— Якщо воно поєднується із силою Чорного Тотемного Змія, гадаю, і з моєю проблем не виникне. Трясця, я і подумати не міг, що ми розкриємо такий грандіозний секрет... Якщо виберемось звідси живими, поїдемо по інших країнах шукати їхніх Тотемних Звірів. Так ми зовсім скоро станемо Магами Забороненого Прокляття! — не стримав захвату Чжао Ман'янь.
— ...Гадаю, до Магів Забороненого Прокляття нам іще далеченько, зате це точно допоможе дістатись піку Верховного рівня! — погодився Мо Фань.
Сила Тотемних Звірів уже дарувала Мо Фаню неабиякі переваги. Продовжуй Маленький Кулон-Вугор еволюціонувати далі, і шлях до Верховного рівня цілком міг би відкритись.
Між Просунутим і Верховним рівнями зяяла справжня прірва. Чимало геніїв досягали піку Просунутого ще до тридцяти років — і так і не могли прорватись вище до самого кінця життя.
Кожен маг, вочевидь, ішов до Верховного рівня власним шляхом. Дехто спирався на рідкісні ресурси, дехто — на неймовірний збіг обставин. По суті, це означало одне: без унікальних артефактів чи божевільного везіння Просунутий маг навряд чи здійснить такий прорив.
Мо Фань, Чжао Ман'янь і навіть Гайді застрягли на самому піку Просунутого рівня, і жоден із них досі не намацав дороги нагору.
Хоч із такою базою прорив на Верховний рівень був лише питанням часу, застрягни вони тут на десять чи двадцять років — і ці роки просто вилетіли б у трубу, розтанувши без сліду.
Траплялись, звісно, і молоді Верховні маги. Герр Касас та наставник Вані досягли цього рівня напрочуд рано — і після прориву перед ними відкривався ще неосяжний простір для росту. А ось Мо Фаню з рештою наразі було вкрай важко ставати сильнішими без такого самого стрибка вперед!
Мо Фань і так уже був могутнім бійцем. Верховного мага з одним-єдиним Елементом на Верховному рівні він здолав би без жодних проблем. Та зіткнись він із супротивником, у якого два Елементи сягали Верховного рівня, чи з бувалим ветераном — і тоді вони розтрощили б його вщент, без жодних сумнівів!
Мо Фань пообіцяв собі зайнятись пошуками Тотемних Звірів одразу після одужання в Храмі Парфенону — почасти саме заради того, щоб знайти власну дорогу нагору!
— Тож годі скиглити, що я постійно тягну тебе в смертельні халепи. Не від нудьги ж я це роблю. Ти взагалі уявляєш, що таке Велика Піраміда Гізи? Там усередині повнісінько всього крутого. Думаєш, можна стати Верховним магом, зовсім не ризикуючи шкурою? — вів далі Мо Фань.
— Аби лиш отримати ту силу Тотемних Звірів, все решта — дрібниці! — Чжао Ман'янь аж світився від захвату майбутніми перспективами.
Печатка Басі з напівпробудженої Дерев'яної Тріскачки й так уже помножувала його захисні закляття в рази. А що буде, коли сила Тріскачки пробудиться остаточно?!
— Про що це ви там шепочетесь? Ми наближаємось до зони Попелястої Бурі Ненависті. Не потрапте туди ненароком, бо вона зжере вас за одну мить! — застеріг Шрів.
— Та нічого важливого. Просто сперечались, у кого дупа більша — у Гайді чи в Міос, — не соромлячись, ляпнув Чжао Ман'янь.
Шрів аж закашлявся, не знайшовши слів.
— По-моєму, у Міос більша, а от за формою переможе Гайді, — докинув свої п'ять копійок Му Бай.
— ...
Тепер уже Мо Фань із Чжао Ман'янем застигли з відкритими ротами.
Кажуть же, що людина поступово переймає риси власного оточення. Навіть Му Бай не помітив, як під впливом цих двох почав розкривати геть іншу грань своєї натури!
Попереду розкинулась темно-червона улоговина. Удалині величаво здіймались три Піраміди Гізи. Їхню могутність група відчувала навіть на такій відстані.
Велика Піраміда Гізи, найвища й найбільша з трійці, панувала над усім краєвидом. Поруч, наступною за розміром, стояла Піраміда Хафри, а біля неї спочивав Сфінкс — глибоко занурений у сон, засипаний піском, більше схожий на велетенську статую, ніж на живу істоту.
— Оце і є Сфінкс... На щастя, він і досі спить, інакше ми б й близько не підступитись ні до Великої Піраміди, ні до Піраміди Хафри, — мовив Шрів, вдивляючись у далечінь.
— Я його якось поранив, тож навряд чи він скоро прокинеться, — недбало кинув Мо Фань.
— Ти його поранив? Боже мій, зроду не бачив настільки безсоромної людини! — аж верескнув Саєд.
Міос, Гайді та Шрів утупились у Мо Фаня, як у справжнього божевільного.
— Я знав, що ви не повірите, — байдуже знизав плечима Мо Фань.
— Е-е... Хіба не Колосальний Зомбі надавав йому тоді на горіхи? — пошепки перепитав Чжао Ман'янь.
— Та це майже одне й те саме, — так само пошепки відповів Мо Фань.
Сфінкс був фінальним стражем усіх Пірамід. Прокинься він насправді — наблизитись до цих місць змогли б хіба Маги Забороненого Прокляття!
Втім, і їх би добряче стримали магічні Формації всередині. Тому Піраміди й лишались нерозгаданою таємницею довгі-довгі роки.
— Боюсь, на нас чекають дві біди водночас. Перша — Попеляста Буря Ненависті, друга — Темні Майстри Меча. Зовні патрулюють цілих десятеро... — не вгавав Шрів.
— Семеро, — виправив його Мо Фань.
— Помовч, якщо не тямиш нічого до пуття. Думаєш, знаєш Велику Піраміду краще за нас?! — обурилась Міос.
Окрім самого Сфінкса біля Піраміди Хафри, Велику Піраміду Гізи охороняло десятеро Темних Майстрів Меча — легенду цю чув мало не кожен єгиптянин змалку. Чому ж тоді Мо Фань наполягав, що їх лишилось лиш семеро?
— Троє з них мертві, — коротко пояснив він.
Мо Фань чітко пам'ятав ту битву за Бейцзян, де троє Майстрів знайшли свій кінець. Одного прикінчив Потойбічний Кістяний Дракон, а двох інших звалили з ніг Трупні Чиновники Гори Плоті, яких жбурляв Колосальний Зомбі, а тоді зомбі й скелети розтерзали їх на клапті.
Замінити істот такого рівня за один день — справа неможлива. Навіть самому Хуфу навряд чи вдалося б знайти нових Майстрів Меча раніше, ніж мине ціле століття!
— Ці Темні Майстри Меча — істоти рівня Правителя. Одного з них вистачить, щоб розірвати нас на шматки. По-моєму, краще повернутись назад, ніж здихати тут просто так! — не витримав Саєд.
— Не переймайся, раз уже зайшли так далеко, знайдемо спосіб з ними впоратись. У мене ще лишилось трохи Джерела Фараона. Пущу його в хід, щойно дістанемось Піраміди Менкаура — це спровокує міжусобицю серед тамтешніх мумій. За порядок у всіх трьох Пірамідах відповідають саме Майстри Меча, тож різанина в Піраміді Менкаура неодмінно відтягне їхню увагу від нас. А поки вони розбиратимуться там, нам залишиться лиш піднятись у певну точку на Піраміді й сісти на примарний потяг Попелястої Бурі Ненависті, щоб потрапити всередину, — виклав план Шрів.
— Хіба ти щойно не торочив, яка ця буря страшна? — спантеличено перепитала Гайді.