Перевод: Bad3mus
Глава 57: Мерфі
Лейлін подзвонив у дзвіночок, що висить на дверях. Чув мелодійний дзвін, а за ним шум бурхливих кроків.
- Добрий день. Можу я запитати хто ви? У вас призначено зустріч?
Перед Лейліном з’явився дворецький педантичний вид.
- Лейлін Фельер, я тут для візиту до власника цього будинку! - Посміхнувся Лейлін.
Дворець явно засмутився і сказав:
- Пане, як ви знаєте, мій майстер Мерфі відомий науковець. Його щоденний розклад надзвичайно щільний, боюся...
У цей момент дівчина, схожа на служницю, швидко підбігла і прошепотіла щось на вухо палацом.
Обличчя палацового тут же змінилося, і він глибоко вклонився.
- Майстер запрошує вас до вітальні!
Лейлін посміхнувся, погасивши енергетичні хвилі, які він випромінював.
Після входу в будинок вони потрапили у коридор, повний різноманітними витворами мистецтва на зразок картин. На світло-жових стінах висіли різні картини, написані маслом, та інші зразки мистецтва, досить приємні очі.
Як тільки на поле зору виявилася вітальня, стало очевидно, що це просторий будинок.
Прибуття кімнати було надзвичайно естетичним. Хоча тут не було безліч золотих і срібних виробів або коштовного каміння, ауру в стародавні часи відчували себе містифікованою справою.
У вітальні біля каміна старий учений з білими бровами і бородою сидів, відкинувшися в темно-червоному кріслі.
Очі старого видавалися мутніми, тільки іноді в них миготів проблиск інтелекту.
Прищурені очі старого широко розкрилися, коли він побачив Лейліна. Він встав і простяг руки.
- Ласкаво просимо, мій юний друже!
Лейлін прийшов, щоб обійняти старого.
- Це честь мати можливість зустрітися з вами! Я сподіваюся, вам сподобається цей подарунок, що я приніс вам!
Анна ступила вперед і передала палацом надзвичайно викопаний капелюх.
- Мені подобаються хвости козодоя. Вони символізують світ!
Старик змахнув руками.
- Лілль, ти можеш піти, я хочу поговорити з моїм другом!
- Ти теж іди! — Сказав Лейлін Анна, яка була поряд з ним.
Віддавши борг ввічливості, служниці та палаци вийшли з дверей за собою. Дуже швидко у вітальні залишилися тільки Лейлін і старий.
- Гаразд, давай знову уявимо! Мёрфи, послушник 3 рівня! Я проживаю в місті Полярної Ночі вже три роки...
По очах старого було видно, що він пригадує минулі події.
- Отже, гість здалеку, як щодо тебе?
- Лейлін Фельер, послушник 2 рівня і мандрівний Маг. Я нещодавно прибув до Полярної Ночі і хотів би жити тут на кілька років.
Лейлін посміхнувся, дотримуючись етикету Магів.
- Я помічаю ознаки молодості в твоєму тілі. У тебе хороші здібності, якщо ти зміг просунутися до послушника 2 рівня в такому віці!
Мерфі захоплено зітхнув.
- Мені просто пощастило... — Відказав Лейлін. Хоча тіло старого розкладається, але енергетичні хвилі послушника 3 рівні казали, що краще не провокувати його.
« І.І. Чип, почати сканування!»
[Мёрфи. Сила: 1,5; спритність: 1,4; живучість: 2,9; духовна сила: два, дев’ять; магічну силу: 8. Стан: здоровий. Оцінка: Послухник 3 рівня, відносно небезпечний!]
И.И. Чіп вірно передав цифри у полі зору Лейліна.
Мерфі був мандрівним послушником 3 рівня, його набір заклинань безумовно перевищував набір Лейліна. Крім того, він має кілька козирів для захисту свого життя.
Але Лейлін прийшов з добрими намірами. Судячи з Сканування місцевості І.І. Кількість послухників у місті Полярної Ночі була не дуже високою. А щодо Мерфі, він випромінював одні з найсильніших енергетичних хвиль.
Після кількох ввічливих привітань Лейлін негайно перейшов до головної мети свого візиту.
- Ось так! Я бажаю назавжди оселитися в місті Полярної Ночі і навіть відкрити лавку інгредієнтів. Ви знаєте, процедури дуже стомливі, і ще мені потрібно, щоб місцевий житель був моїм наставником ...
- То ти прийшов сюди, щоб знайти мене? - Мерфі посміхнувся і відбрав червоного чаю з чашки, що стояла на столі.
- Чесно кажучи, на амбіційного і шукача правди Мага золоті монети та інше не повинні впливати. Хоча я не знаю, як ти дійшов до цього висновку. Може, по примхи? Або з іншої причини? Для мене це дійсно ніщо! За збігом, я воджу деяку дружбу з лордом Міста Полярної Ночі. Один з його синів також навчається в мене. Крім того, жоден міський лорд не заперечить прохання Таїнствної Сущності... Процедури селищів тут, у місті Полярної Ночі і дозвіл на лавку можна швидко залагодити. - Гарантував Мерфі.
- Тоді я дійсно повинен вас подякувати. — Кивнув Лейлін.
- Якщо я можу вам в чомусь допомогти, питай без роздумів!
Хоча це було сказано для того, щоб задовольнити вимоги етикету, Лейлін і старий знали, що це лише як люб’язність.
Проходження процедур для поселення може бути важким завданням для звичайних людей. Але для того, хто так називав Мерфі, це було справою всього лише кількох слів. Навіть якби Лейлін хотів вирішити ці процедури самостійно, йому довелося б витратити більше часу на це.
І для Мерфі, і Лейліна це питання було просто способом встановити основу дружби між ними для зручності.
- Місто Полярної Ночі мирне і тихе місце. Якщо ви бажаєте мирних днів, то це місце точно задовольнить ваші потреби. Пізніше я також представлю тебе деяким моїм друзям. Однак існують певні традиційні звичаї, які слід буде дотримуватись... Не хвилюйся, це все загальноприйняті правила, наприклад, ніхто не повинен вбивати жителів і робити щось подібне!
- Я безумовно згоден!
Лейлін прибув до Полярної Ночі, щоб уникнути хаосу війни та інтриг. Звичайно, він би не став робити щось, що привернуло б до нього увагу.
Потім Лейлін і Мерфі поговорили про багато питань, пов'язаних з магами, від того, як стабілізувати модель заклинання до деяких особистих пригод Мёрфи.
Хоча Мерфі був лише послушником 3 рівня, він мав великий досвід, тому що вже довго перебував на цьому рівні. Тож Лейлін зрозумів, що подорож була не даремною.
З іншого боку, багато знань і фотографічна пам'ять Лейліна шокували Мерфі.
Вони обоє шкодували, що не зустрілися раніше. Вони навіть пообідали разом до заходу сонця, перш ніж Мерфі дозволив Лейліну втекти. Вони навіть домовилися про наступну зустріч.
« За словами Мерфі, всі Магі Міста Полярної Ночі перебувають на рівні послушників, а в кількох найближчих містах офіційні чарівники теж дуже рідко, що робить це місце досить придатним для життя слухачка!»
Розпитування про минуле дало Лейліну змогу відчути себе в тарілці і піти повільнішим, розслабленим кроком.
« Про те, як висихають рослини і дерева Мерфі, нічого не відомо. Все-таки, він вже досить старий і не хоче ризикувати."
Два вуличні ліхтаря горіли тьмяно-жовтим полум'ям, дозволяючи Лейліну бачити дорогу попереду.
Анна тихо слідувала за ним. Будучи чудовою служницею, вона явно знала, що повинна робити - не переривати Лейліна, поки той був захоплений думками.
Після того як Лейлін ще раз зробив моделювання своїх планів, обидва вони досягли тлумачення.
- Юний майстер!
- Пане!
Старий Уекер, Грім і Фрейзер вийшли вперед, щоб зустріти їх.
Лейлін кивнув.
- Після вечері всі приходьте до моєї кімнати. Я хочу повідомити вам про багато речей, що стосуються моїх майбутніх планів!
На вечерю був овочний салат і суп з бараниною, після чого — великі порції галет. Коли Лейлін закінчив і дозволив Анні прибратися, декілька людей прийшли до кімнати Лайліна.
Лейлін сидів у кріслі, покритому тваринною шкурою, і мовчки слухав їх доповіді.
Уелер, як пройшов пошук житла?
- Юний майстер, Старий Уелер вже зв'язався з Рицарем, який готується переїхати в провінцію Сейдж. Він готовий продати вам невелике маєток у місті Полярної Ночі. — Доклав Старий Уэлер.
Незважаючи на те, що він був старим, але був повний енергії після того як знайшов для них новий будинок.
- Дуже добре, яка там площа? Чи достатньо місця, щоб вмістити нас усіх? Скільки коштує? — запитав Лейлін.
- Будь ласка, не тривожтеся, юний майстер. Я, Старий Уекер, сьогодні ходив у маєток і подивився. Площа дуже велика, можна без проблем оселити сотню людей. Крім того, тут навіть є ліс олійних пальм, рибний ставок і млин. Рицар Віктор побудував його за стандартами барона. Він ніколи не думав, що воно змінить господаря так швидко. Що стосується ціни, Рицар Віктор встановив її в 5000 золотих монет!
- Це не так дорого, золоті монети не проблема!
Лейлін сплів пальці. Для Маґа такі земні речі, як золоті монети, не мали значення. Магів турбували тільки магічні кристали, високоякісні складники і здобуття залишків стародавнього знання.
Лейлін сам мав високоякісні магічні кристали. Кожен з них міг принести значно більше цієї кількості золотих монет. Однак Лейлін не був готовий до цього. Але магічні кристали були набагато рідкіснішими. Якщо йому дійсно не вдасться дістати золоті монети, то він запозичить трохи у Мерфі в обмін на кілька зелень - що зовсім не погана ідея.
- Дуже добре! Погляньмо завтра. Якщо ціна і площа підійдуть, ми зможемо негайно підписати угоду.
Лейлін кивнув.
- Ще пройдися вулицями і роздай дещо для мене. Недавно у місті Полярної Ночі було менше трави. Є багато маленьких лавок, які більше не можуть вести справи і збираються закритися. Ступай і спочатку вивчу їх!
- Вибачте, що питаю, але молодий майстер, ви збираєтеся відкрити крамницю з травами? Існує досить строгі вимоги для отримання дозволу на таку справу... - Файн сказав.
- Про це нікому з вас не слід турбуватися. Я вже домовився. Розмір буде тут через кілька днів.
Почувши це, Файн і Старий Велкер були вражені. Оскільки Лейлін зміг гарантувати таке, його особистість палаца підтвердилась.
"У королівстві Пулфілд палаці втілюють прогрес і надію!"
Вони почали дивитися на Лейлін більш самозабразливо.
Файн мовчки стиснув кулаки. Будучи однією з небагатьох, хто міг дивитися в майбутнє, він, природно, знав, що не зможе працювати найманцем довгий час. Більшість найманців завдавали багато ран і шрамів з собою в могилу, не пізнавши радості у своїх зазвичай коротких життях. Але бути найприємнішими паном Лейліном, як його власна армія, могло стати найбезпечнішим і спокійним способом змінити професію та піти на спокій.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv