Розділ 728: Софія.
Було очевидно, що Белінда твердо настроєна, і це було видно з того, як вперто вона наполягала на тому, щоб Лейлін не втручався. Після того, як Лейлін розташувався в долині Білої Річки, Белінда регулярно йшла рано і поверталася пізно, поспішаючи до чогось.
Сім днів потому вона привела дівчину, якій було близько 15-ти років і представила її Лейліну:
- Це моя сестра Софія. Як тобі? Вона тобі подобається?
— Лорд Ник, добре... Доброго ранку! — Софія потягнула за край спідниці і поклонилася Лейліну.
— Сестра Софья! - Посміючись, гукнув її Лейлін. Вона була схожа на Белінду, з довгим срібним волоссям і рубіновими очима. Тим не менш, її обличчя виражало якесь замішання і занепокоєння.
— Ты... Що тебе турбує? — Лейлін подивився на неї, не знаючи, сміятися йому в цій ситуації або плакати.
- Нічого особливого. Є речі, які мені ще потрібно зробити, тому я сподіваюся, що ти зможеш подбати про неї якийсь час ... — Білінда з’їдала їй волосся, — розповідає Софія. Її зовнішній вигляд і навіть її інтелект були заморожені у віці п'ятнадцяти років. Я таємно викрала її з сім'ї...
— Софія, коли твоєї сестри не буде поруч, ти повинна слухняно слухатися брата Ника, добре? — Белінда погладила Софью по голові і нагадала їй.
— Добре, сестра і Нік ... брат Ник! — Соф’я нахилила голову, і її щечки порозовіли. Лейлін просто втратив дар мови.
...
У світі Чистилища сонце стояло над горизонтом лише чотири години. Воно також не дуже яскраве, а рідкісне і видовжене.
На рівнинах світило яскраве світло. Усі побоювання Софії розвіялися, і вона з радістю спостерігала за кількома метеликами. Радість дітей наповнювала її обличчя.
На відстані, Белінда і Лейлін стояли пліч-о-пліч.
- Я зможу спокійно відпочити, коли віддам її тобі! — Белінда говорила так, ніби її звільнили від тяжкого тягаря.
- Сподіваюся, ти зможеш добре про неї подбати. З її кров’ю, твої нащадки будуть чисті і у них буде двориковий родовід... — Белінда спокійно говорила, тоді як Лейліну залишалось тільки заколювати очі.
Ти наче довіряєш мені сироті. Ти хочеш померти? — Ясно запитав Лейлін.
— Умерти? Ні, просто намагаюся звести кінці з кінцями! — На її обличчі спалахнула очевидна ненависть, - всі ці роки я готувалася і цього повинно бути достатньо...
Коли вона зрозуміла, що вже не має зайвого болю, Белінда поспішно прокидала слова:
- Звичайно, я прошу тебе подбати про неї тільки деякий час. Як тільки все владиться, я знайду тебе. Давайте зустрінемося вже у Святому Місті.
— Здається, що ти спланувала це з самого початку, — не поспішаючи відповів Лейлін. — І всі твої ліки, пелюстки від П’янкого цвіту і магічне спорядження? Вибач мене, звичайно, за прямолінійність, але П'янкий квіток надзвичайно ефективний тільки проти високоенергетичних змій, і його все одно не вистачить, якщо ти хочеш розібратися з чистокровним диявольським Змією Алебастром п"ять ранг. Твоє магічне спорядження може приховати твої сліди, але я не думаю, що твій план полягає лише в цьому. Ця громада, належить до 5 рангу...
- Звідки ти знаєш? - Її вираз змінився, і вона підсвідомо зробила кілька кроків назад.
—Я досить добре розбираюсь у зіллях, і я відчув на тобі запах Змеео сп'яніння... - Посміявся у відповідь Лейлін і потер ніс, навіть якщо ти маєш спільників, твоєї підготовки все ще недостатньо...
- Ні, досить! Тобі не потрібно знати, що станеться. У будь-якому випадку, якщо я буду жива, я обов'язково прийду до Святого Місто! — Белінда рішуче похитала головою, наче повернулася до попереднього стану безсердечного лідера. Здається, в цій галузі вона готувалася краще.
- Тоді я піду з тобою... — Иб рсЭрей нб уе еЯмбй. Рано чи пізно він збирався дістати кров диявольського Змія Алебастра, а тепер йому випала така можливість.
— Нет! Тобі просто потрібно подбати про мою сестру. Не хвилюйся ні про що інше. Якщо з Софією щось станеться, я тобі цього не пробачу... — Белінда покинула погляд на Лейліна і зникла в тіні, навіть не попрощавшись з Софією.
« Яка тверда рішучість!» - очі Лейліна мов усміхалися, коли він попрямував до сонячного світла і повернувся до Софії.
— Брат Ник! — Софья слышала.
— Ммм! Софія, люба, ти можеш сказати братові, де твій будинок? — Лейлін посміхнувся їй також яскраво, як сонце.
— Я... Софія не знає ... Там багато дивних і страшних дядьков ... Коли сестра привела мене сюди, я не могла дізнатися дорогу ... — Вона гризла палець, і зі скляними очима дивилася перед собою.
« Це... Це природна непрацездатність, чи накладена друк?» - очі Лейліна засяяли синім світлом і він почав погладжувати підборіддя. Його сила душі поширилася навколо, і він виявив, що Белінда дійсно пішла, не попрощавшись.
« Така вперта дівчина... Шкода, що..." губи Лейліна викинулися в усмішку. З його силою він міг легко знайти Белінду, навіть якщо вона спробувала б приховати себе. Зоряні жуки зробили б за нього всю роботу.
Зрештою, він користувався методами Міра Магів, тоді як Белінда була обережною тільки до способу спостереження світу Чистилища. Великі відмінності між ними були б достатні, щоб усі її попередні приготування зійшлися на них.
— Ну що ж, Софія! Що ти думаєш про те, щоб Брат відвів тебе додому? — Лейлін відчував, що посміхався, як великий і страшний вовк.
— Я не хочу! — Софія, раптом збліднула і міцно обхопила його руками, немов згадавши щось жахливе. Навіть її тіло почало тремтіти.
— Але твоя сестра, Белінда, там. Як щодо того, щоб повернути її? Що скажеш? — Лейлін доклав трохи більше сили, щоб допомогти їй і заспокоїти її.
- Сестра Белінда! — Вона озирнулася і, помітивши, що Белінди не було поруч, занепокоїлася.
— Сестра! Сестра! - Вона почала бігати довкола і кричати, а на її очі наверталися сльози.
— Сестрі не можна повертатися, інакше батько не помиє її! — Сльози котилися з її очей, і вона виглядала надзвичайно наляканою.
- Це правда? Тоді давай підемо і заберемо її! — Лейліну не дуже хотілося заморочуватися з різаниною між сім’ями. Все, що йому потрібно було знати - це те,що він потребував крові диявольського Змія Алебастра, і що серед членів сім'ї Белінди в долині Білої Річки були чистокровні особи. Цього було достатньо для нього.
— Добре, підемо рятувати сестру! — Софія прикусила губу, очевидно прийняв рішення.
Лейлін не хотів вщипнути дівчинку за її вишукані щічки. З клацанням його пальця, навколо них виникла чорна буря та обволок їх обох.
...
За долиною Біла Річка йшла величезна долина. У великому регіоні жило лише кілька роз’єднаних племен і містечок, а також було важко знайти конкретну сім’ю. Тим не менш, Лейлін вже помістив кілька зоряних жуків на тіло Белінди, тому він відразу ж з легкістю прибув у потрібне йому місце.
Щоб все пройшло гладко, Лейлін прибув трохи пізніше і дав йому достатньо часу.
« Я ніколи не думав, що є ще одна раса, яка використовує місто як прикриття біля долини...» - після того, як Белінда зробила свій хід Лейлін, за допомогою зіркових жуків привів Софію в це маленьке містечко з явно чужим стилем.
Тут були зроблені з чорного каменю і покриті прекрасними фарбами. Обладнання даху було виконане у вигляді перехресного шпиля, і навіть тротуари навколо були акуратно викладені.
Коли вони дісталися до цього місця, Софія схопила Лейліна за руку, мабуть, згадавши про щось. Було ще дуже рано, і місто стояв у тиші; тільки випадкові завивання вітру чулися на порожніх вулицях.
*Скрип!*
Несподівано дерев’яні двері відчинилися, і жінка вийшла на вулицю з тазом води. Ця жителька виглядала дуже схожою на людину, і була вкрита багатьма трикутними лусочками, що утворили на її шкірі дивні квіткові пелюстки.
Її очі наповнилися подивом, коли вона побачила Лейліна. Але коли вона побачила біля нього Софію, особливо її срібне волосся і алікі зіниці, вона упустила свій таз.
— Диявол Алебастра! Диявол Алебастра прийшов ... — Жінка впала на землю, а її голос проколов небо.
- Що? Що відбувається?
Почулось шум, і з дому вибіг чоловік, схожий на селянина з металевими вілами. Але, побачивши Лейліна і Софію, він теж впав на землю:
— Почитаю благородного диявола Алебастра! Наші... Наші податки на кров цього року були сплачені...
« Податки на кров? Тому вони рішуче вимагають кровопролитних жертв?» - Лейлін похитав головою, швидко заспокоюючись зовні. Двері й вікна почали розхитуватись, і місто охопило паніку.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv