— Вані, ти хоч тямиш, що чекає на Апас, якщо вона потрапить їм до рук?! — гнівно вигукнула Гайді.
— Звісно, тямлю. Але тямлю й інше: підемо проти армії — і ні я, ні мої учні звідси живими не виберемось! Вона всього-на-всього дівчисько, чию особу ми навіть перевірити не можемо, то з якого дива мені перейматися її долею? А щодо вас двох... хочете накликати на себе смерть — воля ваша, тільки нас у цю прірву не тягніть! — огризнувся Вані, тицьнувши пальцем на Мо Фаня й Гайді.
— І оце називає себе наставником Європейського Університету? Не соромно міняти життя невинної дитини на власну шкуру?! — вибухнула Гайді.
— Годі балачок, ми через вас у цю яму й провалились, час це закінчувати! — Вані остаточно спалив усі мости. Він стояв посеред перехрестя, буравлячи їх темно-карими очима, повними ненависті.
Гайді вже потягнулась до магії, коли Мо Фань ступив крок уперед — навіть не озирнувшись. В очах його палало щось убивче. Самого лиш вигляду його спини вистачило, щоб Гайді пройняло холодом!
— Я ж казав — я зламаю йому в'язи. Решту бери на себе, — кинув Мо Фань крижаним тоном.
— Обережно, він усе-таки верховний маг! — застерегла вона.
Мо Фань не відповів. Досить було глянути на Вані — і перед очима постали сповнені надії очі Апас, попри весь жах, що їй довелося пережити. Що довше він про це думав, то більше закипав від люті!
Тиран Блискавки!
Розряди звивались у чорному небі, наче дракони в бурхливому океані. Вони стрімко стягувались до Мо Фаня, розсипаючи іскри, застигаючи в обриси ланцюгів, кігтів, пелюсток. Небо спалахнуло так яскраво, наче настав полудень.
Блискавки обплітали Мо Фаня, і над ним нависла моторошна тінь. Щоразу, як розряди били під новим кутом, його тінь відкидалась у зовсім інший бік. Сам він стояв нерухомо, а тіні навколо мінялись, набуваючи найдивовижніших форм!
— Ким ти себе уявив? Гадаєш, зможеш тягатися з верховним магом? Ти лише просунутий, зараз я покажу тобі, наскільки мізерна твоя сила проти верховного рівня! — Вані чудово розумів, що йде проти сумління, та відступати вже не збирався. Усю негативну бурю в душі він перетворив на чисту ненависть до Мо Фаня.
Це ж саме Мо Фань розпочав усю цю колотнечу. Зухвале щеня наважилось зневажити його гідність верховного мага!
— Хоч яка вражаюча твоя культивація, це не змінить того, що ти гірший за пса! — зневажливо кинув Мо Фань.
Дехто мав слабку культивацію, та все одно заслуговував на щиру повагу. Старий Чад — один із них. А хтось, бач, і верховний маг, але в очах Мо Фаня гидший за свиню чи шолудивого пса!
— Ти! Присягаюсь, я тебе розчавлю! — Вані вибухнув гнівом, коли Мо Фань зумисне вдарив по найболючішому.
Очі його потемніли ще дужче. Широка вулиця почала химерно кривитись під тиском його могутньої Волі та Домену. Довколишні будівлі лишались непорушними, а от земля саме там, де стояли Мо Фань і Гайді, ходила ходором. Обоє ледь трималися на ногах.
— Китовий Пагорб!
Услід за криком Вані щось вирвалося з-під землі. Темно-коричневий силует підскочив у повітря, наче риба, здійнявши за собою вихор каміння та скалок!
Велетенська постать, що вихопилась із надр, нагадувала гігантського кита — тіло, скуте з блискучого, непроникного каменю!
Здоровенний Китовий Пагорб навис над будівлями обабіч дороги, накривши тінню половину вулиці. Досягнувши вершини польоту, він каменем шугнув на Мо Фаня, придушуючи все довкола своєю вагою. Ще до самого зіткнення на нього налетіла страхітлива піщана буря!
Мо Фань не став зустрічати Магію Землі лобовою атакою. Він розтанув розмитою тінню й відступив по вулиці.
Пагорб з гуркотом врізався в землю, здійнявши приголомшливу хвилю каміння.
Але ця магія виявилась хитрішою, ніж здавалося. Тіло Пагорба не розлетілося на друзки від удару об землю — воно пірнуло під поверхню, наче риба, що повертається у рідну стихію.
Земля перестала здаватись Мо Фаню безпечною. Він миттю застрибнув на сталевий склад — звідти було зручніше стежити за тим, що коїться внизу.
Та склад під ногами обвалився раніше, ніж він встиг зреагувати!
Гайді зиркнула в його бік і остовпіла: жахливий Пагорб виринув просто з-під складу, розтрощив будівлю на друзки й підкинув Мо Фаня високо в повітря!
Пагорб був завбільшки зі склад, а Мо Фань поруч із ним здавався жалюгідною креветкою. Кит злетів у небо, а Мо Фань розчинився серед уламків, що засипали повітря навколо.
Сила верховного мага землі просто вражала. Гайді щиро тривожилась за Мо Фаня, боячись, що той не витримає натиску Вані.
Та й сама вона допомогти йому не могла. Її вже оточили Ферреро, Гальба, Софія та Зої. Схоже, ця четвірка теж прийняла остаточне рішення — і панькатися з нею аж ніяк не збиралась.
Першою рушила Софія — магеса тіні. Спершу Гайді не звертала на неї уваги, засліплена ефектною магією Гальби, тож пильності не виявила. І дарма — Софія раптом виринула позаду і метнула Спис Тіні, здатний запечатати розум.
А втім, Гайді вміла тримати в полі зору відразу три речі одночасно, навіть формуючи одне закляття, вона могла паралельно задіяти й інший Елемент.
Вона розхитала Зоряну Галактику Гальби Елементом Звуку, звівши його атаку нанівець, тоді сплела невидимий щит із власної Волі, відбивши Спис Тіні, і тільки після цього Стрибнула на безпечну відстань, вислизнувши з клешні супротивників, що заходили з флангів...
Знову прогримів оглушливий удар. Пагорб не відступав від Мо Фаня ні на крок. Здавалося, той не заспокоїться, поки не перетворить хлопця на криваве місиво!
Тим часом, ухиляючись від смертоносних випадів кита, Мо Фань устиг накопичити достатньо Магії Блискавки. Над Вані згустилися грозові хмари; варто йому було лише вказати рукою — і важкі розряди посипались донизу, шалено б'ючи в те місце, де стояв наставник!
Вані зневажливо зиркнув на них.
— Дурню, Елемент Землі — слабке місце Блискавки. Мене тобі не дістати! — глумливо посміхнувся він.
Вані навіть не поворухнувся. Товсті кам'яні плити виросли перед ним і позаду нього водночас, зімкнувшись над головою, наче двоє важких воріт. Розряди люто вдарили в камінь тієї самої миті, як він щільно зачинився!
Поверхня хоч і взялась тріщинами, але захист вистояв. Вані лишився цілим і неушкодженим усередині. Кам'яна брила не здригнулась, навіть коли Мо Фань вихлюпнув усю свою блискавку до останньої іскри.
Елемент Блискавки славився неабиякою пробивною силою, та проти Землі був майже безсилим. Земля до того ж чудово гасила саму провідність струму.
Вані анітрохи не боявся блискавки Мо Фаня. Хоч би яким потужним був той Елемент, оборона Верховного Елемента Землі лишалась непробивною!
— Викладай усе, що маєш, я покажу тобі справжній смак відчаю! — розсміявся Вані.
Мо Фань розреготався у відповідь. Завдати серйозної шкоди блискавкою він і не планував. Під Доменом Тирана Блискавки повітря довкола просякло силою цієї стихії, тож закляття зривались із рук Мо Фаня значно швидше. Головне — поки Вані не міг керувати Пагорбом, ініціатива лишалась саме за Мо Фанем!
— Болото Темряви!
Темна Матерія вже давно непомітно розповзлась довкола них. Диявольська Ніч і справді була підступним закляттям — вона розросталась і густішала так тихо, що ворог помічав пастку, лише коли вже опинявся в самому її серці.
Темна Матерія просочувалась крізь будь-яку речовину, невпинно розповзаючись живими істотами. Вані, заклопотаний власним захистом, і не помітив, як темна енергія обвила його тіло й розлилась усім довкіллям.
Довкола нього здійнялось Болото Темряви, миттю вкривши землю під ногами. Такий самий морок огортав і самого Мо Фаня. Два болота злились в одне ціле, поглинувши весь простір між ними в непроглядну темряву!
Вані запанікував, відчувши, як морок розповзається під ногами.
Товща темряви позбавила Пагорба можливості пірнати в землю та виринати з неї. Тепер тут володарював зовсім інший Домен — Домен його супротивника!
— Чому... чому в тебе стільки Елементів?! — вигукнув Вані.
— Зараз скуштуєш кожен із них! — холодно відрубав Мо Фань.
Битися на чужому полі Вані не хотів. Він спробував вирватися, та швидко зрозумів: Болото Темряви діяло, наче справжній лабіринт. Спершу треба було розгадати його візерунок — а орієнтирів довкола не лишилось жодних. Усі сусідні будівлі розчинились у пітьмі...
Хай він був і верховним магом, а проти цього моторошного Домену Вані виявився цілком безпорадним!
Кілька спроб не дали жодного результату. Вирішивши не марнувати часу дарма, він розсудив: болото не вічне — розсіється саме собою, щойно він розправиться з Мо Фанем!
— Думаєш, у мене лиш Елемент Землі? — Вані сплюнув у темряву, що обступала його з усіх боків.
Він облишив Землю і почав випромінювати крижану ауру. Дрібні кристалики паморозі попливли в повітрі, не вступаючи в жодну сутичку з Болотом Темряви.