Глава 785: Паралельно.
« Отже, початкове розвинене місце опустилося до такого неплідного стану?» - попрощаючись з однооким драконом Лейлін нарешті прибув у регіон, де його сигнал пронісся.
Однак ця місцевість докорінно змінилася, порівняно з тим, коли її лабораторія ще мала з нею зв’язок. Ліси зникли, а вишуканий ландшафт занурив його в старі спогади.
Його лабораторія вже давно поглинала морську воду, а павук 6 рангу, якого він зустрічав тут раніше, зник.
« Де Гілліан і всі інші? »
За допомогою карти, збереженої І.І. У його спогадах Лейлін знайшов місце, де вони раніше збиралися, хоча тепер це було пусто. На землі виглядали повністю роз’єднані горщики та метал.
- До такої міри? — Лейлін підняв залізний меч. Це він дав їм його. Меч був викуваний за найкращими технологіями ковання з сталі центрального континенту. Але коли Лейлін підняв його, він розсипався в порошок, роздягнувся дюйм за сантиметром, перш ніж повністю розсіятися на вітру.
— Минуло лише три століття, але я бачу вигляд предметів і відчуваю, що вони вже проіснували тисячі або десятки тисяч років. Ці зміни відбулися через силу заперечень, коли вона ще була дуже активною? - Лейлін погладив свою підборіддя, прибувши до місця де колись жили Гілліан і її батько.
Він прибув у те, що від нього залишилося. Старий будинок вже давно висох, і на землі залишилися лише незначні сліди.
- Осадок часу повинен показати мені правду ... — Очі Лейліна загорілися, коли він вимовив фразу, що звучала, як закляття.
Як істоти законів, маги вже перевершили такі речі, як заклинання і магічні формування. Вони торкалися найбільш фундаментальних сил магії, і ефект чаклунства еволюціонували в життя після виголошення їх заповітних слів.
Шалест!*
Почалось роздвоєння, і каміння почали обвалюватись: накрили кілька зламаних кісток та навіть деякі потріпані предмети домашнього користування.
- Здається, після мого відходу Гілліан прожила довге життя...
Повертаючись назад, Лейлін дізнався про це.
Жвавіше!
У цей момент земля осіла до межі, обнаживши чорний пучок світла з рваною тканиною всередині.
На поверхні зодраної тканини було декілька сильно пошкоджених символів, які неможливо розпізнати.
- Це ... Хіба це не блокнот, який я віддав Гілліан? — Засяяли очі Лейліна. З аналізу зображень І.І. Чіпа, ці предмети, схожі на тканину, насправді були склеєними разом листами паперу, але, з якоїсь дивної причини, вони були вдані у землю величезною силою.
— Проявись! — Лейлін простягнув руку і торкнувся блокнота. Незабаром у повітрі промальовувалися знайомі слова, які відливають яскравим блиском.
И.И. Чіп швидко аналізував інформацію і впорядкововував її, залежно від часу, до якого вона була зроблена.
« Сьогодні гарний день. Батько та інші скористалися методом, який залишив дядько. Ми прийняли інші племена, і наша спільнота постійно розширюється. Тільки ось, дядько ще не повернувся, а Гілліан дуже хвилюється за нього ...."
Спочатку записні записи писали тільки щоденні події. Після того як Ґиліан знайшла підтримку і допомогу, вона почала швидко розвиватися.
Після цього Лейлін почав відчувати сильний страх.
« Я голодувала, а потім чума! Чи ця територія була проклята катастрофою? Чи повинні ми залишити це місце і піти? Батько не знає, що робити. Всі його дослідники не повернулися з інформацією про місця, куди ми могли б переїхати, ніби весь світ спустошив голод... "
« Началася криза? Ммм! И... Це відбулося перед тим, як сила уяви ослабла.
Після цього речення, записи велися безладно. Здавалося, що власник щоденника не витрачав надто багато зусиль на його знання.
Там було написано всього по кілька слів, які позначають смерть і розпач.
« У цей період багато членів клану почали відчувати зміни у своєму тілі. Спочатку вони стали таємничо сильнішими, але чим більше набирала сил, тим частіше втрачають свою раціональність. Щоб придушити їх, наше плем’я понесло багато жертв. О, боги! Сподіваюся, я не стану такою як вони ..."
Цей уривок був сповнений жаху, і Лейлін перечитав його кілька разів з великим інтересом.
« Усі посіви зникли. Нам потрібно залишити це місце. Незалежно від того, наскільки серйозним є лихо на півночі, там все ж краще, ніж тут ... Я залишу цей блокнот, сподіваючись, що хтось знайде його. Сподіваюсь, це буде дядько..."
На останній сторінці слова писалися в хаотичному порядку, і було очевидно, що вона дуже поспішає.
"Голод, чума, війна, а потім руйнування..."
Лейлін пригадав зміст записної книжки.
Здавалося, що їхній табір вже давно переїхав, і з племенем Гіліан відбулися якісь дивні трансформації.
« Вони стали таємничо сильнішими, і більшість втратила свою здатність розмірковувати? Це ефект впливу сили заперечень, чи все сталося саме по собі? Я ніколи не думав, що їм може так не повезти ..."
Світ Воглядів був повний таємниць. Той, хто сьогодні був маленьким хробаком, завтра вже міг стати дияволом.
Перед тим як сила ворушень ослабла, тут відбулися дуже серйозні зміни, і ці корінні жителі, очевидно, видали з цього вигоди.
Інакше, у такому жорстокому оточенні вони не змогли б піти самі.
« Цікаво, що сталося з ними в кінці? »
Лейлін погладив підборіддя. Якби Гілліан та інші вижили, це було б йому корисно.
« Але катастрофа на півночі?»
Лейлін посміхнувся. Він раніше вже перевірив цей напрямок, але воно було заповнене тільки володіннями дияволів.
Він не міг посміяти навіть одного з них. На цьому етапі можна було відмовитись від слідів їхнього племені.
« У будь - якому разі, це не головне. Буде добре, якщо це спрацює, але навіть якщо я потерплю тут невдачу, я нічого не втрачу ...."
Лейлін потішав себе: « Коли насіння було посаджене, я повинен дочекатися часу, поки світ би повністю зник. Я почекаю, щоб подивитися які вигоди я зможу витягти ...."
Ще раз окинувши очі область, фігура Лейліну ставала все більш прозорою, поки він зовсім не зник.
*Пл! Пл!*
Після того як він пішов, залишки записної книжки зруйнувалися і рознеслися вітром.
Як тільки все закінчилося, темно-червоне сяйво з'явилося знову. Лейлін повернувся у свою лабораторію в Мірі Магів.
« БЛИЗЬКИЙ СВІТ ВАГІДНЕЙ - це не тільки міст між різними істотами, але й рай для авантюристів. Всі корінні жителі зникли, хоча ... Яка ж цікава зміна." - Лейлін занурився в глибокі роздуми, а потім натиснув на круглу, звивисту руну.
— Игокс, это Лейлин. Як щодо того, про що я раніше вас просив?
Раптом у повітрі з’явилися сріблясті кільця світла. Через кілька хвилин Лейлін почув унікальний голос Ігноксу.
- Мої вибачення... Сигнал не дуже хороший ... Що стосується методу, про який ви говорили, бажаючи підвищити здатність контролювати клон свого джерела душі - я вже знайшов його в бібліотеці. Хочете обмінятися?
Звісно! — Почувши про це, вигукнув Лейлін.
Потім він побачив зморщену долоню, яка тримала чорне та висушене яблуко, що висувалась із викривленого кола.
« Цей метод просторової передачі трохи лякає!» - Лейлін вчасно зупинив себе від прагнення закотити очі, і взяв яблуко з цієї мохнатою руки.
У той момент, коли у Лейліна в руці виявилося висохле яблуко, він відразу помітив, що щось змінилося. У цей момент в його голові прозвучала підказка від І.І. Чипа:
[Біп! Знайдено інтерфейс даних джерела душі. Дозволити передачу?]
— Да.
Після дозволу, в його очах почала мілювати інформацію. Це був спосіб вирішення його проблем, пов'язаних з керуванням слонами джерела душі. Хоча Лейлін все ще мав перевірити це, однак він міг точно визначити достовірність цієї інформації.
— Добре! Це саме те, що мені потрібно. Я скоро організую відправку вам обговорену нами речі.
Лейлін задоволений кивнув.
що зміг вам допомогти! Чесно кажучи, я не рекомендую вам проходити через це. Це надто небезпечно.
Ігнокс, зі свого боку, добродушно передостерив його.
Подякував йому за його добрі наміри, Лейлін відключив зв'язок.
- Якби це було просто дослідження світів, я б не хотів цього робити, але, на жаль ...
На основі інформації, отриманої від Іґнаса, Лейлін помачав.
Хоча більшість підготовчих заходів було проведено, Лейліну доведеться докласти досить багато зусиль, щоб зробити це.
И да! Він готувався до проникнення у світ Бога!
Кристалічна стіна цього світу була занадто стійкою, і це було нерозгаданою проблемою навіть для інших істот законів.
У Лейліна були спогади Вельзевула і Пластіна Мандерхоук, тому він, хоча й важко, але міг проникнути всередину, проте він витрачав стільки енергії, що навіть з його законом, йому було тяжко витримати це.
Лейлін не міг погодитися з тим, що сила душі чужих істот була помітна і її виявляли незалежно від того, куди вона йшла. Отже, пробитися всередину було б недостатньо!
Якщо він не міг пробитися всередину силою, він повинен був зробити щось зсередини.
Лейліна планував помістити частину свого джерела душі у світ Богів і перетворити його на напівнезалежного клона, який буде рости в силі незалежно від самого Ляйлину, не беручи до уваги основного тіла жодної сили.
Коли клон просунеться, ставши богом, він матиме достатньо сили для скоординуватися з Лейліном ззовні і відкрити кристалічну стіну світу Богів.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv