Розділ 139 — Оранна Шиферна Плита.
Весь час капав дощ, який нагадував потоки ниток. Каплі падали на брезент Лейліна, через що він відчував холод. Верхом на відпочинку Сидячого Волке Лейлін виглядав спокійним і вдивлявся у попільницький туман, намагаючись розглянуті краєвиди.
Свисток! Ніби розсунули штори. Лейліну здалося, ніби його витягнули з туману, а яскраве сонце вдарило по очах. Шуршування. Вовчі кігті занурювалися у багато граней піску.
Темні хмари поступово розпорошилися, і полум’яне сонце зайняв усе небо. Воно породило жаркі промені, які розсіювалися по широкій пустелі.
Перед групою простягалося золото з піщаних дюн. Золота пустиня. Лейлін побачив, як температура навколо нього поступово збільшувалася. Після дощу вона підвищилась приблизно на 20 градусів. Дощ постійно стікався з брезенту і навіть Лейлін зі своїм тілом почав відчувати незручності. Шурх! Він швидко зняв брезент і позбувся декількох ковдр. Тільки тоді він відчув себе трохи краще.
Раптова зміна температури у Великому Каньйоні Маргарет є звичайним явищем. Якщо звичайна людина прийде сюди, то зовсім втомиться. Однак для Лейліна та його групи це середовище могло призвести лише до незначних проблем.
Лідер Волков звил, інші підтримали його. Не дивно, що він був тривожним або ж попереджав про небезпеку. Лейлін помітив, що шерсть його вовка почала змінюватися. Під таким спекотним сонцем вони починали лизати, а колір вовни змінювався. У результаті він вовк став блідо-білий, а з його тіла вирвалося світло-блакитне світло. Весь хутро набув крижаної окрас. Крижані пари виходили зі спини вовка. Прохолода була надзвичайно зручною в таких суворих пустелях.
Лейлін не міг стриматися від адаптації Сидячого Зверського Волка: « Вони навіть мають знання про властивості теплового поглинання! » Під палючим сонцем світле хутро не було перенесене, на відміну від чорного. Те, що вовки знали про це, шокувало Лейліна. Крім того, вони вміло маніпулювали енергетичними частинками льоду. Сидячі Зверські вовки — це найліпші створіння, які перетинають ландшафт Великого Каньйону Марґарет!
Дуже скоро вони увійшли в Золоту пустелю, яка була більш ніж у 10 разів небезпечніша за Пустоши Вапняка.
Лейлін випив трохи води. На основі видіння і свідчення І.І.Чіпа він вже знайшов багато небезпечних створінь поблизу них. Грубо кажучи, рівень небезпеки в Дикому Пустоші Вайстека був найнижчим серед усіх маршрутів Великого Каньйона Марґарет. Десять днів тому подорож Лейліна та його групи виглядала дуже розслабленою. Їхня прогулянка була різною від екскурсії, а небезпечні тварини рідко зустрічали їх. Але тут все кардинально змінилося.
Поверхнім поглядом Лейлін знайшов багато небезпечних форм життя, які ховалися під піщаними дюнами. Шестиока Ядовита Змія, Золотий Скорпіон, Токсичні Ящірка були творіннями, яких Лейлін раніше бачив лише на малюнках, але зараз вони періодично потрапляли йому на очі.
Після того як Лейлін відчув у повітрі найменшу кількість енергії, він подумав: « Це щось неймовірне. Навіть вище, ніж у зовнішньому світі. Не дивно, що в подібному місці стільки проблем».
« Усім нам морально приготуватись. Небезпеки Золотої пустелі набагато більші, ніж Пустошій Вайвістка» — закричала Волшебниця на ім'я Лансі. Навіть без її згадки інші Магі вже прийшли в себе від колишньої розслабленості.
Ауо! Після її криком пролунав виття вовка. Його величезні кігті піднялися і різко опустились вниз з холодним блиском. Хлоп! Перед вовком відразу ж з'явився чорний скорпіон із рисуном очі. Під гнітючим холодним кігтям вовк весь час трепався і шипів. Ка-Ча! Сидячий Звірський Вовк розкрив пащу і впав на чорного скорпіона. Гострі, як бритва, зуби зомкнулися кілька разів і спричиняв тріску та скрип кісток скорпіона.
Ленсі послала свого вовка вперед і сказала Магу позаду: « Таку форму життя можна залишити на Сидячих Звірських Волків. Але з небезпечними Стерв'ятниками Кері нам доведеться розбиратисяся особисто.
Під час минулої атаки вовка в повітря з’явилося багато піску, і Лейлін помітив всередині нього кілька золотих фарб. Він витягнув руку вперед. На неї опустилася жменя золотого піску. Серед звичайних піщинок було кілька золотих гранув. Їхня вага також була важчою за масу. Лейлін глянув на золото і навіть не знав, що сказати: « Це... злотий пісок? Золота пустеля справді існує! Якщо б поруч був світ, то тут напевно виник би хаос. Але шкода..." Лейлін з презирством викинув пісок назад на землю. Для чарівників лише магічні кристали, складники, здатні стимулювати ріст духовної сили або різну інформацію для просування могли вважатися цінними. Золото, яке належало світському світу, не відрізнялося від звичайного металу. Золота пустиня розташована посеред Великого каньйону Марґарет, де люди не можуть знайти місця. Щоб перетнути цю річку, потрібно допомоги дорогих Сидячих Зверських Волків. Королі різних герцогств жахають розрахунків на розкопки.
Лейлін відчув жаль до золотого піску, але швидко відновив самовладання. Виявлено І.І.И.Чіпа вже була активована ним, а його очі безупинно оглядали околиці. У Золотій пустелі слід бути дуже обережним. Шестеро гігантських крижаних Волків поміщались на шість човнів посеред Золотої пустелі.
Коли небо почало темніти, температура відповідно впала. Водночас вовки почали випускати тепло, а вовна знову стала чорною.
Коли Лейлін побудував намет, біля нього пролунав заклик одного з офіційних Магів: « Сьогодні я залишуся на нічних Іванах».
У групі було шестеро осіб. Лейлін, Лансі, старий і великий хлопець, а інші двоє весь час зберігали мовчання. І тим, хто зголосився — виявився один із мовчазних. Ці двоє Магів були одягнені в сірі мантії і говорили дуже різко. Їхня поведінка свідчила про замкнутість. Донині Лейлін зміг обмінятися двома реченнями.
Лансі була не в захваті, але сказала: « Ми довіримося тобі. Вона виглядала втомленою. Протягом усього дня вони використовували духовну силу для сканування середовища на момент будь-якої діяльності. Тепер їй потрібно було негайно відпочити і відновити свою духовну силу. Оскільки Лейлін попросив і.І.Чіпа допомогти йому з завданнями, його ментальне становище все ще було в порядку. Але він як і раніше зберігав на обличчі вираз втоми.
Лейлін підійшов до одного з офіційних Магів і запитав: « Хіба ти не збираєшся трохи відпочити? » « Мені не потрібен відпочинок. У мене є вони. Виходьте, мої маленькі дітки!" Маг на нічному чергуванні глибоко посміхнувся і вчинив руками дивний жест. Бам! Бам! Бам! Шар енергетичних часток Землі почав випромінюватися з його тіла. Округлений пісок став насатитися. Потім він з тріском розлетівся, відкривши погляд десяток жовтих шиферних плит. На плитах зображалися людські обличчя. Деякі були молоді, інші — старі. У них були навіть крихітні ручки і ніжки, як у якоїсь випічки. Десятки кам’яних плит приклонили коліна перед черговим Магом і сказали: « Батьку, ми чекаємо твоїх команд!».
Черговий Маг кивнув головою і почав давати вказівки: « Добре, можете постояти на варті замість мене. Ви відповідаєте за...».
Лейлін був схвильований: « Охолоджені Шиферні Пліти? » Ці істоти дуже походили на Охранні Шиферні Пліти з бази даних І.І.Чіпа, але на більш високому рівні.
« Це охоронна Шиферна Пліта 1 ранга, але проведена через мою реформацію», — гордо відповів черговий Маг.
Після заснування офіційним Магом чарівники часто модифікують або покращують деякі заклинання 1 ранга і навіть закляття 0 рангу послушників. Якщо вони досягають успіху, то їхні розробки стають козирними картами. Або вони можуть продати їх і отримати велику кількість ресурсів. Шкода, що такі розробки були однаковими.
« Це чудова заклинання! » — захитався Лейлін. Це привернуло увагу творця заклинання. « Їдемо. Першочергове завдання охорони Шіферних Пліт — попередження небезпеки. Після моєї модифікації їх здатності попередження можуть летіти на десятки миль ...", - сказав черговий Маг.
Лейлін стежив за плитами, які після отримання наказу швидко втекли до зовнішніх кордонів табору і використали піском для маскування своїх тіл. У міру того, як більше занурювався у пісок енергетичні хвилі плит, вони ставали дедалі меншими і незабаром повністю замасковували свої сліди. Лейлін не міг похвалитися таке закляття про себе. Кожен Маг має свого козира. Якщо вони знехтують, наслідки будуть трагічними.
...
У ніч, коли Лейлін спав, почув пронизливий крик: « Встаньте. У нас проблеми!» Той самий черговий Маґ входив у кожну палату з виразом крайньої дратівливості.
« Що сталося?» — збентежено запитала Лансі. На її тілі кілька місць були не прикриті, через що можна було побачити привабливі вигини тіла. Шкода, що у такій ситуації ніхто не міг насолодитися ними.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv