Він привів Лен Цін з гори, щоб повечеряти з іншими.
Мо Фань спершу подумував замовити піцу, але Чжао Ман'янь миттю відхилив цю пропозицію.
Мо Фань завжди марив піцою, перебуваючи поблизу Середземного моря. Якби в нього був вибір, він би без вагань пішов до Піца Хат.
Чжао Ман'янь мав зовсім інші вподобання; його вибір упав на ресторан на схилі гори, звідки відкривався вид на спокійне море. Їжа там була вишуканою, а навпроти нього сиділи розкішні леді. Атмосфера була просто ідеальною... Стоп, а якого біса тут робить Му Бай? Хто кликав цього виродка? Чому б йому просто не здохнути?!
— А це хто? — ввічливо запитала Бріанка.
— Лен Цін, моя старша сестра. Вона також заступниця голови Ліньїнського Союзу Примусу. Останнім часом вона проходить тут реабілітацію, — представив її Мо Фань.
— Рада знайомству! Мо Фань розповідав, що ви двоє з Альпійського університету. Я завжди мріяла там побувати, — усміхнулася Лен Цін. На диво, трималася вона м'яко й елегантно — можливо, через те, що чимало часу провела, відпочиваючи в Храмі Парфенону. Раніше вона такою не була: настільки поринала в справи Союзу Примусу, що відсувала все інше на задній план.
Правду кажуть, що після зустрічі зі смертю світогляд людини змінюється. Хоча, якщо подумати, чому ж тоді звичка Мо Фаня постійно шукати пригод на свою голову і зазирати в очі смерті так і не зникла, попри те, що він регулярно топтався біля воріт Пекла?...
— Союз Примусу Китаю — це надзвичайно поважна організація! Я й не думала, що їхні старійшини можуть бути такими молодими, — зробила комплімент Бріанка.
— Може, припините розсипатися в компліментах одна одній? Від цього нам стає тільки гірше, — простогнав Чжао Ман'янь.
Лен Цін була приблизно того ж віку, що й Бріанка, але обидві вже стали Верховними магами. Настрій Чжао Ман'яня миттю зіпсувався, щойно він про це згадав.
— До речі, наставнице Бріанко, куди ви подалися після того, як ми розлучилися? — з цікавістю спитав Мо Фань.
— Я мала дещо розслідувати... мм... — Бріанка кинула погляд на Лен Цін. Вона на мить завагалася, перш ніж викласти всі карти на стіл: — Одна з Кандидаток Храму Парфенону може стояти за змовою в Альпійському університеті.
— О, зрозуміло! — кивнув Мо Фань, не ставши розпитувати далі.
Він уже знав, що Едіт виконувала накази Ізіші. Саме Ізіша наклала на Герра Касаса отруйне Прокляття, але поки Едіт у цьому не зізналася, Мо Фань не міг собі дозволити викрити цю таємницю. Він навіть не розповів про це Бріанці та Гайді.
На його превелике здивування, Директорка Перрі, наставниця Сейлан і Бріанка виявилися не такими вже й простачками. Якщо вони вже докопалися до суті, ситуація явно розгорталася на користь Мо Фаня. Інакше ця мерзенна Ізіша й далі вдавала б, ніби не має до цього жодного стосунку, хоча насправді сама смикала за ниточки!
— Про яку саме Кандидатку йдеться? — перепитала Лен Цін.
— Це, мабуть, Ізіша, — відповів Мо Фань.
Бріанка глянула на Мо Фаня і кивнула:
— Там усе не так просто, як здається. На засіданні Священного Суду Едіт також зізналася в дечому шокуючому.
— Схоже, рішення Директорки Перрі було правильним? — замислено промовив Мо Фань.
Директорка Перрі була готова захищати Едіт, навіть ціною конфлікту з Касасами. Едіт не остаточно втратила глузд. Зрештою вона зізналася, що за цим стояла Ізіша, але розкрила небагато деталей. Тож Бріанці довелося продовжити розслідування самотужки.
Щодо подробиць змови і того, чи не задумала Ізіша щось іще гірше за лаштунками, Альпійському університету доведеться докопуватися до істини самостійно. Зрештою, сам він теж мало що про це знав!
— Пф, від цих людей з Храму Парфенону годі чекати чогось хорошого! — пирхнула Гайді.
— Ну, не всі там такі вже й погані, — ніяково заперечив Мо Фань.
Він раптом усвідомив одну серйозну проблему. Гайді та Бріанка ніколи не розділяли Ізішу та Є Сінся, оскільки обидві належали до Храму Парфенону. У їхньому розумінні, це все була провина Парфенону. Храм Парфенону — ось хто тут лиходії!
З такими темпами, враховуючи неймовірну впертість представників Альпійського університету, вони нізащо не приймуть фінансування від Храму Парфенону, навіть якщо це означатиме закриття дитячих будинків!
Мо Фань саме міркував, як би налагодити між ними мости, але від однієї думки про це в нього вже починала боліти голова.
— Давайте просто їсти. Навіщо обговорювати такі складні речі під час вечері? — перебив їх Чжао Ман'янь із важким зітханням.
Мо Фань потер скроні. Схоже, знайомити їх з Є Сінся найближчим часом було б не надто розумно... Він зітхнув. Чому жінки завжди все так ускладнюють? Хіба вони не можуть просто сісти, попліткувати чи обговорити косметику в мирній обстановці? Чому їм обов'язково треба боротися за владу аж до крові?!
— Хтось іще відчуває, що столи трясуться? — раптом подав голос Му Бай, який досі мовчав.
— Це, мабуть, Чжао Ман'янь ногою дригає, — миттю озвався Мо Фань.
— Дурня!
Поки вони сперечалися, тарілки на столі несподівано підскочили в повітря. Їжа розлетілася на всі боки.
Келихи тихо брязкали, стукаючись один об одного. Столи і стільці ходили ходором.
— Землетрус? — припустив Мо Фань.
— Подивіться у вікно! — Лен Цін вказала назовні.
Крізь величезні панорамні вікна відкривався розкішний вид на нічне море. Здавалося, ніби ресторан висить просто над водою. На їхнє превелике здивування, з темряви виринула гігантська тінь!
Морські хвилі діставали потворі лише до колін. Кожен її крок викликав потужний струс, а голова ледь не торкалася хмар. Коли вона наблизилася до однієї зі скель, виявилося, що скеля сягає їй лише до талії. Гігантська фігура просто переступила через неї, навіть не уповільнивши кроку!
— Шановні гості, просимо зберігати спокій. Це всього лише Титан-Тиран. Ми перебуваємо зовсім близько до Гори Божої Печатки Храму Парфенону, а на півдні та заході лежать території, де активні Титани-Тирани. Наш ресторан розташований у безпечній зоні. Цей Титан насправді перебуває доволі далеко від нас. Якщо він наблизиться, могутні маги Храму Парфенону його проженуть. Будь ласка, насолоджуйтеся вечерею, — пролунав голос із системи гучномовців. Це прозвучало так буденно, наче бортпровідник у літаку просив пасажирів пристебнути паски безпеки під час турбулентності.
У Чжао Ман'яня та Мо Фаня аж щелепи відвисли.
Дідько, подумати тільки — побачити Титана-Тирана просто під час вечері, та ще й ресторан реагує на це з таким спокоєм! На їхній подив, люди в залі зовсім не панікували. Деякі діти навіть побігли до вікон, щоб зробити фотографії, ніби дивилися на якогось слона в зоопарку!
Хіба дурістю та відвагою зазвичай не славилися росіяни? Відколи це греки стали такими ж сміливцями?
— Поява Титанів-Тиранів в Афінах — цілком звичне явище. Б'юся об заклад, місцеві до цього вже звикли. Ці Титани не надто агресивні до звичайних мирних жителів. Вони здебільшого полюють на магів та Храм Парфенону, тому афіняни їх не дуже бояться, — пояснила Лен Цін.
Мо Фаню розповідали, що Храм Парфенону веде постійну боротьбу з Титанами-Тиранами. Він був неабияк вражений, побачивши одного з них на власні очі вперше.
— Це щонайменше Титан Срібного Місяця, — зауважив він.
— Угу, я помітила, що останнім часом він блукає поблизу безпечної зони. Коли з'являлися маги, він ховався під водою. Влада також стверджує, що цей Титан не агресивний, тому люди не переймаються, — додала Лен Цін.
Крик Титана-Тирана нагадував спів кита. Його низький рик, що демонстрував усю його міць, луною розкотився нічним небом. Мо Фань обернувся, щоб роздивитися Титана зблизька, і побачив, як той повільно розчиняється в морському тумані, — та крик усе ще лунав у його свідомості.
— Він звучить зневірено, — тихо промовила Апас.
— Як ти це зрозуміла? Мені здалося, ніби він вихваляється своєю силою, намагаючись привабити самку Титана, — озвався Чжао Ман'янь.
— Цей відчай скоро переросте в лють. Вам варто попередити мешканців Афін. Він влаштує тут криваву бійню, — впевнено заявила Апас.
Решта з подивом поглянула на неї. Ніхто не очікував, що така молода дівчина вимовить подібні слова з такою непохитною впевненістю.
— Ти впевнена? — перепитав Мо Фань.
— Угу, його крик сповнений смутку. Гадаю, хтось забрав у нього щось дуже цінне, і він не знає, де це шукати. Якщо останнім часом він блукав поблизу міста, значить, ще не здався. Але той його крик щойно... це означає, що він втратив будь-яку надію, — пояснила Апас.
Слова Апас лише ще більше заплутали решту.
— Мо Фаню, якщо подумати, пам'ятаєш серце молодого Титана-Тирана, яке продали на аукціоні кілька днів тому? Це точно та річ, про яку Базовий чи Середній Маг Землі міг лише мріяти. Один відомий клан виклав за нього колосальну суму. І вони одразу ж передали його юному учневі з іншого впливового клану, щоб налагодити з ними зв'язки, — раптом згадав Чжао Ман'янь.
— О, я теж це пам'ятаю, — кивнув Мо Фань.
Серце молодого Титана-Тирана! Мо Фань згадав, що це був лот, який ішов одразу після Рога Бога-Оленя. Він іще дивувався, наскільки ж пощастило бути учнем відомого клану. Вони могли дозволити собі витрачати шалені гроші на такі рідкісні ресурси для молодих магів, яким ще не виповнилося й двадцяти років. Ці юнаки явно стануть непереможними серед своїх однолітків!