Розділ 210 - Передача
- Ти... ти насмілювався посадити мене до в'язниці? Я клянуся моїм ім'ям, Джозелін Лена, що я безумовно не відпущу тебе!
Цей маг Джоселін Лена був одягнений в чорну мантію. У неї було кучеряве волосся і товстий макіяж навколо очей. Під її очима були кола, тому здавалося, що вона не спала кілька днів.
На її шкірі прийшло досить багато химерного срібного пірсингу, також на його вухах висіло кілька сережок.
Дивлячись на неї, здавалося, що вона була дівчиною-підлітком, яка зробила хибний крок у житті.
— Джоселін, да?
Лейлін зупинився біля дверей і клацнув пальцями.
Відразу після цього, біля дверей наче з'явився власний розум і вона самостійно зачинилася. Потім піднялися металеві ланцюжки і обволокли клітиною, а потім на двері з’явилися клеймо у вигляді символу чорної змії.
- Мене не хвилює хто ти така. Оскільки ти є темним магом і напала на нас з метою пограбувати та забрати ресурси Садів Четрих Сезонів, я арештовую тебе за спробу пограбування. Хтось незабаром забере тебе. Як тільки ти опинишся в штаб-квартирі світлих магів, думаю, тобі доведеться подумати про те, щоб уникнути участі бути спаленою на ганебному стовпі. — Беззагадно вимовил Лейлін. Потім він звернувся до найближчого послушника, - я тимчасово заблокував її здібності, тому слідуй за нею, поки не прийде мисливський відділ.
— Да, мой Лорд. - послушник низько вклонився.
За останні кілька днів Лейлін продемонстрував свою силу, і цього виявилося достатньо, щоб до смерті налякати всіх послушників у форті.
Всі темні чарівники, які прийшли щоб спровокувати їх, всі були повалені Лейліном за кілька раундів, чи то послушники або офіційні маги.
Колістки чорних магів виявилися достатніми, щоб заповнити в’язницю форту. Лейліну не залишалося нічого іншого, як повідомити команду захисників. Вони розробили графік, по якому збиратимуть в’язнів кожні кілька днів.
"Ця сила не є чимось, на що може сподіватися звичайний маг. Цей лорд Лейлін має бути якоюсь видатною і важливою людиною!», шалено ревел послушник глибоко в своєму серці.
Лейлін мало турбували таргани своїх підчинених, і ще менше його турбувала дівчина маг, що до цих пір істерічно лаялася. Він похитав головою і залишив підземну темницю.
— Просто почекай! Мій дядько точно тебе не відпустить!
У підземеллі Джоселін з ненавистю говорила, що мій дядько став напівелементальним магом двадцять років тому і разом зі мною увійшов у таємне місце. Як тільки він дізнається, що зі мною сталося, він неодмінно прийде і врятує мене. Коли це станеться я...
Джоселін! Ти можеш замовкнути?
Незліченний сумний голос пролунав з протилежного кінця залу.
З тіні з'явився кучерявий чоловік середніх років і незручно привітався з Джоселін.
- Дядько, дядьку Люге, чому ви тут? — Джоселін прикрила рот від здивування.
— Я був захоплений і привіз сюди три дні тому, — кучерявий чоловік на ім'я Люге видав з себе посмішку.
— Здається, що Маг вартового цього форту Лейлін досягнув піку сили мага 1 ранга. Я відчував жахливі пульсації, які могли належати тільки магам, досягнувши вершини цього рівня.
Джоселін була вражена. Єдина людина, на якого вона розрахувалася, був вже схоплений, і згадуючи як вона постійно лаялася, поні, що виглядала нерозумною, схожа на клоуна.
...
- Це пелюстки квітів Чорної Мандала, що ми сьогодні зібрали. На них накладено заклинання, і вони будуть такими ж свіжими протягом, по-червоній, мірі п'ятнадцяти днів.
Лейлін звернув увагу на гру матеріалів, акуратно складених у куті, а потім на кількох чорних шатах, руки та ноги яких закували в ціни.
— Да, мой Лорд!
Той, хто приймав квіти Чорної Мандала та темних магів, також був офіційним чарівником. За ним стояло кілька людей того ж рангу. Однак перед Лейліном він не міг приклонитися і шанобливо розмовляв з ним.
У світі Маґів, чи то світлі або темні чарівники, всі визнавали надмірну силу.
Лідер груп прибуліх магів був лише напівелементальним чарівником, а Лейлін передав йому подібних чарів.
Під час битви, загарбати мага живцем було набагато важче, ніж просто перемогти або навіть вбити його.
Тому, дізнавшись про здібності Лейліна, лідер групи не міг звисати на нього, ніби він зустрівся із босом, до якого приходив щодня.
— Хм. Троє з них офіційні маги, з яких одна дівчина, а інші тринадцять - послушники...
Дівчиною-магесою, природно виявилася Джоселін, чиє обличчя в цей момент було смертельним, наче їй був нанесений смертний удар і вона не сміливо дротила Лейліна.
Лідер групи швидко записав усю інформацію і написав своє ім'я на бланку.
— Лорд Лейлин! Ваші досягнення в цій галузі набагато перевершили мої власні. Як тільки ми повернемося в головний штаб, то відразу ж поставимо вас до нагород і ресурсів!
Оскільки в основному вони були посеред війни всередині таємного простору, то полонені Лейліном могли перетворитися на окуляри заслуг.
Окуляри заслуг не тільки могли бути обмінені на спеціальні предмети, які можна було знайти лише всередині таємного простору рівнину Вічного Реки від різних організацій світлових магів, але також можна були використовувати їх для обміну на унікальні речі з інших академій.
Це включало передові знання, поліпшені форми заклинань, дорогоцінну зілля тощо.
— Ладно. — кивнув Лейлін.
За його розрахунками, якби він обміняв ці окуляри заслуг на магічні кристали, то вийшло принаймні кілька мільйонів. Це означало, що невдовзі він зміг би залишити це місце.
Оскільки метод збору врожаю був модернізований ним, на даний момент було зібрано більше половини всіх кольорів Чорної Мандала, і залишалося порівняно небагато.
При нормі, на яку вони цілувались, кольори Чорної Мандала будуть зібрані менше ніж за чотири дні. У той момент, Лейлін та інші послушники зможуть покинути це прокляте місце.
Кожного разу, коли він бачив, що оборонні сили приходили сюди в повній бойовій готовності, він сильно дратувався.
...
Оскільки вантаж був дуже цінним, транспортний засіб для перевезення магів виявився Тукан.
Цей вид птахів мав велике тіло, і коли вона дорослішала, то його висота сягала 10 метрів.
Її дзьоб опускався вниз, формуючи ділянку розміром з кімнату, в якій могли зберігатись різні матеріали і навіть люди!
Лідер рівномірно розподілив свою групу і відіслав їх у дзьоби трьох птахів, залишивши для себе найкраще місце. Він розлізся на верхній частині вантажу повної пелюстків квіток Чорної Мандала і почав відпочивати.
При думці про те, що він спить на мільйонному кількості магічних кристалів, його серце мимовільно почало горіти.
Якщо б не ненормальна строгість з боку вищого керівництва і факт, що неможливо приховати приховану річ, навіть у нього могли розвинутися погані думки.
У дзьобі Тукана було дуже тепло, і навіть коли він злетів високо в небо, потоки вітру не проникли всередину. Дуже зручно. І коли лідер групи закрив очі, то почав засинати.
*Треск!*
Раптом на землю несподівано затряслося кілька ящиків.
- Що відбувається? — Вызовил он в шоке.
Відразу ж після того, як він скрикнув у вухах таємний друк, на нього з’явився розголос — Лідер! Нас атакують темні чарівники!
Голос підчинного, який кликав у вухах лідера, здавався наляканим.
- Кляті чарівники! — Він вирубався і крикнув у свій друк, — приготуватися до посадки. Всім приготуватися до битви!
*Бум!
Перед закінченням розмови відбувся сильний вибух, за яким він пішов вереск Тукана, на якому летів.
Полум’я пронеслося горизонтально через щілини між розкриті лопатками дзьоба.
*Свіїіст!*
Усередині влетіла велика кількість холодного вітру та ящиків, наповнених пелюстками квітів Чорної Мандала.
—Подлец! Приземляємося швидко! — Швидко викрикнув лідер групи.
Якщо вона втратить ці ресурси, то вся вина буде покладена на нього. Як він міг не турбуватися?
Тукан слабо закричав.
Нарешті, у Тукана, наче не залишилося більше сил, все його тіло втратило рівновагу і він каменем впав з неба.
*Грохот!*
Величезне тіло Тукана врізалося у землю і залишило великий відбиток на ній. Багато маленьких тварин вистрибують і розбігаються по - різному.
“Фу! Фу! Фу! >>
Покритий брудом і пилюкою, лідер групи вийшов назовні з дзьоба Тукана і спробував виплюнути траву, що впала в рот.
коли повернуся назад!
Лідер люто присягнувся в повітря. Йому було дуже прикро, коли його збивали в повітрі.
— На жаль, у тебе більше не буде шансу.
Я чув злісні голоси і кілька темних чарівників, що сяяли зеленим світлом очима.
— О как. Здається, я дуже популярний?
Дивлячись на цю сцену, лідер групи виглядав вкрай приголомшеним і просто тупо дивився на темні чарівники.
- Заховані магічні стріли!
В очах лідера минув злісний блиск, і його одяг вибухнув, а безліч тонкі голки полетіли в навколишні його темних магів.
— Вперед!
Він звив, і потоки світла та тіней кинулися в усі сторони, намагаючись розірвати коло людей навколо нього.
У цей момент, він міг ясно розгледіти все навколо себе.
Усі тукани, які служили засобом пересування, були збиті і оточені великою кількістю темних магів!
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv