— Хто він такий? — спантеличено запитав Чжао Лівань.
— Це Мо Фань, той самий покидьок, що приносить самі нещастя! — огризнувся Цзу Куанлі.
— Це Мо Фань? — здивувався й собі Чжао Лівань.
Ця трійця на вершину Гори Тирана не піднімалася — стояла на сторожі трохи віддалік. Зрештою, туди допускали лише магів із Магічних Асоціацій відповідного статусу, а вони були недостатньо впливовими, щоб показуватися перед Су Лу!
— Я ще минулого разу хотів його провчити, та все не випадала нагода! — потирав руки в передчутті Цзу Куанлі.
— Не зараз, у нас є важливіші справи, — заперечив Чжао Лівань.
Не давши Цзу Куанлі встряти в бійку з Мо Фанем, він начепив усмішку й увічливо мовив:
— Перепрошую, що турбуємо. Я Чжао Лівань. Ми гналися за злочинцем, та тут загубили його слід. Будь ласка, скажіть, якщо ви його бачили, — будемо дуже вдячні за допомогу.
— Поки що я бачу тут лише ваші потворні пики. Забирайтеся геть, якщо не шукаєте бійки, і не псуйте мені краєвид та свіже повітря, — миттю відрізав Мо Фань.
— Кого ти щойно послав?! Ким ти себе уявив? Як такий дрібний шмаркач сміє на нас горлати?! — зухвалість Мо Фаня доводила Цзу Куанлі до сказу.
— Не треба, тільки не зараз, Цзу Куанлі! Не можемо дозволити собі марнувати час на суперечки з ним, — випалив Чжао Лівань.
Чоловік, який утік, був надзвичайно важливим для Су Лу — навіть на такій відстані від гори долинав його лютий рев із вершини. Той тип, певно, поцупив у Су Лу щось вкрай цінне.
Роздратований був не лише Су Лу — решта старійшин теж. Ніхто до ладу не знав, що сталося, але якби вдалося привезти тяжко пораненого чоловіка назад до Су Лу, за це могли б щедро винагородити!
Рідкісна нагода заслужити прихильність можновладця — тому головним пріоритетом було знайти того, хто спровокував їхнє керівництво. А з цим ідіотом на ім'я Мо Фань розберемося пізніше, часу вистачить. Зрештою, ми ж усі з однієї країни, хіба ні?
Цзу Куанлі глибоко дихав, стримуючись, — чудово усвідомлюючи важливість завдання. За звичайних обставин він просто кинувся б уперед і розтоптав би пику цього вискочки: на батьківщині мало хто наважувався розмовляти з ним у такому тоні!
— Ти справді нічого не бачив? Воно виглядало як вогняна куля, схожа на метеорит, і впало зовсім неподалік. Якщо ти весь час був тут, то мусив бачити, куди воно приземлилося. Брате Мо Фаню, якщо між тобою і Цзу Куанлі виникло якесь непорозуміння — перепрошую від його імені. Якось іншим разом влаштую для тебе розкішний бенкет у себе. Звертайся, якщо знадобиться допомога, але сьогодні, будь ласка, зроби мені послугу. Зрештою, ми ж друзі, — виголосив просто блискучу промову Чжао Лівань.
— Які ми, в біса, друзі? Думаєш, ти гідний бути моїм другом? Не змушуй повторювати втретє. Забирайтеся геть і не заважайте мені фліртувати з дружиною! — Мо Фань не виявив до них ані краплі поваги.
Усмішка на обличчі Чжао Ліваня миттю згасла.
Кажуть же: гнівний кулак не б'є по усміхненому обличчю. А Чжао Лівань на батьківщині був далеко не пересічною людиною — окрім старійшин міжнародних організацій, перед ним стелилися й так звані генії, і талановиті студенти, і видатні учні відомих кланів. Він переступив через власну гордість заради приязної розмови з Мо Фанем, а той у відповідь ніби нагодував його лайном!
«Думаєш, ти гідний бути моїм другом?»
Такої зухвалості він ще не зустрічав! Терпіти далі не було сил!
— Чжао Ліваню, справді не варто марнувати час на такого ідіота. Не провчиш його — і він уявить себе Небесним Владикою, вважатиме, буцімто в усьому Китаї ніхто його не зачепить! — Цзу Куанлі був за крок від вибуху.
— Заспокойся, тримай себе в руках, ми зараз працюємо на Су Лу. Мусимо зберігати спокій. Вони точно щось бачили... треба триматися... — Чжао Лівань володів своїм гнівом набагато краще за Цзу Куанлі.
Переконавши напарника, він знову начепив приязну усмішку.
На жаль, Мо Фань устиг вдарити зневажливими словами ще до того, як Чжао Лівань розтулив рота.
— Ти що, пес? Чого лижеш обличчя тому, хто тебе лає? Оглух, чи що? Якщо доведеться повторювати втретє — кидатимусь уже не словами! — Мо Фань тицьнув пальцем у Чжао Ліваня й холодно гмикнув.
Чжао Лівань був готовий зірватися.
Нарешті він зрозумів, чому Цзу Куанлі оскаженів тієї ж миті, як упізнав Мо Фаня, — з цим типом справді неможливо було розмовляти нормально!
Терпіти далі він не міг — ще трохи, і почав би блювати кров'ю від стриманого гніву!
— Ти сам напросився. Доведеться навчити тебе гарних манер... — очі Чжао Ліваня злісно зблиснули, обличчя спохмурніло.
Та не встиг він договорити, як побачив: права рука Мо Фаня вже випускає дику блискавку.
— Пішов ти, мої кулаки терпіли тебе занадто довго! — Мо Фань узяв ініціативу й ударив першим!
Чжао Лівань ледь не збожеволів!
-Він щойно сказав, що терпів мене занадто довго?!-
-Це я мало не вибухнув, стримуючи гнів через тебе, а ти ще й наважився атакувати першим?!-
Мо Фань жбурнув блискавку вперед. Електрична сфера вибухнула зовсім поруч із Синьолусковим Яструбом, і потужні дуги блискавок люто вдарили на всі боки, здійнявши цілий сніп іскор!
Цзу Куанлі зістрибнув із птаха. Як Маг Землі, він миттю обгорнув себе піском, і дика блискавка швидко розсіялася об міцну піщану стіну.
Розвіявши пісок, Цзу Куанлі зухвало мовив:
— Найсильніший на Світовому студентському турнірі, ага. І це все, на що ти здатний? Кому ти взагалі збираєшся зашкодити своєю дурною блискавкою?
— Електрогармата! — базікати з цим типом Мо Фаню було ліньки. Щойно накопичивши достатньо Магії Блискавки навколо себе, він одразу застосував своє найпотужніше закляття!
Електрогармата — покращена версія Тихого Смертельного Розряду — почала акумулювати кілька шарів Магії Блискавки, поки Мо Фань формував Зоряну Галактику Блискавки за допомогою Домену Тирана Блискавки...
— Не варто ганьбитися якимось там Просунутим Закляттям! — розлютився й собі Чжао Лівань, збагнувши раптом, яким ідіотом був, намагаючись домовитися з простим Просунутим магом.
Розправитися з цим ідіотом багато часу не забере. А якби довелося проковтнути таку образу мовчки — ще кілька років почувався б кепсько!