Глава 242 — Кожаний мішок
Коли Лейлін пішов, туман поступово розсіявся і залишив сіру статую Мага.
Статуя виглядала так само, як і П’єрр.
*Пак! Пак!*
Тріщини розбіглися по всій статуї.
*Треск!*
Невдовзі кам’яна скульптура розлетілася на маленькі уламки.
Лейлін був на рівні піку Мага 1 ранга. Разом з бонусом у вигляді свого родоводу, навіть звичайний Маг на пікі 1 рангу не зможе нічого протиставити.
Проте Лейлін не дуже багато думав про це. Його погляд вже був приваблений предметами попереду.
Це приміщення, площею не більше десяти квадратних метрів.
На кам’яному прилавку лежало три предмети. Хоча вони виглядали непримітними, але напевно дуже цінні, якщо їх поставити сюди.
Лейлін уважно оглянув предмети на прилавку.
Най лівіший виглядав як шкіряний мішок. Він був повністю чорним, але мав деякі деталізовані срібні малюнки. Хоча вони виглядали досить повсякденно, здавалося, що слабі хвилі енергії походили від них. Навіть його генеалогічна реакція.
"Сурза за відчуттям, предмет зроблений з матеріалу стародавнього творіння".
Лейлін почухав щоку, а шестерні в його мозку проверталися, « щось зроблено з шкури старої істоти. Воно не здається якимось магічним артефактом захисного типу. Чи може...?»
Коли він дійшов до певної думки, яка висихла в його голові, то був дуже втомлений.
"І.И.I.Чіп, Просканирай декоративні малюнки на мішку і порівняй їх з зображеннями стародавніх істот."
[Біп! Завдання прийнято, починаю сканування...
І.І.И.Чіп відповів парню. Всередині особливої теки він швидко знайшов відповідь.
[Результати порівнянь. Схость із шкірою стародавніх створінь така: Білоокий Змій Пустота - 92.6%, Безхвостий Уророс — 46.9 відсотків; Ворон пустити – 12.3%]
« Як я і думав, це Білоокий Змій Пустота!» Ліковання спалахнуло на обличчі Лейліна.
Навіть у стародавні часи, дані істоти високо цінувалися. А все завдяки їх успадкованим здібностям пов'язаних з простором. Тому їх шкіру часто використовували для відтворення речей, пов’язаних з зберіганням предметів.
« І.І.И.Чіп, переглядай всю інформацію про Білоокого Змія пустити» Приказав Лейлін.
[Белоокый Змей Пустоти. Стародавня істота, любитель пустоти. Зрілий вік може розбудити свої просторові здібності і дати їм можливість подорожувати крізь час! Їхня шкіра часто обробляється, і з неї створюють предмети для зберігання речей через рун пустоти, що вчасно формуються на їх тілі. Може ховати речі, які в тисячу або й десятки тисяч разів перевищують розмір основного тіла. Однак, через особливу полювання на них стародавніми Маґами, вони вимерли в середині стародавньої ери. Джерело: Ілюстрований Дніник старожитніх Сущів, історія Миру Магів 37-я редакційна.
"Як я і подумав, це легендарний магічний артефакт просторового типу!"
Лейлін яскраво вдивлявся у чорний мішок.
Для великої організації таких як Садів Чотири Сезони ця річ не означала особливої користі, але цінувалася через рідкість. Але для Маґа начебто він, що любив подорожувати поодинці, він був просто незамінним!
Якби він колись мав подібні мішечки, то напевно не залишив би нічого іншим темним Маґам, воліючи забрати все собі.
А коли йому потрібно бігти в будь - який момент, його спритність могла значно збільшитися.
Якби йому запропонували вибрати одну з трьох речей, він би негайно вибрав мішок.
Але Лейлін взяв у полон свої бажання.
Подавши імпульс ривка, він подивився на решта двох речей.
Посередині кам’яного стовпа стояв товстий чорний том, схожий на словник. З боку було видно, що він опинився обірваним.
« Це повинно бути книга, яку Сади чотирьох Сезонів знайшли в таємному просторі Ракін Вічного Рекі. Якщо вона залишилася у таємному просторі Мага, що створив його, то вона напевно дуже цінна".
Такі речі могли принести користь лише для великих організацій. Якщо Мак накладе на неї руки, то йому доведеться зіткнутися з наслідками.
Найбільш правим виявився медовий сот, який виглядає як вугільний брикет. На вибоїстій поверхні проглянулися намистинки темно-зеленого перла. Дуже дивний предмет.
"Відмо тому найцінніший серед них, але мішок все ще самий цінний для мене."
Лейлін з серйозним виразом підійшов до кам’яного постументу.
У цьому сховищі є захисна форма заклинань. Мало того, що вони опанували простір навколо об'єкта але й сам предмет фіксувався на формування заклинання.
Такі форми часто мали здатність до самознищення, а якщо злодій неправильно підійде до справи, то предмет розпадеться і він піде з порожніми руками.
Проте Лейлін вже колись стикався з такими формами і мав здібності роздрукувати їх.
Лейлін брав участь у грабуванні інших складів, використовуючи методи роздрукування темних Магів і успішно оберігаючих предметів.
Але налаштування цієї формування заклинання напевно більш складні. Особливо це стосувалося трьох предметів, на яких немає сумніву щодо додаткових заклинань.
Навіть Лейлін відчував приплив головного болю, коли наткнувся на руни і прив’язував три предмети до постаменту.
« Жаль. Навіть значок того мертвого, П'єрра і його авторитет безполезенний".
Лейлін глибоко зітхнув і висипав на руки фіолетовий порошок з маленького мішечка.
*Свист!*
Раптом вітер з’явився у приміщенні, і через нього порошок зібрався на поверхні кам’яного постаменту.
Порошок — це одна з роздрукованих технік, який він отримав від тисячі Педливих Рук, які спеціалізуються на друкарському верстатах саморозвали. Після модифікації І.І.Чіпом, її ефективність зросла багато разів.
Але навіть при вдосконаленні з боку І.І.Чіпа, складність використання техніки також зросла. Лейліну потрібно бути абсолютно точним, і він не мав права запізнитися в активації закляття навіть на долю секунди. Іншими словами, тепер технологія просто виконується з нульовою погрішністю.
Отже, на південному узбережжі напевно лише Лейлін може використовувати цю техніку. Фолетовий газ як потік води окутував кам’яний постамент.
Руни на постументі трохи застигли і заспокоїлися, не виявляючи жодних реакцій.
Коли фіолетовий колір окутає весь постамент, очі Лейліна сильно спалахнули.
- Час прийшов! Магічна трансформація!
Він різко сказав кілька незвичних слів, і дивні пульсації спалахнули над постаментом.
*Вен Вен!*
Фіолетові потоки повітря затверділи, в мить звернулися у чорну, зв'язку рідину, оточивши кам"яний постамент.
Тільки тепер руни на постаменті явили себе і відповіли сильною та лютою атакою. Сталася серія вибухів, які майже прорвалися через щільний шар чорної рідини.
- Купол! - Під наглядом Лейліна, чорна рідина, нагадуючи масло, повністю окутала постамент, а промені різних рун були цілком сховані всередині куполу.
« Зараз!»
З правої руки Лейліна вирвалися тонкі сині нитки, подібні до шовку. Вони пройшли через купол і окупили чорний шкіряний мішок.
Тонкий ниточок здавався живими, коли наближався до шкіряного мішечка. У міру того як вони рухалися, з’явилися кілька пластівців.
Велика кількість енергії Лейліна використовувалася для роздрукування заклинання. Він напружувався до такої міри, що з його лоба почав стікати піт.
Зрештою шовкові нитки щільно обволокли мішок, так що той став нагадувати синій кокон.
Лейлін поставив руку, а синій кокон вилетів з кам'яного постаменту прямо в його долоню.
- Чудово, успіх! - Лейлін дуже зрадів. Тепер масляна рідина вже не могла контролювати руни на постаменті. Вихоплювали натяки на прорив купола рунами.
« Тепер я буду швидше. Ще раз."
Лейлін знову напружився, і тонкі сині нитки кинулися до вугільного брикета.
Лейлін вважав, що книга в центрі належала стародавньому Магу, творцеві таємного простору Ракін Вічного Рекі. Якби він отримав її, то лише зіткнувся би з нескінченними проблемами. Замість того, щоб боротися за себе, йому доведеться пожертвувати чимось ще.
Тонкий синій ниточок здавався м’яким. Вони попрямували до вугільного брикета.
Раптом постамент задрижав, а більша частина чорної рідини відійшла в сторону.
З боку руну висихають великі жовті промені.
Уен Вен! накидаючись на два предмети, що залишилися.
"Вперед!" без будь-яких коливань, чорна олія почала закидати і сформувала свого роду щит над вугільним брикетом.
*Ка-ча!*
Жовта руна розлючилась про малий щит. Вона відскочила від нього, наче зіткнулася з твердою поверхнею.
Але інша руна досягла чорного тому без жодних перешкод.
Хаала!
Поверхня книжки розбудила і почала поступово руйнуватися. За кілька секунд ціла книга звернулася в парючий попіл.
*Пак!*
Тоді сині нитки повністю обволокли вугільний брикет і полетіли в долоню Лейліна.
*Грохот!*
Невдовзі весь постамент впав і перетворився на пил.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv