Потойбічне Світло Піраміди Хафри мало океанічно-синій колір. Щоночі воно забарвлювало білий місяць у синій, нагадуючи людству про небезпеку, яка чигає на них у темряві!
Піраміда Хафри знаходилася зовсім неподалік від Великої Піраміди Гізи. Оскільки саме вона оголосила війну Каїру, з неї і випромінювалося Потойбічне Світло.
Поки війна між Пірамідою Хафри та Каїром переходила в третю фазу, а синє Потойбічне Світло осяювало небо, раптом у хмари зметнувся інший, набагато яскравіший промінь. Його чітко бачили люди навіть за сотню кілометрів.
Це світло діяло як стародавній наказ. Воно пробудило особливі зорі, що спали глибоко в нічному небі. Вони яскраво спалахнули, ставши видимими для мешканців Каїра.
Дедалі більше стародавніх зірок прокидалося в нічному небі. Здавалося, вони були тісно пов'язані між собою, ніби утворюючи невідоме сузір'я. Коли зорі, пов'язані з Великою Пірамідою Хуфу, засвітилися, Потойбічне Світло, що пронизувало небо, раптом набуло червоного кольору призахідного сонця!
Червоне світло заходу миттю заполонило небеса. Це було б неймовірно захоплююче видовище, якби воно відбувалося ввечері, але зараз була глибока ніч. Цей моторошний червоний відтінок, здавалося, передвіщав прихід якоїсь злісної сили, ніби сам Рагнарок спускався в їхній світ!
— Боже мій, ви це бачите? — Командир на передовій звів погляд і недовірливо витріщився в небо.
— З-звісно бачу... воно виглядає як озеро крові! Командире, це означає, що ми не повернемося звідси живими? — промовив солдат.
Це незвичне явище вселяло в людей страх перед невідомим. Вони знали про існування Потойбічного Світла, яке слугувало киснем для істот Потойбіччя, але що це за червоне Потойбічне Світло Заходу Сонця? Чи не знак це того, що з'явиться щось іще жахливіше?
Армія зазнала тяжких втрат у цій війні. Йшла лише третя фаза, але багато хто вже втрачав волю до бою, а найгірше було ще попереду. Мерці невдовзі мали повстати в четвертій фазі. Якщо їм було так важко в третій, чи не означало це, що половина Каїра впаде в четвертій?
За останні кілька місяців війна вийшла за межі їхніх найгірших очікувань. Вторгнення нежиті було нестримним. Армії критично бракувало людей, щоб відбити атаки.
Раніше інші країни завжди охоче допомагали Каїру під час навал нежиті. Навіть якщо більшість із них були Мисливцями, які приїхали підзаробити, студентами, що шукали практики, або ж армією добровольців, вони все одно відігравали вирішальну роль у захисті міста.
На жаль, відколи рівень моря почав підніматися, більшість могутніх держав на узбережжях були змушені кинути всі сили на боротьбу з морськими монстрами, тож про допомогу іншим країнам не могло бути й мови!
Відсутність підтримки з-за кордону зрештою далася взнаки!
Що вищими були втрати в третій фазі, то жахливішою мала стати четверта. Мешканці Каїра вже були охоплені панікою. Уряд та армія запевняли, що зможуть відбити навалу нежиті, але мало хто їм вірив!
— Прокляття, коли вони відчинять браму?! Вони що, хочуть, щоб ми тут усі здохли?! Я не хочу, щоб мене зжерла нежить. Негайно відчиняйте браму! — люто загорлав якийсь купець.
Це був той самий чоловік, що приїхав до міста разом із Мо Фанем та рештою. Він зухвало приперся на поле бою, щоб підзаробити, але першим же почав скиглити, коли його життя опинилося під загрозою.
— Ви не можете зараз покинути місто. У Каїрі безпечно, але якщо ми відчинимо браму, це приверне нежить. Вони постійно вистежують запах живих. Ми робимо це заради вашої ж безпеки. Не погіршуйте ситуацію! — відповів черговий солдат.
Біля брами зібрався цілий натовп людей, які прагнули самостійно покинути місто.
Приховувати правду більше не було сенсу. Командир Ітан суворо заборонив солдатам розголошувати будь-яку інформацію, але ті, хто чудово розумів ситуацію, не могли не попередити свої родини.
Ані уряд, ані армія не очікували такого розгортання подій, але відчинити браму вони не могли. Якщо люди почнуть тікати, це не лише поставить під удар усе місто, а й самі втікачі стануть легкою здобиччю для нежиті!
Місто мало залишатися закритим, інакше смертей буде лише більше. Це був найраціональніший підхід за таких обставин, але заспокоїти натовп виявилося вкрай важко!
— Каїр уже переживав подібні ситуації раніше. В минулому бувало й набагато гірше. Будь ласка, майте віру в уряд і армію. Ми захистимо вас. Місто — це наша опора. Армія зможе втримати позиції, лише якщо в місті пануватиме порядок. Будь ласка, не вірте чуткам. Нежить Хафри ніколи не ступить у наше місто! — звернувся Сакс до натовпу.
Ітан призначив Сакса відповідальним за підтримання порядку в місті. Робота була не з легких, і Сакс чудово розумів, що це було його покаранням.
Промова Сакса зовсім не допомогла. Вулиці й далі були забиті людьми, які наполягали на тому, щоб покинути місто.
— Як же мені хочеться покосити цих ідіотів Вітровим Кривавим Розрізом. Наші хлопці ризикують життям на передовій заради їхнього захисту, а вони ще й влаштовують тут безлади... — обличчя Сакса спохмурніло після промови.
Іноді він дивувався, навіщо їм узагалі захищати цих егоїстичних слабаків. Вони постійно вимагали права на власні рішення, будучи при цьому абсолютно безпорадними. Якщо вони такі розумні, то чому самі не йдуть битися з нежиттю, замість того щоб благати про захист армію та уряд?
— Капітане Сакс, погляньте... туди, де Гіза, — приголомшено випалив лейтенант.
— Що там іще?! — Сакс обернувся. З його позиції на височині нічне небо було як на долоні. Побачивши червоні небеса, він аж остовпів.
Що це таке?
Потойбічне Світло?
Відколи це Потойбічне Світло стало червоним, наче захід сонця?!
Це з Великої Піраміди Гізи... судячи з кута та напрямку, воно справді звідти, але чому вона раптом випромінює таке шокуюче Потойбічне Світло?!
— Капітане Сакс, що це, в біса, таке? — тремтячим голосом спитав лейтенант.
— Звідки мені знати?! — огризнувся Сакс.
Вулиці миттю наповнилися вереском. Ситуація знову вийшла з-під контролю. Цей галас зводив Сакса з розуму.
— Нам гаплик, це кінець, це світло апокаліпсису, знак того, що наше місто ось-ось буде знищене!
— Це кров? Вона забарвлює небо кров'ю?
— Високоповажні Фараони, благаємо, змилостивтесь над вашими нерозумними нащадками, відкличте свою армію нежиті!
— Боги, допоможіть нам!
З появою цього дивного явища місто занурилося в хаос. Усе більше людей вимагали відчинити браму. Армії та уряду довелося застосувати магію, щоб зупинити істерику натовпу.
Це безумовно зруйнує репутацію влади. Можливо, їм і вдасться заспокоїти людей зараз, але ніхто не міг передбачити, що вони втнуть потім!
Квадратна Вежа...
Фенна та Хакен стояли біля вікна. Вони бачили, як світло зметнулося в небо, перш ніж попрямувати в бік Червоного моря.
— Їм... їм справді це вдалося? — обличчя Хакена сяяло від захвату.
Третя фаза війни виявилася набагато важчою, ніж вони передбачали. Навіть Хакен не міг передбачити, що станеться далі. Світло призахідного сонця стало для нього справжнім променем надії!
— Це з Великої Піраміди Хуфу, але чому воно червоне? — поцікавилася Фенна.
— Тому що це і є справжнє Потойбічне Світло! Це його оригінальний колір у Вимірі Темряви. Хуфу лише вкрав його, щоб виробляти повітря для нежиті! — впевнено заявив Хакен. З нестримним захватом він додав: — Минуло стільки часу, я вже думав, що вони приєдналися до погребальних підношень для Хуфу... хто б міг подумати, хто б міг подумати! Фенно, я тобі безмежно вдячний за те, що ти порекомендувала мені такого надійного юнака!
Фенна теж не тямилася від радості, але її турбувало дещо інше.
— Командире, зараз ми воюємо з Пірамідою Хафри. Навіть якщо їм удалося взяти під контроль Потойбічне Світло Великої Піраміди Гізи, чи вистачить цього, щоб зупинити війну? — спитала вона.
На них не нападала вся армія нежиті. Це була війна виключно між Каїром та Пірамідою Хафри.
Оскільки Каїр був столицею Єгипту, його поразка вплинула б на всю країну. Навіть якби вони зрештою знайшли спосіб відбити навалу, втрати були б катастрофічними!
— Існує лише одне Потойбіччя. Думаєш, Піраміда Хафри залишиться осторонь, коли Брама Потойбіччя відчиниться? — промовив Командир Хакен.
— То це означає, що якщо ми поспішимо і спрямуємо китайську нежить у Потойбіччя, це зніме з нас тягар? — усміхнулася Фенна, зрозумівши його задум.
— Саме так! Зубам холодно без губ. Якщо Велика Піраміда Гізи опиниться під ударом китайської нежиті, Хафра нізащо не стоятиме осторонь. Боже, бережи Каїр! — Хакен приклав руку до грудей.
— Командире, це не Бог нас береже... — зауважила Фенна.
Хакен на мить застиг, а потім розуміюче кивнув.
І справді, до чого тут взагалі Бог?
Спершу він вважав цю ідею просто божевільною. Навіть давши згоду, він не плекав особливих надій, але на його превеликий подив... цей юнак справді виявився рятівником Каїра! І хоча він зробив це лише для того, щоб китайська нежить не влаштовувала безлад у його країні, йому все ж удалося принести єгиптянам такий довгоочікуваний мир...