Перетерпівши понад два місяці справжніх тортур, група нарешті могла дати волю емоціям. Побачивши білий компас, вони мимоволі пришвидшили крок, наче в'язні, які вперше за довгий час побачили сонячне світло.
Чжао Ман'янь біг першим. Коли він дістався вершини й уже готувався побачити те, що нарешті звільнить їх від цього тягаря, темний спалах у формі півмісяця розсік йому живіт!
Кров миттєво бризнула в повітря, окропивши решту групи, що бігла за кілька кроків позаду.
Чжао Ман'янь відлетів назад, стікаючи кров'ю з жахливої рани. Побачивши, що той летить шкереберть сходами, Мо Фань хутко підхопив його Телекінезом.
— Старий Чжао! — загорлав Мо Фань. З його ракурсу здавалося, ніби той темний спалах ледь не розрубав Чжао Ман'яня навпіл. Венеціанський Перстень устиг активуватись, та його захист розлетівся друзками за мить!
— Трясця, як же боляче! — Чжао Ман'янь упав на землю з блідим обличчям. Рана на животі виявилась глибокою, найімовірніше, зачепивши внутрішні органи. Від нестерпного болю на очі навернулись сльози.
Мо Фань полегшено зітхнув, почувши голос друга. Слава богу, він досі живий!
Мо Фань поспіхом дістав священні ліки Храму Парфенону зі своїх запасів і дав їх Чжао Ман'яню.
Живіт Чжао Ман'яня був розпоротий, і кров струменіла з рани з шаленою швидкістю. Втрата крові могла вбити його за лічені хвилини — Мо Фань чудово це розумів, тож і далі заливав ліки просто в рот товариша, наче звичайну воду!
Цілющі зілля мали зберегти Чжао Ман'яню життя й відновити втрачену кров. На жаль, серед них не було цілителя. З ним би все склалося значно легше, зумій хтось поруч зашити рани, поки священні зілля відновлювали б життєву енергію.
— Я займуся його ранами. Стережіться тієї потвори нагорі! — сказав Му Бай.
Мо Фань кивнув. Зцілення явно не було його сильною стороною. Обличчя його спохмурніло, коли на нього накотилась темна аура, мов справжня хвиля, — він уже здогадувався, що за створіння перед ним!
— Це Темний Майстер Меча, будьте обережні! — крикнув Чжао Ман'янь.
Мо Фань ступив уперед і зосередив погляд на вершині сходів, втупившись у непроглядно-чорну істоту, що стояла біля Потойбічного Компаса.
Тварюка красувалась у броні, просоченій темною магією, — блискуча поверхня видавала надміцний метал.
Істота стискала велетенський меч смерті, оповитий темною аурою, що поглинула чимало життів. З кожним помахом клинка в повітрі лунали моторошні крики, що вгризались у розум, хай як сильно ти намагався їх ігнорувати!
Потвора сиділа верхи на чорному рогатому коні, під копитами якого палахкотіло полум'я. Тіло коня вкривали химерні криваво-червоні жертовні Руни. Темний Майстер Меча височів у сідлі з владною, шляхетною аурою, випромінюючи холодну, ненаситну жагу вбивства на всіх живих істот довкола!
Це був один із найсильніших слуг Фараонів — Темний Майстер Меча!
Мо Фань не вперше стикався зі створінням, настільки просякнутим темною енергією. Правду кажучи, ці Темні Майстри Меча не обов'язково служили самим Фараонам. Їхнім справжнім володарем був Бог Темряви, а те, що вони траплялись повсюди, лише робило Бога Темряви ще загадковішим і шанованішим!
— Цей тип сильніший за тих Темних Майстрів, з якими ми стикалися раніше, — попередив Мо Фань решту.
Сила кожного Темного Майстра Меча різнилась, і той, хто зараз охороняв Потойбічний Компас, вочевидь не належав до нижчих представників свого класу — перед ними стояв справжній Правитель. Задушливий тиск, який відчував Мо Фань, значно перевершував той, з яким доводилось стикатись раніше.
— Що нам тепер робити? — тремтячим голосом спитав Шрів.
Чи справді в них були шанси проти справжньої істоти рівня Правителя?
Направду, ще до входу в Піраміду вони сумнівалися, чи вдасться бодай утекти від такої істоти, не кажучи вже про перемогу над нею!
— Що робити? — Мо Фань уже підготував свої Насіння Душі Вогню. Полум'я затанцювало довкола нього, наче фенікси. — Або він здохне, або ми!
Бій!
Потойбічний Компас стояв просто перед ними. Розвертатись і тікати Мо Фань не збирався. Нарешті випала нагода дати волю жазі до бою й битися на повну силу проти цього супротивника!
То був останній охоронець на їхньому шляху. Хуфу, вочевидь, вважав, що ніхто не зможе здолати Володарку Скорпіонів Медузу та Гігантського Золотого Птаха, тож поставив біля Компаса лише одного Темного Майстра Меча. Уже сам цей факт давав привід для радості!
Слід було радіти, що це лише Темний Майстер, а не якась неймовірно могутня потвора рівня Правителя, здатна вкинути їх у цілковитий відчай!
Хай якими мізерними здавались шанси на перемогу, вони покладались на власні сили заради досягнення мети. Цього вже вистачало, щоб надихнути Мо Фаня битися до самого кінця!
— Маленька Полум'яна Белль, вселись у мене!
Мо Фань чудово усвідомлював силу свого ворога. Уперше в житті він мав покластись лише на власну міць у бою проти справжньої істоти рівня Правителя.
Зрештою, Демонічний Елемент виявився ненадійним, тож довіряти варто було саме тій силі, яку він контролював постійно.
Треба було просто сприймати цього Темного Майстра як чергову сходинку на шляху до становлення видатним магом!
Величезний меч знову розітнув повітря. У голові Мо Фаня пролунав моторошний вереск.
Цей крик змушував почуватись так, наче тебе оточили мстиві духи. Душі тих, кого вбив і закатував Темний Майстер, намагались вселити в Мо Фаня жах. Та щойно ухваливши рішення, він більше не зважав на цих жалюгідних привидів!
Силует Полум'яної Белль, прозорий, наче серпанок, з'явився позаду Мо Фаня. Контроль над Елементом Вогню сягнув максимуму, коли в нього вселилась Маленька Полум'яна Белль, а два її Насіння Душі Вогню ідеально злилися з його тілом і душею!
— Я розтрощу тебе голими руками! — заревів Мо Фань, відганяючи мстивих духів навколо себе. Люта палаюча аура огорнула його, підпаливши саме повітря, і полум'я невпинно заповнювало простір довкола.
— Намір меча! — Темний Майстер Меча підняв клинок однією рукою, а з-під шолома пролунав його глибокий голос.
Велетенський меч завис у повітрі. У нього вдарила чорна блискавка, наповнюючи темною енергією!
— Темрява насувається!
Темний Майстер вивільнив колосальну ауру темряви, що вирвалась назовні, мов шторм, накривши все в радіусі кількох кілометрів.
Мо Фань позадкував на кілька кроків, коли аура вдарила прямо в нього. Магія Вогню, що випромінювалась із нього, вмить придушилась — темрява поглинула все довкола, і він більше не міг чітко бачити своє оточення.
— Світанок!
Темний Майстер владно вимовив назву свого стилю. Велетенський клинок, що завис у повітрі, раптом обрушився вниз. Удар був настільки блискавичним, що ніхто не встиг розгледіти ані сам помах, ані його кут, — Мо Фань побачив лише проблиск світла, що розітнув темряву, наче промінь світанку.
Світло цього меча несло саму смерть. Темрява мала допомогти Темному Майстру зафіксувати клинок на Мо Фані, щоб той не мав жодного шансу ухилитись від наступного удару!
У повітря бризнула цівка крові. Мо Фань, досі огорнутий полум'ям, відлетів на певну відстань від початкового місця. Через груди проліг тонкий поріз, з якого сочилася кров.
Тіньова маріонетка за двісті метрів від Мо Фаня розлетілась навпіл. Фальшиве полум'я, що її огортувало, розсіялось, а пошматована Мантія повільно впала на землю.
— Воно навіть бачить крізь трюки моєї Мантії Темного Аристократа! — простогнав Мо Фань, тримаючись за груди.
Він зрозумів: Темний Майстер зафіксував на ньому свій намір меча. Мо Фань миттю скористався Мантією Темного Аристократа, щоб ухилитись від удару, залишивши маріонетку на своєму місці й замаскувавши її власним полум'ям. На превеликий подив, удар супротивника навіть не розрізняв, де маріонетка, а де справжній Мо Фань, — атакував обох одразу. На щастя, він був Магом Тіні, тож рухатись у темряві йому не заважало ніщо. Інакше про порятунок годі було й думати!
— У тебе є меч, і в мене теж є меч! — Мо Фань не збирався миритися з тим, що зазнав поранення вже в першому раунді.
Він проігнорував рану. Такі дрібниці його не турбували, хіба що кров лилася б справжнім потоком.
Три різні полум'я огорнули його й зібрались у долоні. Метеоритний Багрець, Полум'я Лиха та Палаючий Захід Сонця сформували руків'я, лезо та вогняний ореол навколо нього.
Тепер, з набагато кращим контролем, Мо Фань міг довше підтримувати Вогняний Меч. Фехтувати він так і не навчився, тож весь цей час просто дубасив ним ворогів навідліг!
— Скуштуй-но цього!
Дочекавшись, поки Вогняний Меч сформується остаточно, Мо Фань підстрибнув у повітря й змахнув клинком, переповненим вогняною енергією, просто на Темного Майстра. Велетенське лезо разом із розбурханим полум'ям викликали кілька Розломів Землі навколо потвори, ще більше нарощуючи імпульс атаки!
У щілинах шолома спалахнули очі, сповнені зневаги. Темний Майстер недбало підняв клинок, випромінюючи темне сяйво. Кілька тіней його меча наклались одна на одну, утворивши захисну формацію — і попри всю лють полум'яного меча Мо Фаня, вона витримала все!
Темний Майстер холодно дивився на суперника, наче вправний фехтувальник, що відбиває найсильніший удар новачка з дерев'яною палицею замість зброї. Він легко звів атаку нанівець, водночас зневажливо пирхнувши!
Цей хлопчисько ганьбив саме мистецтво володіння мечем!
Темний Майстер холодно гмикнув. Потужна сила раптом вирвалась із його клинка, відкинувши Мо Фаня разом з усім полум'ям геть!