Розділ 20 Вибір наставників
- Хм... Який тонкий гумор, будувати Академію на кладовищі.
Лейлін похитав головою, але відчув себе досить комфортно, пори його тіла були відкриті і поглинають повітря місцевої околиці.
« Чорт! Розпочати сканування середовища!»
[Пік!]
[Задача виконується!]
[Начат аналіз довкілля!]
[Зброєна значна концентрація частинок енергії, слабкий відгук від частин тіла Носителя!]
[Тип: частинки Магії темряви і тіней]
- Не дивно!.
Лелін отримав невелике уявлення про обрану Академію.
- Пароль!
У цей момент Доротті привів групу у центральний район Кладбіща, до великої могили. Чорні мармурові камені затремтіли одна за одною, як це нагадувало величезний чорний замок.
Біля мармурових дверей стояли дві кам’яні статуї.
Справа була мінога з парою крил і гострими, як бритва зубами, що виступали назовні, перетворюючись на диву злобну аура.
Справа, була двоголова собака з шипами, що ростуть по всьому тілу.
Обидві статуї виглядали реалістично. У їхніх очах були вставлені чорні коштовні камені, що надавало їм вигляду справжніх очей.
Коли Доротті підійшов до статуй, Земляний хробак заговорив грубим голосом. З кожним відкриттям і закриттям рота кам’яний пил постійно падав на підлогу.
- Досить! Джумал! Ти мене не впізнаєш?
Дороті роздратовано подивився на них.
Відразу після того, як Доротті заговорив, земляна черв’як і величезна собака засміялися.
- Доротті, хоча ми вже давно знайомі, але правила є правилами!
Здавалося, що обидва статуї ожили. Величезний собака лизнула свою лапу і заговорила жіночим голосом.
- Ви хочете пограти з нами?
Мінога підняла лапу і зробив цілком людський жест, замовляючи їх:
- Тоді підходьте! Я відчуваю, як моє тіло знудить!
- Добре! Добре! - Доротті закотив очі.
- О, проклятье! Я засуну гнилу голову в дупу того, хто придумав це захисне закляття і протащу її до самого його погайної ковтки! - Застрелив Доротті.
- Швидше! Кажи пароль. - Велелась величезна собака.
- Секретний пароль... Як же я ненавиджу смердючі кістки, - тихо сказав Доротті.
Лейлін ледве стримував сміх.
- Ха-ха-хо... Пароль вірний! - Земляної черв'як і величезна собака голосно засміялася, і дозволили їм пройти.
-Ха ха, б'юся об заклад, що спостерігач, який зараз сидить за хрустальним кульком, в даний момент істерично риже. Великий собака також засміявся, а потім повернувся до своєї первісної кам’яної форми, сівши на постамент і знову перетворившись у камінні статуї.
Хтось з послушників, більше не міг стриматися, приснув від сміху.
Зелене полум’я раптово спалахнуло в очах Доротті.
- Схоже, ми повинні дати урок виховання для послушників і пояснити, що вони мають поважати своїх викладачів!
- Па, - Доротті клацнув пальцями.
- Ах! Що це! Не підходьте! Не підходьте! - голосно заволав послушник, який тільки що гучно хотал.
- Роусей! Що з тобою? - Сказав послушник, що йде попереду.
- Ні! Не підходьте! - закричав Роусей, його обличчя повільно спотворюється.
Побачивши цю сцену, послушники відчули сильний холод і бігали по їхніх спинах.
- Всі маги рівні між собою, тому вони можуть дозволити собі жартувати один над одним... Але послушники повинні завжди бути смиренними.
Раптом Лейлін зрозумів кодекс поведінки у світі Магів. Тільки маючи силу, людина матиме статус, щоб говорити з іншими.
Джедон і Клівер також задумалися на хвилинку.
- Попіклуйтеся про нього, приведіть його всередину, - сказав Доротті і вказав на кричачий Роусе.
Обидва його слуги підійшли, підняли його і понесли всередину. Вони удвох були Великими Лицарями.
Очі Лейліна спалахнули, коли побачили все це.
Після того як двері в могилу відчинилися, всі вони постали перед кам’яною драбиною, яка спускалася спіраллю вниз.
Всі спустилися вниз, в глибини темряви.
Ніхто нічого не бачив.
Тоді Доротті використовував свою палицю, щоб вдарити їм по підлозі "Дон, дон!"!
Тоді запалилося полум’я голубого світла, яке освітлювало приміщення всередині.
Все це нагадувало стародавній замок середньовіччя.
Лейлін йшов по освітленій синім сходами близько 20 хвилин.
- Який простор! Усередині площа набагато більша, ніж у кладовища на поверхні майже в кілька разів. Схоже на підземне королівство - подумав Лейлін про себе.
- Наша Академія Кість безодні була зведена в Грегоріанські роки у 324 році, майже 1000 років пройшло ... Метою був Мерлін Фалек Дрівік, — почав пояснювати Доротті.
- Двері, які ми раніше пройшли - це головний вхід. Але пам'ятайте, крім неї в Академії існує багато виходів. Коли станете справжніми чарівниками, ви можете подати заявку і вибрати пустішу могилу для створення власного виходу.
Губи Лейліна не переставали дергатися. « Чи це був задум чарівника, щоб ми могли вибрати собі могилу? Чарівно!»
Лейлін весь час мовчав, а перед його очима все ще стояла картина, що сталася з хлопцем Роусей.
- Наша Академія Кість Бездні розділена на декілька великих районів: житлові, навчальні аудиторії, лабораторії, сади, торгові ринки, площа і так далі. Але про це пізніше. Зараз ви всі підете за мною, і ми зареєструватися в Центрі, а потім виберемо вам ваших наставників.
Дороті вийшов вперед і вказав на сталеві двері.
- Це Центр, але я думаю, що ніхто з вас не захоче потрапити сюди в майбутньому!
На дверях були якісь символи, що навіть Лейлін не міг їх прочитати. Він ніколи не бачив чогось подібного в минулому.
- О! Я забув, що ви хлопці, не знаєте давньої мови Байрона! Але, не турбуйтеся! Це основи чаклунського знання, в майбутньому ви будете вивчати цю мову!
- Доротти, да? Заходите! - Всередині пролунав голос, і сталеві двері автоматично відкрилися. Стальна рука відкрила замок на двері і саму двері, і навіть підозвала їх всередину.
Лейлін пішов за Доротті і зрозумів, що ця кімната була просто величезною. Старик з білою бородою і червоними бровами сидів за широким чорним столом. Він щось писав пером, а поруч з ним лежала стопка пергаментного паперу.
Позаду нього були численні книжкові полиці, заввишки понад 10 метрів. На них лежали в порожнистому безладді пергаменти і кришталеві кулі. Все виглядало досить хаотично.
Ти спізнився! - Усміхнувся зморшкуватий старий і поклав перо.
- Ми зустрілися з деякими проблемами на своєму шляху: зустріли шторм і дирижабль отримав деякі пошкодження, тому така затримка у часі, - пояснив Доротті.
- Так, дійсно нещастя, - сказав старий.
Потім він подивився на послушників і його очі засяяли. Потім звернув увагу на Джейдона.
- Схоже, поїздка того коштувала!
- Звичайно, - сказав Доротті, – Джейдон йди сюди.
- Я вже уклав з ним контракт! Він мій особистий учень! Поквапся і проведи всі необхідні процедури!
Доротті взяв чорний важкий мішок і передав його старому.
-Мм... П'ятий клас, не так вже й погано! - Старий дістав свої окуляри в золотій оправі і одягнув на ніс.
- Звичайно! Мелдо, цей покидьок, він насправді наважився так мене підставити! Ха-ха! Я хочу побачити його злим! - Злорадив Доротті.
- Отже, Джейдон, ти готовий стати особистим учнем Доротті? - запитав Старик.
- Так, - сказав низьким голосом Джейдон, погодившись.
- Добре! - Старик взяв аркуш пергаменту і написав на ньому щось, а потім передав його Джейдонові разом з чорним мішечком.
- Це тобі, тримай.
- Процедура закінчена? Я вже навчив його основним медитативним технологіям, а зараз повинен повернутися до своїх експериментів! Мені було досить важко отримати натхнення під час цієї подорожі, а я ще не мала необхідних інгредієнтів! Ви навіть не уявляєте, як я страждав!
Дорроті дуже зітхнув і, взявши з собою Джейдона, залишив кімнату.
- Добре. Завдання містера Доротті була виконана. Хлопці, а тепер ви повинні дізнатися кілька важливих моментів, - постукав по столу старий і звернув увагу на всіх послушників.
- Ви вже є послушниками нашої Академії! Але зараз саме час знайти свого професора!
- Є два способи обрати професора. По-перше, ви помістите свої імена в кришталеву кулю і тоді мій магічний скарб зможе самостійно вибрати для вас наставника, притом абсолютно безкоштовно!
- Вибачте, а що за магічний скарб? - запитав боягузливий послушник.
- О?. - Старик засміявся і раптом на столі з'явився чорний пітон, - це мій улюбленець, Пеннісий! Є ще питання?
- Ні, вже ні! - Побачивши великого пташа, послушник відступив назад.
- Існує також другий метод, коли ви самі можете вибрати собі професора. Ось список. У ньому стисла інформація про всіх професорів Академії та їх вимоги. Але якщо ви оберете цей метод, вам потрібно зробити оплату в один кристал.
- Неважливо, який буде ваш вибір, але як тільки ви виберете професора, ви вже не зможете змінити його.
Далі я по черзі буду називати імена, і ви будете підходити до мене і оголошувати своє рішення.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv