Розділ 414 - Ной
« Мабуть, волосся Ламії не було безпосередньо від тіла стародавнього Ламії. Можливо, хтось розвинув свій родовід Ламії до найвищого рівня і навіть пережив атавізм, залишивши такі речі після себе.
Коли генеалогічна лінія Чорнокнижників досягла своєї межі, то її рівень дорівнював оригінальній істоті. Щойно цей процес закінчувався, чорновчитель відмовився від первісного людського вигляду і став людиною, кров якої текла в його вени.
На той час Чорнкнижник уже перестав бути людиною. Навіть ті, хто мав однаковий родовід, не могли б сказати, що ця істота колись була темношкірою.
Іншими словами, якщо Лейлін пройде через цей процес, то перетвориться на гігантську Кемоїнську Змію.
"Хм... про це..."
Лейлін представив себе у вигляді величезної змії, яка щодня ковтає сире м’ясо і шукає жіночих тварин для задоволення власних потреб. Тільки думка про це змушувала його тремтіти.
« Трансформації Мага Утреней Зорі вже достатньо. Я не хочу бути таким змією назавжди, я вирішив це зробити.
Він прагнув влади і панування, а також свободи. Якщо б і надалі був варіант отримати незрівнянну силу, але страждати решту свого життя, він би не захотів собі безмежної сили.
Крім того, чим ближче він наближався до джерела свого родоводу, тим сильнішим було б його розум уникати вищого члена раси.
У стародавній війні, яка відбулася в Лядяному Мірі, Великій Змієї вистачило лише однієї думки про те, щоб багато гігантських Кемоінських змей боролися і ризикували власним життям проти могутніх істот інших. Лейлін не хотів, щоб хтось контролював його розум і зробив з нього пушене м'ясо.
Звичайно, все це сталося в далекому минулому. Тепер він зосередився на тому, щоб отримати волосся Ламії. Він готувався до постигибелі рівня Мага Утренней Зірки.
На центральному континенті всі маги трьох ранга сильні, але тільки Магі Утренней Зірки мали справжній вплив.
Тільки після досягнення рівня Мага Утренней Зірки він зміг би самостійно проводити експерименти над астральними воротами і намагатися подорожувати між різними просторами та світом. У Лейліна тепер був єдиний спосіб вирішити питання щодо свого родоводу.
Поміркувавши про це деякий час, у його руках спалахнуло срібне світло і між пальцями з’явилася золота монетка.
« Якщо я піду в вимірювання заборонених земель, чи зможу отримати все, що захочу і повернутися звідти неушкодженим?» з цією думкою Лейлін підкинув золоту монету у руці.
*Пак!*
Монетка впевнено приземлилася на тильному боці його руки, світлою стороною вгору. Це показувало, що Лейлін посміхнулася удача, але на її поверхні з'явилася маленька тріщина.
Коли Лейлін побачив зміни, то прибрав золоту монетку і на його обличчі затихло хвилювання перед тим, як він заспокоївся.
"Це спрацює, але сила Ранньої Зірки заважатиме мені?" Монета Судьби була унікальним магічним артефактом для створення якого Лейлін витратив багато сліз і крові. Вона мала жахливу можливість передбачати майбутнє, але не могла використовуватись у випадку з Утренією Зірки або ще вище.
Щоразу, коли прогнозування стосувалося істоти, яка володіє силою Утренней Зірки, монета руйнувалася все більше і більше. Одного разу вона обов’язково розвалиться.
Лейлін вважав, що коли втратить Монету Доля, то ще не встигне створити нову.
« Що це означає? Чи в вимірі дремелет давня істота з силою Ранньої Зірки, чи всередині вже знаходиться Маг Утренней Зори, який буде заважати мені?» Лейлін потирав свої віскі. До нього до голови полетіли різні можливості, які викликають у нього головний біль.
Монета Судьби була неживим предметом, а її пророцтва дуже розпливчастими, що іноді дезорієнтувало його.
Крім того, неможливо було так просто прочитати долю. Навіть монетка могла давати хибні прогнози, особливо в таких місцях як центральний континент, де майже кожен район контролювався магом Вітреної Зірки.
Магі Утренней Зірки вже могли якимось чином впливати на перебіг річки долі. Сильні завжди виявляли свою долю, у цьому полягала вічна правда.
Отже, ця монета могла бути лише посиланням, але вона може виявитися неточною. Очі Лейліна піднялися синім сяйвом, а в його голові знову промайнули всі різні можливості.
Минув короткий час, і в нього було близько двох місяців.
Лейлін стояв перед чорною Башнею Мага, стіни якої прикрашалися різними рунами та дивними металевими пластинами біля основи.
— Зачарування! — Духовна сила у вигляді туману застигла і сформувалася дивну тверду руну, що вимальовує витончені та складні візерунки на металевих пластинах. Усі візерунки об’єдналися, формуючи чудовий заклинач і відбиток.
Коли останній візерунок був завершений, багато металевих пластин окуталися тьмяним світлом.
— Можливо, ви вже досягли рівня майстра і тепер майже повністю зачаровуєте ними! Мілорд, моя повага! Паркер оглянув свої очі зачарованими металевими пластинами, а його обличчя сяяло від захоплення.
Молодий чоловік перед ним досягнув своєї парової стадії духовної сили ще до 100 років, змушуючи його купатися в пилюці. Його вміння зілля також досягнули рівня грантру. Здавалося, що навіть його вміння зачаровувати не слід було недооцінювати!
« Схоже, що майбутнє мого пана буде важко передбачити". « Це добре! Я зробив правильний вибір!"
Лейлін мало турбували думки Паркера. Тепер він дивився на металеві пластини і виглядав задовільним результатом.
На самому ділі, завдяки підтримці І.І. Чіпа, його мало турбували такі ось складні процеси. Його вміння в алхімії вже давно досягнули рівня грандмайстера.
Він навіть навмисно провалив кілька спроб, щоб до нього не ставилися як до якоїсь дивовижної « монстру ».
Його можна було вважати генієм, якщо він на один-два крок буде випереджати інших. Але якщо розрив досягне одинадцяти або дванадцять кроків, то такий результат викличе паніку, і його будуть розглядати як якесь чудовисько. Лейлін не хотів такої реакції.
— Паркер, розмістіть ці плити в пази з позитивною і негативною енергією, як зазначено у проекті. Зрозуміло?
Лейлін прийняв білий рушник від Снупі і, витираючи руки, роздавав вказівки Паркеру.
Його вежа була побудована завдяки зусиллям людей кам’яного племені. Наступний пункт його плану містився в накладання захисних рун і заклинань.
Чернетки, які стояли на стороні Лейліна, як і він зачерпували руни на кожному куску башти. Після обстеження Лейлін продовжував процес аж до завершення будівництва вежі.
- Зрозумів. — Паркер з повагою вклонився на 90 градусів, залишаючи захопленого Лейліна. На його думку, Паркер тепер виявляв більшу повагу.
Але цього слід було сподіватися. Його влада і велич були створені для лідера.
— Я скоро покину це місце. Поки я не буду відсутньою, ти будеш відповідати за все, що буде торкатися будівництва моєї вежі. Декілька частин проекту вже виконано, але як тільки ти закінчиш, не смій проводити активацію. Її я виконаю сам, - наказав Лейлін.
Такі питання він не міг перекласти на чиї-небудь плечі. Проблема не виникне, поки він буде єдиним хто активує всі форми і заклинання.
Під час останнього кроку Лейлін мав зробити життя структурою і зрештою перетворити досконалу вежу, в якій навіть з’явиться власний дух. Якщо з'являтимуться якісь проблеми, то про це миттєво дізнаватиметься лише він.
- Зрозумів. Пане, ви плануєте поїхати в далеку подорож?
На даний момент Вежа Мага була завершена лише наполовину, а в ній полягала життєва енергія мага, для якого вона працювала. Зазвичай маги не відходили від вежі, тому наказ Лейліна виявився дещо дивним.
— Да. Я прямую до штаб-квартира, але не знаю, як довго там пробуду, — відповів Лейлін, а потім змив у небо і зник за горизонтом.
У нього була особлива причина відправлятися. Перестраждати волосся Ламії було занадто великим. Крім того, було багато деталей про будівництво вежі. Цей процес не вимагав його присутності.
...
Через кілька днів, зовні Світлих Топей.
— Хаха, Лейлін, ти нарешті прийшов. Ми чекали на тебе, бо коли Робін побачила Лейліну, він встав і з запалом обійняв його.
- Прошу пробачити. Оскільки в мене були деякі невідкладні справи, я трохи запізнився, вибачившись Лейлін і привітався з Кейтою.
Окрім Робіна і Кеші, тут стояло ще дев’ять темношкірих, аури яких ясно говорили, що кожен з них досяг трьох ранг. Лейлін не міг захоплюватися сім’ями чорношкірих людей, які протягом багатьох поколінь ставали жертвами могутніх магів.
- Це Ной. Ви бачили його на бенкеті в честь твого замку. — Робін повів Лейліна в сторону і познайомив його з чорнокнижником.
— Дядя Лейлін! « Ной був молодий чоловік, якого легко запам’ятовували червоними очима.
Цей молодий чоловік приходив племінником Робіну, і в його вени текла дуже зосереджений родовід. Він уже досяг трьох ранг, тому Рабен високо цінував його. Лейлін дійсно бачився з ним на бенкеті.
Що стосується решти темношкірих, Робін просто розповідав про них.
Лейлін і три чернетки з генеалогією Гігантської Кемоінської Змеї, які мали 3 ранги — родоводи Чорного Хорральського Змія.
З цих восьми осіб, п'ятьох, включаючи свого племінника, привів Робін. ВІН мав найбільшу владу серед цієї маленької групи. Кеша привела трьох чернеток з генеалогією Чорного Хорральського Змія зі своєї родини. Люди з слабшим родоводом не були ображені, бо розуміли, що їх чекає небезпечна подорож.
Лейлін же залишився один і виглядав досить сумно.
З усіх його підлаштованих для такої експедиції більш-менш підійшов Паркер. Але він, мабуть, просто завадив би його під ногами. Лейлін вирішив, що буде краще, якщо він залишиться і наглядатиме за внутрішніми справами.
— Добре, раз усі зібралися, рушаємо! Заборонені Землі знаходяться дуже далеко звідси, а подорожуючи туди на дирижаблі ми витратимо принаймні місяць, — зробив це з невимовним захопленням Робін.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv