Розділ 116 — Прийняття міри
« Справді! Спадок офіційного мага є достатньою причиною, щоб ми припинили співпрацювати." - спокійно вимовив Джейден.
Металева рідина вислила на тілі Босайн і покрила його срібною броньоєю.
Обличчя Босайна почервоніло, він сказав: І не тільки це! Ми говоримо про Великого Мага Серхольма! Спадщини, залишені магом 4 ранга Утреней Зірки! Якби була проста модель заклинання Вода Грайн, наприклад, або щось в цьому роді, я б не став заперечувати. Але це спадщина Норко Сурад Сфара!"
« Величний Маг Серхольм? » — аж до Джейдена, здається, дійшло. Звичайно ж, він чув легенди про цього великого мага. Однак у легендах Великий Маг Серхольм згадується під іншим титулом. Окрім Лейліна, який мав можливість зберігати зайву інформацію і Босайн, що має міцний сімейний фундамент, існувало багато людей, які не знали цього факту.
Босайн не приховував свого вбивства на обличчі: « Якщо ти знаєш причину, то можеш спокійно померти! » Він злісно вдарив срібним мечем Джейденом.
Хуа! Довгий меч розколовся на незліченні срібні голки, які літали прямо в Джейдена. « Щит! » — закричав Джейден. На грудях засвітився піктограма, і навколо почали швидко з’являтися зелені лози, створюючи великий щит перед Джейденом. Динь-Дон, Динь-Дон! Незліченні голки падали, наче дощ на його щити, створюючи багато маленьких отворів. Сильний удар з вражаючою силою відкинув Джейдена назад. Його обличчя наповнилось розпачем. Босайн спокійно намагався зламати впевненість Джейдена: « Джеймсе! Я знаю про твої трюки. Що ще у тебе є крім магічного артефакту?» Джейден відступав, поки його спина не доторкнулася стіни, потім він повернувся і крикнув Лейліну: Давай об'єднаємо зусилля! В іншому випадку ми обоє помремо тут!" «Лейлін! Не вір йому! Якщо ти залишишся нейтральним або навіть допоможеш мені, я присягаюся, що ти знайдеш дружбу з сім'єю Лілітель!», переконував Босайн.
Після того як Лейлін послухав переконання обох сторін, він став на два кроки назад і відповів тремтячим голосом: « Ні! Я більше не хочу отримувати спадщину, просто відпустіть мене ...." Почувши ці слова, Джейден напружився і на його обличчі з’являлася тривога. Навіть його зелений щит став меншим. Босайн голосно вигукнув: « Ха-ха! Лейлін, моя сім'я Лілітель запросить тебе, майстра зілля... що стосується тебе Джейден! Тобі кінець!» Довгий меч в руках Босайн знову розколовся, і кожна крапля металу полетіла повітрям, перетворюючись на дротики для гри у дартс.
Побачивши атаку противника, безнадійність вислила на обличчі Джейдена. Він скористався таким методом і змазав своєю кров’ю зелену піктограму. На мить зелений значок засяяв червоним світлом.
Босайн закричав: « Енергія на твоєму значку скоро закінчиться? Навіть якщо ти використаєш свою кров, як довго ти зможеш протриматися?». Він знову мітнув незліченні голки в бік Джейдена. Б-бах! Червоний щит вибухнув, і незліченні голки прокололи тіло Джейдена. Тіло Джейдена тут же розмальовувалося червоним кольором, а з отвору хлестала свіжа кров. Стискання і недовір’я застигли на його обличчі. Він повільно падав на землю. Ху...ху ... Босайн дихав. У цей момент він повернувся і подивився на Лейліна: «Молодець, що вирішив не атакувати мене разом з ним." З зловісною посмішкою на обличчі Босайн вказав на Джейдена, який лежить у калюжі власної крові. Він продовжував: « Я, спадкоємець сім’ї Лілітель, гордість Академії Костей Бездонні, срібний мечник Босайн виставлю тобі вільний вибір власної смерті! » Коли він говорив, на його обличчі з’являлося жалобне то грайливе обличчя.
« Вибір... Смерті...», — Лейлін видав посмішку: « Пані Босейн, я не зовсім вас розумію". Босайн відповів: « Мої слова цілком зрозумілі, ти просто можеш померти тут! » Вираз обличчя Босайн раптом став холодним: « Насстеження Великого Маґа Серхольма є для мене дуже важливим. Я не можу допустити витоки інформації!"
Босайн підходив до Лейліна, і його голос ставав м’яким та спокусливим. Яка жалість...». Босайн з жалем подивився на Лейліна, ніби жалкував про своє становище: « Можливо, ти хочеш покінчити зі своїм життям... Це могло б зменшити біль ...." Здавалося, ніби він додав у голос магічної сили, щоб змусити Лейліна робити те, що він скаже. Очі Лейліна помутніли, його губи непритомно сказали: « Я хочу...». « У мене вийшло! » — з радістю вигукнув Босайн. У цей момент Лейлін підняв голову і посміхнувся, обкриваючи блискучі зуби, і сказав: « Я хочу, щоб ти помер! » Б-бах! Срібна студія полетіла з руки Лейліна до обличчя Босайн. Босайн осцепенелл, але шар металевої рідини відразу сформував маску, захищаючи його обличчя. Ка-Ча! Срібне світло заскочило по масці, випускаючи в усі боки іскри.
Лейлін подивився на Босайна, і його обличчя з'явилися відтінки жалю та розчарування, він сказав: « Жаль, що цей артефакт миттєво реагує на небезпеку». « Ти... ти просто прикидався!», — Босейн торкнувся обличчя і його вираз різко спотворено. Лейлін усміхнувся: « Це дуже підходить тобі! Як у великої свині!»
Босайн перекосився від гніву: « Ти шукаєш смерті! » Металічна рідина поповзла і вкрила все його тіло, знову створюючи металеву броню. Його очі трохи налились кров'ю, коли він замахнувся своїм довгим мечем і атакував Лейліна: « Я хочу вирвати все сухожилля з твого тіла, ти, непотрібний шматок сміття, який цікавиться тільки зеленоговарюванням!». Лейлін нахмурився: « Оу, ти впевнений? » Чорний довгий цибуля з'явився в його руках, і з нього вилетіла крижана стріла.
Сссисии! Босейн не стримувався і не ховав себе, дозволяючи стрілі доторкнутись свого тіла.
Крижана стріла була заблокована срібною бронею і перетворилася на білий туман, який покривав поверхню броні Босайн. Однак швидкість Босайну не забарилась. « Я весь час спостерігав за тобою - все зілля у твоїй сумці вже мали закінчитися, вірно?», — закричав Босайн.
Голос Лейліна не тремтів: « Невпевнена здогадка!» Босайн відчув погане передчуття.
Лейлін продовжує: « На твій жаль, мої козирі не пов’язані з зеленими рослинами. Кулон Пайли! Активація!" Після команди Лейліна шар сіребристо-серого світла почав випромінюватися з його тіла. Шар світла був схожий на світло зірок, він був сильний і стійкий. Він покрив тіло Лейліна, створюючи серебристо-сірню навколо нього. На поверхні обладунки мерехтіло кілька самоцвітів. Б-бах! Босайн вдарив своїм довгим мечем, але його заблоковано і перехоплено рукою Лейліна. Схопивши меч, Лейлін зі злістю вдарив Босайна по обличчю! Ка-Ча! Маска на обличчі Босайн вм’ялася всередину, і він випльовує кілька зубів, відлетів назад з подивом у очах. Лейлін збожеволів і відчув задоволення: « Як ми сподівалися, удари кулаками підходять найкраще! » Босейн врізався у книжечку і той перекинувся на нього. Багато гниючих дошки поховали Босайн у щепках.
Б-бах! Деревні дошки розлетілися, і Босайн знову став у своїй яскравому срібному броні. « Я недооцінив тебе! У тебе магічний артефакт захисного типу! Ти дійсно найзагадковіший серед нас!», Босейн був надзвичайно серйозним. У Лейліна були приступи сміху, коли він дивився на його обличчя з двома пухлинами. М’язи Лейліна напружилися, і він зіткнувся з Босайном.
Бум! Бум! Бум! З кабінету лунали звуки боротьби. Протягом століть пил, який там був, обсипався на підлогу. Цей пиловий екран з’явився у срібних доспіхах, які боролися між собою. Здавалося, що вони зовсім не переживають за свої травми. Вони варварски жорстоко билися, повністю відмовившись від будь-якого захисту. Книжкові полиці постійно руйнувалися, скрізь панував хаос. Якби дві силиети свідомо не уникнули стола в центрі, що лишаються на ньому останки розділяли б долю цих полиць. Коли секунди перетворилися в хвилини, можна було побачити, що фігура, яка має яскравої срібної бронею, опинилася у скрутному становищі. Її срібне світло також потьмяніло. Нарешті, від удару людини в серебристо-серійному броні ярка срібна броня розпалася, перетворившись знову у рідку форму і повернулася до свого первинного круглому стану. Лейлін наступив на Босайна, який розпластився на підлозі. Треск! Почувся звук тренуючих кісток. В одному кутку рота Босайн з’явився кров і прошепотів: « Мені шкода за це! Якби зі мною був мій сувій, якби раніше я не користувався срібним світлом!» Ka-Ча! Лейлін беземоціонально дивився вниз на Босайн. Він витягнув кинджал з мантії і безжалісно відрізав руки та ноги від тіла Босайн. Арргх... Лицеві м’язи Босайн висихали від болю, і по всій кімнаті роздалися його болісні крики. Лейлін відкинув його кінцівки, дістав зілля для зупинки кровотеч і вилив на рани Босайна. Він не міг дозволити йому померти від втрати крові.
Особа Босайн дуже побледеніла, і слова з величезними зусиллями виходили з його рота: « Ти... мене вбий! » Лейлін злегка усміхнувся: « Як я можу вбити члена могутньої сім’ї Лілітель? » Босайн усміх був зловісним і садистичним.
« На твоєму тілі, безумовно, лежить заклинання відслідковування, накладеного офіційним магом, як і в усіх спадкоємців магічної сім’ї. Напевно, як тільки я вб'ю тебе офіційний маг відразу відчує це." - повільно проговорив Лейлін. У той же час вираз обличчя Босайн став мертвим-бледним.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv