Глава 746: Спуск Клона.
Ходили чутки, що Володаря Змії могла захопити Мир Теней, адже те, наскільки великим її розуміння темних сил було очевидно. Як і очікувалося, коли з’явилася сила тіней, вона замінила собою очищаючого святого світла. Навіть кривава блискавка та руйнівний ураган не могли вплинути на неї, і вона залишалася такою ж стійкою, як скеля.
- Змійне Пожирання! - Темна сила тіней перетворилася на велику купу гігантських змій, які обнажили свої ікла в бік величезної жахливої долоні.
Ха-ха! Я відкрию двері в новий світ! — Багато грізних сірих змій шипіли на власника цього голосу. Серед багатьох гігантських змій можна було побачити Великих Кемоінських Змій, диявольського змія Алебастрів та майже всіх інших нащадків Володарі Змієм.
Тенденційна сила, яка підкріпила танення тіла, миттєво залишила на великій руці рубці.
Однак Вельзевул не звертав на це уваги. Його шкіра і м'язи були повністю розодрані, і темно-червона кров падала як краплі дощу, але він все ще непохитно терпів біль. Дві величезні руки різко розтяглися, і він намагався використати свої сили для того, щоб повністю розірвати тріщину.
Раптом полоса чорного світла вискочила з тріщини, слизнувшись із багрової луною в повітрі.
Шар світла з'явився, і в повітрі виникла велика фантомна фігура. Пара величезних перетинчастих крил, які пронизували дірки, прикріплялася до рук із семипалими кистями. Чорні м’язи зв’язували докупи; численні складні очі складали на обличчі його внутрішню спіраль, полум’я короля Диявола повзало навколо нього, демонструючи її силу та міць.
Вільзевул, могутній Диявольський Король, дитя сили черевогідія, спустився у світ Чистилища! У цей момент здавалося, ніби весь світ почав задихатися.
- Лейлін обережно глянув на Вельзевула. Через проходження через світи і напади з боку Владики Змії, він, здавалося, був у досить жалюгідному стані, особливо його гігантські диявольські руки, які були зараз важко пораненими. Він також отримав багато жахливих травм, коли переміщався крізь простір.
Але це не перешкоджало поширенню його сили та відчуття зла. У міру його розповсюдження, здавалося, заражався навіть повітря.
« Оновне тіло повинно бути занадто потужним, і він не міг перемістити його, вирішивши, тому відділити свою душу від тіла та пересуватися зі своєю душею...» - очі Лейліна постійно блювали по краях.
« У порівнянні з рухом фізичних об’єктів споживання енергії у випадку подорожі однієї душі набагато нижче. Тим не менш, він був серйозно поранений під час переміщення між світом ... Звичайно, якби це не був світ чистилища, він би просто помер."
Спротив, які пережив Вільзевул під час подорожі через простір у Чистилища, було мінімальним. Якщо він наважиться увійти до світу Магів, придушення Волей Міра вкупі з просторовими бурями, навіть його душу знищило б.
Чим сильнішою була душа, тим легше вона могла придушитися Волею Міро. Вельзевул міг помістити клонів з силою Утренней Зірки і Сияючої Місяця в Мірі Магів, але поділ його істинної душі було занадто сильним, тому його легко було придушити.
І якби він знайшов якийсь маленький світ, де Воля Міра ніяк не могла б зупинити його спуску, він би просто самознищитися і авкнутись йому неприємними наслідками.
Тому, оскільки він не міг вирушити у світ високого рангу чи в менші місця, відкриття світу Чистилища було для нього наче дорогоцінне багатство!
Він не вагаючись розділив своє джерело душі, щоб дістатися до цього місця.
« Але у своїй формі сповненої правдивої душі, навіть без фізичного тіла, він не може бути гідним противником Володаря Змії. Вони не зможуть битися сьогодні." Поки жителі Святого Міста тремтіли від страху, Лейлін спокійно роздумував.
« Звичайно, з його силою Суверенного Короля Черевоґодія йому не важко підібрати собі тіло. Поки він матиме достатньо їжі, то зможе відновити свої сили. Крім того, тепер, коли з'явився Владики Змії не зможе так просто очистити зміїні Рівнини ...."
Хоча Вельзевул і не міг зараз завдати шкоди Володареві Змії, вона теж не могла перемогти його. Перед ним стояло джерело душі 8 ранга, що означало, ніби вони були одного рівня!
— Сила череводия керуватиме цим місцем! — Коли Вельзевул змив у небо, його численні очі мужньо досліджували Володаря Змії.
З його розумінням законів і бездоганної мудрості, характерною для істоти вісім ранг, Вельзевул вирішив піти відразу ж, як тільки зрозумів, що сьогодні не зможе отримати жодної користі від битви з Володарем Змією.
У свою чергу вона добре це розуміла і намагалася не пропустити можливості, які ще б підвернулися їй у майбутньому.
- Тенева Клітка! - Тінь вирвалося з її тіла, миттєво перетворившись у клітину, що витворила багато тіньових змій, які окутав все святе місто. Жахливі теніові ланцюги були схожі на проворних змій, що скручуються навколо джерела душі Вельзевула.
— Це марно! Я - втілення законів, і я не можу померти поки поруч є череволюгодія. Тобі мене не знищити ... - Голос вірш, коли його тіло підірвалося.
Велика кількість енергії поширилась довкола, але вона ніяк не могла зашкодити тіньовій клітині. У ланцюгах не залишилось жодного пилу.
- Чорт візьми, йому вдалося знайти цей світ... — Кілька великих визнань, які виражали волю урядовців, голосно розмовляли над Святим містом. Відразу після цього обличчя Владики Змій стало вкрай похмурим. Теннева клітина з гучним вибухом зникла. Врешті - решт засяяв пурпурне місячне світло, і можна було подумати, що недавня битва була лише мрією.
Однак невеликі бурі в околицях, а також зруйновані райони навколо Святого Міста були незаперечним доказом того, що тут відбулася битва.
« Він не може померти і бути знищеним на території, де існує його закон?» - у Святому місті Лейлін все ще спирався головою в землю, роздумуючи над словами Вельзевула.
« За його словами та здібностями, всі вони можуть бути істотами, які мають справу з законами, але дорога Вельзевула явно відрізняється від них... Більше того... - очі Лейлін виблискували, - Володар Змій, здається, боїться його, або, точніше, його світу ...."
Ця битва дала Лейліну кілька ідей для роздумів.
« Але це все потім! Тепер, коли Вельзевел поруч, Володар Змій не буде приділяти занадто багато уваги такому нещасному смертному, як я ...», - Лейлін відразу відчув полегшення. У порівнянні з запеклим ворогом на зразок Вельзевула, який був істотою 8-го рангу, він був просто мурашкою, про яке вона не могла зараз турбуватися
Тільки тепер він зміг трохи розслабитися!
« Бийтеся! Бийтеся! Давайте, біймося!» -- Лейлін сміявся і виглядав неймовірно спокійним.
- Просто бійтеся, поки я спокійно доглядаю за своїм садом і чекаю ... — Безтурботно бормотів собі під ніс Лейлін і, взявши лейкемію, знову почав поливати маленьку клумбу.
Бах!*
Однак його спокій тривав недовго. Майже в той же момент, коли фігура Володарці Змії розсіялася, пролунав звук удару у його двері.
- Що відбувається? — Лейлін відкрив двері і подивився на двох зміїних істот, які виглядали як охоронці. У них були емблеми на формі і, очевидно, вони шукали Лейліна. Очевидно, вони були вартовими міста Святого.
— За наказом Святої Матері всі зміїні істоти у Святе місто повинні бути обшукані!
Начальник вартових мав силу ранкової Зірки. В інших місцях таких розмов не можна було зустріти. Тільки в Святе місто, де було зосереджено велику кількість родових нащадків Володаря Змії, охоронці мали таку високу військову силу.
Звісно! Але це власність сім'ї Стюард, а я - Гість Південного Господа Томаса. Я сподіваюся, що ви не будете набиватися в моєму домі. Лейлін посміхнувся і пішов геть.
З цієї позиції він міг бачити кілька груп вартових в легких доспеках, які штовхали вулицями, мабуть, проводячи обшуки по всьому районі.
- Ми нічого не знайшли! « Наче злякавшись попередження Лейліна, охоронці тільки пройшли поглядом по його кутах і відразу повернулися до складу командира.
Через розташування Лейліна і приховування Сили Хаоса ніхто з них не зміг нічого виявити, а маленька клумба просто не виглядала чимось вражаючим.
- А як щодо вашого виду проживання? Можу я поглянути на нього? — Тихо запитав голову сторожі, окинувши Лейліна поглядом.
- Що ви робите? З якого ви підрозділу? — У цей момент пролунав голос, повний зарозумілості. Лейлін підняв погляд і виявив, що це був Томас, а з ним - Белінда та Софія. Вони стояли біля його дверей.
Тепер Томас носив розкішний шовковий халат і виглядав, очевидно, приниженим та злим. Очевидно, він дуже роздратувався через те, що цей вартовий не поважав репутації своєї сім’ї.
- З якого ти підрозділу? Ти знаєш, що це власність нашої сім'ї Стюард, а Нік - мій Гість? - Томас сузил очі, тича пальцем в ніс глави Вартові.
— Но... наказ від уряду ...
- Ніяких "але"! Я беру на себе відповідальність за Ніка, — Томас махнув рукою: Хіба наша сім’я Стюард не є достатньо важливою для того, щоб ви виявляли нам особливу увагу?
Сім’я Стюард контролювала захист Святого міста. Якщо б справа дійшла до цього, Томас цілком міг би піднятися вище свого власного начальника, тому Вартові навіть не наважилися їсти щось йому у відповідь.
— Все в порядке. Дуже дякую, Юний пане Томас! Він просто робив свою роботу, так що не вскладнюйте йому життя! — Лейлін спокійно відмахнувся, а потім передав свій вигляд на проживання командиру загону.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv