Напівзатоплений Острів лежав на захід від Озера Тисячі Островів. Половина його суші ховалася під водою, тоді як інша здіймалася над поверхнею. Мало хто знав про його існування, адже шлях туди пролягав через украй небезпечні води.
Загін Фен якраз дістався цього острова. Чжун Лі мав хист до пошуку коротких шляхів і чудово орієнтувався на місцевості в дикій природі, тож зумів знайти безпечний маршрут.
Вони пливли на невеликому човні. На території демонічних істот пересуватися примітивним транспортом було набагато безпечніше. Човен тихо ковзав за течією і повільно наближався до Напівзатопленого Острова.
— На острові повно монстрів. Будьте вкрай обережні, коли висадимося, — попередив Чжун Лі.
Він виявив Напівзатоплений Острів десь півтора року тому. Поблизу ховалися підступні підводні течії, які важко було помітити. Кілька човнів пішли тут на дно без жодної видимої причини.
Невдовзі команда ступила на берег Напівзатопленого Острова. Проминувши густий лісок, всіяний червоними квітами, вони помітили схил, що спускався в озеро і був густо вкритий рослинністю. Під водою виднілася гігантська тінь — найімовірніше, це і була інша половина острова.
— Стережіться! — раптом вигукнув Носатий.
Чжун Лі, який ішов першим, злякано відсахнувся.
Гу Їн виявилася напрочуд сміливою. Вона вийшла вперед і розгорнула рослини, що перегороджували шлях. Зиркнувши на те, що так налякало Носатого, вона спокійно протягнула:
— Чого розкричалися? Це просто труп!
Чжун Лі придивився уважніше і зрозумів, що це лише останки Демонічного Ящера. Над ними кружляли мухи. Вочевидь, він був мертвим уже досить давно.
Вони переступили через мертве тіло й рушили далі. Проте вже за кілька кроків натрапили на ще одного мертвого Демонічного Ящера. Тіло сильно зігнило, подекуди навіть виднілися кістки.
— Що тут відбувається? Звідки стільки мертвих Демонічних Ящерів? — зі спантеличеним виразом спитав Сє Хао.
Що ближче вони підходили до води, то більше мертвих Демонічних Ящерів траплялося на їхньому шляху. Зрештою їм навіть ніде було ногу поставити. Усе навколо було всіяне мертвими тілами та кістками!
— Трясця, у воді їх ще більше. Вони геть білі! — Чжун Лі нахилився вперед і ледь не підскочив від шоку.
Між верхньою та нижньою половинами острова пролягала чітка межа. На верхній частині валялися гнилі трупи, але від мертвих Демонічних Ящерів у воді залишилися лише білі кістки. Загін Фен частенько перетинався з цими потворами, тому впізнав їх миттєво.
— Думаю, нам треба негайно забиратися звідси. Доповімо про нашу знахідку Ян Нін, — насупилася Гу Їн.
Наявність такої кількості кісток свідчила про те, що на острові мешкає якась жахлива істота. Ця потвора полювала на Демонічних Ящерів і стягувала їх сюди, щоб пожерти!
— Я... я згоден, — озвався Сє Хао. Мороз пробіг його спиною.
Вони швидко розвернулися й рушили назад. Коли мисливці дісталися ліска з червоними квітами, у спину їм раптом ударив сильний і крижаний вітер.
Вітер ніс із собою льодяний холод озерної води, змусивши всіх мимоволі затремтіти. Чжун Лі озирнувся і побачив, як із води виповзає звивисте тіло.
Воно мало темно-синю шкіру ящера, яка раптово стала криваво-червоною, щойно стикнулася з повітрям. Здавалося, ніби по його тілу безперервно стікає густа кров.
— Це... це Крива́ва Отруйна Саламандра! Матінко рідна! Тікаємо! — ноги Чжун Лі підкосилися від жаху, коли він розпізнав істоту.
Криваві Отруйні Саламандри були найбезжальнішими істотами рівня Командира серед усіх Демонічних Саламандр. Колись у Чжун Лі був наставник. Його тіло вкрилося гнійниками, а очі осліпли. Щоразу, коли Чжун Лі провідував його, мисливець середніх літ поринав у роздуми, згадуючи свій болісний досвід, винуватцем якого була саме Крива́ва Отруйна Саламандра!
Ця потвора наганяла жах тим, що мала дві форми. Перебуваючи у воді, вона залишалася в першій формі. Її темно-синя шкіра слугувала ідеальним маскуванням. Людині було б украй важко помітити її навіть зблизька, адже шкіра ідеально зливалася з водою.
Щойно істота опинялася на повітрі, вона переходила у свою другу форму. Під впливом повітря її шкіра зазнавала разючих змін, виділяючи смертельну отруту. Від найменшого дотику до неї людина відчувала нестерпний свербіж. Тіло наставника Чжун Лі вкрилося гнійниками не через саму отруту, а через те, що чоловік просто роздер власну шкіру від постійного розчісування. Протиотрути від цього ніхто так і не знайшов!
Чжун Лі бачив свого наставника, коли отрута тільки почала діяти. Чоловікові доводилося з усіх сил боротися з бажанням здерти із себе шкіру. Чжун Лі був переконаний, що його наставник зрештою вкоротить собі вік, аби лише звільнитися від цих мук.
Загін Фен навіть не думав розвертатися і приймати бій. Зрештою, це була істота рівня Командира!
Вологий порив вітру вдарив у спини, принісши із собою отруйне дихання потвори. Вибравшись із води, Крива́ва Отруйна Саламандра поповзла вперед. Її швидкість була просто божевільною. Вона дісталася ліска з червоними квітами за лічені секунди!
— Що тепер? Що нам робити?! — нестямно закричав Сє Хао.
— Треба було йти раніше! Якими ж ідіотами ми були, попершись так глибоко! Тут же всюди валялися мертві тіла! — завив Носатий.
— Який сенс тепер про це скиглити?
Кількість мертвих тіл просто зашкалювала. За звичайних обставин вони б миттю дали драпака, щойно запідозрили щось недобре. Однак, згадавши про щедру нагороду та додаткові Очки Внеску, які вони могли б отримати за знайдені докази, вони виявили неабияку зухвалість і вирішили пройти трохи далі. Хто ж знав, що вони наткнуться на таку жахливу потвору!
Крива́ва Отруйна Саламандра безжально переслідувала їх. Вона явно не збиралася відпускати мисливців живими. Загін Фен нарешті дістався виходу з острова, але потвора опинилася менш ніж за два метри позаду. Вони побачили, як її щоки роздуваються — вона вочевидь готувалася плюнути в них якоюсь гидотою!
— Аву-у!
З гучним виттям із хащів раптом вискочив Сніговий Вовк Летючого Струмка. Він випустив гострі кігті і промайнув повз Криваву Отруйну Саламандру. Мисливці не змогли чітко розгледіти рухів вовка, але побачили яскраві спалахи білого світла від його кігтів!
Сніговий Вовк Летючого Струмка завдав кількох ударів поспіль, і з численних ран на тілі Кривавої Отруйної Саламандри миттю хлинула кров. Рани були настільки глибокими, що виднілися кістки!