхідний для цього, може виявитися занадто жахливим ...."
Лейлін мав попередній план, як зробити шлях Магів доступним для світу богів. Це був всеохопливий шлях, зосереджений навколо пошуку правди, і з усіх шляхів до влади він був дуже гнучким та адаптованим.
Було можливо проводити дослідження створення в Мірі Богів Магів, людей, які могли б вимовляти закляття без використання Плетіння. Але це вимагало великих розрахунків. Більшість ресурсів І. І. Чіпа була зосереджена на аналізі Плетення, і в цій ситуації, коли у нього не було вільного часу для проведення моделювання, він міг тільки відкласти свої плани на невизначений термін.
« Немає сумніву, що дослідження заклинань без використання Плетіння є у всесвіті величезним табу. Боюся, що я можу зробити щось тільки після того, як стану Легендою".
Лейлін погладив підборіддя: « Але якщо я зможу отримати про це інформацію, навіть коли вона і буде неповною, швидкість аналізу І. І. Чипа істотно зросте ... Я впевнений, що багато Маґі теж так думали під час стародавньої війни.
Роздумуючи про це, Лейлін увійшов у зал місій Гільдії Наемників. Тут були запалені численні великі каміни, що додавали залу улют. Багато найманців розділилися на групи. Деякі пили і веселилися, в той час як інші брали участь у величезній дошка з місіями в центрі залу, періодично обговорюючи щось між собою.
У повітрі витікав п’янкий аромат міцного рому, а також смажене м’ясо й хліб.
« Місія високого рангу: знищення вугор! Тільки для груп найманців золотого рангу і вище."
Ця місія висіла в самому верхівці дошки, і була виділена жирним шрифтом. Велика нагорода змушувала багатьох найманців пускати слини, читаючи це, але мало хто з них наважувався б прийняти її.
— Да! Я чув, що вучка ограсів мігрувала до однієї з головних доріг у столицю. Вони вже напали на каравани й мандрівників, тому не дивно, що нагорода така висока!
Почувши перешіптування найманців, Лейлін зміг краще розібратися в цій місії.
«Кучка огра? Не дивно, що ця місія займає тут головне місце!» - кивнув Лейлін. Класифікація найманців була дуже проста. Найнижчий ранг вважався мідним, а за ним йшли Срібний і Золотий. Наймачники Золотого рангу мали великий досвід і, як правило, були сильними професіоналами.
Вище Золотого рангу стояли найманці міфрілового і платнінового Рангів. Але таких людей, звичайно ж, не було в такому маленькому місті, як Емон.
Групи найманців Золотого рангу були могутніми воїнами, і серед них зазвичай було багато наймачів золотого Ранга. Тільки найманці, які мають подібну силу, могли впоратися з грами.
Лейлін перевів погляд у нижню дошки оголошень. На ній було багато місій на знищення вігри, починаючи з найнижчого рангу, закінчуючи могутніми шаманами ограсів. Все, що потрібно було зробити для отримання нагороди — принести вуха вугра як доказ. Ці місії були не особливо важкими. Час від часу декілька найманців об’єднувалися в групи і обговорювали місію, перш ніж приступати до неї.
« Огрове плем’я налічує понад 200 особин. Шамани мають родоводи та здібності, подібні до магії. До того ж, вігри дуже стійкі до магії." - бормотів про себе Лейлін.
« Я не зможу самотужки подолати їх, якщо не буду довго йти з ними. Проте, це займе багато часу, і мені потрібно буде пройти через кілька небезпечних регіонів, а небезпека не так вже й сильно відрізнятиметься від племен вугра. Мені навіть можуть зустрітися племена Дрейків.
« Мені доведеться почекати, поки деякі великі групи найманців завершать свої місії або приєднаються до будь-якого каравану...», - пробурмотів Лейлін. Він готувався до подорожі в столицю, навіть без рекомендаційного листа Ернеста. Там він зможе отримати найновішу інформацію та багато інших корисних речей.
"Кромі того, навіть якщо б мені довелося готуватися до подорожі на північ для навчання, я напевно повинен був перетнути Королівство Дамбрат..." - зітхнув Лейлін. Він пішов до зупинки реєстрації гільдії:
— Дайте мені сидр. Чи є якісь місії, які допоможуть мені потрапити в столицю? Бажаємо, якщо це буде якомога швидше і разом з великими групами. Мені потрібно щось безпечне.
Говорячи це, він вже тримав срібну крону в руці, яка спускає звабливий блиск у повітрі.
— У вас невідкладні справи в столиці? Зовсім не проблема. Незабаром караван направиться, і вони вербуть людей для охорони через ці жалюгідні ограхи - побачивши монету у руках Лейліна, працівник спіймав, а потім відповів. Очевидно, що тирану потрібно було детально і точної деталі.
Лейлін погодився на це і знайшов супроводжувача, тому вирішив вийти з Ґільії Наемніків. Вулиці міста Емон були дуже пустельними, ймовірно, через зіткнення з подвійною напасти у вигляді морської торгівлі та огрів.
Коли Лейлін знайшов у своєму тракті багато закритих магазинів, він хотів повернутися і помедить його.
- Пане, будь ласка, висічіть мене, та пожовче! — Перед Лейліном з’явилася молода жінка в сірому одязі. Вона була вродливою і одягнена в грубе вбрання з мішковини. На її шиї виднілося багато шрамів і синців.
Вона стояла перед ним і з нетерпінням дивилася на нього, тримаючи в витягнутих руках колючий хлист. Багато крихітних шипів на ньому виглядали дуже зловісними.
Вона виглядала чистою і святою, готовою померти за праве діло, і в її погляді читалася рішучість, якою володіли тільки божевільні послідовники.
« Що це... - Лейлін мітнув погляд повз божевільну жінку, зауваживши поруч з нею маленьку дівчинку. Вона тримала в руках скриньку для пожертв церкви і, помітивши його увагу прикуто до неї, спеціально затрясла ящичок.
Лейлін помітив на грудях маленької дівчинки дивну святу емблему.
- Так ти священниця Повелительки Хлиста! На щастя, Лейлін побачив багато в житті і відразу зміг визначити її особистість.
— Да. Будь ласка, допоможіть з нашим ритуалом і дозвольте моїй душі отримати спокуту через страждання! — Жінка відповіла з повною серйозністю, а потім поклала хлист в його руки.
— Я... Я... Я... — Лейлін був просто збитий з пантелику. Йому хотілося втекти, але перехожі навколо не звертали на них ніякої уваги. Дехто навіть озирався на нього, розуміючи його усмішку.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv