Мо Фань скочив на верхівку вітрила, яке зараз однаково простоювало без діла, і озирнувся.
Яхта мчала на всіх парах, прискорюючись безперервним закляттям Води, яке накладав Чжао Ман'янь. Хвилі розходилися вбоки, наче білі завіси на поверхні моря, а позаду тягнулася довга тінь — вона трималася на неабиякій глибині, але через прозорість води проступала цілком чітко. Видовище було моторошним до нестями!
Коли ж ця істота встигла причепитися до яхти?
Мо Фань гадав, що після пустель Єгипту вони більше не наткнуться на демонічних змій. На його превеликий подив, у Середземному морі теж знайшлося таке смертоносне створіння!
— Рівень у неї не з низьких, будьте обережні! — попередив усіх Мо Фань.
На щастя, його втрачена рука вже повністю відросла — інакше він насилу зміг би битися на повну силу. Мо Фань зиркнув на Апас, і та безпорадно поглянула у відповідь.
Якби Апас не витратила Прокляття на Ітана, вона впоралася б із Жорстоким Морським Змієм без жодних проблем. Але її ментальна енергія вичерпалася дощенту: покладаючись здебільшого на Духовну Магію, вона просто не мала чим допомогти!
— Трясця, якого це бога ми цього разу прогнівили? Чому ми постійно втрапляємо в такі халепи? І чому саме тепер, коли ми просто хотіли відпочити?! — обурювався Чжао Ман'янь.
Хай би там який пересічний змій чи потвора трапився їм дорогою через Середземне море — з такими вони впоралися б без особливих зусиль. Але звідки взялася настільки смертоносна істота рівня Правителя? Невже вони стали такими поширеними? Як тоді взагалі виживати звичайним магам?
— Наближається, — насупився Мо Фань, гарячково шукаючи спосіб упоратися з Жорстоким Морським Змієм.
Будь-яка істота, що полювала на голову Апас, мала бути щонайменше рівня Правителя. А Жорстокий Морський Змій поступався хіба трохи навіть самому Темному Майстрові Меча!
На суходолі, маючи теперішню силу й підтримку побратимів, Мо Фань, можливо, мав би шанс проти істоти рангом нижчого Правителя. Але битися доводилося на морі...
По-перше, море суттєво стримувало його Вогняну Магію. А потужна Вогняна Магія разом із бойовою міццю, яку давало Вселення Маленької Полум'яної Белль, було найкращим козирем Мо Фаня в боях проти істот рівня Правителя. Без цього навіть суперник рангом нижче міг легко його вбити.
По-друге, заклинання Звіриної Хвилі теж ставало марним: Білі Вовки, що Поглинають Місяць, Велетенські Білі Вовки та Вовки Білої Мітки — усі вони суходільні звірі. Якби їх викликали просто посеред моря, вони перетворилися б на пельмені в окропі. І нарешті, ворог міг вільно рухатися у воді, тоді як власні рухи Мо Фаня були неабияк скуті!
Було б значно краще, якби навколо здіймалися високі будівлі, які можна використати як опору для стрибків, — як тоді, на морському полі бою в Японії. Але тепер довкола не було нічого, крім самого моря. Довкілля явно було не на його боці!
— То ми будемо битися? — запитав Му Бай.
— Му Баю, скільки часу тобі знадобиться, щоб заморозити поверхню моря? — запитав Мо Фань.
— Ділянку такого розміру? Хвилин десять щонайменше, — відповів Му Бай.
— ... — Мо Фань не знайшовся що відповісти.
За десять хвилин потвора встигла б перетравити їх усіх до останку. От якби тут була Му Нінсюе — їй вистачило б лічених хвилин, щоб скувати кригою всю поверхню, і це неабияк послабило б обмеження, під якими опинився Мо Фань!
Мо Фань саме дивився на Му Бая поглядом "ну який же ти марний", коли Гайді, що підслуховувала їхню розмову, раптом випалила, ніби її осяяла думка:
— Попереду за туманом є острів. Побиймося там!
— Чудова ідея!
— Мене хвилює тільки одне: чи протягне ця паршива яхта аж туди.
— Що ти сказав? Я стільки грошей вгатив у цю яхту! Я навіть назвав її "Le Grand Amour"! Хай йому грець, якщо ця тварюка наважиться знищити мою яхту, я здеру з неї шкуру й обтягну нею палубу! — закричав Чжао Ман'янь.
— Досить балачок, мерщій постав захист навколо корабля. Інакше воно рознесе твою яхту на друзки одним ударом хвоста! — сказав йому Мо Фань.
Жорстокий Морський Змій не поспішав атакувати одразу — очевидно, він оцінював силу пасажирів яхти. Його довге тіло повільно вигиналося хвилями, поки він наближався до судна!
Оцінка сил тривала недовго. Змій рушив у наступ!
Жорстокий Морський Змій вражав розмірами. Його голова майнула повз правий борт яхти, окреслюючи величезну дугу під водою, — довге тіло поступово змикалося кільцем навколо всієї ділянки, де опинилося судно!
Здавалося, ніби яхта була загнана в глухий кут, оточена чорними рифами. Біле суденце виглядало наче листочок, готовий будь-якої миті потонути, — настільки разючим був контраст між його розмірами й велетенською тушею Жорстокого Морського Змія.
Зазвичай страх насувався згори — тінь якоїсь величезної істоти нависала над головою, і від її приголомшливої присутності калатало серце й перехоплювало подих!
Цього разу страх ішов знизу, із самої води під яхтою. Місце, де вони стояли, більше не здавалося безпечним — так, ніби їх ось-ось затягне на дно й утопить у крижаній воді, не лишивши жодного шансу опиратися!
Рівень води раптово впав. Усю компанію вмить охопило відчуття невагомості!
Яхта досі рухалася поверхнею моря, аж раптом усі помітили, як під нею розверзається провалля. Вода піднялася над ними велетенською стіною!
— Він відтягує воду з усієї цієї ділянки! Тягне нас на самісіньке дно! — закричав Чжао Ман'янь.
Жорстокий Морський Змій навіть не намагався атакувати яхту напряму — він просто прибирав воду з-під днища. Щойно судно опуститься на достатню глибину, він відпустить контроль, і вся маса води, що ринеться зверху, розчавить їх на друзки!
Недооцінювати силу моря було нерозважливо. Тієї ж миті, коли яхта почала провалюватися, Гайді пустила в хід свій Телекінез.
У повітрі утворився срібний клин, що втримав яхту на місці. Вода під нею й далі стрімко опадала, а біле судно так і лишилося висіти в небі.
— От підступна тварюка, хоче нас утопити! — вилаявся Мо Фань. На щастя, Гайді відреагувала вчасно й утримала яхту в повітрі.
— Гайді, довго зможеш протримати? — запитав Му Бай.
Не марнуючи часу на відповідь, Гайді повільно підняла яхту й почала повертати її на поверхню моря.
— Спершу заберімося звідси, — сказала Гайді.
— Тобі потрібна допомога? — запитав Мо Фань.
Яхта важила чимало. Утримувати її на плаву Телекінезом було неабияким тягарем для розуму й сил Гайді.
Здебільшого Телекінез застосовували для атаки — піднявши предмет у повітря, досить було надати йому прискорення, щоб збити ворога з ніг або жбурнути в нього. Це нагадувало, як людина підіймає камінь і кидає його вдалину: увесь процес тривав щонайбільше кілька секунд.
А от левітація — зовсім інша справа: доки предмет висить у повітрі, магу Простору доводиться безперервно тримати на ньому увагу. Тягар лише зростає залежно від розміру й маси об'єкта, — так само, як людині важче нести щось важке обома руками. Завдання не з простих!
На щастя, Воля Гайді була напрочуд сильною. Якби яхту тримав Мо Фань, а не вона, будь-яка мить неуважності перетворила б політ на атракціон "вежа падіння" з парку розваг.
Телекінез Гайді справляв справжнє враження. Вона силоміць витягла яхту з провалля й жбурнула назад, на поверхню моря.
Яхта пролетіла в повітрі добрих триста метрів і, коли сили Гайді вже майже вичерпалися, нарешті гепнулася назад у воду.
Яхта важко впала на воду, здійнявши величезну хвилю. Чжао Ман'яня відкинуло з палуби аж на корму — він неминуче полетів би за борт, якби вчасно не вхопився за поручень.
Від падіння яхта явно постраждала. Чжао Ман'янь підвівся на ноги й жалібно заволав:
— Це нічим не краще за атаку тієї потвори! Ще кілька таких стрибків, і моя яхта розвалиться на друзки!
Обернувшись, Мо Фань побачив, як вода з ревом ринула назад у провалля, заповнюючи порожнечу. Течії клубочилися і з-під самого корабля, зрештою зливаючись у велетенський вир із оглушливим гуркотом.
— Він повернувся? — запитав Му Бай.
— Найпевніше, — Мо Фань обережно роззирнувся, але вода поблизу лишалася спокійною. Зрештою він пробурчав: — Дідько, з поверхні нічого не видно. Якщо він рухається глибоко під водою, ми взагалі не зможемо його засікти!
Мо Фань море щиро не любив: не полишало відчуття, що ворог ось-ось завдасть удар знизу, змушуючи його лише захищатися. Він уже й сам не розумів, навіщо погодився на безглузду ідею Чжао Ман'яня плисти до Греції яхтою. Хіба не краще було б дістатися суходолом?
— Він десь поблизу, не втрачайте пильності! — застерегла Гайді. Її обличчя вкрилося потом — було очевидно, що вона неабияк виснажилася від такого застосування Телекінезу. — Я чую, як він рухається!
У такій ситуації маг Звуку виявився безцінним. Поки решта безпорадно металася, Гайді без особливих зусиль могла визначити, де саме ховається Жорстокий Морський Змій.
Мо Фань дедалі більше нервувався — застосувати свою силу він не міг геть ніяк, і в ньому наростало бажання зацідити Жорстокому Морському Змієві просто в морду. Хотілося вгатити кулаком по воді хоча б кілька разів, аби зняти напругу!