Глава 594 - Стюарт
« Боффель? Чи може він бути божественним Світлим Крилом? І він назвав його « Ваша Світлість? Чи ж цим ім’ям не користувались у стародавні часи, коли люди зверталися до Мами Ранньою Зірки? І Монарх Неба? О боже, чи може так отримати, що цей маг - Маг Утренней Зірки? "
Магеса з окулярами вдивлялася у обличчя Лейліна, що він такий же незбагненний як моря і гори. Вона опустила голову, соромившись своїх колишніх здогадок.
Боффель не дивився в її сторону. Оскільки в бібліотеці заборонялося вдаватися до насилля, вона чула про обмеження сили у ранковій Зірки. Але оскільки він був чесним, то нічого не міг приховати.
мої вибачення. Тут так багато інформації, що я втратив рахунок часу! - Лейлін встав і вибачився.
— Кожен, хто стурбований магом зануреного в океан знань повинен мати на увазі, що їхні душі повинні запалювати у полум’ї дев'яти кіл пекла. Чому б я заперечував? « Боффель дуже гостро висловлювався, оскільки Лейлін з першого зібрання справив на нього сильне враження.
Боффель не здивувався, коли на цілий день затримався в бібліотеці. Багато вчених і магів вважали Велику бібліотеку, як свій дім, коли вперше відвідували небесне місто. Навіть люди, які залишалися тут протягом кількох місяців до десятків років, могли залишатися на все життя в інформаційних окулярах! Порівняно з ними Лейлін, який провів у бібліотеці лише місяць, ще й мав достатньо часу. Боффель відчував, що Лейлінова найшвидше мала достатньо інформаційних окулярів, але знову ж таки, враховуючи, наскільки він тільки нещодавно повернувся з невідомого світу, він повинен бути надав у бібліотеку великий обсяг знань і тут не було нічого дивного.
— Добре, я зараз же відправляюсь туди.
Лейлін поклав книжку на її колишнє місце. Цього разу він отримав чудовий урожай, але тепер у Великій бібліотеці вже не було нічого корисного для нього. Його викликав Монарх Неба. Було б краще, щоб він поспішив до нього. Це мало б бути на етикеті.
- І ти велика панночка. — Лейлін кинув погляд на магесу, яка намагалася приховати книжки.
- Ваша Святосте, Боффель, це ... Ваша милість, будь ласка, пробачте мене за мою образливу поведінку. - Холодний піт вже лиався по спині цієї магеси.
Хоча небесне місто вважалося мирним, у межах якого шанували закони, Магі Утреній Зорі завжди мали деякі привілеї. У той момент, коли Лейлін або Боффел пораховують її бельмом на оці, вони відразу ж могли вдарити її, навіть якщо самі не всунули і пальцем.
- Хаха... не переживай. Я хочу подякувати тобі, що була поруч, поки я весь цей місяць сидів за книжками. Вважай це як подарунок.
Лейлін розсміявся і бібліотечна карта в його руках вилетіла. Після того як він просканував карту магеси, то передав їй всі дані окулярами.
Оскільки Велика бібліотека не мала великого значення в очах Лейліна, він не мав сенсу володіти цими інформаційними окулярами.
- Це ж... « Хоча Лейлін вважав, що кількість інформаційних окулярів у його карті була сміхотворною і майже досягла нуля », — сказав він. Вона відразу ж скрикнула від подиву.
Коли вона видужала від шоку і хотіла подякувати Лейліні, то побачила, що вони вже зникли.
— Ваша Святість, ваша милостива допомога іншим чарівникам справді вражає! - Виказував Боффель Лейліну. Він не міг зрозуміти, оскільки Лейлін не був такою добродійною людиною.
- Хехе... у мене просто гарний настрій. — Усміхнувся Лейлін.
Таке пояснення ввело Боффеля у ступор. Чорнкнижники були групою магів, чиї дії залежали від емоцій. Завдяки добрій настрої, отриманій з переваг « Великої бібліотеки », вони могли винагородити будь - якого низькорівного мага на власний розсуд.
Замість того щоб звернути особливу увагу на привітність Лейліна, він почав розповідати Лайліну про те, чого потребує Монарха Неба.
- Я не розумію... Я лише Чорнкнижник Утренней Зірки. Чому Монарх Неба хоче бачити мене? — Тут же запитав Лейлін у Боффеля.
Монарх Неба був Магом Свічною Зарі і мав вплив на весь центральний континент. Він мав повний контроль над дирижаблією та його власним захопленим світом. Його не цікавили Магі Утреней Зірки і Сияючої Місяця.
Ця людина по праву стояла набагато вище нього. Чому у нього раптом з’явилось бажання зустрітися з Лейліном?
У Лейліна колись виникла ідея здійснити угоду з координатами Міри Лави, але він ніколи не присвоював цю думку в життя.
« Щось підозріле...» — Лейлін гладив свій підборіддя, коли до нього в голову прийшла думка про Моління Юпітера. Це не допомогло йому. Серед усіх його ворогів на центральному континенті, Зеґна був єдиним, хто міг хоч якось вплинути на організацію, що стояла за Небесним містом.
« Я просто боявся, що ти не захочеш! » — усміхнулася Лейліна.
Серцем міста, що на небі, вважалося великим плавучим садом, через який і з’являвся « мальовничий краєвид », чому йому дали назву плаваючого містечка.
Цей сад називався Дрейфучим Садом і був центром сили небесного міста. Тут також була тимчасова резиденція Його Величності, Монарха Неба.
— Це Боффель. Розступіться. — Боффель швидко залетів до Дрейфуючого Саду разом з Лейліном. Лейлін змінив свій одяг і зробив його більш офіційним.
Чим глибше він проникав у небесне місто, тим серйознішим скануванням стало те, що й дивувало. Якщо б його не супроводжував Боффель, Лейлін зіткнувся би з проблемою детального сканування, якби хотів проникнути всередину невизначеним.
Зверху-вниз з Дрейфуючого Сада Лейлін бачив усі визначні пам'ятки небесного міста.
Далі лежав вимощений тротуар. По обидва боки Лейлін помітив диявольський гриб Таро, небесний нерухомий Нектар та багато інших видів дорогоцінних рослин, яких навіть він сам не знав. Якби І.І. Чіп не виявив потужних рун біля них, то Лейлін напевно подумав би взяти собі пару гілок.
— Пройшовши по цій стежці, ми дійдемо до Його Величності. Я можу провести вас тільки до цього місця. — Боффель посміхнувся і додав. — Його Величність дуже люб'язна людина, і він безсумнівно...
— Боффель, здається ти привів сюди сторонніх людей. Це суперечить правилам! — Роздався гучний голос. Лейлін раптово застиг на місці, відчуваючи, що він пильно дивиться отруйну змію.
— Ты! — Він підняв голову і побачив, як до них підійшов старий чоловік.
— Лорд Стюарт! Це герцог Лейлін Фельер з клану Уророс і він прийшов сюди, щоб зустрітися з Його Величністю. — Учво вимовив Боффель, похинувшись. У той же час він прошепотів Лейліну на вухо:
- Це Лорд Стюарт, Маг Сіяючої Місяця. Оскільки Його Величність часто відсутня, лорд Стюарт керує Небесним містом у його відсутності.
— Лорд Стюарт! — Лейлін вклонився, не роблячи це ні дуже захоплено, але і не надто холодно. Він відразу виявив, що його наміри жорстокі. Тому він і не став доброзичливо ставитись до цього мага.
— Хм? — Ставлення Лейліна відразу погіршилося настрій Стюарта. Він почав критикувати Лейліна:
- Як і очікувалось, цей хлопчисько не має манер. Чи ж це буде добре, коли така людина зустрінеться з Його Величністю?
— Лорд Стюарт, Лейлін - відомий гість нашого Небесного міста. — Боффель поперхнувся і відразу відповів. Стюарт з упередженням віднісся до Лейліна і він не міг мовчки на це дивитися.
— Ваше Високість Стюарт, ви не можете судити про те чи маю я манери або ні! — Без сором'язливості відповів Лейлін.
Його слова — осарашило Боффеля. Перед ними нарешті стояв Великий Маг 5 ранга, Маґ Сіяючого місяця! У Небесному місті він мав десятки тисяч підпорядкових, проте Лейлін не поважав його?
Насправді, якби цей старий не був настільки високомірним, Лейлін б не заперечував проти того, щоб проявити пошану, як і до Вейрсу. Але Стюарт, очевидно, прийшов сюди, щоб доставити Лейліну проблем, оскільки той став бельмом у нього в очах. Незважаючи на те, як Лейлін намагався терпіти його відношення, той все одно його принижував. Тому він не мав причин і далі поважати його.
- Чудово! Я навчу тебе деяким манерам! Стюарт відразу розлютився. Він ніколи не очікував, що Маг Утренней зірки типу Лейліна буде так зневажливо розмовляти з ним.
Гурмо! хлинула в бік Лейліна.
Він свідомо контролював свою силу, щоб досягти лише цієї маленької території. Стюарт знав про свою силу і був упевнений, що зможе провести тут битву.
Боффель міг тільки криво посміхнутися. Хоча він і погоджувався, що Стюарт надто далеко зайшов, все ж мовчав і відійшов.
- Хмф! Вважаєш, що п'ять ранг такий фантастичний? - І його сила душі п'яти зірок хлинула назовні.
Величезний фантом Великої Кемоінської Змії з'явився за його спиною, гнівно шипаючи на Стюарта.
Хссс!* Свірепа сила душі сформувала величезну чорну змію, яка полетіла в бік Стюарта.
— Хм? — Стюарт злегка розкрив очі. Він не очікував, що Лейлін спробує зустрітися з ним в лоб. - Сила душі п'яти зірок? Казали ж, що він лише з чотирма зірками!
Почулись тріскові звуки, коли обидві атаки силою душі розвіялися і вони стали об’єктом різних нападів. Коли обидві сили зіткнулись, в повітрі вибухнув вибух.
*Пак! Пак! Пак! і приховані форми, закладені Стюартом, відразу розвіялися.
— Уф. — Лейлін відсахнувся назад з почервонілою особою.
З іншого боку Стюарт стояв на тому самому місці і байдуже дивився на Лейліна, не показуючи ознак продовжувати війну.
Сила, представлена чорнокнижником перед ним, значно перевищила його очікування. Він досяг потужності п'яти зірок! Якщо він хоче розібратися з ним, то мусить витратити дуже багато зусиль і часу.
Ще гірше, що він би не зміг приховати цей факт від Його Величності, через яке він похмуро і дивився на Лейліна.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv