Перекладач:
Розділ 47: Незручність
Лейлін спробував втекти, але його плечі розбилися нестерпним болем.
[Стрела нанесла Носітельові пошкодження! Попередження! Попередження! Наконечники високої концентрації бактерій рекомендується негайно провести дезінфекцію зараженої ділянки!]
- Чёрт!
Лейлін швидко витягнув стрілу і дістав з роби кинджал. Він стиснув зуби і зрізав рану.
Він в поспіху витяг з поясної сумки зеленого кольору і вилив половину вмісту на рану. Половину він відправив собі в рот. Тільки почувши голос І.І. Чіпа: [Ситуація під контролем] — він зітхнув з полегшенням.
У той момент, коли в Лейліна потрапила стріла, Доріс також була вражена блискавкою, у результаті чого вона з гуркотом впала на землю.
На даний момент тіло Доріс було повністю облякано, а її крила були поламані більш ніж наполовину. Одна з її рук зникла, а її щиколотка все ще була захоплена Рукою Умбри. Її життєва сила впала до небезпечного рівня, і вона могла померти в будь-який момент.
- Відомстити! Я повинна помститися!
Доріс несвідомо повторювала ці слова. Раптом її очі холодно спалахнули, і вона відкусила свою праву ногу.
Нога вирушила в політ. Рука Умбри, яка тримала її за кісточку, відразу зникла.
- Тоді ми помремо разом!
Все тіло Доріс здалось. Її бородавки затремтіли. Її швидкість збільшилася в три рази, коли вона полетіла до Лейліна.
- Прокляття!
Лейлін схопився за рану на своєму плечі і поспішно відступив. У той же час, він кинув останнє вибухове зілля.
*Бабах*
Вибух стався.
Червоне полум'я змішалося із зелену рідину, отримуючи темне світло.
Лейлін перекатався кілька разів, перш ніж він нарешті зміг покинути радіус вибуху.
У цей момент, околиці покрилися осмітками зелених кісток і плоті. Це було надто огидно.
- Э?
Оглянувши на землю залишки зеленого кольору, Лейлін побачив швидко витікуючу жовту рідину, яка постійно роз’їдала Землю. Його вираз мимовільно змінився, і він поспішно оглянув своє тіло.
Кілька крапель цієї рідини непомітно розчинили його шкіряну броню і залишили кілька ран на тілі. Навколо кожної рани з’явилася жовта пляма, яка спричинила оніміння в цій області.
[Нотитель заражений невідомою побічну патогенною інфекцією. Вона вдерлася у тіло Носителя і дуже швидко поширюється. Рекомендується прийняти контрмери!]
- И.И. Чіп! Обстежуй рану! Знайди спосіб вилікувати це!
[Параметри завдання задано! Сканування... Бип! Для лікування потрібні 30 грамів пір’я Людини, 500 мілілітрів рожевого чорнила, 50 грам Зеленого Камічного Кокосу...
И.И. Чіп продовжував перераховувати величезну кількість предметів.
- Де мені взяти час на купівлю всього цього? И.И. Чіп, сгенеруй метод для негайного пригнічення!
Обличчя Лейліна стало похмурим.
[Якщо запалити рану вогнем, це значно зменшить швидкість поширення інфекції!] — відповів І.І. Чіп.
"Огонь?"
Лейлін, порвавши на собі одяг, непримушено взяв палаючу гілку і приклав її до рани.
Звук смаженого м’яса супроводжувався запахом обвуглитої плоті. Обличчя Лейліна спотворилося від болю.
Через кілька хвилин, І.І. Чіп оголосив опрацювання рани ефективним. Лейлін відкинув палку і, задихаючись, безвольно сів на землю. Холодний піт стікав по його тілу.
« Цього разу противник був надзвичайно небезпечним! Її стійкість до фізичних і вогняних атак була неймовірно високою. Швидкість також була швидкою, ще й отруйними атаками. Здається, вона була спеціально підготовлена проти мене. Якби не І.І. Чіп..."
Телевізор Доріс, що містить побічну інфекцію, отрута на стрілах - все це не було враховано І.І. Чипом. Через це Лейлін, який очікував отримати від зіткнення тільки легкі поранення, отримав таку важку перемогу.
« Найближче, всі вибухові зілля, які я приготував, були використані! Мені знову потрібно зібрати безліч інгредієнтів".
У минулих битвах Лейлін сильно покладався на зілля, щоб перемогти ворогів. Однак споживання також було величезним, він ніби викинув тисячу магічних кристалів.
На щастя, він знав, як створювати вибухові зілля, інакше витрати на них підскочили б ще більше.
« Плом’я може лише тимчасово обмежити поширення бактерій. Я повинен купити всі необхідні інгредієнти, щоб повністю позбутися їх!»
Лейлін подивився на обвуглену рану, і його брови насупилися. Він випив зілля, перш ніж піднятися і повернутися в місто Серого Камня.
Бій був дуже галасливим. Мабуть, міські охоронці помітили щось не так і скоро відправлять когось перевірити.
Лейлін, відчуваючи нестерпний біль, пробрався до Серого Каменя. Він непомітно забрав свої ящики, навіть не покладаючи рук забрати своїх коней. Пізніше, укравши світло-коричневого коня поза містом, він втік під покровом ночі і попрямував в бік ринку Магів, зазначений на карті.
Що стосується запрошення лорда міста, було цілком природно, що він його повністю проігнорував.
...
Дві дні потому, на шляху до Провінції Волкан, можна було побачити світло-коричневого коня, який везла дві величезні ящики і фігуру у чорній робі. Кінь важко дихала і мчала по головній дорозі.
« І.І. Чіп! Покажи мені мій поточний статус!» Подумав про себе Лейлін, тіло якого кидало вгору і вниз під час руху коня.
[Біп! Лейлін Фейлер, послушник другого рівня, Рицар. Сила: 1.3(2,5); Вовкість:1. 5 (2.7), плазун - (1.0). Духовна сила: 4.1 (4.04), Магічна сила — 4,0. Стан: Носій знаходиться в ослабленому стані через патогенну інфекцію)
« Хотіння зарази було швидко придушене, але це сталося понад десять днів тому. Моє тіло вже знаходиться в ослабленому стані. Тільки моя духовна сила знову збільшилася, повинно бути пов'язано з постійною медитацією!»
Лейлін подивився на свою статистику і сильно посміхнувся.
Тепер у нього було абсолютно нове обличчя. Він перетворився з холоднокровного воїна у чарівного золотоволосого чоловіка Заходу, який мав блакитні очі. Але його обличчя було блідим.
« І.І. Чіп! Спроектуй карту!»
Лейлін подивився на невелику кількість інформації, яку він зібрав.
« Бікі повідомляє, що поблизу має бути точка збору Магів. Там я зможу купити інгредієнти для лікування інфекції!»
На основі розвідки та додатка Лейлін припустив, що його опонент послав тільки Доріс. У зв'язку з офіційною війною з Академією Кості Бездні, ніхто не міг возитися з неприємним послушником другого рівня, як він. Це були чудові новини.
"Можливо, я навіть зможу розповісти про цю ситуацію в Академії Кісті Бездні!"
Лейлін вирішив покинути головну дорогу. Він швидко знайшов місце, дістав намет і інструменти та почав будувати табір.
« Ця ділянка здається покинутою. Але це нормально. Магі завжди приховують свою діяльність від звичайних людей так сильно, як це тільки можливо. Більш того, випромінювання від Магів звичайні люди не можуть витримати."
Лейлін обсипав навколо намети білим порошком, щоб відганяти комах і диких звірів. Потім він взяв металеву каструлю, налив у неї води і розгорнув вогнище.
Коли вода закипіла, Лейлін вийшов з лісу і кинув у неї гриби та інші рослини.
Трохи пізніше, після додавання спецій і декількох смуг в'яленого м'яса, свіжий аромат їжі поширився у повітрі.
Лейлін налив собі миску супу, який мав білий колір. Було дуже приємно пити його, поки він був гарячим.
Лейлін зітхнув.
- Як і слід було очікувати, їжа набагато краще, поки вона гаряча. Мене нудить від постійного споживання печива та м’яса.
Довкола були вкриті польовими квітами, а також можна було чути спів невідомої птиці: її крик був схожий на жакворонка.
- Якби я не був поранений, то це було б ідеально.
Лейлін покінчив з м'ясним бульйоном і підняв комір своєї мантії.
Під його одягом, область навколо його обвуглитого тіла покрилася чорним волоссям, які лякали людей.
- Вон там, убити його!
За деревами недалеко з'явилися ознаки руху, і Лейлін нахмурився. Крики поступово наближалися. У Лейліна з’явилась думка, що проблеми знову затуляться у його двері.
Кусти розсунулися, і з них вискочив здоровий чоловік, який захищає молоду дівчину вбрана у одяг аристократів.
Коли хлопець побачив Лейліна, то був шокований. Він зовсім не очікував, що хтось розмістить тут табір. З гіркою посмішкою, він сказав Лейліну:
- Боюся, тепер ви теж замішані в цьому.
- Вон там, не дайте йому піти!
Група озброєних солдатів у шкіряній броні кинулась до них. На лідері була вбрана надзвичайно красива кольчуга.
« Я не думаю, що таке вбрання носитимуть звичайні найманці або авантюристи. Ці люди, напевно, вассали якогось аристократа, що ще більш проблематично!»
Згідно з скануванням І.І. Чіпа, цей здоровий чоловік був поранений, але все ще мав силу Підготовливого Рицаря.
Щодо переслідувачів, лідер був на рівні Рицаря, тоді як інші солдати були трохи сильніше за звичайну людину.
- Хто ти?
Лідер подивився на Лейліна.
- Я просто невинний перехожий. Будь ласка, продовжуйте і не звертайте на мене уваги. Я нічого не бачив сьогодні.
Лейлін продовжував пити свій м’ясний бульйон.
Небрельні нотки в його голосі, очевидно, змусили лідера загону наскочити, оскільки здоровяк і молода леді стояли по іншому боці.
- Будь ласка, спаси нас! Ми походимо від Віконта Баретта. Якщо ви простягнете нам руку допомоги, я безумовно запам'ятаю вашу доброту, ви завжди будете в дружніх стосунках з сімою Баретт!
Молода леді мала пару чарівних голубих очей. У цей момент, на її обличчі був благаючий вираз, який, ймовірно, змусило б більшість молодих аристократів імпульсивно присягнутися битися за її честь.
- Міс Ленінг, Віконт лише просить вас повернутися. Будь ласка, не чиніть опору! - Сказав лідер молодій дівчині.
- Цей підступний і підлий хробак, він подерся на володіння моєї сім'ї і отруїв мого батька смертельною отрути. Навіть якщо я помру, я не повернуся назад!
Молода леді виклала всі свої проблеми на одному диханні, украдкою кидаючи погляд на Лейліна час від часу. Незважаючи на те, що її рухи були дуже добре приховані, Лейлін все ще бачив її наскрізь.
- Це схоже на боротьбу за спадок програним потомком. Якщо ви повністю розкритимете цей конфлікт, то хочете втягнути мене у це?
Лейлін похитав головою.
- Сир Віконт не зробив нічого з того, що ви стверджуєте. У зв’язку з наслідками, це буде вирішено після зустрічі аристократів! — Грімко вигукнув Лідер.
- У мене є докази! — Огризнулась юна леді.
- Швидко, відведіть Міс додому!
Здається, лідер вирішив відмовитися від переговорів.
Декілька ополченців, розмахуючи ножами та мечами, кинулися вперед. Великий хлопець зревів і засунув юну леді своїм тілом.
Сила цього хлопця, очевидно, була непогана. Незважаючи на поранення, він змусив п’ятьох цих солдатів поплатитися життям.
Ополченці кинулися вперед і відрубали голову здоров'яка. Потім вони зв'язали молоду кричаю аристократку, і тільки тоді лідер, який побоювався Лейліна, нагородив його підозрілим поглядом.
- Здається, ми потурбували тебе! Йдемо!
Сказавши це, лідер розгорнувся і зібрався йти.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv