Розділ 444 - Столиця
Розібравшись із труднощами, Лейлін почав спокійно жити.
Крім медитації та поглинання вихлопів кісток Ламії, Лейлін кожного дня поступово розвивав свій родовід і перебував у лабораторії. Він вже повністю розшифрував інформацію про комбінації родових карт. Крім того, він час від часу оглядав свої території і навчав Снупі.
Лейліну було важко знайти мирний час. З бігом часу його сила ставала дедалі сильнішою і дуже тішилась ним.
Перед тим як хтось дізнався про це, репутація Лейліна міцно закріпилася на його території. Величезний замок Оникса височів на певній ділянці землі, ставши центром влади серед них. Через кілька років він залишив свій слід в історії.
Окрім того, що він не руйнувався, замок тепер мав якусь історію, яку могли накопичувати тільки замки благородної аристократії.
Єдиним незмінним об’єктом посеред цих земель була магічна башта, яка ніколи не згасала.
Усередині вежі Лейлін напівобпеченим лежав на великому експериментальному столі. Кілька механічних рук тримали над ним кришталеву кулю, з яких випускалися криваво-червоні промені, що падають на його тіло. Лейлін лежав, закривши очі, ніби намагався щось відчути.
Якби хтось придивився до поверхні кришталевого кулька, то смутно зміг би побачити молочну кістку, що ширяла посеред кришталика, з якого виходило таємниче сяйво.
Весь процес тривав всього дві години, перш ніж механічні руки повернулися в свої пази, через що Лейлін і відкрив очі.
Але, відкривши очі, його зіниці залишалися янтарними, з яких і досі випромінювався зловісний блиск.
В момент, коли він відкрив свої очі, інструменти перед ним покрилися попільно-серим кольором і перетворилися на камінь.
Лейлін опустив голову і занурився в глибокі роздуми, - Сила мого генеалогічного зв'язку занадто велика... це може стати проблемою."
Коли він знову підняв голову, бурштинове світло в його очах померк, а на їх місці з'явилася пара чорних зіниць. Коли Лейлін розривав її і відкидав убік жовту шкіру.
У цієї шкіри все ще залишилися сліди і волога, залишені після лусочок.
Лейлін далі відривав свою мертву шкіру, наче змія.
« Це вже третій раз, коли я линяю!» Лейлін безпорадно дивився на відрізану від його тіла шкіру.
Завдяки медитаціям і змінам тіла Чернекійники проникли в дію. Можна сказати, що чим вище піднімався чорнокнижник, тим менше в ньому залишалося людського. Те саме стосувалося і темношкірих людей, які жили в місті Уруборос.
Оскільки родовід Лейліна належав до Великої Кімонінської Змії, природно, що він час від часу ливав. Однак коли під дією радіаційного випромінювання в Ламії почали вивільняти кістки, линьки стали значно прискорюватися.
« Дух вежі, підготуй мені теплу ванну », — наказав Лейлінові дух башти. Перш ніж він дістався до спеціальної для купання кімнати, в ній вже стояла приготовлена гаряча ванна.
Енергетичні частинки водного елемента конденсувалися в чисту рідину і були надзвичайно зручними для купання тіл чорнокників.
Лейлін із задоволенням опустився в басейн з гарячою водою з чорного мармуру. Коли він оглядав свою світлу і гладеньку шкіру, то прикрив очі.
Кожного разу, коли він відбирався, його сила значно зростала. Швидкість її зростання останнім часом дійсно жахала.
Лейлін подивився на свою долоню. Хто б міг подумати, що така могутня сила може бути в такій тонкому руці?
« Як швидко летить час. Таке неквапливе життя триває століття?
Насправді минуло сто років після його експедиції в заборонені землі.
Такого періоду достатньо, щоб сім’ї звичайних людей пережили 4 — 5 поколінь, але Лейлін тільки трохи підросл. З огляду на його тривалість життя, високорангового чорнокнижника, він все ще був у підлітковому віці.
У минулому столітті Лейлін не приділяв багато уваги, а також не знаходив достатньої інформації у своїх дослідженнях і організовував зв’язок між своїми знаннями та основою даних на центральному континенті. Він навіть не розуміє деяких питань.
И.И. Чіп навіть кілька разів оновив дані про його особливості.
[Лейлін Фельер. Чорнкнижник 3 ранга (водна стадія). Родовід: Велика Кемонська Змія. Сила: 30, Лівкість - 30. Живечутливість: 45.5 Духовна Сила: 315.6, магічна сила — це 316 (магічна сила синхронізована з духовною силою)].
Завдяки дозріванню його генеалогії, навіть не користуючись зіллями для збільшення духовної сили, сила Лейліну поступово зростала з кожним днем і аж до мінімальних вимог для стиснення своєї духовної енергії перед водним станом.
20 років тому Лейлін використав Холлівський камінь і заклинання водної стадії, щоб остаточно сконденсувати свою духовну силу та прорватися до води.
Існували більш виявлені переваги від дозрівання його родоводом. Його сила і спритність, які протягом тривалого періоду часу стояли на місці, експоненційно виросли, в той час як його виживання навіть не думала припинити свій ріст.
Як тільки сила і спритність досягли 30 одиниць, Лейлін зрозумів, що навіть його родовід Великої Кемоінської Змії не може в певній мірі збільшувати їх. Очевидно, вони досягли свого кінця.
Так само, за принципом його виживання збільшилася до певної межі. Здавалося, що її зріст сам по собі сповільнився.
Лейлін стиснув кулаки, що відчувають сплеск внутрішньої сили: « Прості промені від кістки Ламії допомогли мені отримати стільки переваг», пробурмотів він про себе, відчуваючи, як збільшилася його сила після линьки, а також як його кров закипіла з бурлячої всередині нього силу.
У ванній кімнаті лунали два приємні голоси, подібні до оркестру.
Лейлін посміхнувся і вийшов з ванної кімнати.
Дві дівчинки-підлітка у формі покоївних стояли на колінах по обидві сторони зовні кімнати. Вони не соромилися бачити повністю обнажене тіло Лейліна. Білі рушники витирали й висушували його, а також одягали на нього новий вільний одяг.
Було очевидно, що дві дівчини випромінювали сонячні хвилі магів 1 різа і деяку прихильність.
Насправді вони також були чорношкірими! Хоча вони досягли лише 1 ранг, і в їхній крові не було чистих родоводів, багато молодих людей, проходячи повз них, мимовільно поверталися до їхнього дому.
Вони стали чорнокнижницями під керівництвом Лейліна. Обидві дівчини насправді були одне одному сережки, які народилися в одній сім'ї чорнокнижників, у чиїх жилах текла кров Гібельного Змія Манкестрі. Через обмеження їх родоводом, їхній статус у клані Уророс був дуже низьким. Як тільки Лейлін опублікував новину про пошуки невільниць, їхня сім'я відразу послала двох сестер, щоб вони прислуговували йому у його вежі.
Магічна башта зберігала в собі чимало небезпек. Навіть у простих приміщеннях просочувалося сильне випромінювання, тому звичайні люди не могли жити всередині нього. Тільки маги підходили до вимог і могли жити всередині неї.
Звичайно, Лейлін відкрив двері магічної вежі для деяких послушників і підчинених. Незважаючи на те, що він надав їм доступ тільки до житлових приміщень і кількох лабораторіях, цього було більше ніж достатньо, щоб потішити їх до сліз.
- Наставник!
У в’язничній залі Лейлін зустрів Снупі. Ця дитина вже просунулася і стала чорнокнижником 2 ранги. Він зробив великий подвиг, на відміну від його родоводу Чорного Хорральського Змія та інших жахливих особливостей.
— Ммм. — Лейлін злегка кивнув і сів на місце голови столу, а дві сестри-близнюки відразу подали йому смачну їжу.
— Як відбувається очищення бібліотеки? — запитав Лейлін у Снупі.
Під час організації і притоки книжок у бібліотеку Лейлін помітив пристрасть Снупі до них, тому просто передав повноваження щодо створення простору бібліотеки.
- Все добре! Тільки в області В-3 відбувається якесь розкладення, але я вже попросив духу вежі ізолювати і розібратися з ним, - смиренно відповів Снупі.
- Крім того, полонені у експериментальних районах стали більш дратівливими і рівень споживання енергії в кімнатах обмежень виріс на 1.9%... - Наступний звіт привернув увагу Лейліна.
Після вечері він пішов у підвал вежі.
Бум!* Як тільки він спустився, гучний шум змусив його нахмуритися.
Він спустився нижче і зупинився зовні кімнати обмежень. Через велике і міцне скло він дивився на великого червоноокого кобра. З його рота на підлогу падала велика кількість слини, бо він неодноразово намагався пробити скляну стіну.
Кожного разу, коли він намагався пробитися, щільний синій електричний струм вистрілював в тіло кобри, спалюючи його червонувато-біжну луску, а місця удару обвугливалися і покривали чорним кольором.
Лейлін нахмурився і вигукнув, — Виведи інформацію!
Дух вежі спроектував перед ним екран. На ньому вискакували щільно упаковані дані та цифри з журналу спостережень.
"На восьмий день після експерименту з всиновлення генеалогією, виникли ознаки істерії?" потирав свій підборіддя Лейлін.
- Цей кобільш більше не цінує цінності. Вбий його і перенесли його труп до кімнати для розтину.
- Роздільна здатність отримано. Я вибираюся від комедика! — Відказав дух вежі. Зрештою, він був запрограмований, щоб в першу чергу виконувати накази Лейліна.
*Свист!* Чорне світло пронісся по стелі, і кобольд відразу ж впав на землю.
В мить оку, кольод який вже ось-ось повинен був просунутися до 3 рангу, помер, і не міг більше чинити опір.
Після цього скло зникло, а на ношах винесли безжиттєву тушу ковдри.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv