Велетенські вовки кинулися на бойових магів, що наступали спереду, — загін магів вогню. Ті щойно здійняли стіну полум'я, сподіваючись здалеку розтрощити ворога руйнівними закляттями, але тепер мусили різко змінити напрямок атаки.
Вогняні Кулаки промчали над піском, наче метеорити, просто на Гігантських Білих Вовків. Та шкура Викликаних Звірів виявилася надто товстою й міцною — від одного-двох влучань вогняних заклять лишалися хіба подряпини. Цього було замало, щоб спинити звірів, які невпинно рвалися вперед!
Найбільший Гігантський Білий Вовк у зграї Викликаних Звірів нагадував танк із плоті й кісток: дюжина Вогняних Кулаків, що влучила в нього, ледве його сповільнила. Решта вовків дісталася магів вогню першими — врізалися нестримною хвилею і вмить розтрощили їхній стрій!
Біломіткові Вовки вдарили з обох флангів. Гострі ікла разили швидко й безпомильно, знаходячи найвразливіші місця магів ще до того, як ті встигали доспрямувати закляття, — і сіяли цілковитий хаос у їхніх лавах!
— Дідько, цей тип що, привів із собою цілу зграю вовків? Звідки їх тут так багато?! — прогарчав капітан Сакс.
Його людям було вкрай важко відбиватися від такого натиску Гігантських Білих Вовків. Довелося звести бар'єр, аби не дати лютим звірам прорватися далі.
Ворожа армія і справді виявилася сильною. Щойно вовки на мить порушили їхній стрій, маги землі звели периметр зі стін, наче справжню фортецю. Маги води миттю розгорнули Водяні Завіси, і швидким Біломітковим Вовкам стало значно важче непомітно вдарити з тилу!
Найгучніше лунало виття Снігового Вовка Летючого Струмка — той миттю перейшов до дії, щойно помітив Водяні Завіси.
Його удари виявилися незрівнянно потужнішими за інші — він пробив прогалину в бар'єрі, і крізь неї ринула дюжина Гігантських Білих Вовків. Звірі відразу заходилися топтати магів, що ховалися за захистом!
— Я візьму на себе істоту рівня Великого Командира! — Сакс миттю прикипів поглядом до Снігового Вовка Летючого Струмка, щойно побачив, як бар'єр розлетівся на шматки.
Сакс був магом вітру. За його спиною розгорнулося шість Вітряних Крил які повели його спіраллю вгору. Він кинувся навздогін за Сніговим Вовком Летючого Струмка, який без упину носився периметром, завдаючи ударів.
Згори Сакс бачив усе як на долоні — жоден Викликаний Звір не міг перервати спрямування його магії. У повітрі закрутився сіро-білий вітер, і сліди здійнятого пилу яскраво показували: усі повітряні потоки в радіусі кілометра стрімко стягуються до нього, утворюючи посеред океану велетенський вир!
— Шабля Тисячі Листків! — холодно вимовив Сакс назву закляття вітру.
Сіро-біла вітряна шабля, завдовжки понад сто метрів, ринула з неба й розтяла землю саме там, куди з приголомшливою швидкістю мчав Сніговий Вовк Летючого Струмка.
Сніговий Вовк Летючого Струмка відреагував блискавично — крутнувся й підскочив у повітря. Він ледве ухилився від вітряного леза, та жмут довгого білого хутра все одно злетів угору.
Вовчий рід відзначався надзвичайно гострим чуттям небезпеки, а з підвищенням рангу інстинкти загострювалися ще більше. Він розумів: вітряне лезо — лише початок!
Повітря загуло від вітряних шабель, що шалено оберталися навсібіч. Урізаючись у землю, вони розсікали ґрунт так легко, наче то був шматок м'якого тофу!
Кілька десятків смертоносних вітряних шабель погналися за Сніговим Вовком Летючого Струмка, який мчав на межі своїх можливостей. Він рухався так швидко, що інші бачили лише розмиту тінь, — та оскільки шаблі летіли звідусіль водночаз, простору для маневру майже не залишалося.
Найстрашніше, що вітряні шаблі падали хвиля за хвилею — майже тисяча лез, і кожна цілилася просто в Снігового Вовка Летючого Струмка!
Незабаром Сніговий Вовк Летючого Струмка вкрився глибокими ранами. Шматок плоті, що з'єднував тіло з лівою задньою лапою, відсікло геть — у повітря бризнула свіжа кров, утворюючи моторошне видовище!
Це було Верховне Закляття Вітру — Шабля Тисячі Листків!
На щастя, чуття загрози в Снігового Вовка Летючого Струмка виявилося напрочуд гострим — він устиг відступити від Сакса, поки той спрямовував закляття. Інакше Верховне Закляття вбило б його на місці!
Сніговий Вовк Летючого Струмка кинувся навтьоки, рятуючи життя. Поки він добіг до безпечного місця, тіло вже вкривали жахливі рани.
Те, що Сніговий Вовк Летючого Струмка взагалі пережив Верховне Закляття Вітру, само собою вражало. Мо Фань відкликав його назад у Вимір Викликаних Звірів — відновлюватися від ран.
Сніговий Вовк Летючого Струмка відтягнув на себе основний вогонь солдатів. Тим часом Гігантські Білі Вовки та Біломіткові Вовки остаточно рознесли стрій бойових магів. Усе довкола залила кров.
Найбільшу небезпеку для Мо Фаня та решти становили саме бойові порядки магів. Побудови магів льоду й вогню дозволяли зливати їхню магію в одну гігантську сітку — і проти неї хтось на кшталт Мо Фаня, позбавлений будь-якого захисту, не мав би жодного шансу!
Такого хаосу Мо Фань і прагнув. Проте його неабияк здивувало те, що на чолі бойових магів стояв верховний маг!
Такий маг явно не був дрібною фігурою в Каїрі — це відкриття розлютило Мо Фаня ще дужче!
— Я візьму на себе капітана! — вигукнув Вані.
Верховне Закляття Землі, яке Вані обрушив на ворога, змусило магів вітру, землі й тіні відступити — надто вже великою була загроза. Вані не сподівався, що серед ворогів опиниться верховний маг: тепер двом верховним магам доведеться зіткнутися віч-на-віч...
— Мо Фаню, ці люди не слабаки... боюся, нам не вдасться їх визволити, — озвався Му Бай.
— Знаю, але ми не можемо покинути Старого Чжао! — Мо Фань зиркнув на заморожену ділянку, і в нього аж голова розболілася.
Мо Фань не міг дозволити собі наблизитися до тієї зони — інакше заморозили б і його. Там водночас чаклувала така прірва магів льоду, що навіть його Елемент Вогню не мав би жодного шансу...
Вовкам вдалося розхитати кілька ворожих формувань, але найпотужніший стрій магів льоду й досі стояв неушкоджений. Спроба врятувати заручників була для Мо Фаня надто ризикованою.