Розділ 529 — Переп’ явлення і ухмилка
— Нет! Незалежно від всього, я повинен повернути його! — Старий дістав свою світло-жовту книжку і подивився на карту з безліччю чорних точок.
- Знайди його! Розірви його! І відверни все назад! — Після ричання старого з секретної кімнати вирвалися смуги криво чистого світла. Кілька напівпрозорих ляльок розкрили свої криваво-червоні очі.
Вони ніби розуміли слова старого чоловіка і відразу ж кинулися в порожнечу, зникаючи у ній.
...
« Таке відчуття, ніби незабаром станеться щось жахливе».
Лейлін хмурився. Він дійсно відчував занепокоєння з тих пір як покинув шлях Незрозуміння. Йому здавалося, ніби хтось таємно спостерігав за ним. Однак І.І. Чипа і його сила душі не могли нічого виявити.
І тепер це відчуття тривоги дуже посилилося, аж до того, що він почав хвилюватися!
- Лейлін закрив очі і через мить відкрив їх. У цей момент, його очі стали янтарними, а зіниці перетворилися на вертикальні щілини. У них мигнула тонка криваво-червона блискавиця.
Раптом з’явилися гучні звуки і велика кількість рунічних заклинань навколо нас. Червоне випромінювання рухається до неба і утворює гігантську крижану клітинку з Лейліном всередині.
- Що? Я точно не помічав ніяких пасток... Хіба що ... — Прищурився Лейлін. Коли він опинився в ситуації, то зрозумів це.
— Хаха... Я той, хто отримав повний контроль за ядром в секретній кімнаті і став непереможним істотою посеред руїн Алого півмісяця! — Посередині кімнати управління обличчя старого яскраво світилося від радості, а його руки стискали шматок рубіна.
Неперервні команди передавалися через рубін у його руках.
Багато кристалічних сніжинок почали конденсуватися всередині крижаної пастки, утворюючи величезну кількість льодових лезень, щитів, стріл тощо. д. І все це з шумом полетило в бік Лейліна.
Лейліну в голову прийшла ідея, Чешуя Кемоїна! Криваве полум'я! - Його тіло тут же покрилася чорними лусочками, а поверх них спалахнуло криваво-червоне полум'я, що розтоплює велику кількість льоду.
Неначе спровокований лід з шипким звуком знову сконденсувався. Його синє ядро стало ще чистішим, від якого знизився пронизливий холод.
Лід був вкритий синім сяйвом, він міцно нападав на Лейліна, але спалювався червоним вогнем. Випущено настільки велику кількість холодного повітря, що воно прорвалося крізь бар'єр кривавого полум"я. Лід пішов до Лейліна, що нахмурився.
Гострі крижані леза торкалися його тіла, тільки висікали тонкі довгі іскри. Вони не могли прорватися навіть через зовнішній шар енергетичної безпеки.
— Абсолютний Нуль по Кельвіну! —Лелін прищурився, він більше не розслаблювався.
« Немає сумніву, що ця пастка була встановлена в давнину магами. З такою формальністю не зможе впоратися звичайний Маг Утренней Зірки, всередині якої сходяться всі руни...
Лейлін, здається, опинився в замішанні через крижану форму. Тим не менш, зараз він насправді щось вирахував.
*Свист!* Раптово, простір розірвалося і кілька білих променів прорвалися крізь кордони, породившись перед Лейліном.
Рукоть гострого обломаного меча пронизала край грудей Лейліна.
— Так швидко! — Лейлін навіть не зміг вчасно зреагувати. Єдине що він встиг зробити, максимально посилити захист Чешуі Кемоїна.
Порівняно з іншими заклинаннями, вроджені закляття активувалися подумки. Через такі можливості, вони були останнім засобом захисту, коли справа стосувалася ситуацій між життям і смертю.
*Шлік!* Сломаний меч, очевидно викований з чистого кристала, пронизив енергетичну охорону і крізь руни поверх чорних лусочок, вступаючи у контакт із самошуками.
Лейлін нахмурився. За його спиною з'явився фантом величезного семирукого створіння, від якого потекла енергія, що обволав все його тіло.
— О господи! — Мускули правою рукою здригнулися, вдаривши по противнику. Це змусило напівпрозору фігуру відступити.
Поки противник піде на деякий шлях, Лейлін з сумом дивився груди.
Яскрава біла лінія у формі півмісяця фарбувалася на Чешу Кемоїна. Меч залишив глибоку вм'ятину, зламавши кілька лусочок.
— Кукла? — Він закричав від здивування Лейлін, коли побачив фігури, які вчинили підлі атаки.
Перед ним стояло кілька напівпрозорих фігур у щільному облеглі мантії. У їхніх руках була велика кількість зброї, у тому числі обломаний кривавий меч.
— Кукла, здатна прорвати навіть захист моєї Чешуі Кемоїна... Боюсь, що їх створив стародавній маг ...
Лейлін пройшов поглядом по маріонетках, підтвердивши свою здогадку - "За всім цим хтось стоїть".
« Означає силу Мага Утреней Зорі? Вбивці пустини навіть не змогли вбити його!» - У глибині душі гордість старого похитнулася, він сильно стукав зубами від люті.
« Це не має значення. У мене є закляття, яке дозволяє керувати цими ляльками. Навіть якщо це і займе багато часу та енергії, я повинен вбити його! "
За наказом Убивця пустини піднялися до Лейліна, обнаживши на нього кинджали, ніжи і навіть зброю, схожу на пилки. Ця зброя була напівпрозорою, окрім золотих рун. Здавалося, виготовлених з кристалу.
Простір знову викрився, і ляльки розчинилися посеред повітря. Здавалося, що вони ховалися посеред пустоти, готуючись в будь-який момент завдати смертельного удару!
Перед такими ворогами, жадібними очима оглядають свою жертву, крім тиску від крижаної клітини над головою, будь-який Маг Утренней Зірки понесе серйозні травми.
що ви зустріли мене. — Насмішка спливла в кутках губ Лейліна. Хіба тіньовий атрибут Великої Кемонської Змії не дозволяв майстерно ховатися в порожньому місці? Раніше він використовував закляття Теневого Скритті, щоб влаштовувати засідки і, природно, знав про слабкості та недоліки таких магічних заклинань
Хоча стародавня форма була такою виснажливою, очевидно, ворог не мав повного контролю над нею. Це і давало можливість Лейліну.
— Тільки... — Лейлін зимно посміхнувся, а в його очах минув дивний блиск.
Пупурова фігура зі свистом вилетіла з пустоти, націленої до шиї Лейліна.
Вираз обличчя Лейліна не змінився, і він раптово витягнув зап'ястя. Коли воно зупинилося, то він вже тримав одну з рукмаріонетки.
Велетенський синій айсберг, полум’я якого на дні палахкотіло, почав з гуркотом піднімати тиск. У той же момент різка аура з'явилася і в трьох інших сторонах формування.
- Чудово! Незабаром та річ буде належати мені... - Всередині кімнати контролю старий продовжував спостерігати за блідим Лейліном. Дивлячись на його поранене тіло, він не міг посміхатися.
Хаха... що ти Маг Утренней Зірки? Король тут я! — Старик розслаблено сидів у кріслі, але його голос раптом обірвався, ніби хто звомкнув руки на його шиї.
Коли він згадав, то проклинав. Як йому вдалося втекти?
У картині проекції, стан Лейліна вже було на межі. Усе його тіло проливалося кров'ю і здавалося, що він в будь-який момент міг померти. Тим не менш, кожна можливість вбивства вислизала через погану координацію Убивця Пустоти, дозволяючи Лейліну ухилятися в останні хвилини. Принаймні він все бачив у такому світлі.
І, будучи в самій безнадійній ситуації, цей маг виявив брак формування. Пройшовши безпосередньо через порожнечу, він втік.
Старик розгнівився і з силою вдарив по платформі контролю.
— Якби я знав всі контролюючі заклинання і мав вищий авторитет, то навіть Маг Сіяюча Місяць не зміг би покинути форму, не кажучи вже про Мака Утренней Зорі! — Після люті постала безпорадність.
І дійсно, використовуючи карту він дістався до кімнати управління, отримавши часткову владу над усіма механізмами згідно записів свого предка. Фактично, він взагалі не стикався з якоюсь небезпекою на шляху. Однак його предок не мав високого становища в організації Алого Півмісяця. Звичайно, він не міг повністю контролювати це місце.
Попередня форма - це межа того, що він міг виконати зі своєю активною владою. Що стосується Убивця Пустоти, він повинен був дякувати тому, що їх створив саме його предок. Тому він мав метод, який міг контролювати їх.
— Черт! Чорт! ЧЕТРТ! Вбивці пустини більше не залишили мене з порожніми руками, але найважливіший предмет все ще не в моїх руках! Я вже не говорю про те, що незабаром це місце будуть монополежні потужними організаціями і я більше не маю влади над ним...
Він підсвідомо кинув погляд на інші чорні точки на мапі. Вони вже підбиралися до основної області, особливо Маґ Сіячої Місяця. Здавалося, що його оточує непереборна сила, за допомогою якої він пробивався через всі перешкоди, змушуючи старого відчувати головний біль.
Такі сильні бажання і обурення підвели старого в розв'язку, - Спробую ще раз, незалежно від результатів, ти не втечеш!
Він глянув на інший екран і без коливань натиснув на дорогоцінний камінь. Величезне полум’я збурило і створило величезного вогняного велетня, який перешкоджав подорожі Лейліну.
— То тепер вогонь замість льоду? Але він все ще перебуває під таким же контролем, як і попередні... - Я хитав головою Лейлін, стаючи все більш впевненим у своїх здогадах.
- Схопи його! Розірви його! — Влаштовуючись обома руками за коштовний камінь, побачивши пожадливих і захоплюючих очей.
І в цей час, Лейлін, на якого через екран дивився старий, підняв голову до неба і розсміявся, поставивши старого покритися мурашами ...
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv