Розділ 527 — Шлях Недоумства
- Як це могло статися? Хтось вже знайшов шлях Недоуміння. І він вже дуже близько до ядру! - Маг, одягнений в прості шати з світло-жовтою книжечком, видав низько ричання. Його обличчя охопило тривогу.
На одній з сторінок була зображена карта із маленькими чорними лініями. Один з входів мав маленьку крапку, яка позначала шлях неозуміння.
На цій карті були й інші точки, але всі вони лежали в зовнішніх регіонах.
Старенький відзначався білою точкою на карті. Хоча він діяв набагато швидше, ніж інші Магі Утренней Зірки, які на даний момент застрягли в лабіринті, він все ще був у середній частині і на великій відстані від ядра.
Натомість чорна точка, яка позначає Лейліна, тепер була в декількох кроках від ядра на карті великої червоної точки!
— Черт! Чорт! Прокляття! Чому якийсь маг такий швидкий... — Я проклинав уголос старого з повною обуренням і злістю обличчям, але мені шкода, що я маю лише правильний напрямок до входу в руїни і я не можу контролювати всі таємні механізми, інакше...
Хоча він був потомком Алого Півмісяця, проте з’явився лише один із звичайних членів. Він брав участь лише у будівництві руїн, і йому було важко дізнатися про інші райони. Отже, ця карта і деяка інформація виявилися обмеженнями того, що він зміг знайти.
Лейлін також несподівано змінив терміни, пов’язані з руном. Навіть якщо він і поспішав, дуже обережно обходив усі пастки, то ніяк не міг встигнути за Лейліном.
- Все одно! Як тільки я доберуся до основної області, у мене з'явиться шанс змінити розташування на полі!
Старик сердито прослідкував за картою і знайшов ще один шлях. Але коли він вже збирався піти, то почав соромитися.
Чорна точка з'явилася на краю карти. Вона була в кілька разів більша за інших і оточена червоними шарами.
Декілька пасток руйнували на шляху цієї великої чорної точки і навіть їхні назви зникали з карти. Старик відразу ж заволав, — навіть маг п’ять рангу негайно кинувся сюди! Ти навіть не даєш мені будь-якого шансу...
Старик не зупинявся, але й продовжував волати. Він відразу прискорився.
Якщо магу п'ять рангу повністю захопити це місце, ця область більше не буде представляти для нього цінності. Крім того, у руїнах він мав певний предмет, який дуже хотів отримати.
— Просто почекай! Почекай, поки я заповню контроль над ядром!
Старик подивився на маленьку чорну точку, що знаходилася на шляху Недоуміння, а його вираз знову скривилося.
...
Лейлін звичайно не знав, що хтось зараз думав про нього. Зараз він йшов по коридору з попільно-серого каменю.
Його оточував білий туман з усіх боків, але згодом він ставав тільки щільнішим, приховуючи від Лейліна все середовище.
Посеред нерухомого, порожнього проходу шуміли тільки звуки його кроків. Одинакові з усіх боків види дозволили Лейліну повністю забути про час, він мимовільно почав турбуватися.
У поєднанні з унікальною силою посеред туману, якою б сила волі не володів маг, він не міг довго протриматися.
Якби в проході опинилися інші низькорівні маги, вони вже давно могли б збитися зі шляху, гардати і кричати, бажаючи повернутися назад та благати витягнути їх звідси.
Однак рішучість на обличчі Лейліна виявляла, що туман не має впливу. Перед його мисленням, яке зараз виявилося міцнішими стали, хитроки, які стародавні чорнокнижники встановили посеред коридору для перевірки волі мага виявилися незначними.
У міру того як Лейлін просувався, туман навколо нього ставав все щільнішим і він вже навіть не міг бачити своїх ніг. З кожним його кроком йому здавалося, ніби він ходить посеред хмар.
Раптом Лейлін зробив крок і весь пейзаж змінився.
Зараз, він опинився посеред кімнати з темно-жовтими дошками і заплісневим стелею. З кутів роздавалися пискы мишей.
Це оточення часто зображали на картинах у домах звичайних людей. Усередині кімнати не було меблів. Як не дивно, всередині є лише золота клітина з закупоркою в роті та жабою.
— Эй, братиш! Ти тут, щоб передати мені любовний лист Міко? Будь ласка, скажи їй, що я зайнятий і не зможу закінчити роботу до завтрашнього вечора.
Жаба носила на голові чорну капелюх і розслаблено зверталася до Лейліну. Вона видихала одне за іншим кільця диму з рота.
“... Лейлін був приголомшений, коли спостерігав за жабою і не розумів, що відбувається.
— Хіба ти не посли Міко? Ой! Тоді це має бути Елізабет. Вона найкрасивіша дівчина, яку я коли-небудь бачив. Ця шкіра, повна складок і сварка, а також її вип'яні очі... ох! Вона мій ангел...
Жаба продовжувала і продовжувала, але те що вона говорила, тільки ще сильніше спантеличувало Лейлін. В якийсь момент він втратив терпіння і запитав, - Що це за місце?
— Кава Кварка, номер 232 на краю світу. Якісь проблеми? — Жаба дістала трубку з рота, а її великі наче лампочки ока вдивлялися у Лейліну.
« Чи може так статися, що шлях неуміння можна прирівняти до астральних воріт? Лейліна раптово прийшла до думки, і він не міг висміятись або плакати.
Багато стародавніх систем захисту звичайно активувалися тільки тоді, коли маги стикалися з дуже сильним ворогом і використовувалися в основному для вигнання їх у інший світ!
Системи походили на астральні ворота, які переносили магів з Міра Магів.
Оскільки формація відправляла порушників в простір без будь-яких визначених координат, нещасні зазвичай потрапляли у просторові турбулентності або навіть на шторм. Дуже рідко можна було знайти інший світ, наповнений життям. Повернутися назад до світу Магів? Про це навіть не слід було думати.
І, опинившись у своїй сучасній ситуації, Лейлін сумнівався.
У цей момент, підлогу раптом затремтів, і кожні кілька секунд почали повторюватися сейсмічні поштовхи.
- Що відбувається? — Вызовил Лейлин. Він намагався оглянутися за допомогою своєї сили душі, але виявив, що вона дуже сильно придушувала. Він не міг навіть дізнатися, що відбувається зовні кімнати.
— Нічого такого. Просто один з моїх сусідів хоче переїхати...
Жаба недбало вистрибнула з клітки і пішла. Лейлін повернув голову і на мить, задумавшись над її словами, почав стежити за жабою.
Відчинивши двері кімнати, його тіло застигло, а очі сяяли недовірою.
Перед ним лежала нескінченна піщана пустеля. У небі виднілися чорні діри, які спотворювали туман і зелену тінь, яка ніби вкоренилася у космосі та змінила своє тіло.
Лейлін дивився на величезне старе дерево.
друже. Тобі потрібна допомога? — Побачивши дерево, жаба з радістю вийшла привітати його і стрибнула на корінь товщиною з гори.
На тлі дерева ропуха входила на пилюку. Ні! У десять тисяч разів менше пилку!
Лейлін втратив дар мови. Незабаром він зрозумів, що в дійсності він вийшов з кімнати, але навколо нього залишався тільки нескінченний чорно-зірковий простір, а кімната просто пливла посеред нього. На бронзовій табличці він також побачив непарні каракулі і прочитав, « Номер 232 — Край світу. Цей будинок належить Тоду Кварку".
На гігантському корінці, на який застрибнула жаба, також була ще одна кімната. У кімнаті був номер 233, і табличка Древо мудрості. Лейлін поняття не мав, наскільки великим було дерево, і не розумів, як вони увійшли в кімнату. Спостерігаючи за кімнатою посеред кореня дерева і ропухи, він не міг придумати, що сказати.
Однак невдовзі його вираз змінився. « Щось цінніше від Древового дерева? Чи інтелігентна істота Міри Магів, яка колись прояснювала стародавніх магів? Зміст всієї мудрості світу?»
*Грохот!* Кілька великих тріщин з’явилося на дереві, що простягається до самого космосу і всмоктує сильні просторові бурі.
Відкрилося два величезних жовтуватих очі, а потім Лейлін побачив дерев’яні лінії губ дерева.
- Мило... навіть ...часу, старий. — Дуже голосно вимовило дерево. Прості звукові хвилі вистачило, щоб здути все навколо. Жабе Кварку не залишалося нічого іншого, як міцно вхопитися за корінь.
Промова Древа мудрості виявилася дуже довгою. Між її словами залишалася хвилина часу. Здавалося, що кожне її слово вимагало великої кількості енергії.
— И... также ...новий друг. Земля розкинулась і велика корень, схожа на гору, підлетів та підняв Лейліна, аж поки він не опинився на рівні очей Древа мудрості.
- Я відчуваю на тобі мій запах... — Слова Дерева дуже розшифровувались, але Лейлін відразу зрозумів, що це має на увазі.
« Хіба це не свідчить про мудрість Древського есенції? І про це!» - Лейлін відразу дістав пусті дерев'яні чашки.
Колись у ній зберігалася есенція Древа мудрості, і виявилася життєво важливою під час просування Лейліна до 3 рангу. Кажуть, що ця дерев’яна чаша була виготовлена з кори Дрея мудрості.
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv