Глава 796: Ентоні.
« І.І. Чип, як просувається аналіз Плетіння?» - запитав Лейлін, заплющивши очі.
[Біп! Найважливіше, щоб Ностелі приховували його. Поточний прогрес: Плетіння 0 ранга - 87,69%, 1 різанина — 37,61 відсотків; плітання 2 ріґа - 2,33 відсотки!] - швидко відповів І.І. Чіп.
Це було однією з багатьох причин, чому Лейлін дуже повільно просувався як чарівник, і тому він був сильно зацікавлений в Плетії. Якби йому вдалося повністю проаналізувати Плетіння, залишившись непоміченим Містрой, він зміг би набагато зручніше використати закляття.
Навіть з таким величезним проектом на руках Лейліну вдалося стати чарівником 5 рангу. Цього вже було достатньо, щоб Ернест захоплено вигукнув про те, що Лейлін був генієм, просто монстром.
У Мірі Богів, які були чарівниками, було порушено формулювання у відповідності до вміння спілкуватися з Плетінням. Чарівники нижче трьох ранг могли контактувати тільки з його поверхнею, запам'ятовуючи і використовуючи закляття 0 поргу. Коли вони досягли трьох ранг, то отримували глибше розуміння і отримали можливість використати закляття 1 різанина.
Тепер Лейлін був чарівником 5 рангу і міг контактувати з другим слоєм та використовувати закляття 2 ранги. У нього непогано виходило. Крім того, він сам був чарівником і мав великий статус. Якщо йому пощастить, то він міг навіть отримати титул Лорда, який походив з великої дворахянської родини і, мабуть, мав би власну землю.
Про це мріяли простолюдини. Але шкода, що на цьому рівні все ще залишалося в очах Лейліна брудом, і він знехтував навчанням.
« Ронґи з 1 по 5 на Центральному континенті вважаються нормою, а ранги — від 6 до 10 - ї. Ранги з 11 по 15 мають експертів, а ті, хто просунулися ще вище, вважалися справжніми монстрами і мали чудову репутацію на континенті. Навіть якщо вони й не були легендами, то стояли на вершині влади і найчастіше ставали мирними. Легенди могли не піклуватися про світські справи, покладаючи свої амбіції та надії на здобуття божественності, мріючи розпалити свій Божественний вогонь і отримати владу як у бога ...."
Нині Лейлін вважав ієрархію влади у світі Бога, бо на основі отриманої інформації та власних здогадів. Боги сиділи на своїх п’єдесталах, живучи у своїй вічних землях, тоді як їхні церкви і священики виховували для них послідовників.
Основний матеріальний рівень перешкоджав проникнню будь-яких могутніх створінь, і навіть якщо Боги створювали матеріальні тіла та спускалися до людей, вони в кращому випадку мали силу піку Легенди. Звичайно, вони мали інший титул і називали його Святим. Навіть якби вони спустилися у свої справжні тіла, їх називали б так само.
Таким чином, на головному економічному рівні було багато ситуацій, коли високоранкові Легенди оточували і перемогли Святих. Деколи вони навіть могли відняти їхню божественну силу. Тому боги здебільшого не дозволяли, щоб їхні справжні тіла з’явилися внаслідок використання лише клонів.
«Легенди - наймогутніші істоти на матеріальному рівні. Якщо я зможу швидко стати одним з них, у мене буде достатньо сил, щоб захистити себе. Крім того, я повинен зробити це щоб отримати божественну силу» - Лейлін погладив свій підборіддя у дзеркало. У міру того, як ви отримуєте достатньо поживних речовин для росту його тіла, він був набагато вищим за звичайних 13-річних дітей. Дивно, але його обличчя виглядало дитячим, і він практично був маленьким дорослим.
« Чи я не знаю, чому вузьке тіло викликає у мене якісь ознаки? - Лейлін думав про свою ситуацію. - На основі цього прогресу, щоб досягти рангу Легенди, мені потрібно ще століття тренувань. Це занадто довго, і я ще не думав, що станеться після ...."
Лейлін думав, що Легенди у Мірі Богів були дуже схожі на Магів Утренней Зірки. Вони мали неймовірні здібності. Дехто використовував легендарну магію, тоді як інші - таємні мистецтва. Крім того, обидві групи відповідали мінімальним вимогам для участі в стародавній війні і після просування постраждали через масові трансформації.
« Порівняно з рангами магів, у світі існує набагато більше видів тварин. Крім того, ці високорангові Легенди мають здібності, подібні до Магів Сиячої Місяця 5 рангу...», навіть на головному економічному рівні серед урожаїв цього світу можна було знайти багато могутніх істот. Хоча існували Легенди високого рангу, тут було ще багато дітей богів; божественних істот і навіть напівбогів.
Лейлін вважав, що їхні здібності нічим не поступалися магам 6 рангу, Маґам світанку Зарі або навіть чарівникам пів-7-го ранга, на зразок нього.
« Світ Богів сповнений небезпеками», - зітхнув Лейлін. Мало того, що по всьому континенту блукали їхні послідовники та священики, у богів ще й мали « очі» як діти і сім'ї. В момент виявлення аномалії, вони притягували увагу богів ... Лейлін відразу відчув, як його волосся закохнулося від страху.
« Може бути... Пригоди - не найкращий варіант. Існує багато способів збільшити тривалість життя чарівників. Я можу скористатися цим часом для практики ... Крім того, моє тіло дозволити мені нікуди не поспішати!» - передумав Лейлін.
Коли немає зовнішніх небезпек, він не заперечував, щоб витратити більше часу, особливо якщо це забезпечило б його безпеку.
— Юний пан Лейлін, денні заняття починаються. Не змушуйте вчителя Ентоні чекати надто довго! — На вулиці почувся лагідний голос, повернувши Лейліна до реальності.
— Добре! — Лейлін знайшов рушник і швидко витерся, а потім попрямував до своєї кімнати.
Снаружи його чекали дві покоївки з милою мордашками і рум'янцем на щоках. Вони попрямували вперед і розправили своїми ніжними руками складки на його одязі.
У родині, де жили феодальні сім’ї приватні покоївки були дуже важливі для голови родини й молодого пана. Вони мали не тільки служити своїм господарям у щоденному житті, але й дбати про їхні фізичні потреби. Якщо сталися якісь форс-магірні ситуації, цю роль зазвичай брала на себе дочка покоївки.
Очевидно, сім’я Фаулен дотримувалася цього звичаю. Дві приватні покоївки Лейліна були дочками головного палацового Леона. Вони побачили, що вже морально підготувалися до цього і навіть трохи збудилися, але Лейлін не планував нічого робити.
« Мені лише тринадцять. Хоча можливо, що у цьому віці молоді панове вже мають досвід в цій галузі, я - не вони», Лейлін знав як себе контролювати.
— Клэр, Клара! Пане Ентоні приїхав? — Лейлін спостерігав за цими двома сестрами, і тільки коли їхні бліді шиї почали червоніти, він підійшов до них.
— Так, молодий пане! — Пофарбована, відповіла Клер і відчула полегшення, але водночас розчарування.
— Я не можу дозволити своєму вчителю чекати надто довго... — Усміхнувся Лейлін, не забуваючи підбивати їх.
« Але це буде тривати тільки протягом двох років...», - брмотав собі під нос Лейлін, пахучий аромат.
...
Сонячні промені світили у вікно, освітлюючи зал.
— Наставник Энтони! — Вишукано вклонився Лейлін. Хоча він вже давно знав все, що міг дати йому цей вчений, Лейлін не грубо ставився до нього, оскільки манери були невід'ємною частиною двірників.
— Лейлін, ви молодець, — Ентоні вже був старим чоловіком і говорив низьким голосом. Очевидно, йому дійсно сподобався цей учень.
- Я вже навчив вас всього, що стосується етикету та мови на континенті. Сьогодні ми заглибимося в історію... - Ентоні зробив і дістав товстий жовтий тому, поклавши його на стіл.
Історія була рідкісною темою навіть серед палаців. На ній зосереджено лише кілька вчених. Однак Лейлін відрізнявся від інших, і він дуже цікавився цією темою.
- Історія заплутана і невпевнена. Багато палаців ненавидять її. Ви можете сказати мені, чому ви вирішили зайнятися нею? — Аж раптом запитав Ентоні, ностальгічно погладжуючи обкладинку тому.
— Тому що знання історії робить людину мудрою. Вона - як дзеркало, яке дозволяє нам краще пізнати себе. Незважаючи на те, наскільки безглузда чи абсурдна ситуація, вона вже сталася в минулому. Ми повинні запобігти повтору таких інцидентів у майбутньому.
- Початкова відповідь... кхм-кх м ... це має сенс ... кхм-кх м ... — Ентоні почервоніло, і він раптово почав кашляти, зігнувшись всім своїм тілом.
- Якщо ви так думаєте, то ви, безумовно, мій учень ... Звичайно, у вас є такий вчитель, як Ернест, але я сподіваюся, що ви приймете це! — тремтячими руками Ентоні дістав білий свердлений цвіркун і почав шар за шаром розгортати його, відкриваючи емблемі всередині.
- Це доказ моєї слави як вченого, який дав мені Богом знаменів у столиці. Тепер вона ваша ... кхм ... — Руки Ентоні тремтіли, коли він передавав емблему в руки Лейліна.
— Я клянусь этим! — Коли Лейлін відчував, що життєва сила цього старого вже згасає, то серйозно відповів.
Хоча він уже мав вчителя - чарівника, Лейлін не відмовлявся від своєї культури. Ентоні продовжував серйозно вивчати його. Наприклад, за ці вісім років старий на нього витратив багато сил.
« Який чудовий вчитель!» - Лейлін захоплювався ним, але не планував йому допомагати, тому що він не хотів розкривати себе, а з іншого боку, в Мірі Богів були інші поняття. Для віруючих смерть була лише початком нового шляху. Під керівництвом священика їхні душі мали повстати зі славою в землях богів, де вони могли б жити вічно.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv