Розділ 839: Венера.
Лейлін відклав тарілку з цукром і подивився на батька:
- Отче, скільки я можу продати ці кубики цукру?
Барон Джонас на мить закрив очі, а потім з упевненістю відповів:
— Принаймні в десять разів дорожче від грубого цукру! Якби ми не боялися, що нас зрадять, то могли б продавати його навіть у 20 разів більше.
Лейлін посміхнувся і кивнув:
- Тоді я залишу продажі на тебе, Отче.
У той момент, коли технологія виробництва таких кубів рафінованого цукру вийде на ринок, це матиме величезний ефект. Як Лейлін міг порівнятись з батьком, коли він шукав прихильників, отримував прибуток і мав прибуткові стосунки? Його батько був дуже досвідченим торговцем.
- Я щойно бачив банки з рибною ниткою, і вони також не погані. барон Джонас подивився на свого сина очима, сповненими невимовних емоцій, — Ах ... Ти дійсно зробив своєму батькові велику проблему! Але така величезна вигода...
Зітхаючи, Барон не міг приховати усмішку. Лейлін постійно перевершував сподівання, які він мав на думці.
...
З достатнім кількістю робочої сили і фізичних ресурсів, торгівля рибою ниткою та цукром нарешті рушила з місця. Барон Джонас добре розумів, що його сім’я не в стані справитися з таким величезним успіхом самотужки. Тому він використовував ці два предмети для спілкування зі своїми іншими родинами аристократів, які мали свої землі у морських морях. Він також зв’язався з місцевими силами і запропонував їм великий відсоток від прибутку. Таким чином, він оточив себе людьми, яких він міг затягнути в глибокі води і які могли б понести разом з ним основну тягар відповіді.
У той момент, коли білий цукор острова Фаулен влучив у ринок, ефект перевершив усі сподівання барона.
Його чистий смак був такий же солодкий, як небо, ніж відразу підкорив багатьох дворах. Вони кинулися шукати цей предмет розкоші, неначе одночасно збожеволіли. Лише за перший місяць прийшло понад 2000 золотих монет, а це була просто приголомшлива сума!
Рибна нитка була не так популярною, як цукор, але ринок непогано відреагував і на неї. Її характерні особливості, - зручні страви, які могли зберігатися протягом тривалого періоду, — зробили її популярною серед найманців і авантюристів. Навіть військові королівства висловили свою зацікавленість.
Прибуток від перетворення на бойові пайки ... Чи треба говорити щось ще?
Сім’я Фаулен почала швидко зростати, використовуючи ці два предмети. Лейліну довелося відкрити два нових підприємства, щоб відповідати цьому божевільному ринковому попиту!
Звичайно, він не зміг би провернути це без допомоги Баґгрового Тигра і зусиль піратів, які добувають для нього основні засоби. Завдяки Лейліну, який контролює все з темряви і допомоги Варварів, пірати Баґрового Тигра під керівництвом Ізабель йшли напроломно, атакуючи численні кораблі Маркісу Луїсу.
Лейлін весь час був на острові Фаулен, наче нічого про це не знаючи. Варвари також особливо не висовувалися, через що Маркіз і не міг знайти будь-яких визначених доказів їх причетності. Він міг тільки стиснути зуби і придумувати, як помститися ворогу.
Минув короткий час, майже рік. Збудований Лейліном табір перетворився на галасливу гавань з вапняковими полами і черепичними дахами. У цьому районі панувала велика аура, і всі будинки в порту були досить організовані. Рівень безпеки був досить високим, і на землі не було жодних слідів сміття.
Порівняно з іншими портами, він надзвичайно відрізнявся від інших. Решта виглядали огидними і брудними, будучи простими джерелами хвороб та епідемій. Очевидно, Лейлін не мав би такого. Крім того, чистий і охайний порт був для морських купців надзвичайно привабливим.
Завдяки рибній нитці та кубикам цукру, що рафінували, порт приносив Лейліну великі гроші. Багато кораблів зупинялися на бенкеті щодня, і перед відплиттям товару вони повністю завантажувалися. Навіть уночі робітники продовжували працювати не покладаючи рук.
Лейлін назвав свій табір Портом Венера, алегорією висхідної зірки. І справді, як тільки він заснував його, порт відразу привернув увагу багатьох купців до поселення острова Фаулен. Він миттєво став ще одним торговим центром зовнішніх морів.
Спочатку в цьому ніші домінували Балтійський архіпелаг і Піратська Бухта, які належали двом різним державам. Але Порт Венера позначив підйом третьої держави. Така велика зміна, очевидно, привернула увагу розумних людей.
- Мілорд, останні новини! — Воїн середнього рангу у вишуканому кольчузі шанобливо передав Джейкобу запечатаний воском.
Джейкоб відразу відкрив його і, прочитавши кілька рядків, змінився в обличчя:
- Це ... Я особисто докладу про це молодому панові.
Як тільки вони залишили кімнату, за ним пішли два ряди елітних воїнів, від кожного з яких була сильна і кривава аура. Їхні очі здавалося блищачими, адже вони всі були елітними воїнами, які могли вивільнити свою ци.
Покинувши ратушу, Джейкоб сів на красивого чорного жеребця. Хоча він, як працівник громадської безпеки, міг користуватися кінною візкою, але не зміг відмовитися від своїх звичок у бойових цілях і тому хотів самостійно пересуватися верхи на коні.
Коли Джейкоб подивився на розкішну і величну ратушу за спиною, а також на багатьох воїнів середнього рангу та в очі людей, що носяться поряд з ним, то виглядав злегка розсіяним.
« Все дійсно змінилося» - зітхнув Джейкоб. Коли вони прийшли до такого багатства Лейлін і Барон Джонас не стали відкладати все золото, як жадібні дракони. Замість того щоб будувати нові лінії виробництва, як - от Порт Венер, барон Джонас був достатньо далековідновидним у використанні всіх цих заощаджень для зміцнення сили сім’ї Фаулен.
Вишукана кольчуга і довгі мечі з нержавіючої сталі замінили шкіряні обладунки, металеві вили та дерев’яні списи. Він навіть набирав величезні групи Професіоналів. Хоча він не міг наймати фахівців понад 15 ранг, люди різних професій і особливо воїни бою просто не могли відмовитися від обставин Барон.
Прослуживши тут довгий час, багато з цих людей закохалися в місцеву атмосферу і перевезли сюди свої сім'ї, ставши вільними громадянами Порта Венера. Лейлін був дуже щасливий до їхньої ідеї, і великодушно допомагав їм у просування по службі. Це сформувало дієвий цикл, який допомагав підлеглим ставати сильнішими.
Джейкоб знав, що Лейлін уже підкорявся професіоналы 10 ранга. Якби він не слідував бароном з дитинства і так був відданий його сім'ї, його посада давно б вже зайняв хтось інший.
Однак він почувався дуже небезпечним.
« Мені потрібно тренуватися ще більше. У мене є чітке відчуття, що вузьке місце, яке турбує мене вже стільки років, незабаром буде проведене!» - з зростанням доходу сім'ї Фавлен, Джейкоб і його підлаштовані, природно, отримували багато переваг.
Їхній дохід підскочили до неба, і Джейкоб відчував, що не заслуговує цього. Він не тільки почав використовувати ці гроші для навчання вчених, але й звертався за порадами до могутніх воїнів. Тепер він досяг піку 7 рангів і був у крокі від 8 ударів.
Нові пшеничні ферми зустріли його за межами порту. У повітрі витікав відсвіжний аромат зеленої пшениці, наповненої життєвою силою. Джейкоб не міг зробити кілька глибоких вдихів.
Ці поля були засіяні фермерами, які мігрували з острова Фаулен і звільненими рабами та сім’ями піратів.
Лейлін видав закон, згідно з яким раби зможуть повернути собі статус вільних людей і отримати по 0,6 гектара землі, якщо наполегливо працюватимуть протягом певного часу. Три роки оплачуючи податки, вони могли піти в ратушу і подати заявку на викуп землі та стати фермерами власних земель. Обіцянка зробити їх вільними людьми спонукала рабів працювати з усіх сил.
Лейлін знав, що хоч би як змінилося людське суспільство, ієрархія завжди матиме місце. Запропонування конкретної мобільності між соціальними статусами дасть тим, хто був у самому низу надію, що і було єдиним методом, який міг забезпечити життєздатність як організації, так і уряду.
На пшеничних полях було ще більше охоронців. Джейкоб міг відчувати мандрівних лицарів, злодіїв і навіть тих, хто спостерігав за ним з тіні вбивць, просуваючись далі, коли ферма стала промисловою зоною. Тут виготовляли рибну нитку і цукор.
З того часу, як Лейлін отримав свій перший прибуток від торгівлі, він перемістив своє виробництво в цю область, розвантажуючи район порту. Контролювати це місце і тримати його секретність також стало набагато легше.
З ростом торгівлі питання безпеки ставало дедалі серйознішим. Саме тоді Лейлін і його вчитель Ернест прибули сюди особисто й взяли це питання під свій контроль. Більшість елітних сил родини Фаулен постійно знаходилися тут, що відлякувало багато шпигунів. Однак вони розуміли, що не перестануть шпигувати за ними доти, доки ті отримуватимуть величезні прибутки.
Вілла Лейліна була поряд з виробництвом. Він ніколи ні в чому собі не відмовляв, і тому його вілла зайняла багато місця. Він навіть привіз своїх слуг з маєтку, у тому числі домогосподарок. Звичайно, Клара і Клер також були тут.
Джейкоб зміг побачити Лейліна тільки через два патрулі з професіоналів 10 ранг. У 16 років Лейлін став більш зрілим. Його в'яні світле волосся було як сонячне світло, а блакитні очі - як море. Кожен дюйм його м'язи був досконалим, що змушувало відчувати, як його пропорції були в повній гармонії. Він був би ідеальним коханцем для якоїсь благородної принцеси.
Сестер, по очах, чітко зрозумів наскільки сильно вони були їм сп'яні. Вони навіть не помітили приходу Джейкоба.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv