Глава 846: Пустий острів.
— Босе, чому ми повинні йти проти Чорних Скелетів і Тигрових Акул? За ними стоять Маркіз Луїс і Балтійський архіпелаг, і нам просто не порівнятися з НІМІ ... Чи ж не краще нам триматися осторонь, як ми робили це в минулому? Море таке величезне. Вони не зможуть знайти нас... — оголосив багато проблем, які мучать багатьох.
— Ти ставиш під сумнів моє рішення, Сталкер? — Він тихо запитав Лейлін, і весь зал відразу занурився в тишу.
Це було недоліком його перебування в Порту Венера, щоб уникнути неприємностей. Оскільки він контролював піратів з тіні більшу частину часу, у нього все ще не було достатньо влади в їх очах. Особливо у таких, як Сталкер, які тільки нещодавно приєдналися до них. Спочатку він сам командував кількома кораблями і ніколи не відчував на собі жорстокості й безсердечності Лейлін. Були речі, яких він поки що розумів.
Сталькер застиг, але продовжував бурмотіти:
— Я, мабуть, не хотів би цього робити, але ми повинні турбуватися про наших братів...
— Не хотів би? То ти все одно це зробиш? — Лейлін посміхнувся, і спалах блискавки вистрілив з його рук.
З його силою як чарівника 9-го рангу, а також з великим бойовим досвідом і відмінною технікою, він міг подбати про Професіоналу 10-ого ранга в одну мить.
*Треск!*
Тіло Сталкера перетворилося на попіл.
— Аа... Босс! Що ви робите?
Помічник Сталкера відразу дістав свій вигнутий ніж від емоцій, що нахлинули на нього, але його миттєво заблокованим Рональдом.
Лейлін грав електрику, яка вселяла страх у серця піратів і змушувала їх тремтіти. Потім він наказав:
Рональде, іди та захопи їхній корабель!
— Зрозумів, Капитан! — Рональд негайно зібрав своїх людей і пішов, залишивши позаду групу лідерів піратів, які тремтіли від страху на своєму місці. Тільки в цей момент вони згадали, що капітан Багроових Тигрів був безжалісний і жорстокий чоловік.
Вони мали виконувати всі його накази. У противному разі їх безжалісно винищували.
На деякій відстані від них були чутні крики і хаос, але Лейлін не хвилювався. Дивлячись на мовчазні переглядки серед своїх підлеглих, він сміявся: « Як і очікувалось, найбільш недисципліновані не так вже й гарячо. Серед них більше тих, хто готовий платити тільки на словах ... ".
Після року роботи команда піратів під командуванням Лейліна розбагатіла, отримавши контроль над певними ділянками. Тепер вони самі були маленькими командирами.
Через брак робочої сили, Ізабель і Рональда не мали іншого вибору, окрім як передати частину влади іншим, що призвело до появи серед піратів кількох таємних лідерів. Лейлін тримав їх під контролем, даючи на них свою силу. Хоча його сила й гарантія не посміятись, ненависть у їхніх серцях з кожним днем зростала.
Коли ті дурні, яким вистачило сміливості висловитися, здохли, єдине протистояння залишилося прихованим у тіні. Було б добре, якби вони були такими незадоволеними лише на словах, але ось скільки з цих людей таємно зв'язалися з Маркосом Луїсом і зрадили його в шпигунів?
Лейлін смумився. На перший погляд сила ворога перевищувала його власну, навіть з погляду царського статусу.
Це виглядало як усамітнення на вершині піраміди. Світські справи попадали на потоки води, які змивали людей поруч із ним і всі спогади про його колишніх товаришів.
"Але навіть якщо ти будеш діяти з тіні, ти не зможеш зупинити мене" - Лейлін залишався холоднокровним і безпрощадним.
— Капитан! Корабель Сталкера зачищений! — У цей момент двері відчинилися, і увійшов Рональд. На його тілі все ще були сліди крові. — Ми знайшли на ньому найманців з церкви Убивств, а також ось це! — Кілька емблеми з слідами висохлої крові полетіли на довгий стіл.
- Це ... Це емблема сім'ї Маркіза Луїса! - Хтось закричав у натовпі.
- Повісити всіх вбивць. Вбити всіх помічників Сталкера. Нехай вони знають ціну зради, — спокійно наказав Лейлін у мить, вирішивши долі десятків людей.
- То що скажете? Багато командирів, не маючи відваги побачити Лейліна, негайно опускали голови.
...
Після закінчення засідання Лейлін використовував свою силу, примусово розподілив завдання, але йому вдалося вирахувати не всіх змовників у своїй команді. Кілька підозрілих фігур таємно зустрілися на дні трюма корабля глибокої ночі.
- Анти-оброблення! « Милий сувій був розірваний, і коли промені світла від заклинання заповнили територію, люди нарешті змогли зітхнути з полегшенням.
- Тут безпечно? — Голос був грубий.
- Я витратив багато грошей, щоб придбати цей сувій. Навіть чарівник високого рангу не зможе виявити нас, — відповів він.
— Гаразд, досить сваритися, — відразу ж пролунав хрипкий голос старого, що негайно припиняє суперечку, - Я вірю Свобозі...
— Хіба я не казав тобі називати мене по імені? Навіть по прозвищу! — перервав його співрозмовника.
— Гаразд, вибач. — Старенький чоловік перервався і продовжив, — зараз у нас є десятки кораблів, люди, які стежать за Багроовими Тиграми та магією. Він точно не виявиться нас, тому ми можемо спокійно все обговорити...
- Останнім часом капітан стає дедалі безжаліснішим. Сталькер просто сказав, і був миттєво убитий. Навіть його підлеглих не пощадили... — Почувся образливий відповідь.
- Він щось знайшов?
— Ми, брати, об’єдналися в наших власних інтересах, але тепер капітан хоче піти війною проти двох найбільших піратських команд. Скажіть, які наші шанси на перемогу?
Літній голос відповів:
— Насправді, якщо капітан і далі грабуватиме все те, що нам подобається, а сам буде продавати вкрадені товари та розподіляти між нами прибуток, то я не матиму до нього жодних претензій. Питання тільки в тому, що зараз все по-іншому. Він хоче, щоб ми ризикували своїми життями! Навіть якщо ми позбудемося Чорних Скелетів і Тигрових Акул, вони все ще будуть підтримуватись маркером та Балтійським архіпелагом і зможуть швидко відновити свої сили. А що сказати про нас? Крім того, у них є великий флот...
Зрештою старий голос раптом став гучнішим.
- Тоді що нам робити? — Причина, чому вони зібралися тут, полягала не в піднятні бунту, а у створенні угоди для захисту своїх власних інтересів.
- Ми пірати. Наскільки цінним може бути довіра? Якщо ми опиняємося в скрутному становищі, то можемо просто повстати проти нього і стати на бік інших піратських команд. Будь то Маркіз Луїс або Варвари, - кожен підійде ... — Нестямний голос продовжував гніватись.
У темній кімнаті виблискували очі, повні дотепності.
...
— Докладаю! Виявлено сліди Багроових Тигрів! - Претендент доклав честі.
— За ними! Йдіть за ними! Не упустіть їх! — очі Уильяма засяяли.
Велетенські кораблі підняли вітрила і, з великими дугами через сильний вітер, пливли морем. Весь флот рухався просто з жахливою швидкістю.
« Це все завдяки панові Боружу!» - це сильний вітер, що б'є його по обличчю, Вільям не міг не кинути захоплений погляд на високорангового чарівника підле себе. Його заклинання Бріз збільшило швидкість флоту більш ніж удвічі.
Чарівники могли пристосовуватися до різних видів складних ситуацій. Маючи у своєму арсеналі безліч типів заклинань, вони знайти їм застосування в будь-якій ситуації. Він вважав, що Багровим Тиграм ніколи не вдасться втекти від них.
— Бачу острів попереду, і там на якорі стоять кораблі! — Закрикнув моряк на оглядовому майданчику.
- Що? — Вільям відразу ж кинувся до перила, прихопивши трубу, щоб краще все розгледіти. У його полі зору потрапив величезний пустельний острів. Там стояла флотилія стоячих піратських кораблів. На їхніх прапорщиках був розв’язаний флагові Тигри, який не міг нічого з ними вдіяти.
— Вони кинули свої кораблі і висадилися? Вони збожеволіли? — Не вірячи своїм очам, Вільям стиснув зуби і наказав. — Вперёд! Потопом усі їхні кораблі!
Хоч би що там було, він мав потопити ворожі кораблі. Таким чином, вони загнали б його в пастку.
Наступна операція пройшла гладко. На вахті залишили декількох, а Кроу і Цітамо навіть не придалися. Їхній перший і другий помічники взяли з собою кількох людей та захопили 30 піратських кораблів.
Усі піратські кораблі, які Лейлін захопив зі своєю командою за цей рік, тепер потрапили в руки Вільяма. Процес пройшов настільки плавно, що в це важко було повірити. У нього був корабель « Мерфолк » і навіть лівкор "Баґровий Тигр" з кривавим прапором.
« Його кораблі були чисті, і на них не було пасток. Спираючись на інформацію, отриману від рабів, це тимчасовий перевалочний пункт, і вони збудували тут кілька простих захисних споруд...
Кроу грався з чорним кривим ножем в руках:
- Отже...? Ми повинні відчалювати? — Такий великий флот коштував щонайменше десятків тисяч трюмів; чарівне багатство. Навіть великі пірати з'їли б від заздрості.
Вільям пробурмотів щось собі під ніс, а після стиснув зуби:
— Нет. Усі вони знищені! Навіть якщо вони щось зробили з кораблями, це ніяк на нас не вплине.
Зрештою, на кораблях могли бути заховані всілякі отрути і гази, які не піддаються методам воїнів, чарівників та навіть Божественної сили. Він хотів здобути гарну перемогу, щоб забезпечити собі місце наступника. Нічого не могло піти не так.
- Пане Боруж, що ви думаєте? — Вільям не забув спитати і думку Боружа.
— Хороший хід, — кивнув чарівник, змусивши Кроув і Цітамо почати проклинати його. Як і очікувалося, всі чарівники були дуже марнотратними!
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv