Розділ 311 — Столиця Східного Регіона
Чорні жуки повністю покрили тіло Лейліна, ніби він носив товсте чорне пальто.
Вони намагалися гризти його тіло. Їхні зуби стикалися з чорною лускою, і це призвело до дивного шуму.
Тіло Лейліна випромінювали чорне світло, шари жуків тремтіли і падали, але відразу після падіння вони розкривали свої екзоскелети й повзали назад.
Ці жуки навіть проповзли до єдиної відкритої частини тіла Лейліна, до його очей!
— Я недооцінив їх, — прошепотів Лейлін. Він не очікував, що ці чорні жуки будуть такими настирними. У нього не вистачало часу, щоб скористатися Ядовою Жінкою.
— Черт. Як я можу померти в такому місці?
Лейлін ще зревів, і в той час генеалогічний Кемоінський Змей почав бурхливо циркулювати по всьому його тілу.
Незабаром зіниці Лейліна змінили форму на бурштинові вертикальні, і він подивився на небо, голосно зашипів.
Шипіння!*
Його шипіння здавалося дуже зловісним. Велика, диявольська аура дуже ясно виходила від тіла Лейліна. Як хижак з давніх часів воскрес у його тілі.
Чорна енергія викинулася з його тіла і застигла у вигляді чорного силуета позаду нього, приймаючи форму Великої Кемоінської Змії, що шипає в небо!
[Рей] Горкот! Гуркот!*
На відміну від цієї велетенської ударної хвилі, жуки, які повзали по всьому тілу Лейліна, перетворилися на пил прямо в повітрі, наче кожного з них прошивала куля.
*Ka чa! Клацання!*
Поверхня дзеркала покрилася тріщинами і сильно розколювалася, обкриваючи порожній простір.
Ух... — Лейлін закрив рот і важко задушив.
Зараз, в критичний момент, сутність крові Гігантської Кемоінської Змії вибухнула, що також сильно вплинуло на його тіло.
В даний час, Лейлін був оточений розчавленим чорним небуттям. Уся земля була наповнена кінцівками жуків.
*Хоо! Хоо!*
Вбиті чорні жуки випарували в повітря і створили чорно - жіноче обличчя, від якого почулося Чернек з гененезій Гігантської Кемої? Я також відчуваю огидний запах душі з твого тіла.
Її губи звивалися, оскільки вона говорила стародавнім мовою Байрона.
« Похоже, що їй подобаються чисті духи людей. Що стосується тіл Чернекнижників, то вони не тільки мають всередині родоводу, але й їхні душі відрізняються від звичайної. Тому, їй і не подобається цей аромат".
Хоча Лейлін заспокоївся, він не міг стримати сліз. Він відповів, використовуючи давню мову Байрона. Прошу вас відпустити мене, я навіть готовий заплатити викуп...
Перед ним не було людини, тому Лейлін відразу заявив про своє бажання.
— Непогано, але мені не подобаються душі Черників. - Щодо ціни викупу твоєї душі і душ двох інших невинних, я попрошу тебе віддати ті зелені кристали у твоїй сумці.
— Зелені кристали духів? - Лейлін був вражений. У його руці з’явилися зелені кристали, від яких випромінювалося зелене сяйво і блиск.
— Так, саме їх, — відповіла величезна жіноча особа.
« Я отримав стародавні чисті духовні кристали, коли вбив зіпсоване зло всередині таємного простору Секти знищення стародавніх духів. Ходять чутки, що ці кристали однаково цінуються всіма істотами в різних світах...", спалах розуміння мілина у голові Лейліна.
аби звільнити мене і двох інших людей. — кивнув Лейлін, висловлюючи свою згоду. Потім він запитав: « Що сталося зі старим?
- Він занурився глибоко в мою ілюзію. Він уже втратив себе в моєму тілі...
Відповіло жіноче обличчя.
Лейлін вже здогадувався про це. Тепер, переконавшись остаточно, він зітхнув і виправте мене.
...
— Ху...
Лейлін відкрив очі і побачив, що лежить у кутку воза. Баелін і Дженні лежали в іншому кутку, а тіло Джеймса мовчило.
З рук Лейліна також зникли кристали душі.
« Ось воно, оригінальне розташування трьох розвідних доріг...»
Зараз більшість сірого туману розсіюється. Три розвідувані дороги і величезна гранітна скеля зникли, відкривши перед очима справжній шлях.
Лейлін міг чітко визначити напрямок руху і невдовзі відвести коней.
"На цей раз було дуже небезпечно".
Поки Лейлін продовжував вести візку, деякі сліди страху як і раніше затримувалися в його серці. Якби йому не зустрівся противник, який був би незадоволений душею, забрудненою кров’ю родоводів Лейліна, то він, мабуть, опинився б у тому ж становищі, що й Джеймс.
Чим далі він їхав, тим більше розсіявся туман, поки, зрештою, повністю не зник, обнажуючи зарослі поля по обидва боки від дороги.
"Справжні Землі - це справді небезпечне місце!"
Травматичний досвід, який нещодавно пережив Лейлін, змусив його продовжувати оглядатися і перевіряти те, що було за його спиною, поки він продовжував їхати і до тих пір, доки Плачучі Примарні Землі повністю не опинилися за ним.
Позаду нього застиг сірий туман, утворюючи стіну, яка перешкоджала йому вдивлятися глибоко.
« Я також продовжую задавати питання про двох чарівників, які колись билися тут - які були їхні ранги, і що сталося в результаті битви?», думав і зітхав Лейлін.
Проста битва порушила час і простір, а також створила таке дивне місце. Лейлін знав, що сила магів перевищувала його власну уяву. Мабуть, вони перевищили рівень Магів Утренней Зірки!
« Мине день, коли я теж досягну такого рівня!»
Недавній випадок тільки посилив бажання і рішення Лейліна стати сильнішим.
- Ох, де я?
Коли Баелін залишив територію Примарних Земель, він прокинувся і схопився обома руками за свою голову.
- Як ти себе почуваєш? Ти щось пам'ятаєш, перш ніж знепритомнів? — Не повертаючись, запитав Лейлін і продовжує вести коней.
- Мої спогади не дуже ясні. Я пам'ятаю, що ми зіткнулися з жінкою, коли пройшли крізь сірий туман. — Баелін виглядав дуже спантеличеним, коли згадував про це.
Невдовзі після цього його попали коні.
- Ти прокинувся саме вчасно. Тепер ти можеш керувати возом замість мене.
Лейлін підштовхнув батіг у руки Баеліна і відкинувся назад, щоб насолодитися дозвіллям.
Баелін мав тіло Великого Рицаря, і тому прокинувся першим. Проте Джені була послушницею 1 рівня і тому скоро прокинулася.
- Дуже гарна реакція.
Лейлін опустив погляд на Дженні, яка все ще прикидалася несвідомою, коли доторкнувся руки Джені і байдуже похвалив її.
- Значить це пан Лейлін. — Дженні зітхнула і відкрила очі. — Я думала, що потрапила в неволю від поганих людей.
Потім вона відкрила вікно візки і виглянула з нього, остаточно переконуючись, що навколо не було сірого туману.
— Хіба ми вже покинули Примарні землі, що плачуть? А де Джеймс?
— Так, зараз ми проїжджаємо Олівкові поля. Через два дні ми прибудемо до столиці Східного регіону Сумеречної зони.
Лейлін повільно кивнув і продовжив, — що стосується Джеймса, тобі краще ментально підготуватися...
Через деякий час Баелін почув крик Дженні зсередини — Ні! Цього не може бути! Ви брешете!
Озирнувшись!* Двері вагони відчинилися, і можна було побачити сльози в очах Дженні.
— Дженни, ты... — Баелін був збентежений, коли побачила Дженні.
*Всхлип! Схлип!* Дженні кинулася в обійми Баеліна і голосно заридала.
...
Зона, що була виміряна, поділилася на п’ять областей: схід, захід, північ, південь і центр. Столиці східного регіону були найбагатіші міста у всій Сумеречній зоні, а також він був центром політики та бізнесу.
Багато аристократичних родин заснували тут свої штаб-квартири, створюючи альянс аристократів, який мав великий вплив у всьому східному регіоні.
Тут також були маги, які проводили дослідження та академіки в таємному місці і таким чином стали центром зустрічі багатьох чарівників.
У центрі міста було завбільшки з невелику гору, сонячний камінь, який приносив вічні промені й тепло всьому регіону.
- Стіни міста дуже високі.
У цей день у столиці східного регіону можна було побачити сільське селюка, що озирнувся на високі та міцні міські мури.
- Досить. — Лейлін використав ножнами свого меча, щоб стукнути в голову Баеліна і не дозволити йому продовжувати так поводитись.
Незважаючи на те що столиця східного регіону виглядала величезною, Лейлін не дуже відрізнялася від Нічного міста. Тож Лейлін соромилася, коли побачила, як себе вів Баелін.
— Ти дійсно змушуєш мене втрачати обличчя, — лаяв він Баеліна.
Слухаючи його слова, Баелін потерпів нічне місце і озирнувся навколо, і тільки час від часу вказував на громадян. Лише через деякий час він усміхнувся і сказав: « Босс! З мого народження, я ніколи не бачив таких високих стін. Пробачте мені...
Лейлін мовчав, якщо не кількість людей навколо нього. Він міг би навіть приховати думку про вбивство Баеліна прямо на місці.
- Хе хе...роль Лейлін, Бален до сьогодні бував тільки у місті Поттер. Така реакція є нормальною.
У цей момент Дженні, яка все ще з’їла смуток, дуже здивувалася реакції Баеліна. Вона хіхнула і допомогла Баеліну подолати його проблему.
Проте коли Баелін побачив, що Дженні заступається за нього, то збентежено опустив голову і не робив би інших речей, на які Лейліну було б важко дивитися.
Зрештою, перед дівчиною, в яку він закохався, Баеліну все одно довелося проявляти деякий самовладання.
— Ладно. Оскільки ми привели пані Дженні в безпечне місце, нам доведеться попрощатися.
Атмосфера в возі стала мовчазною, і Лейлін з усмішкою на обличчі подивився на Дженні.
- Що? Що? - У його вуха впало два обім'янілих видох від молоді.
- Чому? Надто раптово! - Баелін відчув, що щось не так, але він не міг висловити всі свої думки, які кружляли в голові.
— Лорд Лейлин! Я як і раніше прошу вас відвідати мою сім'ю Аргенс. Мій батько обов'язково захоче познайомитися з вами, а також із Баеліном! — Выпалила Дженни и прикусила губу.
- Я від самого початку згадував, що ми подорожуємо разом через те що нам по дорозі.
Вираз Лейліна ні на йоту не змінився, і він змінив погляд на Баелін. Більше того, вже є люди, які прийшли за тобою, Джені. — Закінчив і посміхнувся Лейлін.
Гуглий стук*
Як тільки Лейлін закінчив говорити, тут же почувся стук кінських копит. До них наблизилася група білих лицарів на гарних конях. На їхніх шоломах зображений білий крилатий орнамент. На їхніх доспіхах також не було видно й сліду пилюки, і навіть їхні коні мали колір чистого білого кольору.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv