Глава 750: Озеро Півмісяця.
- Про яку місію ти говориш? — запитала Белінда з пустим поглядом на обличчя.
- Ти все ще намагаєшся обдурити мене? — Голос Еґніс піднявся на октаву вище, — не забувай, що як лідер гарнізона Святого Міста я маю юрисдикції і над гільдіями авантюристів та ґільдією найманців!
— Місія по захопленню Озера Півмісяця надзвичайно складна і має рівень небезпеки 5 ранга! Навіть бійці п'ять ранга доведеться зіткнутися з небезпеками, і ти думаєш, що тобі під силу виконати її?
Еґнес докоряла їй:
- Якщо ти робиш це заради Кристала Святого Світла, то тобі потрібно просто попросити мене!
але у мене є причини... - Белінда змусила себе посміхнутися.
— Я знаю, это через Ника? Незважаючи на те, що ти не бачилася з ним вже більше року, я знаю, ти просиш Софію передавати йому деякі речі.
- Через нього ти не хочеш прийняти мене? — Аж раптом запитала Еґнес похмурим голосом.
- Це не те, що ти думаєш! — Белінда не знала, сміятися їй чи плакати.
- Саме через нього! Цей виродок, рано чи пізно ... — Еґніс люто вдарила кулаком по стіні.
— Эгнис!
- Я вважаю тебе лише хорошою подругою. Я востаннє попереджаю тебе, що коли з Ніком щось трапиться, то ти напевно пошкодуєш про це! — Беинда вимовила похмуро.
- Ради него... Ти поводишся так заради цієї брудної людини! Ти жартуєш зі мною?
Еґнес випалювала жахаюче потужне ауру, і багато тіней неосвідченої сходилися в неї за спиною, формуючи подоби триголового пітона.
— Саме так!
Навіть при характерній її расі гноблення, Белінда як і раніше стійко дивилася Еґніс в очі.
Побачивши, як Белінда себе веде, груди Еґніс різко піднялася, коли вона вульгарно пропихтала:
— Як побажаєш!
Він роздався дзвін тих, хто впав на підлогу і за ним пішли далекі кроки Еґніс.
Як тільки вона покинула виллу, вираз обличчя Еґніс став зовсім похмурим.
*Бум!
Зміїний хлист різко розтягнувся повітря, і багато пелюстків троянд та тюльпанів змило в небо.
— Ник! — Еґнес стиснула зуби від досади, але незабаром розсміялася.
« Я пообіцяла Белінді не завдавати йому шкоди, але я думаю, що Томас погодиться. Проте, я мушу зайнятися цим питанням таємно."
...
- Це повинно бути тут!
Белінда ретельно вивчала карту у своїх руках, тримаючись дуже обережно.
Тепер вона була в порожньому місці, де скрізь панувала лише аура смерті і розкладення.
Відтоді як спалахнула Катастрофа Черевоугоддія, Зміїнії надзвичайно змінились.
Війна, битви та ненасиченість поширилися з неймовірною швидкістю і залишали рівнини в поросі крові.
Навіть радіація Володаря Змії не могла зупинити цих диких гнилих тварів, бо вони також були захищені клоном Вельзевула.
Суверенний Король Черевоугодія Вельзевул. Хоча минуло й два роки, відтоді як Вельзевул зійшов у світ Чистилища, його ім’я вже було відоме всім. Ця слава досягла такої міри, що коли малі діти змій чули його ім’я, вони плакали.
У цій ситуації через жахливий споживання жорстких тварин, у Святому місті спалахнула нестача харчів. У минулому це звучало б, як найсмішніша жарт, але тепер це дійсно сталося. Голод.
По суті, прожорливі звірі також зіткнулися з браком харчів, що викликало у них більше негативу, ніж серед звичайних жителів Святого Міста. Вони вже досягли того кроку, коли вбивали одне одного заради їжі. Інакше вони б уже давно вторглися у Святе місто.
Це відрізнялося від попередніх катастроф. У Белінди було відчуття, що під керівництвом короля Черевоугодія вони не відмовляться від цього.
Велике очищення Владичі Змії, яке відбулося на початку, ніколи більше не повторювалося.
Коли Белінда подумала про це, туман відразу ж заволок її розум.
« Як тільки я проберуся через це місце, я опинюся дуже близько до Озера півмісьця".
Белінда пробурмотіла собі під ніс. Хоч вона замаскувалася, то не могла почувати себе безпечно в цьому місці.
« Якби до мене прийшли Беккер та інші, я б могла трохи розслабитися. Обидно...».
Белінда дуже посміхнулась. За свою кар'єру найманця вона набрала кілька підлеглих, але як тільки вони чули, що вона взяла на себе цю місію, то, один за одним, стали відкидати її прохання.
Якби в Белінди було трохи більше часу, вона б використовувала власні методи і знайшла собі сильних та вірних підлеглих. Але навіть одного року їй не вистачило б, щоб вона змогла налагодити з ними контакт і переконати їх ризикувати разом із нею життям.
"Тим не менше, моя місія цього разу - просто зібрати блакитний кварц в Озері Півмісяця. Якщо я не потрібаю цих прожорливих тварюок, небезпека повинна бути досить низькою!»
Белінда думала про це мовчки і незабаром пройшла через рівнини.
Позирнувши на поля, вона побачила голубе озеро у вигляді півмісяця, що простягався по рівнинах, наскільки міг бачити око.
Свербляче сяйво і натяк на холод виходили з Озера півмісяця.
« Колись воно було цінним вітровим пунктом Святого Міста, але після нападу гнилих звірів воно вже здичавило. Якби Святе місто не мало вад у ресурсах, які їм терміново потрібно було поповнювати, можливо, вони б не стали призначати таку високу ціну за цю місію...
Белінда пригостила губу.
Якби вона звернулася до Еґніс за допомогою, їй б не довелося йти на ці ризики. Якби вона була готова забути свою гордість і благати Еґніс, фрагмент Кристала Святого Світла легко опинився б у неї в руках.
Тим не менш, Белінда не хотіла бути зобов'язаною їй так сильно і, більше того, вона не була готова відмовитися від своєї гідності.
Тому Белінда без вагань вирішила ризикнути своїм життям, щоб виконати цю місію.
« Якби тут не було диких звірів, я б мав більше шансів" - очі Белінди загорілися. З’явилася татуація білого зіниці і злетіла на велику висоту, завдяки чому вони змогли побачити зображення декількох сцен.
*Рев*
*Шш*
Їй не пощастило, що біля Озера Півмісяця було кілька пожорливих звірів, які розривали тіло гігантського змія на шматки.
Велетенські коливання п’яти рангу випускалися від гнилого звіра, розміром з невелику гору
« Чорт візьми! Мені сьогодні жахливо не щастить!" - мовчки проклинала Белінда.
Через розвідувальний зіницю Белінда вже отримала зображення сцени, які були передані безпосередньо в її свідомість. Серед цих лютих звірів був один велетенський змій з великою кількістю щупалець, розколоний від голови до ніг. Була також гігантська щурка з двома головами, яка із блискавичною швидкістю пожирала свою їжу.
Останній звір, здавалося, складався з трупів тварин, які разом зшиті в гігантську м'ясну кулю, з величезною тріщиною у центрі. Червона мова постійно обблизувала її білі зуби, і саме від неї випадали найсильніші енергетичні коливання. Здавалося, він досяг піку 5 ранга.
Очевидно, на підлозі було 5 ранг велетенського змія. Але він не відповідав цим трьом диким звірам і тому став їхнім їжею.
« Шкода...» - Белінда міцно стиснула кулаки.
Цей гігантський змій 5-го рангу явно був велетенським зміям, потомком Рівкін тисячі Змей, але він не зміг втекти від своєї долі і став здобиччю цих тварей.
Хоча Володаря Змії і Свята Місто зробили все можливе, щоб врятувати й евакуювати гігантських змій, Равенни тисячі зміїв були надто великі, а такі нещасні часто спливали на поверхню, миттєво перетворюючись на здобич.
Хоча Белінда була в люті, вона була досить раціональна, щоб не вискочити і не померти.
« Дикі звіри повинні постійно їсти, тому коли вони поїдають його, то рано чи пізно підуть...».
Белінда сховалася і терпеливо чекала.
Ці жваві створіння мали дивовижну бойову силу і страх перед поїданням, але їх інтелект та скануючі здібності були досить слабкими. Це дало їй шанс.
"Цілк! Щелк!»
Ці три ненажерливі звірі їли дуже швидко, причому навіть кістки не щадити. Навіть краплі крові були жадібно слизані з підлоги, поки від їх жертви зовсім нічого не залишилося. Кров гігантського змія 5 ранга була повна поживної енергії, і казали, що одна її крапля могла замінити собою більш десятка низькорангих тварин.
« Коли їжа закінчиться, дикі звірі напевно почнуть вбивати один одного! У такому випадку..."
Очі Белінди загорілися, наче вона була самотнім гепардом, який чекає можливості.
*Рев*
*Шш*
*Ку! Ку!*
З’ївши здобич, три пожорливих звірі вимерли очима і видали дикий рев, який потряс порожнечу.
Дослідивши один одного, зшитий монстр і змія встали одна навпроти одної.
Вони швидко перетравлювали їжу і майже не мали часу на відпочинок. Їм призначено було провести весь залишок свого життя, борючись і полюючи за їжею.
Після двохголових щурів здавалося, що вони питимуть. Набравшись до Озера Полумесяцу, два щурі почали пити воду з озера. Рівень озера почав постійно знижуватися, обвалюючи дно.
Всередині озера почали мерехтіти маленькі блакитні промені світла.
Це була блакитна руда, яка під променями світла виглядала дуже яскраво.
« Глубий кварц!» - побачивши мету своєї місії, Белінда дуже зраділа.
Однак дії цих двох щурів змусили Белінду відчути нескінченне розчарування.
Після того як двоголовий гігантський щур випила воду з озера, вона несподівано лягла біля нього і поринула у глибокий сон.
Щури випускали сліди чорного газу в околиці, а потім знову вдихала його. Під час цього процесу її тіло росло, стаючи ще більшим, а з шиї почала рости саркома. Її аура ставала все потужнішою, наближуючись до піку 5 рангу.
« Чорт! Я раптом зіткнулась з еволюціонуючим прожорним звірем!»
Вираз обличчя Белінди був дуже неприємним. Дикі тварини рідко відпочивали. Винятком були випадки, коли вони поглинають надто багато енергії і починали еволюціонувати!
Після глибокого сну сила цих тварин, що прожилися довготермінуючими тваринами, зазнала разючих змін.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv