— Мо Фаню, цей тип навмисно затягує бій! — випалила Гайді.
Вона об'єдналась із Мо Фанем проти капітана Сакса, щойно люди з Європейського Університету втратили будь-яке бажання битися.
Хоч Сакс і був верховним магом вітру, перевести дух йому не випадало ні на мить — Мо Фань бив його без перепочинку. Більшість його руйнівних заклять пролітали повз через непередбачувані маневри Сакса, та варто було Гайді вступити в бій, як тиск на супротивника зріс удвічі. Її сила, як для просунутої магеси, була просто нечувана!
Ініціативу Сакс не брав. Зазвичай маг вітру у скрутному становищі може відступити будь-якої миті — ані Мо Фань, ані Гайді не втримали б його силою, — та цей тип чомусь переставав тікати, ледь віддалившись на безпечну відстань від їхніх заклять.
Його наміри читались, як на долоні!
— Мо Фаню, ми самі впораємось із цим, а ти дожени того паскудника Гангму! — гукнув Чжао Ман'янь.
— Гаразд, лишаю його на вас! — Мо Фань розумів: гаяти час на Сакса — марна справа.
Він трохи тривожився, залишаючи Му Бая й Гайді сам на сам із супротивником. Шабля Тисячі Листків становила серйозну загрозу — але тепер, з появою Чжао Ман'яня, все змінилось докорінно.
Захист того був міцний настільки, щоб витримати натиск істоти рівня Правителя. Прийняти на себе кілька верховних заклять для нього — сущі дрібниці!
Мо Фань вловив слушну мить і вислизнув із бою.
Сакс виявився хитрою бестією. Щойно помітивши, що Мо Фань перестав атакувати, він миттю злетів туди, куди Гайді дістати не могла.
Здійнявся сильний вітер — видимі сині пориви закружляли в повітрі, наче гілки столітніх верб. Набравши достатньо сили, вони спіраллю ринули вниз, цілячись просто в Мо Фаня, який саме намірявся покинути базу.
Мо Фань двічі Стрибнув, подолавши понад сімсот метрів. Та радіус верховного закляття сягав кількох кілометрів. Люті пориви пройшлись по трав'янистій ділянці, де він щойно стояв.
Дикі розсічення лишили по собі кілька моторошних борозен біля самих ніг Мо Фаня. Виявилось, і його захист не бездоганний — кілька порізів усе ж дістало до нього.
— Мо Фаню, просто йди! — долинув здалеку голос Гайді.
Сакс намагався скористатися шансом і завдати ще більше шкоди, та Гайді вчасно перервала спрямування, не давши йому спрямувати смертоносні вітряні леза вслід Мо Фаню.
У Сакса аж потемніло в очах, коли Гарматний постріл Волі влучив у ціль. Довелося переспрямувати решту лез на неї саму.
— Гайді, продовжуй, я тебе прикрию! — вигукнув Чжао Ман'янь, майже луною повторюючи її тон.
— Зрозуміла! — кивнула вона.
Воля стрімко накопичувалась у ній. Гайді зависла в повітрі, виставивши долоні в бік ворога.
Могутня сила раптом хлюпнула вперед, розвіявши її одяг і волосся!
— Гармата Волі: Третій рівень!
Гайді вміла тримати в голові одразу три справи — а отже, могла формувати три закляття водночас. Що не кажи, а такий Природжений Талант межував із божевіллям!
Усю зосередженість вона кинула на нарощування Волі. Ментальна сила в неї й без того була вражаюча, тож навіть один-єдиний постріл Гармати Волі міг завдати серйозних травм верховному магу — а що вже казати про потрійний залп!
Сакс замахав крилами, пірнаючи то вгору, то вниз. Від першого заряду вдалося ухилитися — він пронісся за сотню метрів над ним.
Другий врізався йому в спину — довелось миттю пожертвувати Вітряними Крилами заради захисту.
Третій вцілив точно в ціль, та його прикривав шар Магії Світла. Золоте сяйво все одно розсіялось під натиском Гармати. Сакса зірвало з неба й з розмаху жбурнуло у водонапірну башту.
Вода ринула на вулицю потоком. Наскрізь мокрий Сакс вибрався звідти, роздратований до краю.
Він спрямував вітряні леза, що досі кружляли в повітрі, на Гайді. Їх залишалось не менш кількох сотень — і всі вони посипались на дівчину з різних боків. Вона стрімко пірнула вниз, вислизаючи з-під найгостріших кутів атаки.
— Не хвилюйся, я тут! — гукнув Чжао Ман'янь неподалік.
Тієї ж миті спалахнула Зоряна Галактика Світла. Сяючі лусочки полетіли до Гайді, вкриваючи її мерехтливим обладунком. Кількість цих лусочок вражала уяву — решта закружляла довкола неї, наче маленькі духи-охоронці в золотих латах!
— Боюсь, цього замало, — зауважив Му Бай.
— Не переймайся, це ще не все! Водяна Завіса: Бар'єр! — Чжао Ман'янь миттю пустив у хід Закляття Води слідом за Світлом, явно готовий зчепити їх ланцюжком будь-якої миті — і завершив спрямування обох за лічені секунди. Водяна Завіса опустилась над Гайді, наче гігантська парасолька, ще до того, як вітряні леза встигли до неї дотягнутись!
Обидва захисні закляття Чжао Ман'янь підсилив Печаткою Бася. Мало того, обидва Елементи були зачаровані Насінням Душі, що дарувало їм додатковий опір, поглинання й імунітет. Витримати навіть Верховне Закляття для них не становило жодних труднощів!
Навіть якби Сакс метнув щось потужніше, Чжао Ман'янь і бровою б не повів. У запасі лишався ще один козир: захист самого Елемента Землі!
Той був підсилений Благословенням Божественної Печатки. Разом із Печаткою Бася та Насінням Душі впевненість була цілковита: Верховне Закляття Сакса нізащо не дістане Гайді!
— Дідько, ці шмаркачі теж справжні монстри! — стривожено пробурмотів Сакс.
Мало того, що Мо Фань примудрився вбити верховного мага, так ще й ця жінка з чистою Просторовою Магією виявилась крем'яхом! Проти її неймовірної ментальної сили Сакс не мав жодної ради, тільки й лишалось ухилятись раз по раз. А найбільше вразило те, що Чжао Ман'янь — той самий бранець, якого вони недавно тримали під замком, — теж виявився справжнісіньким навіженим! Хлопець умудрився звести нанівець навіть його Верховне Закляття Вітру!
На жаль, те Верховне Закляття було в Сакса лише першого рівня. Умій він підняти Шаблю Тисячі Листків до Вітрового Кривавого Розрізу, ці шмаркачі не мали б проти нього жодного шансу!
Бурмочучи про себе прокльони, Сакс раптом відчув, як зверху на нього наповзає крижаний холод.
Він задер голову — і побачив, як просто на нього стрімко пікірує велетенська Крижана Труна.
Сакс миттю дременув геть Вітряним Слідом. Мороз від Труни розповзся зі страхітливою швидкістю, щойно та торкнулась землі.
Вода, що ринула з водонапірної башти, миттєво скувалась льодом, лише прискоривши поширення холоду. Наскрізь промоклий Сакс уже відчував, як власне тіло дерев'яніє...