Глава 7: Рекет
Лейлін намагався уникати безглуздих сутичок.
Він думав: « Радість перемоги незрівнянна з радістю знати свої нові сили».
До того ж, між ним і Оріном не було ворожості. Йому навіть слід було подякувати за вбивство попереднього Лейліна, завдяки чому він зміг отримати вільну “жильшохідь ”.
Зовнішній Лейлін був практичною людиною, він не вважав свою репутацію важливішою за здоровий глузд.
Навіть використання честі своєї сім’ї заради клятви не було для нього втратою. Однак нова вимога Оріна перейшла межу.
- Ты... Ти не можеш цього зробити! Лорди в чорних мантіях тебе покарають!
Лейлін міцно вхопився за мішок у своїх руках з панічним виразом на обличчі.
- Хаха, який сенс чорних мантіям втручатися в наші справи? Пам'ятай, ти раніше був побитий мною до напівсмерті і нікому не було до цього справи.
Орін стиснув кулак і застрілив суглобами.
- Якщо не хочеш, щоб я послідовно переломав тобі кістки, то слухняно віддай свої магічні кристали!
Коли Орін наблизився, його тінь повністю покрила Лейліна.
Лейлін оглянувся навколо, яке було досить далеко від табору. Навколо нього були лише кілька лакеїв Оріна, які спостерігали за ними з таким видом, ніби розважалися шоу.
- Можеш навіть не дивитися, ніхто не прийде врятувати тебе...
Орін посміхнувся.
- Правда? Так навіть краще!
Раптом розхвилювався Лейлін.
Його силает зник, а коли Лейлін з'явився знову, то вже був позаду Оріна.
- Ідеально, тепер я можу помститися за той день.
За цими словами пішов японський пінок! Вітер посвистів, і удар прийшов прямо по талії Оріна.
Орін повністю відчув силу Лейліна, після чого відправився в політ!
*Бом*
Орін плюхнувся на землю, його очі почерпнули від сильного болю в боці.
- Ты! Ти посмів вдарити мене! Ты труп! Я здеру тебе!
Орін шалено піднявся, його очі палали люттю і прагненням крові.
- Це перевага міцної статури?
Помітивши, що пінок, в який Лейлін вклав 50% своєї сили, нічого не зробив Оріну, його очі звузилися.
- Хха!
Орин розмахнувся своїм кулаком, як чорний ведмідь.
Лейлін мітнувся в сторону, уникаючи удару. Кулак Оріна потрапив у маленьке дерево і залишив в ньому глибоку вм’ятину. Сила в 1,7 налякала.
« Який сильний удар. Навіть з моїм тілом, я не можу витримати декількох ударів."
"Чіп, почати бойове моделювання!"
[Пік!]
[Задача поставлена! Я вмикаю режим дій!] — роздався голос Чіпа.
Завдяки його обчислювальній потужності, він миттєво знайшов найкраще тактичне рішення.
[Пригнутись!] — Проіснес Чіп, і Лейлін негайно пригнувся від атаки ричаючого Оріна.
[У захист противника з'явилася брешешь!]
[Наймогутніше місце для атаки: Поддумка!]
Фігура Лейліна мигнула навколо, відкидаючи атаку Оріна і попружуючи дистанцію.
- А ти знав, що попри свою силу тобі бракує спритності? Це недолік твоєї статури...
Те, що Лейлін спокійно говорив під час атаки, давало зрозуміти, наскільки він стримується.
- Це... Це точно попередній Лейлін? Він ... Як він міг стати таким сильним?
Молоді люди, що оточують себе, упустили щелепи від подиву.
Під шараєм Лейлін наніс удар кулаком з усіх сил, цілуючись у піддумку Оріна. Орін, отримавши удар, впав на землю з болючим виразом і ще довго не міг встати на ноги.
Велика сила Лейліна складала 1,5 пункти і несильно відставала від Оріна. Крім того, він бив по вразливому місці. Орін впав на землю з полими кров'ю очима і ричав:
- Ти точно труп! Моя сім'я цього так не залишить!
- О, да?
Лейлін був байдужий до загрози Оріна і в животі штовхнув його від душі. Орін скручився, наче варетний креветок.
Лейлін присів поруч з ним і подивився на Оріна з посмішкою.
- Якщо вже ти не залишиш це так, то чи варто мені піти назустріч і вбити тебе?
У цей момент усмішка Лейліна стала посмішкою Диявола.
« Він не жартує, він дійсно може зробити це! »
Орін побачив жагу крові в очах Лейліна і раптом відчув, як на нього дивиться тигр. На зміну злобі миттєво прийшов жах.
- Шановний Лейлін! Сер Лейлін! Ви не можете зробити цього! Я... За мною стоїть сім'я Дорлан! Якщо ви вб'єте мене, то наживете проблем!
- Ти визнаєш свою помилку? — Дал Лейлін питання.
- Я визнаю свою неправість! Вибачте... Пробачте мені!
Під загрозою смерті, Орін скоро був зламаний.
- Чудово, твої вибачення прийняті. До слова, за законом дворянства, у мене є право вимагати компенсацію!
Лейлін розплився в усмішку, і Оріна почала відчувати погане передчуття.
- В якості компенсації, передай мені всі свої магічні кристали! — З усмішкою сказав Лейлін, тоном досвідченого эктиру.
- О ні! Ви не можете так вчинити! Ви хоч знаєте, скільки людей пожертвували моя сім'я щоб дістати ці магічні кристали?
Орін спробував запростірувати:
- Це всього лише простий вибір між двома варіантами. Зараз твоя черга вибирати, мій дорогий Орін. Твоє життя? Або магічні кристали?
Лейлін ніяк не зреагував на благання Оріна, натомість він наступив на його обличчя і додав більше сил.
Ботинок на обличчі Орін вдавав його голову все глибше у землю, через що той став задихатися.
Через кілька хвилин Лейлін послабив тиск.
- Ну що? Ти добре подумав?
- Фуаах!
Орін глибоко вдихав повітря. Його обличчя зараз було покрите брудом і прикрашено слідом підошви, через що він виглядав дуже забавно.
Але ніхто з людей не посміхався.
Один з хлопців почав поволі відступати.
Лейлін підібрав камінчик.
[Ра Кількість швидкості вітру завершено! Траєкторія броска розрахована!]
*Ф'юся*
Камечок потрапив по нозі юнака, який втік.
- Орін, бачив? Не чекай допомоги... І не намагайся знову випробовувати моє терпіння!
Лейлін подивився на інших хлопців. Ті, на кого опустилися його очі, опускали голови і тряслися.
- Гаразд, я віддам тобі магічні кристали! Але я залишив їх у екіпажі! Йди за мною, щоб забрати їх! — Произнес Орін, здався.
- Магічні кристали настільки важливі, що ти не приніс їх з собою і залишив в екіпажі? Ти мене за ідіота тримаєш?
Столь дитячої брехні не могла прослизнути повз Лейліна.
- Схоже, ти пристрасно любиш біль.
Очі Лейліна люто блиснули, і він миттєво зламав Орину руку.
*Хруссть*
Чудовий звук ламаних кісток доповнився нікчемним скриком Оріна.
- Якщо ти продовжуватимеш наполегливо працювати, то права буде наступною!
- Нет-нет, нет! Ти не можеш цього зробити, лорди в чорних мантіях не відпустять тебе!
Орін схопився за руку, катаючись по землі.
- Хаха... З чого б чорним мантіям втручатися в наші справи? Ти забув, кого раніше побив до напівсмерті? І ніхто не поворухнув навіть пальцем.
Лейлін холодно посміхнувся.
- Я бачу, ти дуже втомився і хочеш відпочити... Навічно.
Лейлін вже збирався приступити...
- Стій! Стій! Ладно! Я віддам тобі магічні кристали, але ти повинен поклястися, що не будеш мені більше мстити! — Викрикнув Орін, дивлячись на наближення Лейліна.
- Тц! Гаразд, присягаюся честю своєї сім'ї Фельер! — Відповів Лейлін.
Обличчя Оріна придбало зелений колір. Він ледве прийняв позицію напівсидя, дістав золотого кольору мішечок через пазухи і кинув Лейліну.
- Всі мої магічні кристали всередині!
Лейлін взяв його і оглянув, це був мішечок завбільшки з долоню, сікчений із ниточок золотого та срібного кольору. У центрі була картина орла і щита, оточені багатьма рослинами. Це був сімейний герб.
Лейлін відкрив мішечок і побачив більше десятка чорних кристалів, що лежали всередині.
[Пік!]
[Знайдено невідоме джерело енергії!] — повідомив І.І. Чіп.
« І? Він може бути використаний?» — Звзолнованно запитав Лейлін.
[Пошук в базі даних... не знайдено інформації!]
[Мето використання не знайдено!]
[Увага! Джерело енергії з невідомим випромінюванням. Рекомендація: Схвалити захист тіла Носителя!]
« Це як? » — подумав Лейлін.
Потім він повернувся до Оріну і запитав:
- В яку академію ти йдеш?
- Сад... Сад Водних Растінь!
Обличчя Оріна спотворилося.
- Сад Водних Растінь, я чув, що вартість входу — 10 магічних кристалів, так?
- Так, але звідки ти дізнався?
Орін був злегка здивований.
Лейлін слабо посміхнувся, і при цьому виглядав загадково. Він ніколи не чув про Сад Водних рослин і лише блював, оскільки в більшості академій вартість вступу виражається округленими цифрами. Навіть якби він не здогадався, нічого б не змінилося.
- Гаразд, я поверну їх тобі.
Лейлін взяв 3 магічні кристали і кинув мішечок Орину.
- Три цих магічних кристали будуть моєю компенсацією.
Хоч він і міг забрати все, Лейлін не був впевнений щодо відносини чорних та білих мантій до цього питання. Він не хотів випробовувати їхню терпеливість, отже залишив Оріну достатньо магічних кристалів для пошестей. Навіть коли вони пізніше впораються з хитрощами, Лейлін відповість.
- Бла... Дякую вам!
Обличчя Оріна стало трохи приємнішим. Якщо б він втратив усі магічні кристали і не зміг вступити в академію, то як йому тоді дивитися на своїх рідних?
Лейлін підняв голову і подивився на сусідніх палаців, чиї руки були стиснуті в кулаки. Від такої картини Лейлін похитав головою.
- Не бійтеся, я не заберу ваші магічні кристали.
- Дякую, пане Лейлін!
Почувши Лейліна, інші юнаки відчули полегшення і вклонилися до поясу.
- Але я хочу вимагати іншу компенсацію!
Лейлін подивився на хлопця, який раніше намагався втекти і був збитий з ніг.
- Клімор на твоєму поясі виглядає непогано!
Лейлін подивився на юнака, який виглядав наляканим і потім вказав на клеймор, що висів у нього на талії.
Пойнявши Лейліна, юнак швидко відповів:
- Пане, ви можете взяти його!
- Ха ха, пардон!
Лейлін забрав клеймор у хлопця. Оцінивши вагу, він задоволено кивнув.
Як меч двореянина, його якість була чудовою.
Рукоть меча була прикрашена гарними квітковими візерунками, щоб запобігти вискануванню з рук. З акул’ячої шкіри його доповнили різкі ножи.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv