Глава 832: Під землею.
Чим довше він йшов у напрямку, на яке вказували кинджали, тим безлюднішим стало його оточення. Після того як Розалу Піратську Бухту почали поступово залишатися позаду, Лейлін почав відчувати всепоглинаюче почуття страху і самотності.
Це відчуття стало ще очевиднішим після того, як він спустився по кам’яній драбині. Його лякаючий ледь зачарований чарівник дозволив йому побачити, що з тіней слідувало три пари очей.
— Таке відчуття, ніби я спускаюся до пекла, — тихо хмикнув Лейлін. Сонце закрилась хмарами, проводячи величезні тіні.
Він притиснув до покриту сірою скелею, і в сусідній стіні відразу з’явилася щілина. Він не вагався пірнув у прірву, водночас відчуваючи на собі багато здивованих поглядів.
За стіною лежала дуже коротка стежка, а в кінці її чекала дерев’яна дверцята з залізним кільцем.
*Стук! Стук!*
Лейлін узявся за перстень і кілька разів постукав з глухим звуком.
Двері злегка скрипнули, відкривши обличчя старого, який тримає олійну лампу. У нього майже не рухалися лицьові м'язи, і під мерехтливим світлом лампи він виглядав як сухий труп. Його очі виглядали приголомшеними, а очні яблука в цей час були абсолютно нерухомі.
— Ніч завжди самотня, — хрипким голосом вимовив старий, ніби давно вже ні з ким не розмовляв.
— Для тих, хто шукає теплоти і надії, Лейлін злегка усміхнувся, а в його руці з’явився кинджал, почав пурхати в повітрі так само майстерно, як метелик.
Старик виміряв Лейліна поглядом і відкрив дерев'яні двері:
- Проходь, брате з Підземелля!
При світлі його олійної лампи Лейлін зміг розгледіти глибокий чорний прохід, який, здавалося, доходив до самого ядра землі. Віддалений звук все наростав, поки не став схожим на жваві крики на ринку.
*Пак!*
Великі ворота розкинулись, і перед ним відкривалося ще більший підземний світ.
На його полі зору була зали, сформована з глибокої печери, у підлозі та під землею. Люди всіх верств суспільства населяли цей район і прикривали свої обличчя хустками. Лише кілька пильних очей були відкриті.
Вдалині були декілька дерев’яних конструкцій і височіла велика дошка оголошень. Нижче виднілося багато людей у масках, що показують в його бік пальцями. Хоча вони намагалися говорити тихіше, однак багато розмов довкола них створювали шум.
- Ласкаво просимо до Гільдії Ворів! Ти тут вперше, малюк? « Він був стрункий і високий, наче бамбукова палиця. — Тобі потрібен гід? Я...
— Ні, — рішуче відкинув його Лейлін.
Це був темний світ Піратської Бухти. Звідки тут взялися хороші люди? Навіть якби хтось хотів найняти людей, то просто показав би він найменшу слабкість, навколишні люди відразу ж накинуться на нього, як дикі вовки.
— Пан... Я...
- Провалюй! — Лейлін зирив не нього, і вбивши аура, вроджену нескінченними кривавими битвами, змусила нав'язливої людини відступити на кілька кроків назад.
Вбивство людей не мало значення. Кожен з них мав на руках кров принаймні одного чи двох людей, але вбивши аура Лейліна була набагато сильнішою. Він був людиною, яка дійсно відбирала свої навички на кривавому полі бою, а не тим, з ким можна було жартувати.
Кожен злодій розумів свої можливості. Високий чоловік незручно посміхнувся і зник у темряві. У нього з'явилось відчуття, що якщо він продовжить тут залишатися, то незабаром пошкодує про це.
"Ця темрява..." - кров і насильство в повітрі, а також чистий злий намір Лейлін ностальгічно посміхнувся. Врешті-решт, він був темним чарівником.
Він нехтував тим, що побачив довкола себе країну і почав дивитися на неї з великою дошкою оголошень. Чим ближче він підходив до неї, тим більше вона ставала доти, доки не досягла розмірів маленького пагорба.
На ній мерехтіло багато зачарованих слів.
« Простіше підтримання цього ефекту потребує щонайменше десятки золотих монет щодня», - така екстравагантність змусила Лейлін подумки кивнути.
"Міссія: відстежити місцезнаходження партії шовкової тканини!"
« Місія: дослідити причину і обставини нападу на острів Полу-Мерфолков!»
"Міссія: вбити дружину Вікнта Лоррейна!"
« Інформація про продаж. Недавній шлях доставки вантажних суден торговою палати Гейгеля!»
« Продам рецепт отрути: сльози Моліна! Я прошу зацікавлених прийти на зустріч!"
Інформація та новини були розчеплені по дошці оголошень. Місії розслідування і вбивства змусили Лейліна мимовільно посвиснути від подиву: « Я не очікував, що новини про напад на острові Мерфолків так швидко дойдуть сюди... що завдання по вбивству аристократів виставляються тут публічно...."
Єдине враження Лейліна полягала в тому, що якщо у завданні повертались гроші, то вбивці були готові зробити все що завгодно. Він пильно вивчав дошку, а І.І. Чіп швидко сканував всю інформацію, що мала на ній, порівнюючи дані про всі ці завдання в одну систему.
Хоча це були тільки назви місій, розуміння Лейліна зовнішніх морів значно зросло.
"Преповідіння і хаос... Мені це подобається ...», - хоча він бачив тільки куточок цього темного світу, Лейлін знав, що в цьому регіоні не все так тихо і спокійно.
Багато бунтівних сил затаїлися в тіні, готуючись у будь - який момент завдати Маркізу Луїсу смертельного удару. Це повністю пошкодило б правління на ринку Балтійського архіпелагу, завдяки чому воно розграбує всі багатства і ресурси!
Як тільки І. І. Він розповів Лейліну, що записав усю інформацію, і попрямував прямо до дерев’яного дому за оголошень.
Багато доріг відразу з’явилися перед ним щільною павутиною. Лейлін деколи відчував, що люди небезпечні аури, але всі вони були дуже розмиті.
« Це відчуття... це захисний шар якоїсь божественної сили? Крім того, схоже, що воно походить від Бога, якого я добре знаю...», - Лейлін хіхкнув і ступив всередину.
У цей момент порожнеча розірвалася, і крижаний блиск стали спрямовані прямо до шиї Лейліна, як язик отруйної змії.
Ранг цього вбивці здавався досить високим, і йому майже вдалося втекти від ледьї Лейліна. Лише в момент нападу Лейлін знайшов його.
« Вагільна Броня! Хрупий Бар'єр!» - два шари захисних заклинань тут же промайнули в його голові.
Але в цей момент, він помітив крижаний погляд вбивці. Проблиски світла від божественного закляття яскраво засяяли.
Розсіювання Магії! Під блискучим світлом захисні заклинання Лейліна миттєво розсипалися, обкриваючи його дивовижний погляд. Кінжал у руці найманого вбивцю, який безжалісно полоснув йому по шиї і він, очевидно, не хотів зупинятися доти, доки Лейлін живий.
Більшості чарівників потрібно було трохи часу, щоб прийти в себе після роз'єднання Магії і зв"язатися з Плетінням. Цього невеликого моменту було б достатньо, щоб найманець розрізав Лейліна на кілька частин. Зрештою чарівник, який втратив здатність заклинання, став просто звичайною людиною.
[Біп! Носій вражений божественним заклинанням. Час від часу втрачає здатність звертатися до Плетіння 2 і 3 ранги. - Підказка І. І. У цей момент чіпа підспала, але, як не дивно, в ній нічого не згадували про сон 0 і 1 ранга. Лейлін відчув, що все ще може використовувати магію.
« Зрозуміло. Отже, як тільки я закінчу аналіз Плетення, я стану несприйнятливим до всіх своїх ворогів?» - Лейлін зараз міг миттєво застосовувати заклинання рангу 0 і 1, приховуючи цього найманця закляттями. Однак він негайно відкинув цю затію.
Непередбачувані здібності призвели б до багатьох підозр, які не принесли би йому користі і що могло б призвести до проблем.
« Коли він зміг запечатати мої магічні здібності, то...», - в його руках миттєво з'явився магічний сувій, випускаючи жахливого світла.
— Заклинання 4 ранга! - Вбивця різко скрикнув. Тим часом, він відчув, що його кинджал ніби врізався у самий твердий граніт і не може більше проникнути всередину ні на дюйм.
— Магия 4 ранга, Камена Кожа! Ти, нікчемний черв'як, ти змусив мене використати такий дорогоцінний сувій! — Лейлін удавав, ніби вдягнувся повністю кам’яною шкірою. Це було ефектом кам'яної Кожі, заклинання 4 ранги. Його захисна сила була видатною навіть серед інших заклинань такого роду.
Цей сувій Ернест подарував Лейліну, коли той ще був у маєтку. Він не використовував його під час минулих боїв, але вирішив застосувати це сьогодні.
Це був магічний сувій 4 ранги! Навіть якщо його вартість не могла зрівнятися з містом, він був дуже дорогим і лють на обличчі Лейліна була зрозумілою.
- Ти не повинен був приходити сюди! — Криплим голосом відповів вбивця і відступив.
- Намагаєшся піти? — На обличчі Лейліна випалилося лють, коли він змахнув кулаком.
Стук!*
Кончик кинджала був зламаний кам'яним кулаком, але на цьому той не зупинився. Він з великою силою врізався у тіло вбивці.
*Треск!*
Його захист був розірваний, і тіло вбивці полетило в зворотному напрямку, з відбитком кулака на грудях.
- Ніколи ... Ніхто і ніколи не сміє так зі мною поводитися. Я вб'ю тебе... — Вбивця зняв маску, показав похмуре обличчя зі струженою з рота кров’ю.
- Побачимо, хто помре першим! — Лейлін підійшов ближче, вивільняючи свою вбивчу ауру.
- Шановний Гість, будь ласка, вибачте його! — У цей момент у кімнату увійшла фігура, повністю хмарована в чорну мантію, а променище Божої сили відразу полетів на бік вбивці.
Освітлені світлом цієї сили, рани на тілі вбивці почали заживати з вражаючою швидкістю.
« Вицілення серйозних ран! Заклинання три ранги!» - очі Лейліна звузилися, коли він побачив емблему на грудях вождю людини.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv