Розділ 686 — Під землею і спасіння
Коли Лейлін підготувала план входу, то розгорнулася поросла мантія і зайшла в аркові двері у повітрі. Коли він проходив через неї, крижана мембрана розірвалася. У цей момент, коли він матеріалізувався, Лейлін зрозумів, що опинився в іншому місці.
Темна, холодна аура пронизувала повітря з особливою аурою для підземного світу. Щільність темних і земних частинок виявилася вищою, ніж у Сумеречній зоні.
« Це і є інший кінець просторового тунелю, так? » — сказав Лейлін. Тепер він розташований у палаці, де прикрашали встановлені скульптури.
Коли світло магічної форми потьскне, Лейлін помітив товстий шар пилу в окрузі.
— Неугасане полум’я! — Лейлін вказав вперед, а яскраве і гарне полум’я полило перед ним.
« Схоже, що це місце вже давно покинуте. Це глибини стародавніх руїн?" - Лейлін просканував околиці своєю силою душі, перш ніж зрозумів, що вся територія захищалась шаром таємничої енергії. Ця таємнича енергія навіть придушувала силу душі мага.
Однак, враховуючи те, що його джерело душі належав Полулуні місячного Місяця, він все ще зміг покрити нею значну частину площі. Незадовго до цього, він виявив кілька головних назовні проходів.
« Я сподіваюся, що зовні немає якихось складних формцій, інакше буде дуже важко". — Лейлін йшов до великого будинку, зробленого з необробленого каменю заввишки понад десять метрів. Зліва від дверей стояла скульптура Диявола, а праворуч - гарний ангел.
Хруст!*
Лейлін простягнув руку вперед і штовхнув двері. Раптом спалахнули дві потужні блискавки і вдарили Лейліна, але вони відскочили від Чешуї Кемоїн.
Перед Лейліном з'явився занудо-черговий тунель і він без всяких коливань крокнув вперед.
« Я не сподівався, що мені пощастить піти проти хитрощів інших магів у цій експедиції. Це зекономить мені купу часу! "
Вуглі губи Лейліна вигиналися в ухмилці. Він змішався з темрявою, перш ніж почати рухатися зі швидкістю, яка кидала виклик логіці фізики.
....
З іншого боку, група авантюристів бігла на великій швидкості, рятуючись від чогось в тунелі.
- Швидше! Він наздоганяє!
Ці авантюристи носили військову броню. Вони мали дерев’яні луки, а основна частина групи складалася з магів, одягнених в мантії та дивні інструменти. Такий склад групи був все-таки достатньо пристойним. Але зараз ця маленька група від страху втекла від чогось за їхніми спинами. Сліди крові зап’яли їхні тіла, видаючи велику кількість поранень.
Дум-дум! Дум-дум!* За ними, в темряві, розставалися гучні кроки.
Почувши ці звуки, обличчя людей в групі побіліли. Вони побіжать ще швидше.
*Крах!* Мельнула темна смужка світла, наконечником якої був чорний довгий спис. Воно відразу проникло через вроджене захисне заклинання одного з магів, прив'язуючи його до підлоги.
— Зандер! Прокляття! — Лідер, чорноволосий юнак, повернувся назад і побачив ще одного його товариша прибили до підлоги, а з його рота рясно текла кров. Але він стиснув зуби і продовжив бігти.
— Біжіть! Швидше біжіть! — Його очі налились кров’ю, а він закричав на межі своїх легенів.
У той же час полум’я не палає і жалібне гризло його душу. — Ми були занадто нехрещені! З нашою об'єднаною силою трьох зірок, цей похід мав стати веселою прогулянкою для нашої групи! Чорт! Рівень небезпеки в цьому місці принаймні п’ять зірок! Як тільки я виберуся звідси, я обов'язково вб'ю цього проклятого покидька!
— Нет! Зандер! — Лютниця відразу зупинилася і поклалась на коліна поруч з приколотим до землі трупом. Потім вона дістала зелений бульбашковий міхур і вилила на його рани.
— Це марно! — Здивував лідера, але він не переставав бігти.
Через десятки секунд пролунав крик з боку променя. Обличчя лідера зблідло ще більше і він знову прискорився.
Дум-дум! Дум-дум!*
За ним звучали кроки, ніби за ними слідував Бог смерті і що він прийшов пожати їхні душі. Хоча кроки були повільними, швидкість була дуже високою. Невдовзі магі почула ще кілька жалюгідних криків за спиною.
Тільки тепер, на своє здивування, він зрозумів, що крім нього ніхто не залишився.
— Нет! Я не можу тут померти! Я повинен пройти це пригодою п'яти зірок, а також стати Авантюристом-Королем! У мене все ще залишилися справи на цьому світі: повернути славу моїй сім'ї, помститися, а також моя...
Ще один промінь чорного світла вистрілив у нього і перервав потік його думок. Незважаючи на те, що хлопець намагався ухилитися, він все одно був пронизаний темним світлом, в результаті чого він впав на землю і виплюнув лужу крові.
Дум-дум! Дум-дум! велика фігура вийшла з темряви.
Це був гігант заввишки понад три метри, з двома довгими валами копій на спині. Поверхня його тіла покривалася складними рунами, а шкіра блистила металевим блиском.
Його обличчя було похмурим, ніби воно належало мерцю. З його очей вилетіло два алих промені світла.
- Це ... це тут... — Юна задрижала від страху. Ця нежива істота, яка стоїть перед ним, була пережитком, одним з захисних механізмів. Раніше, коли група прорвалася через гробницю, вони зустріли його в одній з кімнат і почали переслідувати.
Гігантська нежити мала сильну фізичну атаку, а також високу опірність магічним заклинанням. Це викликало в юнака розпач. Він тільки міг дивитися, як члени його групи один за одним гинули від рук цього велетня. У кінцевому підсумку, він був єдиним, хто залишився стояти.
Дум-дум! Дум-дум!* Гігант підійшов до нього і дістав один з копій зі спини.
— Нет! Я не хочу.... Будь ласка... « Сльози полилися з очей хлопця, коли він почав відчайдушно благати про милість.
*Свист!* Копьє опустилося, але досить забавно, оскільки воно зависло над ним. Його очі не відчинилися, і це спонукало його знову відкритися.
Він побачив, що перед ним постав чорний щит, який його і захистив, перешкодив шляху копью.
Я... я врятований! « Юнак трохи розлігся по землі, а з його очей виступили сльози радості ».
— Грыны!* - Гігант отвёл копье и повернувшись назад, заричав в темряву. Дуже скоро він ступив на півшага назад, немов перед ним виявився якийсь лютий хижак.
« Цікаво. Хоча це тіло виконане з плоті та крові, здається, що воно включає в себе певні зміни. Швидше всього це потомок металевого демона, так? Навіть його свідомість знищено, а все що залишилося всередині це бажання охороняти ...."
Лейлін вийшов з тіні. Його очі сяяли синім світлом, аж поки він сканував гіганта перед собою.
« Більш того... Руни на тілі дійсно схожі на ті, що і у Заклеймінних мечників ...."
Лейлін завжди цікавився спадщиною Заклейних мечників, але йому постійно бракувало інформації. Навіть після моделювання та гіпотези І. І. Чіпа, він зможе створити тільки мечника Співвідношного за силою з магом 1 ранга, які зараз були не дуже корисні йому.
Зараз коли І. І. Чіп вже кілька разів оновився і навіть додав до своєї бази даних з Великої бібліотеки, він міг підняти силу Заклеймінника від 1-го до 3 рангу. Однак для Лейліна, якого підтримував клан Уророс і Альянса Чернкнижників, ці Заклеймінні мечники залишалися відносно неефективними. Отже, Лейлін вирішив не починати масове виробництво Заклеймінних мечників, гарматного м’яса.
Але Лейлін зміг чітко побачити руни Заклеймінних мечників на цьому гігантському гіганту.
Хоча їхній стиль трохи відрізнявся, але ці руни належали Заклеймінним мечникам.
Тільки подивившись на руни і відчуваючи енергію, яку вони отримують, Лейліна мала багато нових ідей та натхнення щодо Заклеймінних мечників.
Можливо, він об’єднав усі свої знання на поверхневому і підземному світі І. І. Чип може зробити руни, за допомогою яких він зможе створювати Заклейних мечників рівня Утреної Зірки.
Арргхх!* Хоча гігант і виявив, наскільки сильним був Лейлін, захисний механізм всередині його свідомості все-таки зробив свою справу.
Два чорних списи полетіли в бік Лейліна, як два дракони.
На ладонах Лейліна виник шар чорних лусочок. Потім виникла дивовижна сцена з іскрами та визами.
Два чорних списи, які кинув гігант, були міцно зв’язані ладонами Лейліна.
« Хм! Вибухова сила не є поганою, вона має приблизно 500 одиниць. Вона дуже схожа на атаку Мага 3 ранги!" -- Лейлін просто кивнув головою, але хлопець лежав у нього.
Під час втечі він бачив, як багато його товаришів гинули під могутнім чорним списом. Вони наче кутики прокололи їх вроджені захисні заклинання.
Однак Лейлін зміг зловити їх руками.
"Цей маг, він теж монстр?" - хлопець оглянув зовнішній вигляд Лейліна, одягненого в розкішну чорну мантію з маскою. Від Лейліна виходила королівська, але таємнича аура, однак він не здавався дикуном або тираном.
Ров! але все одно голосно заричав.
Звукові хвилі примусили молодь прикривати вуха. Водночас чорні енергетичні частинки, видимі неозброєним оком, піднімалися до величезного гіганта так само як вода до губки, коли ці потоки на тілі почали мерехтіти.
Ров! *** З во́дами у повітрі почали зависати енерегетичні частинки. Він створив силует голови темної істоти з гострими стирчать, наче бритва. Він полетів у напрямку Лейліна.
— Заклинання 3 ранга - Темний Хруст? — Тисячі років тому це закляття зникло з континенту. Тільки у Великій бібліотеці в Небесному місті були згадки про нього.
Лейлін потер підборіддя. Загублене і забуте закляття не обов’язково було потужним. Воно могло просто втратити актуальність і потрапити під природний відбір. Лейлін не думав, що щось стародавнє обов'язково має бути потужним.
Лейлін, а І. І. Чіп зробив відповідні розрахунки.
Через кілька секунд, принцип цього заклинання 3 ранги і навіть модель закляття були представлені Лейліну І.І. Чипом.
« Ось як воно працює! Хоча це заклинання і не надто погане, воно вимагає великої кількості темних елементарних частинок. Не дивно, що центральний континент припинив використовувати це закляття!»
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv