Перевод: Bad3mus
Розділ 49: Відновлення
- Магічний артефакт?
Хлопчик закинув.
- Це дуже цінний предмет! Минулого року на аукціоні продали лише один низькоякісний магічний артефакт. У торгах навчав навіть офіційний Маг...
- Ось як. Відведи мене в лавок!
Лейлін пішов за хлопчиком до кузні.
- Эй! Старий бородач, я привів тобі клієнта! — Увійшовши в кузню, крикнув хлопчик.
- Вже йду!
Власник крамниці й справді мав густу вишукану бороду. Він не був високим, але м'язи його рук здавалися дуже твердими і справили враження великої сили.
- Вітаю, шановний гість! Я господар цієї кузні, будь ласка, звіть мене Чорний Молот! - Появився власник крамниці.
- Мені потрібен клеймор! - Видав свій намір Лейлін.
Раніше його клеймор розбився в бою з мутировою Зеленою Дресенною Феєю. Тепер Лейліну був потрібен інший, кращий, ніж було важче дістати.
- Клеймор, хм, йдіть за мною.
Чорний Молот відчепив флягу з вином, що висіла у нього на поясі, і зробив ковток. Пахнуло алкоголем.
- О! Хіба я не казав тобі: « Легше з п’янством? » - Хлопчик зморщився, затиснувши ніс.
- Ік... Едґаре, ти ще дитина і не можеш оцінити абсолютну насолоду від вина з неперевершеним смаком! - Чорний Молот похитав головою і провів Лейліна до дерев'яної полиці.
- Тут всі готові клеймори в моїй лавці. Будь ласка, вибирайте. Звичайно, якщо вони вас не задовольнять, ви можете отримати зроблений на замовлення, а що стосується ціни...
Коли чорний Молот говорив про ціну, його слова були абсолютно ясними. Він аж ніяк не здавався п’яним.
Лейлін зазвичай вивчив клеймори на дерев’яній полиці. Очевидно, ці клинки вже пройшли через випробування війни. Їхня срібна поверхня витіснила кровожерну ауру.
Лейлін ліниво підняв один. Меч здавався вигадкою, але стійкою, реагуючи поколюванням в ладонах, які злегка опустилися під його вагою.
- Сталева кліною тонкої роботи. У ньому навіть вкрилася металева зірка. Рукоть обмотана чорним шовком, щоб не вислизала з рук ... - описував предмет Чорний Молот.
Лейлін кивнув і повернув клеймор назад на жовту дерев'яну полицю, потім взяв інший.
Цей клеймор виглядав трохи потемнілим. Він мав ауру надійності.
- Клинок з безлічі сплавів. Його раніше модіфікували. Може протистояти корозії та вогню!
- О? - Лейлін був злегка вражений, - він може відбити закляття Мага?
- Звичайно, ні! – відразу ж мотав головою чорний Молот. - Щоб клинок міг чинити опір заклинання, на ньому, принаймні, повинні бути намальовані руни. Крім того, під час плавання використовують цінні алхімічні матеріали. Такий клинок уже вважався магічним артефактом і не викладав на продаж відкрито, як ці.
- Мої вибачення, я занадто печив! - Лейлін похитав головою.
Взявши чорний клинок, він сказав:
- Я хочу цей, і приготуйте для мене ще 20 арбалетних болтів...
- Добре, вартість буде... - Очі Чорно-молота виблискували.
Він навіть перестав прикладатися до своєї провини.
Коли Лейлін і хлопчик вийшли з лазні, Лейн повісив клеймор на пояс, вийняв магічний кристал і кинув його синові.
- Твоя плата за сьогодні! Тепер я хочу ходити сам!
- Добре! Щасливого дня! - Хлопчик був в захваті і швидко пішов, сховавши магічний кристал.
Лейлін стояв, не рухаючись з місця, поки хлопчик не сховався зі виду. Лише після цього він повернувся до прилавків, які спочатку підходили, де товари лежали на землі.
Коли Лейлін побачив товар, то відвідав усі дерев’яні крамниці, які знайшов у центральній області. Тільки після цього Лейлін зайшов до крамниці, у якої була вивіска з пробіркою.
- Сер, чим я можу допомогти вам? - завів молодий продавець, одягнений в модний костюм у західному стилі.
Лейлін подивився на зілля на полиці. Ці іскриті зелені промені сяяли різними кольорами. Прозора скляна вітріна також показувала різні цінні інгредієнти.
« Похоже, це трохи краще за цю крамницю в товстеньку Вукса!» - Лейлін захитався.
- Мені потрібні перо фламінго, окулярні яблука багатохвостої сови, пір'я Людиниподібної птиці, Масло Рожевих Чернел, Зелений Камяний Кокос ...
Лейлін швидко перелічив потрібні йому речі. Усі ці інгредієнти були необхідні, щоб загоїти його рани, приготувати вибухові зілля та створити інші основні зелені речовини.
Продавець мовчки слухав, поки Лейлін не закінчив говорити, потім вклонився і сказав:
- Вибачте, але чи можу я запитати: ви майстер Зелій?
- Я трохи розбираюсь в цій області!
Чорти обличчя Лейліна були сховані капюшоном його плаща, тому продавець не міг відрізнити його вирази.
- Наша сім'я Вокерів щиро запрошує вас приєднатися до нас. Умови, які ми пропонуємо, найкращі серед сімей Магів рівного становища... - продавець вклонився ще нижче.
Лейлін очікував цього. Майстерів Зелій було важко виховувати. До того ж Магі не може обійтися без зеленого дерева, тому сім’ї Маґів завжди намагалися найняти їх і запропонувати щедрі гроші.
Йому напевно не вдасться приховати свою особистість майстра Зелій, якщо доведеться купувати сирі інгредієнти. Але поки ніхто не розкрив його талант, він не боявся дати людям знати про себе. Зрештою, поки його талант не виявився, інші люди не дізнаються, чи людина, яка стоїть перед ними, є майстром Зелій або простим слухачем.
- Я подумаю над цим. У вас є інгредієнти, що я перелічив раніше? – хрипло сказав Лейлін.
- У нас є два пери фламінго. Перед очних яблук багатохвостої сови залишилась ще одна пара. Однак вони зберігалися вже 3 роки, і деякі з їхніх лікувальних властивостей трохи постраждали. Що стосується пір'я Людиноподібної птиці, Масла Рожевих Черніл, Зеленого Камененого Кокоса, вони теж у нас є...
Продавець, здавалося, пам’ятав усі товари в лавці і назвав їх усіх.
Лейлін кивнув. Маг переважно розвиває духовну силу. Після просування розвивається також його мозок. Тому всі Маґі розумні люди. Лейлін думав, що коли Маґі просуваються у вищу сферу, то їхній мозок стане таким самим як І.І. Чипом в плані переробки інформації.
- Я хочу їх усі, назвіть вашу ціну! - Кивнув Лейлін.
- Всього 157 магічних кристалів! - Посміхнувся продавець.
Лейлін кивнув і вийняв зі своїх ковдр коробочку, яку приготував раніше. Якщо відкрити її, стало видно, що вона наповнена зеленими блакитними барвами.
- Дивіться, це все зілля сили! - Лейлін вийняв їх і розставив перед продавцем.
Зела сили стосувалася базових. Насправді, більшість послушників Зельєварнія вибирали перші з них. Коли продавець побачив їх, то дуже розчарувався.
Але він швидко відновив самовладання і почав вивчати їх.
- 30 Зелій сили, я можу дати вам за них 130 магічних кристалів, - сказав продавець.
Лейлін мовчки схвалив. Якби він продав їх у Вукса, то отримав би в кращому випадку 120 магічних кристалів. Ціни зовні були вищі, але там було і небезпечні.
- Добре!
Лейлін відрахував ще 27 магічних кристалів і вручив їх продавцю.
- Принесіть мені матеріали, які я замовив!
- Добре, секунду!
Продавець прибрав зілля і магічні кристали, а потім швидко втік у заднє приміщення.
Лейлін прочекав, здавалося, дюжину хвилин, перш ніж продавець повернувся з маленьким дерев'яним скриньком, який поставив перед Лайліном.
- Ось товари, що ви замовили, будь ласка, огляньте їх!
Лейлін відкрив маленький дерев'яний ящик. Той був розділений на частини дерев'яними підносами, на яких лежали різні інгредієнти. Там були кольорові пера, зелені камені і різні барвисті порошки.
Лейлін провів пальцями з різних інгредієнтів. « І.І. Чіп! Перегляд...»
Тільки коли І.І. Чіп показав, що всі інгредієнти відповідають стандарту і Лейлін забрав дерев’яний ящик. Потім він встав, щоб покинути Лаву Зелій.
« Я продаю тільки базові Зеля сили, а збирати інгредієнти вже настільки складно. Навіть я не можу повністю зрозуміти способи застосування цих інгредієнтів. Вони напевно теж не зможуть".
Лейлін сховав маленький дерев'яний скриньок під одягом і зробив кілька круг по ринку, перш ніж повільно залишити його.
« Найважче те, що мої товари коштували лише близько 100 магічних кристалів. Якби сім'я Уокерів наважилася через цю погану кількість, їхня репутація вже давно б зіпсувалася!»
По дорозі він збільшив до максимуму область виявлення І.І. Чипа. Тільки переконавшись, що за ним ніхто не слідує, Лейлін залишив Загублений Ліс.
Після минулого інциденту Лейлін розбив табір в іншому місці. Прямо зараз він переховувався в печері, а колишній її господар Чорний Ведмідь вже став вечерею Лейліна.
*Бух!*
Лейлін склав разом декілька великих ящиків, щоб отримати простий стіл для експериментів. На нього він поставив свою апаратуру.
"Я позбудуся цього проклятого патогену!"
Лейлін стиснув зуби.
« Кожного дня мені доводиться запалювати цю рану. А з обмеженнями моєї життя і сили, з мене досить!»
Лейлін взяв зелений камінь з обрисами аркуша.
Це був зелений Кам'яний Кокос, рідкісний товар, наполовину рослина, половину мінералу.
Розколів Зелений Камяний Кокос на частини, Лейлін взяв Масло Рожевих Черніл і нагрів його. Коли воно почало пузируватись, він додав порошок Зеленого Кам'яного Кокоса.
Шш!
Коли розчавлений Зелений Кам’яний Кокос висипався у Масло Рожевих Черніл, розпилювалися шипіння.
Масло Рожевих Черніл позелене через мить. Воно видало дивні пахощі.
( англ.). Почувши підтвердження І.І. Чіпа, Лейлін злегка кивнув.
Він зірвав з себе весь одяг. Його тіло було вкрите різними опіками та шрамами. І на плечі, і на животі було по дуже лякаючого шраму, навколо яких росли клочки вовни.
- Кисайтер – Кесі! - Прошепотів заклинання Лейлін.
Зелене зілля в пробірці миттєво застигло і знову випарується, так що запах у повітрі став більш концентрованим.
Шш!
Як і було, коли волосся навколо Лейліна почало вилізти й забиратися в пробірку.
- Ух!
Лейлін стиснув зуби і дозволив цим волосам вибиратися назовні, як їм буде завгодно.
Через 10 хвилин навколо рани Лейліна більше не було чорної вовни, а пробірка перетворилася на волосяну кулю.
Обличчя Лейліна було байдужим, коли він стир з себе холодний піт. Він запалив пір'я і кинув його на кулю з волосся.
- У-а-А...
Підняте зелене полум’я видало звук, наслідуючи плачу жінки, досить схожого на голос Доріс.
Багато волосин намагалися врятуватися, але Лейлін спіймав їх в кулю молочно-білої речовини. Вони мали тільки спалити без сліду.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv