Розділ 620 — Проклять і мечти
Вілл сумно вийшов від Лейліна. Він не отримав нічого крім як заохочення від нього. Крім того, він відчув, що правда про його батька, якого він ніколи не бачив, приховувалась під шаром щільного туману.
- Що сталося з Віллом? — Селіна відразу помітила його стан, коли зайшла в кімнату Лейліна з срібною тарілкою.
— Свежезаварна кава. Я особисто його зробила! — На срібному підносі стояла чашка кави, від якої виходив теплий пара.
— Нічого такого. Він просто трохи збентежив юнака, усміхнувся Лейлін і піднявши чашку кави далі. — Укус досить хороший. Як і завжди.
— Ты... Як довго ти збираєшся тут залишитися? — Уклонливо запитала Селіна у Лейліна, закусивши губу. У порівнянні з минулим часом Лейлін виглядав як звичайна людина, а від її тіла не було жодних енергетичних коливань.
І все ж, Селіна чудово знала, що подібний стан Лейліна є ознакою його розвитку. Їй здавалося, що він багато чого отримав під час подорожі в Леджінні Печери.
Але навіть якщо б вона наперед знала все, то могла б лише гірко посміхатися. Маг міг отримати привілеї тільки грунтуючись на своїй власній силі. Навіть якщо б вона і дізналась раніше про існування льодяного світу, будь-яка їх істота могла легко вбити її і навіть не залишити при цьому труп в ціль.
І тепер Селіна дуже сильно відчувала, що Лейлін вже отримав все чого хотів, і зараз Сумерня Зона більше нічим його не приваблювала. Це усвідомлення викликало у неї занепокоєння.
— Ще на деякий час, але не більше року. — Показав Лейлін, зробивши ковток свіжої кави. Однак Селіну довелося залишити позаду те, що він сказав.
Для магів термін за один рік вважався надто малим. Незалежно від того, чим вони займалися, це був незначний час. Навіть експерименти займали більше часу.
Коли Лейлін побачив вираз Селини, то непомітно зітхнув і нічого не сказав. Вся Сумерьна зона була неплідною. У цьому місці навіть маг 3 рівня міг стати володарем і діяти як тиран. Лише великий центральний континент і нескінченні астральні простори, які містили безліч секретів, приваблювали Лейліна, щоб він міг подорожувати стільки, скільки хотів.
- Тоді, чи можу я піти з тобою на центральний континент? — Запитала стиснув зуби Селіна.
але спершу скажу тобі кілька речей. — Лейлін глибоко подивився на Селину і продовжив. — На центральному континенті маги двох рангів вважаються не більш ніж мурашками, а їхня кількість є неймовірною. З твоєю нинішньою силою, ти опинишся в найнижчій точці суспільства. Крім того, у мене вже є дружина... Ти збираєшся відмовитися від всього в Сумеречній зоні і піти зі мною?
Почувши, що Лейлін чесно розповів про свою дружину, Селіна захиталася, очевидно, не чекаючи цього. І почувши, що їй доведеться відмовитися від всього в Сумеречній зоні, її вираз помурочило ще сильніше.
Через багато років вона нарешті прийняла рішення. Посміхаючись, вона відповіла:
— Ладно. Я не можу відмовитися ні від бажання наставника, ані Сумеречної Зони. Тут мій дім.
Лейлін лише посміхнувся:
- Можливо, я можу допомогти тобі в чомусь іншому. Наприклад, хіба ти не хотіла до цього заволодіти моєю генеалогією?
Це рішення Лейлін прийняв після довгих і розсудливих роздумів. Його нинішній родовід вже розвинувся до своїх обмежень і навіть генетично нічого не можна було виправити. Він більше не міг еволюціонувати її. Зрештою настав час, коли він міг створити сім’ю.
Родословий чорнокнижник 5 рангу вистачить для того, щоб створити жахливу силу за короткий час. Через обмеження самого родоводу його власних здібностей як Імператора Кемонських Змей, його нащадки стануть здатними помічниками в майбутньому. Оскільки він вже готувався вирощувати сім’ю Фельєр по поверненню на центральний континент, то не було нічого поганого в тому, щоб залишити іншу дитину у Сумеречній Зоні.
— Правда? - Очі Селіни виблискували, а її обличчя почервоніло від хвилювання. Лейліна, яка боїться своєї мети, вже достатньо говорили про те, що його нащадки не стануть покидьками. Вони навіть могли успадкувати його талант. Багато чорношкірих людей шукали такий родовід, але не кожному вдавалося його знайти.
Сім'я Магів Утренней Зірки мала великий шанс створити ще одну гілку родини, набагато сильнішу за звичайну родину магів. Але була можливість, що жоден з її нащадків не перевершить рівня ранкової Зірки.
Поки вона роздумувала, то важко задушувала.
Коли Лейлін побачив реакцію Селіна, то розсіявся. Хоча ця жінка трохи змінилася, вона все ще залишалася тією ж Слиною.
Але він сильно не покладався на неї. Навіть якщо б вона була готова відмовитися від усього в Сумеречній зоні і поїхати разом із ним на центральний континент, то у кращому випадку стала б ще однією подругою Фрої.
Крім того, можливість залишити свій родовід у різних місцях забезпечувала свою безпеку.
Лейлін почухав підборіддя. Його рішення вирощувати свій родовід у різних місцях, звичайно ж, було не таким простим, як його вплив.
Завдяки багатьом експериментам з мутації та зміні генів він дізнався, що одного дня між його насінням може виникнути генетична мутації, яка дозволило б людині вирости вище за все. Хоча шанси були малі, надія завжди була присутні.
По суті, багато темношкірих мали подібний підхід до генеалогії Великої Кемонінської Змеї та інших чорнокнижників. Коли б нащадки з’являлися із надзвичайно насиченим родоводом, вони ставилися до цього явища як до благословення долі.
« Мені треба повернутися як тільки моя родоводи Імператора Кемоінських Змій ззрів, і я охоплюся силою Сияючого Місяця». — Роздумував про себе Лейлін.
Прикрашала лава. Багато лавових сплесків відлітали в сторони, скелі руйнувалися, відкриваючи головний наверх прохід. Декілька фігур у чорних одежах вилетіли з розкритего отвору.
— Чортов Лейлін и проклята Сумерня Зона. Глава, хіба ти не знаєш, що насичені вогняні частинки є найбільшим ворогом жіночої шкіри? Мої витрати на це завдання виростуть! — Керол почала оглядати свою шкіру у дзеркалі.
Однак голова групи та Юджін не дуже переймалися цим.
— Як тільки ми виконаємо завдання, нікого не буде хвилювати, навіть якщо ти будеш відпочивати цілі сто років! — Хлоднокровно фирскнув глава групи. Він проігнорував скарги підлеглих і зацікавився територією.
- Тск ... підземний світ... концентрація елементальних частинок настільки мізерна... Тут просто якась пустеля для чарівників. - З іншого боку Юджін тільки здихнув, показуючи своє презирство до безплідності Сумеречної Зони.
— Якщо порівняти з центральним континентом, то це місце дійсно можна порахувати пустелями. Проте, концентрація темного і земного елементів відповідає нормам, хоча й ледь-їдва. Використовуйте закляття цих елементів, щоб якомога більше зберегти недоторкану силу душі... — Глава групи повернув голову в сторону і запитав. — Кэрол ти його виявила?
- Дозволь поглянути... — Керол відповіла, і дістала прозору кришталеву кулю. У центрі цього балона був згусток чорного повітря, який скинув туди-сюди. Цей чорний згусток був аурою Лейліна, зібраною на вершині гори Асури.
Хоча Лейлін старанно приховував свої сліди, поки маги мали точні координати його розташування і придатні заклинання, знайти лише питання часу.
Перед нею згусток чорного кольору. Обміркувавши щось і закривши очі, вона впевнено показала на північ:
- Він у тому напрямку. Я впевнена в цьому.
— Ладно. Тепер, коли ми його виявили, хіба не можемо ми, три Маґа Сіячої Місяця, розібратися з якимось Чорнокнижником Утренней Зірки? — Облизився Юджин. - Це наш плавець змусив нас проїхати такий довгий шлях. Я хочу побити його!
Голова групи кивнув.
- Ми можемо, але він сильний як Маг Сияючої Місяця. Нам не слід недооцінювати його. Але у мене є інформація, що в нього є слабкість. Навіть якщо він має силу Сияючого Місяця і потужні відбитки родоводів, все одно залишається чорнокником Ранньої Зірки. Сила його душі обмежена лише рівнем ранкової Зірки. Якщо ми скористаємося проклятнями або атакуємо його душу ...
— Це буде просто! — Кивнула Кэрол. - Як добре, що останнім часом я трохи просунулася в дослідженнях проклять просто залиш все на мене!
- А ми тебе підтримаємо. — Голову групи переклав погляд на Юджина і той неохоче кивнув. — Ладно. Ти лідер. Ми зробимо як ти говориш. - Мабуть він обурювався, що не міг прямо пустити Лейліну кров.
...
— Лейлин! Поспеши в школу, інакше ти запізнишся! — У вухах Лейліна пролунав знайомий голос і він трохи змутився.
« Де я? И.И. Чип?» — Озирнувшись, Лейлін побачив дорогу, по обидва боки якої провели вишневі дерева. Квіти падали на вітер з боку в бік.
Земля була дуже чистою. Лейлін подивився на свої руки, молочно-білу шкіру без видимої мускулатури і сповненої молодістю.
“... 14. — Від І.І. Оскільки Чіпа не відповіла, Лейлін поринув у роздуми.
У цей момент в його мозок промайнули спогади. —Я Лейлин! Середина Школа Чистого Праведна, студент 3 класу! У мене є старша і молодша сестричка, і я повинен піти на фестиваль ...".
« Чому... я відчуваю, що забув щось дуже важливе і що таке І.І. Чіп? Чому я підсвідомо пам'ятаю це ім'я?" - глянувши на клітковину сорочку і значок студента на грудях, Лейлін не знав що сказати.
- Ей Лейлін, що сталося? — До Лейліна підійшла світловолоса студентка і потягла його за руку.
— Серей... — Лейлін назвав ім’я учениці, як тільки відкрив рот, що й ввело його в замішання.
« Мені потрібно заспокоїтися... Де я?»
- Чого ти чекаєш? Пішли, інакше не встигнемо! — Серей зупинила таксі і штовхнула Лейліна, сказала:
— Водій, Школа Чистого Праведна.
- Ти все забув? Знаменита співачка, Керол, сьогодні проводить концерт на фестивалі кампуса...
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv