Глава 675 — Поразка і прокляття
У цей момент молодий маг, який рухнув на землю, закричав:
- Ти не можеш так легко його відпустити! Він напав на нашу сім’ю і навіть непрямо вплинув на смерть дідуся Дем'єна!
— Ось як? — Відповів Лейлін, нахмурив брови. Коли спалахнула чорна пожежа, він негайно опинився біля хлопця. Проканирувавши його, він підняв хлопця на ноги. — Стародавня Секта знищення Злих Духів залишила тобі цю рану на грудях?
— Да. Мене вразила чума, народжена учнями секти і я був отруєний Малярійським Пауком. — Юнака виглядало жалюгідно, але незабаром його обличчя почервоніло.
— Невелика проблема. — Палець Лейліна прочорнив якийсь символ у повітрі, і пов'язки навколо грудей молоді самі собою відвалилися, розкриваючи скручені м"язи та жахливі рани.
- Потерпи небагато. — Лейлін капнув маленовим зіллям на рани хлопця. Білий газ почав підніматися з рани, закриваючи хлопця мимовільно кричати від болю. Невдовзі після цього з рани почав витікати чорний газ, а тіло швидко загоїлося.
— ЩО? — Тут же закричала Дарлі. — Він справився швидше, ніж цілитель 3 ранги! Це стародавнє цілюще зілля, що міститься в легенді?
Лейлін не хотів відповідати на її запитання. Натомість він помітив, що Алрік почав рухатися. - Тц, такий впертий.
*** Навколо нього з’явилася безліч священних копій із платнінового полум'я, що пливли прямо в його бік. Сам Алрик розкрив крила і злетів у небо.
— Я сказав тихо стояти і не заважати. Ти вперше не зрозумів? — Вираз Лейліна потемніло, а Аура в кілька разів страшніша і могутнішою від Алрика. Безформна енергія розірвалася, змушуючи списи вибухнути в повітрі і розсіюватися у згустках світла.
Коли він побачив Лейлін, як йому вдалося втекти, то почув дивний звук у повітрі і розтрощив крила та вирішив бігти так швидко, наскільки міг.
— Иди сюда! — Права рука Лейліна впала, а Алрика вирвало кров'ю. Він впав, а два крила були відірвані безформною силою з його спини. Деяка плоть і кров все ж залишилася, розкриваючи глибокі надрізи на спині, з яких витекала кров.
Світлова клітина, яка обмежує ділянку, ніби вже не може протриматися, розлетілась на шматочки.
Оскільки його рани повністю зцілилися, він піднявся і мовчки дивився на сцену. Він був здивований, але події, які він бачив до цих пір, набагато перевищували те, що він міг прийняти. Тепер він з подивом дивився на те, що відбувається.
Коли він втік від учнів секти, то в думках заохочував його змінити курс і повернутися до міста Тельєс. Перед тим як учні секти наздогнали його, з’явився Алрік. Зіткнувшись з учнями секти та магом 3 ранги, які обидва мали образу проти нього, юнак хотів бути спійманим учнем секти, а не бачити обличчя Алрика.
Але все тільки починалося. Якраз коли він думав, що все скінчено, сталася ще дивніша річ. Лейлін, геній з його родини, який вважався зниклим безвісти протягом століть, раптово повернувся. Крім того, коли він з'явився, то легко переміг Алрика!
Юнак спостерігав, як Арік лежав на землі, наче мертвий собака. У нього була сильна підозра, що перед ними був лише простий клон, або, можливо, він якось хитрий. З яких пір маг 3 ранга, кращий на південному узбережжі, став таким слабким?
« Чи він не слабкий, а такий сильний предок? » — думав юнак. Він був повністю упевнений в силі Алрика. Опинившись під сильним полем мага 3 ранги, він би відразу помер як мурашка...
Однак Лейлін переміг його простим помахом руки. Наскільки ж велика різниця між ними?
— Твої рани зажили. До речі, як тебе звати? — Обличчя Лейліна містило якусь рідкісну м'якість, коли він розмовляв з цим хлопцем.
— Мене звати Круп, я потомок Ауді... — Крупп знав, що Лейлін не цікавиться родоводом, тому прямо згадав чоловіка в поколінні Лайлина.
— Ауди? Це сталося після мого відходу? — Запитав Лейлін, погладжаючи підборіддя.
- Так, він ваш брат, який народився через два роки після того... — Крупп уважно спостерігав за виразом Лейліна, а потім звернув увагу на Алрика. — Одного разу він послав людей напасти на нашу сім’ю і майже повністю знищив усіх членів Чорнобильських островів. Тільки дехто з нас зміг втекти під захист дідуся Дем’єна. Ви повинні помститися за нас!
Коли Круп промовив ці слова, то щільно стиснув кулаки, незважаючи на сльози.
— Не хвилюйся. — Кивнув Лейлін. Вислухавши новини про те, що сім'я Фелер майже знищена, він дивно не відчув гніву. Це було, як якби він слухав чужу історію. Навіть він здивувався своєю реакцією.
Лейлін відразу зрозумів причину. Він був людиною, яка приїхала з іншого світу, але не була оригінальним Лейліном, простим плейбоєм. Оскільки в нього був І.І. Чіп і він чудово розбирався в області душ, проблеми з речами, на зразок уламків душі, які залишалися від первинної душі і могли викликати деякі почуття, не потурбували б його.
Душа старого Лейліна вже давно зникла, від неї не залишилось і сліду. Тому, почувши, що сім’я Фелер майже зникла, він лише злегка кивнув на знак розуміння.
Емоції та обов’язки щодо свого родоводу різнилися. Однак Лейлін вважав, що має виконати певну роботу в цьому плані.
Крупп і Дарлі відчули, що температура довкола однієї миті знизилась. Від тіла Алрика пролунав невеличкий вибух. Здавалося, ніби якась безформна сила душила його. Тепер він висів перед Лейліном.
— Мой... - Алрік намагався щось вимовити. Лейлін моргнув очима і його обличчя почервоніло. Обличчя старого стало попільно-серим, а з кутків його губ потекла кров.
У цей короткий момент Лейлін знищив духовно силу Елрика. Тепер він був трохи сильнішим за звичайну людину.
- Ти дійсно на щось здатний. Зголоднів піти проти неписаних правил на південному узбережжі і вбивати членів моєї сім'ї ... — Рука Лейлін схопила порожнечу, а з горла Алрика почулись хрипи. Кості самі собою руйнувалися дюйм за длом, але Алрік все ще залишався в свідомості і вимушено терпів страждання. Незабаром кров з рота вилилася, і він зламав кілька зубів.
- Я вважаю, що потрібно щоб все південне узбережжя дізналося про наслідки, аби інші маги були в курсі! — Тонкая малінова нитка вилетіла з його тіла і повисла перед Лейліном.
- Побачимо! - Очі Лейліна пофарбувалися криваво-червоним кольором. Перед ним відкрилися безліч напівпрозорих дзеркал, які показують розпливчасті фігури всередині.
— НЕЕ... — Тут же закричав Алрик. Побачивши їх, його тіло шалено затремтіло. Він благаю подивився на Лейліна.
Однак Лейлін не звертав уваги на нього. — У тебе навіть немає прямого потомка, але є багато інших гілок. Родний брат?
Алрік не відповів йому, бо його мова вже давно була відкуплена. Якби Лейлін свідомо не підтримував його, він би вже давно помер. Алрік хотів померти раніше, ніж побачити те, що мало статися.
- Ти знаєш мій характер. Я рідко використовую прокляття або інші закляття такого роду. Це не тому, що я з ними незнайомий, а тому що їх досить важко застосовувати. Лейлін не лише стомлювався, але й завжди був задоволений. - Але у твоєму випадку все по-іншому. Врятування від декількох магів 1 і 2 рангів, а також звичайних людей нічого для мене не коштує...
Поки Лейлін говорив, він одночасно діставав багато матеріалів зі свого просторового мішка, вирізаючи дивний вівтар і руни на землі.
— Відсліди родоводи по всьому гілках... « Страшні прокляття почали скочуватися з мовою Лейліна, яку він виголошував у незвичній мові. — Ви, його нащадки, станете джерелом прокляття! — Після церемонії Лейлін добув трохи крові Алріка кинджалом і кинув її на вівтар, не турбуючись про розпач Арика.
Від вівтаря пролунав пронизливий крик і слабке спотворення обличчя з пустими очима, що плачуть.
— Вперед! — Клацнув пальцями Лейлін.
* Безформне рибіння поширилось довкола, але відразу після того вираз обличчя мага блондинки в одному з дзеркал змінився. Зелені бородавки почали з'являтися по всьому її тілу. Потім вони вибухали, виливаючи навколо роз'їдуючої рідини, через яку на місці магіні залишилася лише купа білих кісток.
В іншому місці чорний туман покрив собою весь замок, і час від часу з нього вилетіли зламані кінцівки.
— Нееєет — опустив голову крикнув Алрік. Все, що залишилося в його мертвих очах, складалося з безмежної ненависті.
- Ти думав це все? — Лейлін засміявся, коли побачив стан Алрика.
- Витягання душі! — Прознесис Лейлін і напівпрозорий силует вилетів з лоба Алрика.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv