— Стривайте-но, хіба ви не з Мисливської Групи Цанцзінь? Їх спіткало таке лихо, а ви двоє тут цілі й неушкоджені... — випалив Сє Хао, коли йому раптом сяйнула ця думка.
Почувши ці слова, вираз обличчя Лі Юймей миттю змінився.
Звідки Сє Хао знав, що сталося з Мисливською Групою Цанцзінь? Невже він бачив їх?!
Вона пригадала слова Лу Чжо. Їй доведеться заглушити власну совість, коли це буде необхідно. В її очах уже спалахнув смертоносний блиск!
Лу Чжо зупинив Лі Юймей рукою. Своїм поглядом він сигналізував їй не робити нічого безрозсудного.
Лу Чжо зреагував блискавично і з пригніченим виглядом відповів:
— Ми потрапили в халепу і ледь не загинули. Нам дивом удалося втекти, і ми одразу ж повернулися до форпосту Мінху, щоб попросити про підкріплення... Чому ти тут один? Решта вашої команди теж тут? Якщо так, ходімо зі мною на острів. Боюся, Мисливську Групу Цанцзінь прикінчать, якщо ми запізнимося.
— Прикінчать? Їх уже майже повністю вирізали, коли ми дісталися Острова з Печерою. Живий лише У Дун, але він психічно нестабільний. Якого біса ви двоє, лідери, взагалі робите?! — вилаяв їх Сє Хао.
— Ви ходили на Острів з Печерою? Ти був сам, чи... — Лу Чжо продовжував промацувати ґрунт.
— Усією командою!
— А де зараз ваша команда?
— На тому боці острова.
— Відведи нас до них. Навіть якщо між нами є певні непорозуміння, ми маємо допомагати одне одному, адже на кону стоять життя, — праведно заявив Лу Чжо.
Лу Чжо грав настільки щиро, що Сє Хао навіть не запідозрив нічого поганого. Враховуючи, наскільки критичною була ситуація з Мисливською Групою Цанцзінь, він миттю повів Лу Чжо та Лі Юймей туди, де отаборилася команда.
Дорогою Сє Хао не припиняв базікати. Лу Чжо та Лі Юймей перезирнулися, відчуваючи страшенну тривогу. Вони мали б бути єдиними, хто знав, що трапилося на Острові з Печерою, тож після повернення на форпост Мінху могли б вигадати будь-яку історію. Семизірковому Майстру-Мисливцю не залишилося б нічого іншого, окрім як повірити їм!
Лу Чжо довелося б лише визнати свою недбалість. Семизірковий Майстер-Мисливець міг би навіть виплатити сім'ям мисливців компенсацію за їхню загибель, а потім швидко про все забути. Зрештою, для мисливців було звичною справою залишати заповіти заздалегідь.
На превеликий подив Лу Чжо, Загін Фен вирушив на Острів з Печерою слідом за ними. Але найголовніше — їм удалося знайти когось живого!
Як узагалі хтось міг вижити? Лі Юймей панікувала. Вона боялася, що їхній план провалиться і їх викриють!
— Я точно запечатав вхід до печери. Навіть якщо хтось усередині й залишився живим, він би нізащо не знайшов виходу, — стривожено прошепотів Лу Чжо.
Після цього інциденту Лі Юймей відкрила для себе Лу Чжо з абсолютно нового боку. Він був по-справжньому безжальним. Він не лише прикінчив Лань Цзіня, а й замурував печеру!
Лу Чжо й гадки не мав, чи всі в печері мертві. Він не наважився зайти всередину, тому просто запечатав вхід. Будь-хто, хто залишився там живим, не мав би жодного шансу знайти вихід. Це було лише питання часу, коли їх пожеруть тамтешні потвори!
Лі Юймей та Лу Чжо пішли лише після того, як переконалися, що не залишили жодних слідів. Лу Чжо ніяк не міг збагнути, з якого дива Загін Фен поперся на Острів з Печерою і як їм удалося знайти когось живого!
На щастя, Сє Хао не відрізнявся особливим розумом. Інакше Лу Чжо було б набагато важче витягнути з нього інформацію.
— Хіба ви двоє не знали, що У Дун досі живий? Як ви могли покинути його напризволяще? — Сє Хао обернувся і запитав.
Лу Чжо та Лі Юймей тихо перешіптувалися. Щоразу, коли Сє Хао обертався, вони вдавали на обличчях глибоку скорботу.
— Хіба ти не бачив, що печера була завалена якимось дивним камінням? Ми намагалися пробратися всередину, але не змогли пробити прохід. Ми миттю вирушили за підкріпленням, але стемніло ще до того, як ми встигли дістатися форпосту Мінху. Нам не залишалося нічого іншого, як чекати тут. Як вашій команді вдалося пробити діру в тому камінні? Воно ж було неймовірно міцним! — швидко відповів Лу Чжо.
— З нами був Дідусь Вовк, Викликаний Звір Семизіркового Майстра-Мисливця. У нього дуже гострі кігті... — пояснив Сє Хао.
Лу Чжо полегшено зітхнув, коли Сє Хао без жодних вагань виклав їм усе як на духу. Яке щастя, що їх знайшов саме він, а не Гу Їн чи Чжун Лі, — ті запідозрили б неладне із самісінького початку. Тепер у них ще був шанс перекрутити правду, маючи інформацію, яку надав Сє Хао.
Коли Сє Хао відійшов трохи далі, Лі Юймей прошепотіла Лу Чжо:
— Що тепер? Що ми їм скажемо?
— Ситуація не така вже й кепська. Наша найбільша проблема — це У Дун. Щойно він здохне, ми легко виплутаємося з цієї халепи. Зрештою, вони гадки не мають, що саме сталося, — відповів Лу Чжо.
— Але ж вони зараз наглядають за У Дуном. Якщо він здохне без жодної причини... — завагалася Лі Юймей.
— Я Маг Отрути; хіба мені буде складно обставити його смерть як щось цілком природне? — пирхнув Лу Чжо.
— Але не всі в Загоні Фен такі тупі, як Сє Хао! — сказала Лі Юймей.
Гу Їн завжди мала на Лі Юймей та Лу Чжо великий зуб. Вона нізащо не повірить їхнім словам так легко!
— Це залежить від того, чи знають вони своє місце... — холодно гмикнув Лу Чжо.
— Що ти маєш на увазі? — з цікавістю запитала Лі Юймей.
У відповідь на це запитання Лу Чжо хижо вишкірився.
За його виразом обличчя Лі Юймей уже здогадалася про наміри Лу Чжо. Вона знову була шокована.
Скільки подібних речей Лу Чжо вже робив у минулому? Чому він постійно переписує її уявлення про нього?!
— Без паніки. Через твою поведінку Гу Їн може запідозрити щось недобре, — нагадав Лу Чжо, помітивши реакцію Лі Юймей.
— Але... мені страшно! — зізналася Лі Юймей.
Лу Чжо похитав головою і безпорадно зітхнув:
— Тут нічого боятися. Менше з тим, я піду зустрінуся із Загоном Фен і спочатку промацаю ґрунт.
— О, гаразд, але як мені тепер пояснити свою відсутність? — спитала Лі Юймей.
— Ми не пили ні краплі з того часу, як покинули Острів з Печерою. Лі Юймей, піди набери води з джерела, — голосно сказав Лу Чжо.
— О, добре, — кивнула Лі Юймей і взяла в нього бурдюки для води.
Сє Хао не надав цьому особливого значення. Він бачив, що ці двоє ще не оговталися від шоку. Не пити так довго — це, мабуть, справжня мука.
— У нас теж є вода, — запропонував їм Сє Хао.
— Усе гаразд, джерельна вода прохолодна й освіжаюча. Вона потрібна нам, щоб заспокоїти нерви, — твердо відмовився Лу Чжо.
Щойно вони підійшли до намету Загону Фен, Гу Їн миттю помітила небажаного гостя, Лу Чжо.
Найбільше Гу Їн турбувало питання, куди поділися Лі Юймей та Лу Чжо.
Вони були лідерами Мисливської Групи Цанцзінь. Вони теж загинули в печері, чи їм удалося втекти від небезпеки?
Гу Їн звернула увагу на жалюгідний вигляд Лу Чжо та легкі поранення на його тілі. Здавалося, він і справді потрапив у якусь халепу.
— Радий вас усіх бачити, — Лу Чжо продовжував грати свою роль.
Як Лу Чжо й очікував, Гу Їн була налаштована підозріло. Вона прямо запитала:
— Чому ти тут цілий і живий?
— Хіба я виглядаю цілим? — з кривою усмішкою відповів Лу Чжо.
Лу Чжо сам завдав собі цих поранень. Він не був ідіотом. Покалічити себе — найпростіший спосіб обдурити інших!