Великий Вовк був неабияк невдоволеним. Чому ця тварюка не могла просто зчепитися з ним сам на сам? Якого біса вона покликала своїх посіпак?
У Великого Вовка теж були брати! Побачивши, як Крива́ва Отруйна Саламандра кличе на допомогу, він миттєво завив, скликаючи інших Білих Вовків, що Поглинають Місяць!
Поки Великий Вовк вимахувався, решта Білих Вовків, що Поглинають Місяць, саме виходила з просторової брами. Двоє вовків, які щойно еволюціонували з Величезних Білих Вовків, негайно кинулися йому на підмогу. Вони спритно прослизнули крізь ряди Кривавих Отруйних Саламандр, щоб перегрупуватися зі своїм ватажком.
Загалом із просторової брами вийшло одинадцять Білих Вовків, що Поглинають Місяць. Усі інші були Величезними Білими Вовками та Біломітковими Вовками.
Кожен Величезний Білий Вовк та Біломітковий Вовк був результатом неабияких зусиль Мо Фаня у зборі Обривків Душ та Есенцій Душі. Він прагнув звести втрати до мінімуму. Проте решта вовків не відзначалася таким інтелектом, як досвідчений Сніговий Вовк Летючого Струмка. Вони могли бездумно кинутися на ворога, особливо це стосувалося Біломіткових Вовків. Один-єдиний укус створіння рівня Командира міг легко коштувати їм життя.
Саме тому Мо Фань залишив за головну Апас.
Сам Мо Фань був справжнім бойовим маніяком. Коли він зчіплювався з ворогом, йому просто бракувало часу, щоб командувати зграєю. На щастя, поруч була Апас, яка до нестями боялася забруднити руки!
Апас дивилася на вовків із відвертою зневагою. У її очах вони були просто тупими й нездібними. Вони здавалися настільки слабшими за плем'я Медуз!
— Великий Вовк, Другий Вовк, Третій Вовк, негайно поверніться сюди! — віддала уявний наказ Апас.
У неї просто відібрало мову, коли вона побачила, якими безглуздими були ці троє. Прямо перед ними стояло кілька слабких і худих Кривавих Отруйних Саламандр, але вони чкурнули просто до найжирнішої потвори, замість того щоб спершу знищити дрібноту. Якби вони опинилися в оточенні, їм довелося б покладатися на інших вовків, змушуючи тих ризикувати життям заради порятунку ватажків. Як це ще назвати, якщо не непрохідною тупістю?!
Великий Вовк, Другий Вовк та Третій Вовк билися з величезним ентузіазмом, але не могли дозволити собі не послухатися наказу Апас. Якщо Маленька Полум'яна Белль була для них недоторканою святинею, то Апас стала їхнім новим командиром!
На щастя, трійця виявилася дуже спритною і змогла успішно вирватися з оточення.
— Слідуйте за своїми ватажками, не кидайтеся в атаку бездумно! — наказала кожному вовку Апас.
Загалом там було понад двісті Білих Вовків, що Поглинають Місяць, Величезних Білих Вовків та Біломіткових Вовків. Коли вони всі вивалилися з просторової брами, зчинився страшенний хаос. Найслабші Біломіткові Вовки рвалися в бій абсолютно безрозсудно. В очах Апас вони нічим не відрізнялися від гарматного м'яса.
Вовки протистояли Кривавим Отруйним Саламандрам — цілій зграї істот рівня Командира. Біломіткові Вовки рівня Воїна здохли б від отрути вже за півхвилини, якби підійшли надто близько до них; їхня кількість не мала б жодного значення. Тож Апас негайно звеліла трьом ватажкам перегрупуватися й обмежити пересування Біломіткових та Величезних Білих Вовків!
Дівчина наказала Величезним Білим Вовкам та Біломітковим Вовкам триматися найближчого до них Білого Вовка, що Поглинає Місяць. Після цього вона розділила всіх вовків, окрім трьох головних ватажків, на сім загонів!
Кожен із семи загонів складався з одного Білого Вовка, що Поглинає Місяць (рівня Командира), трьох Величезних Білих Вовків та близько двадцяти Біломіткових Вовків!
Зважаючи на їхню чисельність, Апас не збиралася витрачати колосальну кількість енергії, щоб роздавати вказівки кожному Біломітковому Вовку. Тому найкращим рішенням було поділити їх на загони — так їй потрібно було віддавати накази лише Білим Вовкам, що Поглинають Місяць, або ж Величезним Білим Вовкам. Біломіткові Вовки ніколи б не пішли проти волі істот вищого рангу!
Їй достатньо було зосередитися на керуванні Білими Вовками, що Поглинають Місяць, та Величезними Білими Вовками, щоб контролювати всю армію!
— Ти, бери своїх вовків і знищ тварюку біля краю острова, — вказала вона.
— Ти, шрамопикий, іди розберися з тією, що плюється отрутою, — пролунав новий наказ.
— Ви кілька, ведіть Біломіткових Вовків і займіть он ті три Криваві Отруйні Саламандри. Спробуйте їх розділити... — веліла Апас.
— Усі інші, тримайте стрій і якнайшвидше прикінчте ту самотню Криваву Отруйну Саламандру! — випалила вона.
Апас швидко розподілила завдання. Її головна тактика полягала в тому, щоб розколоти ворожі ряди й зосередити всі зусилля на знищенні Кривавих Отруйних Саламандр по одній за раз.
Вовки були просто неперевершеними, коли справа доходила до знищення ворога кількістю. Вони чудово вміли битися зграєю. Ця синергія дозволяла їм вбивати істоту, трохи сильнішу за них, взагалі без жодних втрат.
Проте, якби вони зіткнулися з такою ж кількістю супротивників, їхній стрій миттєво б розсипався, і кожен бився б сам за себе.
Апас виділила частину вовків, щоб розділити Кривавих Отруйних Саламандр і вимотати їх. Їхнім завданням було не завдавати серйозних ран чи вбивати ворога, а лише мінімізувати загрозу та ізолювати монстрів.
Щойно Крива́ва Отруйна Саламандра опинялася в ізоляції, Апас негайно віддавала наказ на знищення. Білі Вовки, що Поглинають Місяць, Величезні Білі Вовки та Біломіткові Вовки застосовували свої найсмертоносніші прийоми. Шанси Кривавої Отруйної Саламандри вижити після такого були просто мізерними!
Апас розбила масштабну битву на низку дрібних сутичок, вирізаючи ворогів одного за одним. Це дозволило максимально знизити їхні власні втрати, водночас невпинно скорочуючи чисельність противника.
За своїми бойовими звичками змії та скорпіони були дуже схожі на вовків. Тому тактика, яку Апас зазвичай застосовувала для керування своїм племенем, виявилася надзвичайно ефективною і для цієї зграї!
Невдовзі кілька вовчих загонів оточили двох відрізаних від основної групи Кривавих Отруйних Саламандр.
Великий Вовк, Другий Вовк та Третій Вовк сиділи позаду Апас. Найнетерплячіший з-поміж них, Другий Вовк, більше не міг всидіти на місці, спостерігаючи, як інші із задоволенням розривають ворога на шматки.
«Чому ми досі нікого не вбиваємо?!»
— Сидіти тут! Якщо будете й далі бездумно носитися, як раніше, то навіть якби ви і вирізали тих Кривавих Отруйних Саламандр, половина Біломіткових Вовків теж би здохла! — Апас суворо зиркнула на трьох телепнів.
Третій Вовк завив, ніби збираючись щось заперечити. Проте кмітливий Великий Вовк миттєво вліпив йому ляпаса по голові. Той безпорадно опустив морду, адже не смів піти проти старшого брата. Його виття одразу стало жалібним.
— Бачите он ту тварюку вдалині, що плюється отрутою? — Апас звернулася до трьох Білих Вовків, що Поглинають Місяць, які виструнчившись сиділи на землі.
Великий Вовк, Другий Вовк і Третій Вовк слухняно кивнули. Їхні хвости швидко-швидко замахали з боку в бік.
— Розірвіть її на максимальній швидкості і повертайтеся сюди, — холодно відрізала Апас.
— Аву-у!!
— Аву-у!!
— Аву-у!!
Три Білих Вовки, що Поглинають Місяць, зірвалися з місця, мов ракети. Нарешті і для них знайшлася робота!
«Ну тримайся, мала стерво, що плюється отрутою, ми занадто довго стримувалися!»