Перевод: Bad3mus
Глава 55: Роранські Соколи
Наступного ранку службовець відвіз Лейліна на ринок робітників Роран.
Ринок робітників розташовувався біля замку міського лорда, тому громадська безпека тут була непоганою. Принаймні, Лейлін не побачив ніяких бійок.
По дорозі Лейліна і його групу розглядало багато людей. Особливо їх цікавила Анна, яка пішла позаду Лейліна, бо вона була винятково вродливою, особливо після того як трохи з’явилася. На щастя, вони не посміяли намагатися їх поворухнути, боячись Гріма в сталевій броні.
- Пане! Ось ринок робочих міста Роран. Всіх вам людей можна знайти тут, а ще ви можете видати завдання пов'язане з наймом... — Він пояснив групі Лейліна, яка складається з трьох осіб.
Фрейзеру ж Лейлін наказав залишатися в готелі і доглядати каретою та багажем.
Хоча важливе майно на зразок складників для зеленого і магічних кристалів Лейлін носив з собою, але якби вони втратили якісь речі за типом золотих монет та інших речей, то це призвело б до проблем.
Лейлін оглянув ринок робітників перед собою.
У його полі зору було велике поле, де групи конюхів, найманців та інших людей сиділи на корточках, очікуючи, поки хтось їх найме.
Лейлін знав, що тут мав бути і ринок рабів, але його не могли відкрито виставляти напоказ. Але навіть на ринку Магів його тримали в таємниці.
Але це було цілком правильно для Лейліна, бо він хотів найняти тільки сувої, тому його вимоги були нижчими.
- Молодий пане, можу я допомогти вам з чимось?
Коли Лейлін увійшов на ринок, навколо нього зібралася група торговців і продавців. Вони були вражені чудовим вбранням Лейліна і хрипо вигукували, намагаючись прорекламувати свої товари.
- Мені потрібен загін найманців, щоб супроводжувати мене в місті Полярної Ночі і охороняти там моє майно. Договір триватиме принаймні два роки!
Коли Лейлін дивився на торговців, які розізлилися, то почав вимагати від нього дозволу.
Коли Лейлін досягнув цієї частини континенту, то зрозумів, що романи в його попередньому світі про групи найманців і банд розбійників були абсолютно нісенітниці.
Окрім кількох великих міст, які Лейлін ще мав відвідати на ринку Рорану та інших малих містах про такі загони і мови не могло бути.
Всі подібні завдання по вбивству і т.д. У барах, торговельних конторах або інших незвичних місць.
- Все-таки слід зважити ціну, і якщо платування не покриє навіть витрат на завдання, то не знайдеться дурня, який стане ганяти своє золото у воду!
- Тоді дозвольте запитати: чи є у вас вимоги до кількості супроводжуючих і їх сили? - Він голосно запитав того чоловіка з блискучою лисицею головою, який прослизнув між продавцями.
- Скільки людей? Від 10 до 15! Потрібно, щоб їх сила вкладалася в стандарт для середнього сторожа. Я прошу тільки вірності і честі! Місія може тривати довше двох років, тому я заключу договір, а платування буде платитися раз на місяць! - Лейлін ввічливо сказав.
- У такому випадку, у мене є загін найманців, який відповідає вашим вимогам!
Лисий торговець посміхнувся.
- Відряд найманців "Роранська Сокола" щойно завершив відпочинок. Крім того, вони громадяни Рорану і тому за їхню репутацію можна побратися! - Він пояснив.
Лейлін помітив, що коли лисий згадав Роранських Соколів, то цілий натовп затихла. Уважні погляди видавали пошану і заздрість. Здавалося, що Роранські Соколи мають тут високу репутацію.
- Добре! Відведіть мене на них, і потім вам обов'язково будуть видадуті комісонні! - Сказав Лейлін.
- Будь ласка, йдіть за мною!
Лисий торговець пішов показувати дорогу, виводячи Лейліна з ринку.
Після того як слуга отримав золоту монету, він попрощався. Анна і Грім слідували за Лейліном по п’ятах. Група, в якій тепер було четверо, йшла пішки близько півгодини, аж поки не досягла південної частини міста.
Стало помітно, що довколишні будівлі були побудовані по-різному. Якщо центр міста наслідував замки лорда, будинки там були дуже імпозантними і шанобливими, то будівлі південного міста мали яскраві й збудовані у різних стилях. Вони дуже походили на житла дрібної буржуазії.
- Схоже, в цій області збираються вільні громадяни міста! - Пробурмотів Лейлін, дивлячись на кам'яну мостіву, маленьку клумбу з квітами і кам’яним ліхтарем.
- У васзоре око, пане. Тут живуть переважно торговці та вільні жителі Рорану. Тут також живе група найманців "Роранська Сокола".
- Ви не хочете привести нас на тренувальний майданчик цього загону? - запитав збоку Грім.
- Шановний пане, загін Роранських Соколів дуже малий, їх число не перевищує 30. Їхня репутація відома лише в Рорані. Відряд - це просто альянс, створений їхнім лідером. Щоб зняти місце для тренувань, вони б витратили все, що заробили на завданнях, тому хто б цього захотів?
Лисий криво посміхнувся.
- Зазвичай всі члени займаються своїми справами. Вони збираються тільки коли отримують завдання!
З цими словами, лисий глянув на Лейліна і винний посміхнувся.
- Хоча Роранських Соколів небагато, але більшість з них ветерани, що забралися з армії. Більше того, їх лідер був колись в армії командиром роти, і сила його непогана ...
Очевидно, лисий турбувався щодо упередженості Лейліна з приводу загону найманців, але і приховувати такі відомості не слід було, так що він міг тільки розповісти про це до того, як все виявиться.
- Командире роти, хах? Не дочекаюся зустрічі з ним! - Посміхнувся Лейлін.
Насправді, він не цікавився тим, кого найме в Рорані, тому що вони просто виконуватимуть його доручення у майбутньому.
- Ми прибули!
Лисий привів Лейліна та решту до двоповерхової вілли. За огорожею з червоного дерева був маленький ставок і сад. Там росли якісь білі квіти з дуже маленькими бутонами, але їх аромат поширювався всюди, а пані середніх років зараз поливала їх.
- Добрий день. Мадам Ларіет! А Файн тут? Я до нього з якоюсь справою! - Поздоровив лисий даму, яка поливала квіти.
- Звичайно, він тут, мій дорогий друже!
Перед тим як вона встигла відповісти, з дому пролунав впевнений голос.
Вийшов великий хлопець в білій сорочці і обняв лисого.
- Мій найграндіозніший Файн! Дозволь представити тобі... Це пан Лейлін, який приїхав з центру нашого міста. Він хоче найняти твій загін Роранських Соколів, щоб вони супроводжували його в місто Полярної Ночі! - Так, пояснив лисий Файн.
- Добрий день. Шановний пане, якщо ви бажаєте поїхати до Полярної Ночі, то Роранські Соколи - це ваш найкращий вибір. Ми ходили цим маршрутом більше ста разів і знаємо кожен камінь, закоулок та розколину на шляху.
Файн злегка вклонився Лейліну і голосно засміявся.
Лейлін помітив, що погляд лідера цієї групи оцінював їх трьох. Особливо вони затрималися на Грімі, ніби вишукуючи щось. Однак Лейлін не звернув уваги.
"С виду неказист, але всередині розумний! А ще він підготований Рыцарь!» — закінчив Лейлін, поки І.І. Чіп сканував характеристики Файна.
[Ім'я: Файн. Сила: 1,8; спритність: 1,5; живучість: 1,2.
Серед підготовлених ріцарів були лише середирні, але в Файнових мозолах і багатьох шрамах на обох руках він мав великий досвід роботи найманцем.
- Ми можемо обговорити це пізніше, не запросіть нас присісти? - Посміхнувся Лейлін і показав на вілу.
- О, звичайно, запрошу! Заходьте, будь ласка! - Файн плескав себе по голові і вклонився, уступаючи дорогу. Права рука його витягнулася, запрошуючи їх увійти.
Невдовзі після того, як вони покинули садок, то опинилися у вітальні вілли.
Пол був пофарбований червоним, і на одній з чотирьох стін висів іржавий клеймор, покритий плямами. Поряд з ним був череп лося із вигнуті глянцево-чорні роги.
Файн сердечно запросив Лейліна і групу відпочити на дивані у вітальні. Він також попросив мадам Ларіет подати Лейліну та інші напої, подібні до чорного чаю, і тоді почав обговорювати подробиці.
- Від Найджела я почув, що цей поважний молодий пан хоче відправитися в місто Полярної Ночі? Якщо це не викличе незручностей, то чи могли б ви сказати - навіщо? Прошу вибачення, але тільки оцінки ризик, загін може підготуватися до нього...
Тон Файна здавався щирим.
Перед тим як поставити чашку, Лейлін спробував напій, подібний до чорного чаю. Він здавався смачним, але мав солоний присмак, тому його смак не сподобався Лейліну.
- Що стосується завдання, то на цей раз я хочу тільки почати там власний бізнес і потребую людей для безпеки. Не хвилюйтеся про інші проблеми!
Лейлін глянув на Файна, і той трохи змутився та озирнувся.
Очевидно, Файн припустив, що Лейлін був незаконнонародженим сином двореянина, який програв у боротьбі за владу і відісланий геть.
- Я наймаю вас, тому що людей в місті Роран не так легко підкупити, як жителів міста Полярної Ночі. Більше того, я дізнався про останні цікаві події в місті Полярної Ночі... — З усмішкою вимовив Лейлін.
- Цікаві події? Ви це про випадок, коли навколо міста Полярної Ночі раптово зав'язували рослини? - Припустив командир Файн.
- Верно! Ліс, розміром з маленьке село, раптово засох. Справді, є чим хвилюватися. Через цей випадок, я думаю, потрібно посилити охорону. Що стосується оплати, кожному я можу платити по одній золотій монеті раз на місяць. Але кожен повинен підписати угоду про найму, погоджуючись виконувати мої накази принаймні два роки або й більше.
Виказавши свою думку, Лейлін сплив пальці.
На обличчі Файна була написана нерішучість, він явно робив вибір. Помовчавши якийсь час, він вирішив сказати:
- А як щодо тривалості завдання?
- Хоча термін у два роки досить довгий, вам не доведеться постійно залишатися в місті Полярної Ночі. Я обіцяю, що коли не буде справ, ваші люди зможуть відвідувати своїх рідних. І якщо вони захочуть привезти дружину або родичів до міста Полярної Ночі, то я можу знайти місце і для них...
Голос Лейліна відлупцював від стін вітальні.
- Пане, я бачу, що ви чесні. Я б хотів поговорити про це з деякими зі своїх братів, але я не командую найманців самотужки. Я зможу дати вам відповідь завтра, так що, будь ласка, не хвилюйтеся! - Файн встає і злегка кланяється.
- Добре! Ми чекатимемо від вас добрих новин! - Поки Файн давав борг ввічливості, Лейлін спокійно підвівся і разом зі своїми підлеглі та лисим торговцем покинув віллу.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv