— Ходімо! Тікаємо! Навіть не думайте з нею битися! — першою вигукнула Міос.
Усі формації й плани миттю втратили сенс. Двері відчинені — тепер лишалося тільки тікати!
Гайді опинилася найближче до дверей — за спиною самої мумії.
— Біжіть до точки, яку я позначила! — скомандувала Гайді.
Решта команди миттю метнулася туди. Сріблясті промені сплелися докупи, стрімко вибудовуючи Зоряну Галактику для Миттєвого Стрибка.
— Застрибуй, швидше! — крикнув Мо Фань Му Баю.
Му Бай наддав ходи й ледве встиг заскочити в Зоряну Галактику до завершення останнього візерунка. Срібне світло розчинилося в повітрі, лишивши по собі кришталевий пил — той повільно осідав і танув, так і не торкнувшись землі.
За мить простір за двісті метрів звідти легенько пішов брижами. Мо Фань, Чжао Ман'янь, Му Бай, Міос, Шрів і Саїд з'явилися разом. Мо Фань уже плів новий Миттєвий Стрибок, довершуючи його з неймовірною швидкістю.
Шестеро магів стрибнули ще раз, подолавши ще сто шістдесят метрів, — проскочили повз мумію й опинилися майже біля дверей.
— Я спробую затримати... — озвався Чжао Ман'янь. У вирішальні миті він завжди був готовий узяти удар на себе, чудово розуміючи: істота рівня Правителя так просто їх не відпустить.
Він уже намірявся активувати захисні закляття, готуючись витримати безжальний натиск Правителя, коли, на превеликий подив, мумія не кинулася навздогін — лише обернулася. Порожні очниці й досі випромінювали те саме моторошне сяйво.
Але... вона не нападала. Мумія просто витріщалася на них, від чого у всієї групи мороз ішов по спині...
— Вона що, не збирається атакувати? — здивовано випалив Чжао Ман'янь.
— Може, вона ще не до кінця прокинулася. Та дідько з нею, просто тікаємо! — вигукнув Мо Фань.
Чжао Ман'янь на мить замислився: навіть у звичайної людини мозок після сну кілька хвилин ще тупить. А ця мумія, мабуть, продрімала кілька тисячоліть — цілком природно, що свідомість у неї досі трохи каламутна...
А ті слова — може, це вона просто марила вголос, ще не прокинувшись до кінця!
Мумія в білому савані не стала їх зупиняти — лише похмуро проводжала поглядом, як Мо Фань з рештою мчать до дверей.
Група знову застосувала Миттєвий Стрибок, відірвавшись від мумії ще далі, і прошмигнула в отвір. Му Бай про всяк випадок зиркнув через плече — Мумія рівня Правителя й далі стояла на тому самому місці, наче на щось чекаючи. Та спокійна поза чомусь не давала йому повірити, що втекти вдалося аж так легко...
Двері вивели їх у темний прохід — не надто довгий: за якусь хвилину бігу він почав повертати.
— Вона погналася за нами? — ледь дихаючи, перепитала Міос.
— Ні.
— Якось це дивно...
— А це ще що таке?...
Група все ще перемовлялася про Мумію рівня Правителя, коли всі раптом зупинилися, дійшовши кінця проходу, і з цікавістю роззирнулися.
Ще одна камера!
За плануванням — точнісінько як попередня. Усі мимоволі перевели погляд у центр, і серце в кожного завмерло від страху побачити там відчинену труну й білу мумію поруч.
На щастя, це виявилася не чергова Просторова Петля — камера була іншою. Жодного сліду мумії в савані тут не було. У самому центрі виднілася лише купа кісток!
Підійшовши ближче, вони збагнули: ця гора кісток насправді складена з людських черепів. Від моторошного видовища білих черепів із порожніми очницями у всіх миттю мурашки посипалися по шкірі!
Черепи здіймалися пагорбом, а на самій його вершині стояла ще одна труна!
Домовина, зліплена з білих кісток, скидалася на трон, який якийсь безжальний володар спорудив з останків тих, хто не побажав скоритися його волі!
— Ще одна мумія? — спитала Міос.
— Схоже, у різних мумій різні хобі, — пробурмотів Мо Фань.
Планування камери нагадувало попередню, хоч простір тут був трохи скромніший. І так само, як і минулого разу, виходу не було — труна лишалася єдиним предметом у всій кімнаті.
— Тільки не кажіть, що це знову потвора рівня Правителя! — обурився Му Бай.
— Зараз дізнаємося! — Мо Фань, як завжди, вирішив діяти напролом.
Той самий замах, той самий палаючий Вогняний Кулак — угатив у труну, лишивши в повітрі вогняний слід!
Гора черепів стрімко обвалилася, і труна впала прямісінько на кістяки, що розсипалися по підлозі.
Зсередини долинув глухий стукіт. Кришка труни відлетіла геть, і назовні вистрибнула безголова мумія в кістяних обладунках!
— Безголова мумія? — вигукнув Чжао Ман'янь.
Безголова мумія недбало вхопила найближчий череп і приладнала його собі на шию!
Та за мить зірвала його геть, наче той виявився замалим, — з огидою жбурнула вбік і начепила інший, більш підходящого розміру!
Тіло мумії випромінювало моторошне синє сяйво. Щойно череп з'єднався з тілом, сяйво миттю перетекло в нову голову і спалахнуло в порожніх очницях!
— Цей тип що, настільна лампа? Вкручує собі черепи, наче лампочки! — бовкнув Чжао Ман'янь.
— Її аура не така потужна, як у попередньої, — проникливо зауважив Му Бай.
— Але я відчуваю, що вона явно не проти поповнити свою колекцію нашими черепами... — додав Мо Фань.
— Двері відчинилися! Дивіться, двері знову відчинені. Вони прямо перед нами! — випалив Шрів.
— Двері відчиняються тоді, коли відчиняється труна.
Мо Фань спантеличено насупився. Хіба не логічніше було б відчиняти двері після знищення мумії? Якого біса ці камери взагалі спроєктовані настільки по-дивному?
— То ми будемо з нею битися чи ні?
— Який у біса бій! Навіщо битися, якщо можна просто дати драпака?!
Як і раніше, група застосувала Миттєвий Стрибок, щоб віддалитися від Мумії.
На відміну від попередньої, рівня Правителя, Кістяна Мумія мала буйну вдачу й неабияку силу — вона невідступно гналася за втікачами, не бажаючи випускати їх зі своєї камери.
На щастя, до рівня Правителя вона не дотягувала. Групі вдалося вирватися з камери, поки Чжао Ман'янь стримував її натиск.
Коли маги проскочили крізь двері, Кістяна Мумія зупинилася на порозі й люто витріщилася їм услід. Їй до нестями кортіло повідривати всім голови, та покинути власну камеру вона все одно не наважилася!
— Вам не здається, що надурити цих мумій якось надто просто? — замислено промовив Чжао Ман'янь.
— Щось тут не так, — погодилася Гайді.