Глава 813: Підведення підсумків після бою.
« Це було близько!" - Стів відчув, як холодний піт виступає у нього на лобі. Тільки він знав, наскільки це було небезпечно.
Коли він відновив самовладання, то відразу змінив погляд на Лейліна. У руці цього хлопця був арбалет, і він дивився на Стіва безжалісним поглядом. Ізабель відштовхнулася від землі і встала поряд з ним, а Джейкоб та декілька інших солдатів швидко вибудували перед Лейліном.
Поки Ізабель відволікала його, Лейлін мала достатньо часу, щоб перемогти ворога і навіть захопити піратський корабель. А Джейкоб привів решту солдатів з безліччю арбалетів зі колекції родини Фаулен, і вони оточили територію.
У всіх інших зонах солдати Фаулен одержували верх, і все більше й більше солдатів збирались у цьому місці. Під світлом полум'я, Стіва поблуднув, як труп. Він чудово знав, що після битви Чорних Тигрів він міг просто стерти з лиця землі.
« Що відбувається? Чому все так вийшло?» - Стів був зовсім приголомшений.
Тим не менш, його сьмія хитрість, відточена роками, підказала йому, що йому пора бігти. Якщо він виживе, то знову зможе зібрати Чорних Тигрів і піднести їх. Коли прийде час, він помститься цьому сильному юнакові!
- Стріляйте! - Але хіба міг Лейлін дати йому шанс? За його командою безлічі арбалетів в руках підлеглих Джейкоба видали жахливий звук. Багато болтів перекрили Стіву всі шляхи до відходу.
— Проклятье! — проклинав его Стив. Його фігура почала звиватися в повітрі під дивними кутами. Перед ним з’являвся темний щит, в який врізалися всі стріли.
Незабаром щит темно-коричневого кольору розлетівся на шматки, але сила стріли, яка пробила його значно зменшилась і змогла залишити на тілі Стіва тільки неглибокий поріз.
*Бум!
Стів впав на землю. Він насміливо подивився на Лейліна, а потім став втікати геть з табору. Він вважав, що коли йому вдасться вийти назовні, то легко зможе піти. Все-таки він був боєць 10 ранга.
Але в цей момент все різко змінилося! Велика біла павутина піднялася з землі, занурюючи його від ніг до голови.
« Але коли він... Я небіжчик, - вираз обличчя Стіва виражав жах коли він дізнався цю павутину. Він потрапив під дію заклинання 2 ранги, Павутину, - як тільки вона обернеться навколо мене, я буду спійманий ...."
Його вираз став лютим, коли він підняв меч в лівій руці. Однак Лейлін вже давно поставив таку пастку. Як він міг дати Стіву шанс втекти?
- Ослабляючий Луч! Сон! Перегорода!
Кілька заклинань 1 ранга спалахнули над головою Стіва. Через величезне споживання сил під час минулої битви Стів не зміг вчасно від них ухилитися. Відразу після цього він відчув замішання, ніби його тіло раптово ослабло.
*Лязг!*
Його мачете впав на землю, і павутина відразу ж окутала Стіва.
"Вона дуже липка, мені з неї не вибратися."
— Цільтесь. Готуйтеся стріляти! Противник має силу 10 ранг, так що будьте обережні! — У цей момент солдати вже тримали арбалети, направлені на Стіва. Тільки ідіоти упустили б таку нерухому мету.
- Ти все ще думаєш втекти, тому що у тебе є козир в рукаві, чи не так? — Лейлін підійшов до павутини, і подивився на Стіва зверху-вниз, запитав презирливим тоном.
- Думаєш, я не знаю про ефект поглинання життя на твоїй правій руці? Я чарівник! — Коли Лейлін сказав це, він побачив, що очі Стіва спершу наповнилися страхом і розпачем, а потім - відчайдушною боротьбою.
Лейлін посміхнувся і швидко відступив, ухиляючись від кривавих променів, які вистрілили з його руки.
— Будьте обережні. Крюк на його правій руці може поглинути життя. Не дозволяйте йому торкнутися вас, інакше він поглине вашу життєву силу...
Лейлін посміхнувся Стіву, змусивши його ще сильніше збліднути від жаху коли він зрозумів, що його розкусили:
-Ти диявол. Диявол!
— Вирубай його, Лейлін нахмурився, а потім шиси йому руки і ноги!
Такі жахливі травми могли призвести до смерті без допомоги могутнього духівництва.
Що ж сказати про те, що з ним потім робити? У Лейліна ще не було ніяких планів. Оскільки він був на передовій, серед тих, хто пішов проти сім'ї Фаулен, він, мабуть, зв"язався з Viконтом Тімом, що робило його досить хорошим свідком. Але хто повірить словам пірата? У кращому випадку, це викличе у віконта незначні проблеми, але не більше.
« Його справжня цінність полягає в тому, щоб тримати його подалі від Тіма...» - Лейлін задумливо спостерігав за тим, як його люди ампутують кінцівки Стіва, поки той був непритомний. На його думку, пірат служив лише для двох речей. Перша - це приманка, щоб привабити більшої кількості вбивць і експертів, а друга - для влаштувати їм засідку. Але все могло бути не так, як він думав. Якщо б людина, з якою Лейлін не впоралася, прийшла б на світ, то це стало би для неї великою проблемою.
З іншого боку, він міг використати Стіва для переговорів з Тімом, змушуючи Віконта відступити. Адже сім’я Фаулен мала землю не лише в морях. Як тільки вони покажуть свою силу і відправлять Стіва назад, вони, тим самим, скажуть, що вони не планують воювати, і, отже він міг на деякий час заспокоїтися.
Звичайно, заради власної безпеки Лейлін ніколи б не покладався на доброту і нерішучість своїх ворогів. Але якщо він міг виграти час, то чому б ні? Врешті-решт, його сила з кожним днем збільшувалася, і крім того, якщо він повністю викорінить шпигунів в родині Фаулен, може бути, вони залишиться на деякий час?
Лейлін погладив підборіддя:
- Треба швидко з цим розібратися. Заберіть усіх рабів. Вбивайте тих, хто буде чинити опір.
- Так! - Роздалися голоси солдатів.
Побачивши, що їхній лідер Стіва було забрано в полон, більшість піратів здалися. Навіть ті, хто думав попливти на берег, були вбиті моряками з корабля. Невдовзі цілий район навколо моря був пофарбований у червоний колір.
У цій ситуації навіть найзапекліший пірат задумується про капітуляцію. Досить скоро, задзвонили звуки кидаючих на землю зброї. Солдати поспішили зв'язати цих людей і відправити на корабель.
— Перед тим як піти, спалюйте тут все, — наказав Лейлін.
Після цього він повернувся на корабель з подвійною маскою, на якій приплив сюди. Захоплений піратський корабель, прив'язаний, плив за ними. Це був їхній бойовий трофей.
Коли Лейлін побачив криваво-червоне море, то почув голос Джейкоба:
— Дев'ять наших солдатів загинули, 15 важко поранених. У інших - легені тілесні пошкодження...
Вони зазнали таких втрат, навіть атакуючи ворога зненацька, і маючи привілеї у озброєнні. Джейкоб нічого не міг вдіяти з почуттям збентеження від таких результатів. Сьогодні він краще за всіх відчув лють піратів. Якщо б Чорні Тигри змогли піти на острів родини Фаулен, наслідки були б жахливими.
— Ммм. Що нам вдалося захопити? — Він спокійно запитав Лейлін, не задумуючись про таку крихітну проблему.
— Ми вбили 37 піратів і взяли в полон 52. Не вдалося знайти розташування декількох місць. Ми захопили Стіва, і Чорні Тигри повністю знищені - у цей момент Джейкоб виглядав схвильованим -- шкода, що ми не знайшли жодного трофеїв. Тільки ром і в’ялене м'ясо. Ми не знайшли ні листів, ані чогось іншого.
Лейлін похитав головою і мимовільно розсміявся:
- Пірати і так бідні. Чого ще ти хочеш?
Ці низькоранкові пірати ніколи не мали багато грошей, а якщо їм і випадала велика сума, то вони швидко витратили все на дешевий алкоголь, барбекю та азартні ігри. Опинившись без міді в кишенях, вони знову йшли за своїм капітаном у море і продовжували нападати на інші кораблі.
« Навіть якщо скласти багатство всіх в’язнів, це все одно буде нічим у порівнянні з особистим сховищем Стіва!» - хмикнув Лейлін.
« Мені дійсно потрібно гарненько допитувати Стіва. Хоча малоймовірно, що у його скрині можна знайти лист від дворян, мені все ж потрібно дізнатися про нього та інші речі."
Якщо б він зміг знайти докази їхнього зв'язку з Виконтом Тімом, Лейлін не мучилася б. Але така везіння була дуже маловірною. Очевидно, противник не був настільки дурним, щоб залишати листи і таке інше. Отже, Лейлін міг тільки спробувати, але не надто сильно надіятись на це.
Що стосується грошей... Це був просто потішаючий приз. Принаймні ці солдати мали щедро винагородити за смерть, інакше ніхто не захотів би знову працювати під його керівництвом.
Подолавши усі запитання, Лейлін увійшов у трюм корабля. Оскільки тут було багато полонених, то трюма була дуже тісною і безладною.
Навіть у цій ситуації Ізабель мала власну кімнату. Це був привілей вельможних і сильних.
— Можна мені увійти? — запитав Лейлін, підійшовши до її дверей.
— Заходи!
Відчинивши двері, Лейлін увійшов до кімнати і наклав на неї заглушуюче закляття. Через це Ізабель відразу стала серйозною.
Лейлін втягнув носом повітря. У повітрі стояв запах трави, а одяг Ізабель була трохи неохайною. Очевидно, в поспіху вона не встигла привести все у порядок.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv