Розділ 32 - Червоноокі ворони
« Червоноокі ворони? Ми зустрілися з ними, коли вперше прибули в академію, але професор Дорот швидко вбив їх. Він використав закляття, схоже на « Кіслотний Водяний Вистріл» Лейлін задумливо погладив свій підборіддя після розповіді про перший візит академії.
« Нам краще поквапитися і приступити до патрулю. Цього разу нам потрібно дістати 10 правих лап червонооких ворон, щоб завершити місію ... Може у вас якісь ще питання будуть?»
Келівер поставив питання так, що відразу стало ясно хто тут лідер. Коли він побачив Лейліна, який кивнув « ні» в унісон з іншими людьми, то продовжив: « Оскільки ми одна команда, не переховуймо одне одного. Нехай кожен з нас розповідає іншим про свої здібності, так ми зможемо краще взаємодіяти! Я буду першим!"
« Я Кэливер. Я контролюю рівень лицаря і секретної техніки. Так само навчився нульових ранг заклинання!»
« Каливер, я б ніколи не подумала, що ти вже навчився цього закляття! Здається, я вже давно позаду тебе ... Я Ніла, володію бойовими прийомами лицаря і секретної техніки. І все ще намагаюся вивчити нульовий рівень заклинання « Темна рука», але не можу його використовувати!"
« Я — Лілізі, я... Я все ще працюю над рицарією, але мій вчитель каже, що я вже непогано метаю дротики. Я все ще не володію жодною секретною технікою!
« Рояне, я готуюся стати лицарем. Я не знаю жодного заклинання, але вже добре стріляю з лука!» Він і не знав, що Келівер та Ніла вже почали вивчати закляття і через це трохи збентежився. Він сказав: « Не хвилюйтеся, я не стану тягарем для нашої компанії! »
«Лейлін, готуюся стати Рицарем, теж. Я тільки-тільки навчився заклинання!» оголосив Лейлін і почухав свій ніс.
« Навіть якщо ти вже навчився заклинання... Ой! Вибач!" Сказав Рейнор, трохи збентежений. Він був з Лейлін ще на зорі свого життя, тому знав, що він був служницею третього рівня. Рейнору і в голову не прийшло, що він вже міг досягти четвертого.
"Нічого!" Лейлін злегка струшив головою, а це означало, що все гаразд.
По суті, Рейнор досяг у медитації великих результатів. Було ясно, чому в нього не вистачає магічних кристалів та інших цінних ресурсів для обміну. А отже, він трохи програвав Лейліну.
« Мабуть, краще називати тебе Сер Лейлін! » Знаєш, як тебе профани величають?» Випалила Нілу.
« Так, я не проти чути мене як інші величають мене!»
« Я не знаю, скільки зілля трапляється лише раз у п’ятдесят років! Якщо у тебе ще немає наставника, я думаю, що інші професори зілля із радістю запропонували б свою кандидатуру!» Від захоплення Ніла тааторіла вже на підвищених тонах і, здавалося, іскри от-ось почнуть вилетіти з її очей.
Побачивши полум'яний погляд Ніли, вираз її обличчя і фізіономії інших, Лейлін гірко посміхнувся .
Щоб швидше продавати свої зілля, він не мав іншого вибору. На щастя, у нього був наставник Мерлін, завжди готовий прийняти на себе головний удар. І якщо б не це, Лейлін був би набагато пильнішим до свого скромного персона.
« О, чудово! Лейлін, у тебе повинно бути достатньо всього, адже ти постійно продаєш зілля, так? Чому ти все ще займаєшся патрулюванням?» обережно запитав Рейнор.
« А ти про це? Я відчуваю себе жахливо, будучи ув'язнені в академії. До того ж я щойно захопився заклинанням, так що мені потрібно ще ближче з ним познайомитися на практиці!»
Мета Лейліна полягала в тому, щоб заробити якомога більше досвіду і підготуватися до самостійної подорожі на пошуки чорного ринку. Однак такі деталі не слід було забувати.
« Молодець! Я пропоную закінчити пліткування! Ми вже майже прийшли, але до самого пункту призначення може бути складно дістатися! Якщо ми не висунемося в дорогу найближчим часом, стане занадто темно!»
Келівер потер руку об руку, підхопив свою зброю і повів всіх далі.
« Давайте! Рухайтеся!» Лейлін слідував за ним.
« Я б хотіла поговорити з тобою! » — міркувала Ніла біля Лейліна, не приховуючи своєї недбалості.
Лілізі йшла відразу за ними, а за нею — Рейнор.
« Будьте обережними, територія у школі є вільною, але як тільки ми зайдемо в ліс, там з'явиться багато небезпеки!» продовжив Клевер і крокує разом зі всіма.
Лейлін не дуже хвилювалася Ніла, яка йшла поряд з ним. Він навіть більше думав про навколишнє середовище, а також розвивав свій рівень спостережливості за методом А.І. Чипа.
Це був перший раз виходу на контакт з небезпечним зовнішнім світом зовні академії, так що він не міг бути насторожі.
Академія дров була побудована в глибині чорного лісу, а поруч з нею було покинуте кладовище. Довкола були тільки чагарники і невисокі дерева, так що небезпека ще не передбачалася. Однак, як тільки вони увійшли в ліс, багато дерев наділи свій камуфляж. Це місце завжди служило притулком для хижаків. Лейлін все ще пам’ятав, як на них напали змії.
[Терога! Тривога! Існування невідомого походження наближається. Прийшов сигнал тіла господаря: слабкий!]
Під час сигналу "А". Чіпа, світлі блакитні вогники з'явилися перед очима Лейліна. Таким чином він зміг чітко розрізняти червону звивисту лінію, яка рухалася в напрямку до них.
"Вженых!"
Чорна тінь раптово вискочила з трави і зі злобою вдарила в шию Калінер.
Але вираз його обличчя зовсім не змінилося, його сокира опустився зі свистом вниз, проганяючи чорну тінь геть.
Вдарившись за землю, щось з'ясувало своє ісинне викаменування. Це була змія довжиною в метр, з тусклими підтками крові на тілі і з одним оком на ромбоподібній голові.
« Це залізна нітеподібна одноока гадюка, стережіться її отрута!» попередила Ніла.
У той самий момент Лілізі, яка йшла за ними, раптово наткнулася на щось і три кинджали пішли в темряву.
Залізна нитковидна гадюка ухилилася від двох з них, але третій потрапив їй прямо в тіло, залишивши глибоку рану.
« Аа!» Калівер різко рушив в бік змії і опустив свій чорний сокиру прямо їй на голову. З неприємним звуком голова гадюки відлетіла в сторону.
Змія обернулася кільцями, а замість її голови відсіч сильно крововилив.
"Ах!" здригнулася Лілізі.
« Вона вже мертва. Це всього-все природне реакція тіла. Хіба ти не вивчала неврологію? "
Нила фырнула.
« Лише мішечок з отрутою і шкіряною скляною ниткою може бути чимось корисним. Всі, хто хоче щось зібрати тут, краще покваптеся і робіть це прямо зараз. Кров притягне сюди ще більше істот!» непешено пояснив Клевер, витираючи свій топорик.
"Я хочу!" Рейнор зробив крок вперед і, після короткого зволікання, п'ятеро з них продовжили свій шлях.
« А. І. Чіп! Що написано?»
[Біп! Запис завершено! Залізна нітеподібна одноока гадюка, вид: змія. Долина: 1.1 м, спритність:2.11; Життів (Седерант) 1.6 Зразок крові зібрані, склад м'язової тканини записаний!]
Зворотний зв'язок від А. І. Коли Чіпа прийшла вчасно, Лейлін кивнув головою і прискорив свій крок.
Через десять днів проведених у чорному лісі.
Червонокі ворони пильно дивилися по боках, сидячи на же стручці і періодично сережка пір’я.
"Вражає," вона просвистила білоснічний спалах.
"Карр!" Ворон закрив крила і поспішив геть. Під час втечі, за ним пронеслися ще три подібних спалахи; це були кинджали, які переслідували птаха.
Коли ворон відірвався, то не міг загинути білим спалахом. Він приземлився на відкритому місці.
« Убивати!» Тінь вискочила з куща на далекій відстані, тримаючи сокиру, яка полетіла в бік крука. Здавалося, стріла, метальні кинджали, що виникли тут раніше, були лише для того, щоб примусити птаха спуститися вниз.
Чорний сокира злинув і встромився у червоноокого ворона.
"Карр-Хер!" закричала птах.
У очах крука раптом з’явилося розголошене обурення, яке зазвичай властиве виключно людині, і пара чорних кігтистих лап зустрілася із сокирою.
*ЗВОН*
Хоча червоноокий ворон і виділявся серед себе подібних розмірів, він був не більше курча. Раптом руки з чорним сокирою відкололи від його лап.
"Карр!" знову заперечила птах, і кілька пір'я злетило з її тіла.
Захопившись замішанням, він кинувся на нападника і встромив гострі кігті у обличчя кривднику.
"Пандора-Грейгорн!"
Було чути заклинання і, раптово з’явилася зелена сфера, вразила червоноокого ворона прямо у груди.
*Пшшшу!* Білий туман розросвся і чутно були крики птахи.
Через кілька секунд каркання крука зникло, а на місці птаха лишилася лише маленька заглибинка. Поруч лежали кілька пір’я, яким вдалося не потрапити під дію кислоти.
"Ти в порядку, Клівере!"
Кустарник раптово зашевився, і через нього з'явилися кілька фігур.
Келівер потряс головою, « Все гаразд! Хоча червоноокий ворон має силу лицаря і може літати, ми не можемо з ним запанувати, тримаючи в руках тільки зброю!»
«Лейлін! У тебе чудово вийшло заклинання Кіслотний Водяної Вистріл!»
« Це все завдяки командній роботі» посміхнувся Лейлін.
Калівер підійшов до заглибини, яка залишилась після заклинання; використовуючи палицю, він відкопав з пір'я лапи ворона.
Кігті на лапах були дуже гострими і несли в собі ніжний листок, нагадуючи про те, як було важко запанувати з їхнім господарем.
« Хоч заклинання і було чудовим, але подивіться, від ворона майже нічого не залишилося, крім його лап...» сказав Келівер з нотками жалю у голосі.
« Пфф! Якщо б не Лейлін, вам довелося би також добре потрудитися над тим, щоб звільнитися від ворона!» фиркнув Ніла, здавалося, що її це дуже розлютило.
"Справді!» Калівер сховав свій сокиру. У цей момент він був готовий до багато чого і знав, що Ніла була швидше просто на взводі, але не більше.
« Ми зібрали достатньо всього, щоб прочитати цього червоноокого ворона. Може нам варто повернутися до школи, щоб завершити місію?
Тепер Калівер дійсно помітив, що Рейнор та інші виглядали досить втомленими.
« Звичайно, ми повинні повернутися! В лісі надто небезпечно. У нас навіть не було достатньо часу вночі, щоб добре виспатися!» Випалила Нілу.
Лілізі і Рейнор відразу ж закидали на знак згоди.
Лейлін також почувався вичавленим, як лимон, оскільки ліс кишив небезпеками. Навіть не дивлячись на те, що у нього був А. І. Чіп, який попереджав його про небезпеку, він все одно не розслаблювався і був насторожі досить тривалий період. Його розум також був міцно вкорінений, і Лейлін вже почав нудьгувати за гарячою ванною та теплою ліжка, які були у нього в академії.
« Гаразд! Повернемося спочатку!"
Келівер був злегка розчарований, прибираючи лапу червоноокого ворона в кишеню « Який жаль! З нашими здібностями, ми точно могли б вбити більше птахів, адже вони коштують набагато дорожче, ніж Залізна нитеподібна змія, яку ми зустріли раніше.
« Мараґічні кристали завжди будуть дуже обмеженими, але тепер наша команда повністю виснажена і ми вже дісталися небезпечної зони лісу. Якщо ми не поспішимо назад в академію, я боюся, що ми можемо наробити фатальних помилок при наступній спробі нападу, які можуть довести навіть до летальних результатів!»
Голос Лейліна звучав холодно і суворо. Він був серед тих, хто завжди залишався холоднокровним і безстороннім.
« Гаразд! Тоді повернемося!"
Калівер не відразу зважився, але майже одразу закинув головою на знак згоди.
Почувши слова Калевера, обличчя інших чотирьох явно сяяли. Навіть Ніла, яка виглядала трохи роздратованою, розслабилась і стала посміхатися.
Вся компанія поспішно зібралась і вирушила в зворотну подорож додому.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv